Презентація на тему:
Давні суперетноси. Архітектура та скульптура католицького світу

Архітектура та скульптура католицького світу (в двох частинах) ч.І Робота з візуальними історичними джерелами Давні суперетноси

Нині в багатьох країнах Європи, і в Україні зокрема, триває процес формування демократичних держав і громадянського суспільства. Нові умови потребують не мільйонів поверхово начитаних людей, готових працювати в унісон на безкінечних монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не моргнувши оком, а людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки у реальності, що швидко змінюється. Тому з'явилися нові завдання шкільної освіти, яка повинна не лише дати учням знання, а й сприяти формуванню їх ставлення до ідей і цінностей громадянського суспільства та правової держави. Отже, нове суспільство — суспільство майбутнього — висуває нові вимоги до освіти.

Відповідно до цього, основним завданням учителя на сучасному етапі є сприяння активізації пізнавальної діяльності учнів, створення умов для їх самоосвіти. Метою навчання має бути не отримання знань як сукупності фактів, понять, теорій, історичних дат, прізвищ історичних діячів та іншого, а зміна особистості учня внаслідок самостійного учіння. Тому використання джерел інформації на уроках історії є зараз надзвичайно актуальним. Завдання вчителя історії— навчити учнів мислити, узагальнювати, оцінювати та аналізувати, спираючись на свідчення з минулого, а також застосовуватисвої знання на практиці. А практика свідчить, що на уроці краще запам'ятовується той матеріал, який діти аналізують, роблять висновки, узагальнення, порівняння, висловлюють свою точку зору, свої думки, самостійно пояснюють події та явища. Таким чином, завдання вчителя — створити на уроці такі умови, щоб учні проявляли свою ініціативу. Необхідно залучати учнів до активної роботи на уроці.

Візуальні джерела є дуже цінним джерелом інформації і з успіхом можуть використовуватися вчителями історії на уроках. До них належать: малюнки, картини, карикатури, фотографії, плакати, фільми. Вони є абсолютно самостійними джерелами інформації, набагато легше піддаються різноманітним тлумаченням, дають більше простору для уяви, більш яскраві, а отже — більш придатні для сприйняття сучасним учнем.

Але, на жаль, візуальні джерела не в повній мірі використовуються нашими вчителями на уроках. Це пов'язано з рядом причин: відсутністю певних традицій у їх використанні, методичною неопрацьованістю цього питання, низьким рівнем матеріально-технічної бази навчальних закладів тощо. Якщо вони й використовувалися, то переважно у вигляді ілюстрацій, які містилися у підручнику. В сучасних же умовах, коли відбувається комп'ютеризація освіти, впроваджуються мультимедійні технології, з'явилася можливість широкого застосування візуальних джерел, причому в широкому їх розмаїтті. Крім того, змінилася сама мета, з якою застосовують візуальні джерела.

Якщо раніше вони доповнювали, підтверджували текст параграфа підручника, то тепер учні повинні навчитися самостійно здобувати з них інформацію, адже візуальні джерела так само можуть нести інформацію, як і текстові, при цьому вони — більш яскраві, більш виразні, а отже, і більш прийнятні для учня, якому працювати з такими джерелами інформації набагато цікавіше, ніж з текстовими. Тому у своїй практиці вчитель однаковою мірою повинен використовувати як текстові, так і візуальні джерела інформації.

В роботі з візуальними джерелами інформації можна визначити три етапи. 1.Опис. 2.Первинна інтерпретація. 3.Вторинна інтерпретація.

Опис має включати детальну розповідь про все, що зображене на ілюстрації: на передньому плані, на задньому, праворуч, ліворуч; які художні засоби використано; хто зображений, як вони зображені по відношенню один до одного тощо. Опис покликаний розвивати в учнів спостережливість і допоможе їм «прочитати» це джерело інформації.

Первинна інтерпретація включає в себе аналіз його сюжету, ознайомлення з посиланнями автора. При цьому слід звернути увагу на засоби та способи зображення на ілюстрації, охарактеризувати символи і стереотипи, спробувати визначити позицію автора, прокоментувати назву. Потрібно уважно проаналізувати зображення людей, якщо такі є, визначити, хто вони, їх приналежність до соціальної групи, нації, раси, партії, організації тощо.

