Презентація на тему:
Органічна хімія

Органічна хімія

Органічна хімія – один з найважливіших розділів хімії, який вивчає структуру та властивості органічних сполук. Органічними називаються сполуки, до складу яких входить елемент карбон. Переважна більшість його сполук — природних та синтетичних — належать до органічних, їх вивчає органічна хімія. Найпростіші сполуки карбону — його оксиди, карбонатну кислоту та її солі і деякі інші — прийнято відносити до неорганічних сполук, їх вивчає неорганічна хімія Органічні сполуки крім карбону найчастіше містять елементи гідроген, оксиген, нітроген, значно рідше — сульфур, фосфор, галогени та деякі метали.

Історія розвитку органічної хімії Фрідріх Велер — хімік, який  першим синтезував сечовину  в 1828 році Кекуле фон Страдоніц Фрідріх Авґуст Вюрц Шарль Адольф

 Класифікація органічних сполук Усі органічні сполуки залежно від природи вуглецевого скелета можна розділити на ациклічні та циклічні. Ациклічні (нециклічні, ланцюгові) сполуки називають також жирними, або аліфатичними. Ці назви пов’язані з тим, що одними з перших добре вивчених сполук такого типу були природні жири. Серед ациклічних сполук розрізняють ненасичені, де в карбонових ланцюгах містяться подвійні чи потрійні зв’язки та насичені, в яких між атомами Карбону утворюються прості ковалентні зв’язки,  наприклад:

Серед циклічних сполук звичайно виділяють карбоциклічні, молекули яких містять кільця з атомів карбону, і гетероциклічні, кільця яких містять крім карбону атоми інших елементів (оксигену, сульфуру, нітрогену та ін.). Карбоциклічні сполуки поділяються на аліциклічні (насичені і ненасичені), подібні за властивостями до аліфатичних, і ароматичні, які містять бензольні кільця.

Природа функціональних груп Функціональна група – це атом чи група атомів, що має невуглеводневу природу і надає речовині певних властивостей, специфічних для даного класу органічних сполук.

Залежно від кількості та складу функціональних груп органічні речовини бувають такими: монофункціональні сполуки, до складу яких входить лише одна функціональна група, наприклад, етиловий спирт (або етанол) СН3–СН2–ОН; поліфукціональні сполуки, які містять декілька однакових функціональних груп, наприклад, етиленгліколь ; гетерофукціональні сполуки, що мають у своєму складі дві чи більше різних функціональних груп, наприклад, амінокислота гліцин NН2–СН2–СООН. У випадку гетерофункціональних сполук належність до певного класу визначається за природою старшої групи, яку називають характеристична група.