Презентація на тему:
22 вересня 2011 - 70 річчя партизанського руху

22 вересня 2011 - 70 річчя партизанського руху

Щорічно 22 вересня згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2001 року №1020 в Україні відзначається День партизанської слави. За загальним визнанням, Велика Вітчизняна війна по праву називається всенародною. Безумовним підтвердженням цього є широкий розмах партизанського руху та героїзм патріотів-підпільників, які зробили свій неоціненний внесок у перемогу над фашизмом.

З перших днів окупації гостро постало питання протидії намірам фашистського керівництва. Найбільш повно питанням дезорганізації тилу ворожих військ мав відповідати широкомасштабний партизанський рух. 18 липня 1941 року Центральний Комітет (ЦК) Всесоюзної Комуністичної партії більшовиків ВКП(б) прийняв постанову “Про організацію боротьби в тилу германських військ”.

Хто такі партизани? Радянські партизани – складна частина антифашистського руху, які боролися методами партизанської війни на окупованій території СРСР у період Великої Вітчизняної війни. Основною тактичною одиницею був загін, у якому нараховувалось декілька десятків чоловік, а пізніше — до 200 та більше бійців.

Зародження партизанського руху припадає на літо 1941 року. За вказівкою командування Червоної Армії та керівництва партійних органів, після відступу радянських військ на окупованих територіях залишався актив (як правило, з числа керівників партійних та адміністративних установ) для розгортання партизанської боротьби. Проте практичне формування партизанських загонів супроводжувалося значними труднощами. На початку війни партизанські загони діяли хаотично, були малочисельними та неорганізованими, погано озброєними, не мали засобів зв’язку та необхідних матеріально-технічних засобів.

В червні 1942 року був створений Український штаб партизанського руху (УШПР), керівником якого був призначений Т. А. Строкач.

Рельсова війна Тактика дій партизанських загонів

Розвідувальна діяльність

Знищеня живої сили противника.

С. Ковпак Ефективною формою партизанських дій були рейди у тилу противника, які відволікали великі сили гітлерівців, що було суттєвою допомогою військам. Найбільш результативні рейди здійснили формування відомих партизанських командирів С. Ковпака, О. Федорова та О. Сабурова.

У серпні 1942 р. Гітлер видав спеціальну директиву, в якій визнав, що партизанський рух на окупованій теріторії Радянського Союзу « загрожує стати реальною небезпекою для забезпечення фронту і экономічної эксплуатації країни», і знаходились вказівки по придушеню партизанського руху на Сході.

Гітлерівський генерал Ноймар в донесенні від 28 квітня 1943 року в штаб групи армій “Південь” писав: “…діяльність партизан в усіх районах активізувалася, вони добре озброєні. На відстані 5-7 км від залізниці партизани – господарі ситуації. За останні дні були здійснені вибухи залізничного шляху на очах у німецьких солдатів, і не дивлячись на те, що патрулі проходять один за одним кожні 18 хвилин, вони встигають закладати міни під рейки”.

Під час війни в тилу ворога діяло понад 6200 партизанських загонів та підпільних груп, в яких воювало більше ніж 1 млн. осіб – представників усіх народів Радянського Союзу, з них на території України – понад 500 тисяч (60 партизанських з’єднань, 1993 загони і диверсійно-розвідувальні групи).

За мужество і героїзм, проявлені у боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизан і підпільників нагороджено орденами та медалями, 223 з них отримали звання Героя Радянського Союзу.