Вторинна інтерпретація включає в себе висновки, які роблять учні під час аналізу джерела, залучивши до цього всі знання, які вони мають щодо цієї історичної ситуації, в тому числі з інших джерел інформації.

Розповідь можна побудувати за таким планом: 1. Як називається картина? 2. Хто є її автором? Що ви знаєте про його творчість? 3. До якого жанру живопису належить? 4. Опишіть картину за такими запитаннями: а) Що на ній зображено? (на передньому плані, на задньому, ліворуч, праворуч, чому саме так, а не інакше); б) Які художні засоби і кольори використано художником? Чому саме такі? в) Чи є тут зображення людей? Як вони зображені? 5. Як ви думаєте, яка головна ідея цього твору? Що хотів показати автор? 6. Які думки та почуття викликає у вас ця картина?

Крім художніх картин, з успіхом можна застосовувати фотодокументи, які містять величезну кількість інформації. Історичні картини можна використовувати не тільки для розширення та поглиблення знань, але і для естетичного виховання учнів. В кожній історичній картині дія розгортається в типовому історичному пейзажі, в ній показані архітектурні пам»ятки, типові для даної епохи, творіння рук і таланту простого народу.

Давні суперетноси Етнос - (від грецького éthnos - плем’я, народ) історично сформоване стійке угрупування, яке поєднане спільним походженням, історичним ареалом, мовою та самоусвідомленням. В цьому розумінні термін "етнос" практично тотожний поняттю "народ". В іншому розумінні він іноді вживається для позначення кількох народів (народностей, племен) споріднених за походженням і з близькими, але не тотожними мовами. В цьому випадку доцільно застосовувати термін "етнічна спільність". Суперетнос - історична спільність, яка відрізняється близькими за походженням та основними специфічними ознаками культурними особливостями і менталітетом, які не обов’язково залежать від території розташування, етнічної приналежності чи синхронного існування складових суперетносу. Визначальні ознаки суперетносу можуть мати етнічне, культурне, соціально-політичне або релігійне походження. Переважає комплексне поєднання цих складових.

Католицький світ

Італія Місто Рим Місто Рим засноване у 8 ст. до н.е., у 3 ст. до н.е. - 3 ст. н.е. було столицею Римської імперії. В часи розквіту Рим налічував понад мільйон жителів, розмах столиці імперії дивував самих римлян. Після падіння імперії Рим перетворився на невелике містечко посеред величних руїн, але зберігав свої значення завдяки тому, що тут знаходилась резиденція пап - лідерів католицької церкви. Завдяки папству почалось нове піднесення Риму в 15 ст., і в 19 ст. він знову став столицею об’єднаної Італії.

Собор св.Петра Собор св.Петра почав будуватись у кінці 15 ст. на місці старої скромної базиліки. Його пишність і розміри мали втілити учення католицької церкви, що папа є намісником самого бога на землі (католики вважають, що це можливо) і наступником учня Ісуса Христа - апостола Петра, який заснував єпископську кафедру у Римі. Протягом 16 ст. будівництво собору просувалось вперед завдяки зусиллям багатьох видатних італійських митців. Найбільший внесок тут належить Донато Браманте (1444 - 1514 рр.) і Мікельанджело Буонароті (1475 - 1564 рр.). Велетенський купол собору діаметром 42 м вибудував Джакомо делла Порта (1540 - 1602 рр.) у 1586 - 1593 рр. Цей собор є головним храмом католицької церкви.  

Площа св.Петра і головний фасад собору

Інтер'єр собору

Замок св.Ангела Замок св. Ангела був збудований ще у часи Римської імперії, у 130 р. н.е. як гробниця імператора Адріана. Назву свою він отримав у 590 р., коли у Римі була сильна епідемія чуми. Римляни ревно молились, і їм з’явився ангел, який провістив кінець епідемії. В часи розквіту папства споруда використовувалась для оборони (власне як замок) і як в’язниця. Нині тут діє воєнний музей.

