Презентація на тему:
митна вартість

Вінниця -2014 Митна вартість як об’єкт оподаткування Виконав Студент групи 31-ІСУ Маковей.В.В.

МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРУ Основне призначення митної вартості – база оподаткування митом (ввізним, вивізним, сезонним, особливими видами мита тощо), якщо ставка цього податку визначена у відсотковому значенні (адвалорна ставка). Розмір ставок мита розраховується виходячи з потреб національної економіки. Зазвичай низькі ставки ввізного (імпортного) мита встановлюються на сировину, в якій є потреба для вітчизняних виробників, середні – на напівфабрикати й високі – на готову продукцію, яка в достатній кількості виробляється в країні. Якщо необхідно обмежити вивезення товарів, у яких є потреба на внутрішньому ринку, зазвичай запроваджується вивізне (експортне) мито. Для захисту внутрішнього ринку можуть запроваджуватися й інші види мита – сезонні (на сільськогосподарську продукцію) та особливі (антидемпінгове, компенсаційне та особливе). Тобто ставка мита є регулятором зовнішньої торгівлі (митно-тарифне регулювання).

Згідно з ноприйнятими міжнародними нормами, викладеними у ст. VII та відповідних додатках до ГАТТ, митна вартість – це оцінка ввезеного товару в країні імпорту, яка здійснюється на підставі нормальної ціни в країні експорту, тобто ціни на такий або аналогічний товар, який продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції (п. 2 (b) ст. VII ГАТТ), чого, внаслідок перелічених вище факторів, на сьогодні не існує. Як бачимо, для цілей митного оподаткування головне не купівельна вартість, а рівень цін, який склався на товар у країні експорту. Тому зазначимо дві основні тези: 1. За митну вартість ніхто товар не продає й не купує, її визначають виключно для митних цілей (оподаткування, митна статистика тощо). 2. Митна вартість ніколи не може дорівнювати нулю (навіть якщо товар неліквідний), оскільки у виробництво товару були вкладені кошти – сформовано його виробничу вартість.

Загальновизнані міжнародні методи розрахунку митної вартості викладені у вже згаданій ст. VII "Оцінка товару для митних цілей" ГАТТ, в Україні вони реалізовані в ст. 266–274 Митного кодексу України (далі – МК): 6 методів визначення митної вартості товарів, які імпортуються та 1 метод визначення митної вартості при експорті: Для імпорту:      метод 1 "За ціною угоди щодо товарів, які імпортуються";      метод 2 "За ціною угоди щодо ідентичних товарів";      метод 3 "За ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів";      метод 4 "На основі віднімання вартості";    метод 5 "На основі додавання вартості";      метод 6 "Резервний”; Для експорту:      на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетину митного кордону України. МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ МИТНОЇ ВАРТОСТІ

Дуже стисло зупинимося на визначенні митної вартості при експорті (глава 10 МК України), оскільки дане питання у переважній більшості випадків не є принциповим, тому що експортне мито в Україні встановлено на дуже обмежену кількість товарів (велика рогата худоба, насіння соняшнику, шкіри та металобрухт). Єдиним методом визначення митної вартості при експорті є метод за ціною угоди з коригуванням контрактної вартості товару на вартість за умовами поставки "на кордон України". Тобто при умовах поставки товарів (за "Інкотермс") – DAF/FOB, CIF/CIP – пункт пропуску на кордоні України (або порт відправлення) митна та фактурна (контрактна) вартість експортних товарів співпадатиме. Частиною 4 ст. 274, п. 1"а" ст. 275 МК України передбачено, що в разі встановлення законодавчих обмежень на формування експортної ціни (індикативні ціни, граничні рівні цін, ціни, встановлені в результаті антидемпінгових розслідувань, тощо) митна вартість визначається з урахуванням цих цін, а де-факто – не нижче цих цін. ВИЗНАЧЕННЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ ПРИ ЕКСПОРТІ

Основним методом є перший – "За ціною угоди щодо товарів, які імпортуються", тобто приведення фактурної (контрактної) вартості до вартості за умовами поставки "на кордон України" (за "Інкотермс" – DAF/FOB, CIF/CIP). Наприклад, при імпорті товару на умовах поставки "EXW (франко-завод) – склад продавця" витрати доведеться додавати, а при умовах поставки "DDU (доставлено, податки не сплачено) – митниця за місцем акредитації покупця" – віднімати. Причини застосування методу "За ціною угоди":         імпортер має повне, не обмежене нічим, право власності на товар (крім обмежень на реалізацію товару на певній географічній території або обмежень, установлених законодавчо);         використані декларантом відомості підтверджено документально та є кількісно вираженими й достовірними (повний пакет документів для митниці тощо);         подальші умови виключають застосування методу 1 для угод, які роблять взаємопов'язаними відносини між продавцем та покупцем;

У деяких випадках, крім простого декларування митної вартості у ВМД, необхідно подавати розшифровку методики її визначення, так звану декларацію митної вартості. Згідно з ч. 2 ст. 262 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України, а саме постановою КМУ від 28.08.2003 р. № 1375 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України". Відповідно до п. 8 цього Порядку декларування митної вартості декларація митної вартості подається у разі переміщення підприємствами через митний кордон України товарів (тобто ввезення й вивезення), які підлягають обкладенню податками та зборами (обов'язковими платежами), за угодою, вартість якої перевищує суму, еквівалентну 5000 євро. Враховуючи, що на сьогодні єдиною зовнішньоекономічною операцією на суму 5000 євро, де не сплачується нічого (навіть митних зборів) є ввезення гуманітарної допомоги, вказане положення стосується усіх експортних та імпортних операцій. ДЕКЛАРАЦІЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ

Дане положення дещо не узгоджується з нормою ч. 1 ст. 275 МК України, якою передбачено, що декларація митної вартості подається при експорті товарів, на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, без уваги на обсяг поставки, що й робиться на практиці. Безпосередньо використання декларації митної вартості визначається (відповідно до ч. 2 ст. 262 МК України) наказами Держмитслужби "Про затвердження Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" від 13.10.2003 р. № 685, "Про затвердження Порядку заповнення декларації митної вартості" від 02.12.2003 р. № 828, "Про затвердження Порядку дій посадових осіб митних органів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, у разі, якщо рівень митної вартості поданого до митного оформлення товару нижчий за контрольний показник митної вартості цього товару" від 21.11.2005 р. № 1135.

Відповідно до ч. 2 п. 12 Порядку № 1375 декларація митної вартості за формою ДМВ-1 подається для заявлення митної вартості товарів, яка визначена шляхом застосування методу оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до ст. 267 МК України. Декларація митної вартості за формою ДМВ-2 подається для заявлення митної вартості товарів, визначеної шляхом застосування методів 2–6, передбачених ст. 268–273 МК України. Для заявлення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) підприємствами з України, на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, подається декларація митної вартості за формою ДМВ-3.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