Собор в Пізі Собор у місті Піза збудовано у 1064 - 1160 рр. В плані він має форму хреста, над центром якого зведено купол. Всі фасади собору об’єднує мотив арок і колон. Зверніть увагу на західний фасад (на фото він ліворуч) з чотирма ярусами колон. Праворуч на фото видно кампанілу (дзвіницю) собору – знамениту Пізанську башту.

Кампаніла в Пізі, 1174 р. Кампаніла (дзвіниця) собору в Пізі об’єднана з собором тим самим мотивом арок і колон. Вона збудована у 1174 - 372 рр., має висоту 56 м. Всіх дивує, що при сильному нахилі, добре виндому на фото, вона не втрачає стійкості. Тому Пізанська падаюча башта відома по всьому світу. Слід знати, що у 17 ст. італійський фізик Г.Галілей (1564 - 1642 рр.) вивчав закони падіння тіл, кидаючи різні предмети з верхнього ярусу башти.

Місто Мілан Місто Мілан засноване ще до римлян, десь в кінці 5 ст. до н.е. Нині це друге після Риму місто в Італії, але в історії він найбільше уславився тим, що саме тут у 313 році імператор Константин видав указ про припинення переслідування християн (так званий Міланський едикт). Цей указ був вирішальною перемогою християнської церкви над імператорською владою, після якого поширення християнства відбувалось на легальних засадах.

Собор в Мілані, 1386 р. Собор в Мілані, закінчений у 1386 р., є рідкісним для Італії зразком чисто готичної споруди. На відміну від інших, цей собор практично повністю збудовано із мармуру. Давні міланці не пошкодували цінного каменю і збудували диво, рівного якому немає ніде на світі. Зверніть увагу, що тонким різьбленням прикрашено навіть такі суто конструктивні елементи, як аркбутани і контрфорси (їхнє основне призначення - узяти на себе частину навантаження від склепінь собору).

Загальний вигляд

Контрфорси собору

Театр Ла Скала в Мілані Оперний театр Ла Скала збудовано у 1776 - 1778 рр. Він і нині використовується за прямим призначенням і є найшанованішим оперним театром світу. Виступати на його сцені - велика честь для кожного музиканта.

Вілла Ротонда у Віченці, 1550 р. Андреа Паладіо (1508 - 1580 рр.) - славний італійський архітектор доби пізнього Відродження. Збудована ним у 1551 - 1567 рр. вілла (тобто заміська резиденція) Ротонда поблизу м.Віченца стала одним із зразків, на яких навчались архітектори наступних часів.

Місто Флоренція Центр Флоренції легко пізнається на будь-якій фотографії завдяки домінуючій масі куполу міського собору (Санта Марія дель Фіоре, тобто святої Марії з квіткою). Собор було закладено у 1289 р., і при цьому було розплановано майбутній купол діаметром 42 метри (це діаметр куполу Пантеону в Римі). Коли собор будо доведено до склепінь, постало питання - як же вивести купол? Архітектор Філіппо Брунелескі (1377 - 1446 рр.) запропонував досконале технічне рішення. На протязі чотирнадцяти років жителі Флоренції чудувалися, спостерігаючи, як на їхніх очах іде кладка купола - без установки риштувань і опалубки, аж поки купол не був зімкнутий на висоті біля 100 метрів.

Купол міського собору

Церква Санто Кроче Церква Санта Кроче (тобто святого хреста) будувалась з кінця 13 ст. Це - зразок готичного мистецтва Італії. Тут поховано великого митця Відродження Мікеланджело Буонароті.

Місто Венеція Венеція - єдине у світі місто, повністю розташоване на островах. Вона не має вулиць в нашому розумінні слова, всі головні магістралі всередині міста - це канали (протоки між островами). З 10 по 16 ст. Венеція була столицею могутньої морської держави, яка мірялася силою з Османською імперією. На фото центру міста видно високу башту дзвіниці собору св.Марка - головного храму міста; праворуч від дзвіниці видно куполи собору, а ще трохи праворуч - палац дожів. Слід знати, що дож - це титул правителя Венеції; дожів обирала рада міста з числа міської еліти, і посада зберігалась за обраним на протязі його життя (подібно до гетьмана в Україні).

Загальний вигляд центру

Канал

Собор св.Марка, 1095 р. Святий апостол Марк вважається покровителем Венеції. Храм на його честь збудовано у 829 - 832 рр., сучасного вигляду він набув після перебудови 1073 - 1095 рр. Це п’ятинефний п’ятиверхий собор, загалом подібний до візантійських храмів. Адже Майже до 13 ст. Італія перебувала під дуже сильним впливом культури і мистецтва Візантії.

Інтер'єр Інтер’єр собору з його рядами невеликих вікон в основі куполів особливо подібний до візантійських церков (порівняйте його з інтер’єром св.Софії у Константинополі).

Палац дожів, 15 ст. Палац дожів збудовано у 14 - 15 ст. у стилі італійської готики. Зверніть увагу, що ряду колон першого ярусу відповідає ряд колон з удвічі меншим кроком на другому ярусі. Перед палацем встановлено колону,на вершині якої знаходиться скульптура крилатого лева – геральдичного знаку Венеції.

Міст Ріальто, 1592 р.

Церква Сан Джорджо Маджоре, 1610 р. Церква Сан Джорджо Маджоре (св.Георгія) і дзвіниця біля неї збудовані у 1565 - 1580 рр. за проектом славного архітектора Андреа Паладіо. Поруч з дзвіницею св. Марка дзвіниця св.Георгія є Архітектурною домінантою міста.

Озеро Лаго Маджоре Озеро Лаго Маджоре (тобто Велике озеро) знаходиться в Альпах на кордоні Італії та Швейцарії. Зверніть увагу на містечко, яке розташувалось на острівці.

Джотто. Поцілунок Іуди (Падуя), 1305 р. Джотто (1276-1336 рр.) - один із засновників флорентійської школи живопису. У місті Падуя в 1305 р. він виконав розписи в капеллі дель Арена. На репродукції представлена одна зі сцен цих розписів - “Поцілунок Іуди”. Згідно оповідання євангелій, під час арешту Ісуса Христа донощик Іуда поцілував Ісуса, щоб дати знак варті, хто з присутніх - Ісус, кого треба арештувати. В центрі композиції - бридка фігура Іуди (праворуч), який своїм широкм плащем закриває Ісуса.

Джотто. Поцілунок Іуди (Падуя), 1305 р.

П'єро делла Франческа. Портрет Федеріго да Монтефельтро, 1456 р. П’єро делла Франческа (1420 - 1492 рр.) – майстер релігійного живопису. Портрет урбінського герцога Федеріго да Монтефельтро написано десь у 1472-1475 рр. Портрето дано у профіль, погляд спрямовано ліворуч. Зверніть увагу, що всупереч усім правилам композиції зліва (у напрямі погляду людини) не додано вільного простору, через що у портреті є дисбаланс.

Крівеллі. Марія Магдаліна, 1480 р. Карло Крівеллі (1430 - 1493 рр.) - представник венеціанської школи живопису. Критики знаходять у нього пристрасть до декоратичних ефектів. До певної міри у це можна повірити, подивившись на картину “Марія Магдалина”. Не знаючи, що на ній зображено, скоріше можна подумати, що це казкова королівна, аніж персонаж з Євангелія.

Леонардо да Вінчі. Леонардо да Вінчі (1452 - 1519 рр.) - універсальний геній італійського Відродження, художник, винахідник, інженер. Його портрет дружини флорентійського купця (“Мона Ліза” або “Джоконда”), змальованої на фоні дикого природного пейзажу, справедливо користується всесвітньою славою. Нині він зберігається в Парижі, у Луврі.

Леонардо да Вінчі. Джоконда, 1503 р.

Джорджоне. Спляча Венера, 1510 р. Джорджоне (1476 - 1510 рр.) - живописець венеціанської школи. Його картина “Спляча Венера” зображає давньоримську богиню краси й кохання. Відкриття мистецтва давньої Греції і Риму привело до відродження не тільки художніх традицій, але також до певної міри до відживлення давніх богів.

Рафаель. Афінська школа. 1509 - 1511 рр. Рафаель (1483 - 1520 рр.) за своє недовге життя устиг прославитись як живописець і архітектор. Картина “Афінська школа” написана Рафаелем на стіні парадної зали Ватіканського палацу в Римі в 1509 - 1511 рр. Вона представляє у символічному вигляді внесок давніх греків у розвиток науки. В центрі зображено двох найвизначніших грецьких філософів - Платона (ліворуч, у червоному плащі) та Арістотеля (праворуч, у блакитному плащі). Кожент з них у лівій руці тримає товстий фоліант. Платон своєю правицею вказує вверх, на небо; Арістотель симетричним жестом вказує униз, на землю. Так художник символічно представив суть ідеалістичного вчення Платона і матеріалістичного вчення Арістотеля.

Афінська школа. 1509 - 1511 рр.

Рафаель. Тріумф Галатеї, 1514 р. Фреска “Тріумф Галатеї” виконана Рафаелем на стіні вілли Фарнезіна у Римі в 1514 р. Галатея - власне ім’я давньогрецької богині, спеціальністю якої було уособлювати спокійне, блискуче море. В центрі картини - сама Галатея у червоному плащі, яка стоїть у човні у вигляді мушлі; човен запряжено дельфінами, якими править богиня. Довкола неї у воді зображено її супутників - нереїд і тритонів (це теж давньогрецькі богині й боги). В повітрі літають амури - боги кохання, яких зображали у вигляді дітей з крильцями і неодмінними луками зі стрілами. Спеціальністю амурів було цілити стрілами у серця людей - у кого влучить ця стріла, той загориться коханням. Отже, зміст картини - прославлення земного кохання. Християнство не надавало художнику сюжету для реалізації цієї ідеї, і він звернувся до поганських богів.

Рафаель. Тріумф Галатеї, 1514 р.

Тіциан. Каяття Марії Магдаліни, 1560-і рр. Тіциан (1476 - 1576 рр.) за своє майже столітнє життя створив безліч картин і уславився як найбільший художник Венеції. Його картина “Каяття Марії Магдаліни” прекрасно виражає сильне релігійне почуття, щирий порив до кращої долі. Цю Марію ніяк не сплутаєш з королівною.

Донателло. Пам'ятник кондотьєрові Гаттамелаті у Падуї, 1453 р. Донателло (1386 - 1466 рр.) був одним із засновників скульптури Відродження. Для міста Падуї він відлив бронзовий пам’ятник кондотьєру Гаттамелатті. Це був чи не перший пам’ятник доби Відродження, котрий увічнював світську особу, а не релігійний персонаж. Слід знати, що кондотьєрами в Італії називали найманих полководців. Цей Гаттамелата командував венеціанськими військами, але нині він, як і урбінський герцог Федеріго, більше відомий за присвяченим йому пам’ятником, аніж своїми подвигами.

Донателло. Пам'ятник кондотьєрові Гаттамелаті у Падуї, 1453 р.

Мікеланджело. Давид (Флоренція), 1504 р.

Мікеланджело. Моїсей (Рим), 1516 р. Скульптуру Моісея Мікеланджело вирізьбив у 1516 році як частину грандіозного художнього проекту - гробниці римського папи Юлія 2 (цей проект був реалізований тільки частково). Біблійний пророк Моісей зображений у момент концентрації вольового зусилля. Дивлячись на нього, можна повірити, що ця людина вивела євреїв з Єгипту і з нічого створила новий народ.

Бенвенуто Челліні. Нептун і Амфітрита (солонка короля Франциска 1, золото, 1543 р.) Флорентієць Бенвенуто Челліні (1500 - 1571 рр.) уславився як скульптор, ювелір та письменник (він, як мало хто з митців, сам подбав про те, щоб гідно описати свою діяльність, і залишив прецікаву автобіографію; нещодавно вона видана в українському перекладі). Представлену на фото золоту солонку Челліні зробив на замовлення французького короля Франциска 1 (кому ж іще по чину мати золотий столовий посуд, як не королю ?). На кришці - фігури Нептуна (праворуч, з тризубцем - символом влади над морем) і Амфітрити (ліворуч). Нептун - давньоримський бог-повелитель морів (у давньогрецькій міфології йому відповідав Посейдон); Амфітрита - давньогрецька богиня моря, дружина Посейдона. В цілому композиція мала виражати ідеальну пару коханців. У своїй автобіографії він з великим гумором писав, що придворні радили королю відправити його, Бенвенуто, на шибеницю, але король їм відповів, що всі вони разом узяті не замінять такого майстра, як Челліні.

Нептун і Амфітрита (солонка короля Франциска 1, золото, 1543 р.)

Бенвенуто Челліні. Персей, 1554 р. Велику бронзову скульптуру Персея майстер відлив після довгих років напруженої праці (1545 - 1554 рр.) у Флоренції. В автобіографії він докладно описав весь складний процес виготовлення бронзової скульптури; особливо він боявся неудачі під час виливання розтопленої бронзи в готову форму. Але все пройшло вдало, і з’явилась статуя героя давньогрецького міфу Персея. Він зображений у момент, коли він переміг страшну потвору на ім’я Медуза і відрубав їй голову (він тримає цю голову в руці).

Канова. Паоліна Боргезе у вигляді Венери, 1807 р. Антоніо Канова (1757 - 1822 рр.) – італійський скульптор, який працював у стилі класицизму. У 1805 - 1807 рр. він виконав портрет Паоліни Боргезе. В ньому уміло поєднано ідеалізоване зображення реальної молодої жінки та давньоримської богині кохання Венери.

Франція Абатство Мон Сен Мішель у Ла-Манші, 11 ст. На скелястому острові у протоці Ла-Манш в 7 ст. засновано абатство (католицький монастир), присвячене архангелу Михаїлу. Дамба, яку добре визно на аерофотознімку, збудована тільки у 1879 р., а до того на острівець треба було плисти на човні. Готичний собор на вершині острова збудували в 11 - на початку 12 ст. Укріплення, які оперізують острів, з’явились на початку 15 ст., під час Столітньої війни між Францією та Англією. За імператора Наполеона на початку 19 ст. отрів перейменували на острів Свободи і влаштували замість монастиря тюрму (потім цей досвід використали комуністи в Радянському Союзі). З 1863 р. абатство проголошено національною спадщиною Франції, і нині воно користується великою популярністю серед туристів.

Абатство Мон Сен Мішель у Ла-Манші, 11 ст.

Абатство Мон Сен Мішель у Ла-Манші, 11 ст. (вдень)

Абатство Мон Сен Мішель у Ла-Манші, 11 ст. (вдень)

Абатство Мон Сен Мішель у Ла-Манші, 11 ст. (вночі)

Церква Сен Фрон у Періге, 1179 р. Періге - містечко на південному заході Франції. Церква Сен Фрон, представлена на фото, є однією з найбільш показових пам’яток романського стилю в архітектурі Франції. Вон збудована у 1120 - 1179 рр., її три великих куполи і башта утворюють характерний силует, який неможливо ні з чим переплутати.

Собор в Реймсі, 1240 р. Реймс - місто на північному сході Франції. Воно уславилось своїм готичним собором, збудованим у 1211 - 1311 рр. Цей собор вважається всесвітнім еталоном готичного стилю. Саме у Реймсі в 496 р. франкський король Хлодвіг прийняв християнство; з цієї причини пізніше, у 15 – 19 ст., обряд коронації французьких королів виконувався у Реймському соборі. В 1914 р. під час Ісвітової війни собор згорів від німецького артилерійського обстрілу.

Місто Каркасон, 14 ст. Місто Каркасон знаходиться на півдні Франції, недалеко від іспанського кордону. Воно унікальне винятково добре збереженим ансамблем оборонних споруд 12 - 13 ст. Загалом тут збереглось 48 башт і оборонні стіни, які подвійним кільцем оперізують місто. В лівому дальному куті аерофотознімка видно замок правителя; в нентрі - собор святих Назарія і Келсія. Слід знати, що реставраційні роботи в цьому місті розпочато у 1844 р. з ініціативи Проспера Меріме і Віоле ле Дюка. Ці роботи можна вважати початком сучасної наукової реставрації пам’яток архіетктури.

Місто Каркасон, 14 ст.

Папський палац в Авіньйоні, 14 ст. Місто Авіньйон на півдні Франції уславилось тим, що тут в 1309 - 1377 рр. знаходилась резиденція папи - глави католицької церкви. Французькі королі 13 ст., вважаючи себе найсильнішими католицькими правителями у світі, розробили амбіційний план перенесення папської резиденції з Риму до Франції, а саме до Авіньйону. Палац, представлений на фото, збудовано у середині 14 ст. у готичному стилі. Слід знати, що папам ініціатива французьких королів сильно не сподобалась, і в історії папства цей період зветься “авіньйонським полоном”. Скориставшись послабленням Франції під час Столітньої війни, папство повернулось до Риму і зберегло незалежність від світських властителів.

Папський палац в Авіньйоні, 14 ст.

Замок в Азе ле Рідо, 1518 р. Замок Азе ле Рідо збудовано у 1518 - 1527 рр. для Жиля Бертело, який був головним фінансистом короля Франциска 1. Це прекрасний зразок архітектури французького Відродження. Звичайно, в часи розвитку артилерії він уже не міг використовуватись для оборони (та й внутрішні війни в об’єднаній Франції вже не велись), замок слугував тільки палацем для господарів.

Замок у Фонтенбло, 1527 р. Фонтенбло - приміська резиденція французького короля Франциска 1. Замок збудовано у 1527 р. у стилі Відродження. На фото ми бачимо тільки невеликий фрагмент - сходову башту замку з красивими повзучими склепіннями.

Замок у Шамборі, 1540 р. Шамбор - мисливський замок, збудований у 1540 р. для французького короля Франциска 1. Цей замок не був призначений для оборони, але виключно для забави короля і двора, які тішились полюванням у навколишніх лісах. Замок - зразок французької архітектури доби Відродження.

Місто Париж ====== Собор Паризької богоматері, 14 ст. Собор Нотр Дам де Парі (тобто Паризької богоматері) збудовано в 1163 - 1330 рр. у готичному стилі. На фото ми бачимо головний, західний фасад собору, фланкований двома масивними баштами (ліворуч), нави і трансепт (тобто корпус, орієнтований поперек головної осі). На перехресті нави і трансепту встановлени шпиль заввишки 82 м. Зверніть увагу на велике кругле вікно- розетку на торцевому фасаді трансепту. Такі вікна - характерна ознака готичного стилю.

Сорбонна Сорбонна - богословська школа, заснована в 1253 р. Робером де Сорбоном, він імені якого отримала свою назву. В середині 17 ст. вона увійшла до складу Паризького університету як його богословський факультет, і з того часу Сорбонною часто звуть весь університет. В приміщеннях Сорбонни і нині працюють факультети університету.

Гранд опера в Парижі, 1875 р. Гранд-Опера (тобто Великий оперний театр) збудовано за проектом архітектора Шарля Гарньє у 1862 - 1875 рр. З точки зору архітектури - це споруда еклектична, така, що поєднує в собі риси різних стилів. Театр дійсно дуже великий, вміщає понад 2000 глядачів; окрім того, особливістю французького оперного мистецтва є любов до пишних вистав з великою кількістю учасників. Так от на сцені театру можуть знаходитись до 450 виконавців - цілий батальйон !

Ейфелева башта Ейфелева башта збудована у 1889 р. за проектом інженера Жана Ейфеля, від імені якого і отримала свою назву. У 1889 році в Парижі мала проходити Всесвітня виставка, на якій усі країни-учасниці збирались виставити все найліпше і найкорисніше, що вони мають і вміють. Французи почали думати, чим їх похавлитись, і вирішили збудувати велетенський нерухомий експонат - сталеву башту заввишки 321 м як символ уміння французьких інженерів і будівельників. На той час башта не мала ніякого практичного затсосування і використовувалась виключно як оглядовий майданчик; лише пізніше на ній було розміщено телевізійні антени.

Ейфелева башта

Версаль Версаль - невелике місто, пригород Парижа. Тут за короля Людовіка 14 збудовано приміську резиденцію, яка з 1682 до 1789 р. була головною резиденцією французьких королів. Головний фасад падацу має довжину 576 м - це мало підкреслити силу й могутність його власників. Версаль став зразком для багатьох резиденцій, таких як Цвінгер у Дрездені (Німеччина) чи Петергоф біля Санкт- Петербурга (Росія).

Малий Тріанон, 1768 р. Малий Тріанон - один з палаців Версаля. Він збудований у 1764 р. у стилі класицизму.

Фортеця в Портоферайо на о.Ельба Портоферайо - головне місто острова Ельба. Фортеця, яка представлена на фото, збудована у 1 пол.16 ст., коли острів був предметом боротьби європейських держав : Іспанії, Франції, Тосканського герцогства. Саме в цьому місті у 1814 - 1815 рр. перебував у почесному засланні скинутий французький імператор Наполеон, звідси він здіснив останню спробу повернути собі владу над Францією (1815 р.).

Вітраж у соборі в Шартрі Шартр - місто на півночі Франції. У 13 ст. міщани, як поважні громадяни свого часу, збудували для себе собор богородиці в готичному стилі. Цей собор було прикрашено вітражами - картинами зі шматків різнокольорового прозорого скла. Ці шматки скла підбирались по формі композицій, з’єднувались між собою смужечками свинцю і монтувались у вікнах готичного храму. У соборі Шартра збереглись оригінальні вітражі 13 ст.

Енгр. Портрет мадам Девосе, 1807 р. Жан Енгр (1780 - 1867 рр.) – французький художник, яскравий представник стилю класицизму. “Портрет мадам Девосе”, виконаний у 1807 р., досить виразно представляє класицизм у живописі.

Фрагонар. Дівчина, яка читає книгу Жан Фрагонар (1732 - 1806 рр.) - французький живописець. Його картина “Дівчина, яка читає книгу”, не претендуючи на глибокий ідейний зміт, милує око красою, яка не потребує пояснень.

Марія і Єлизавета (скульптура в соборі у Реймсі, фрагмент), 1240 р. Готичні собори були не тільки зразками зразками уміння архітекторів і будівельників, але також і полем для розміщення творів монументального мистецтва, головно скульптури. Деякі собори налічують тисячі скульптур. На фото представлений фрагмент скульптурної композиції “Зустріч Марії і Єлизавети”, вирізьблений у 1240 р. для собору в Реймсі. Темою твору стало оповідання євангелія, як Марія - майбутня мати Ісуса Христа - зустрілась з Єлизаветою – майбутньою матір’ю Іоанна Предтечі.

Гужон. Рельєфи німф на фонтані Цноти у Парижі, 1549 р. Жан Гужон (1510 - 1564 рр.) - французький скульптор доби Відродження. Фонтан німф (або фонтан Цноти) оздоблено його рельєфами, вирізьбленими у 1547 - 1549 рр. Для тріумфальної споруди, присвяченої в’їзду короля Генріха 2 до Парижа. У 18 ст. ця споруда перероблена на фонтан. На фото представлено рельєф з тьома німфами – д авньогрецькими богинями, уособленнями сил природи. Прекрасні молоді жінки тримають в руках глечики - символи водної стихії.

Гудон. Портрет Вольтера, 1781 р. Жан Гудон (1741 - 1828 рр.) - французький скульптор, який найбільше уславився своєю серією портретів. На фото представлено його портрет Марі-Франсуа Вольтера, виконаний у 1781 р. М.-Ф.Вольтер (1694 - 1778 рр.) - найбільш відомий французький письменник 18 ст., духовний лідер Просвітництва, непримиренний ворог будь-якого мракобісся і особливо - католицької церкви. Автор великої кількості драматичних творів, повістей, памфлетів. Завдяки книзі Вольтера “Історія Карла 12” католицький світ познайомився з особою гетьмана Івана Мазепи. Скульптор зобразив письменника на повен зріст, у віці глибокої старості. Права рука безсило лежить на підлокотнику крісла. Але голова старця повернута до якогось предмета, який його цікавить, і на обличчі лежить характерний вираз скептичного ставлення до того, що він бачить.