Презентація на тему:
Водний транспорт. Історія українського морського флоту

Підготувала Затенко Надія Пантелеймонівна Учитель географії Орловецької ЗОШ І-ІІІ ступенів

Транспорт (від лат. trans — через і portare — нести) — сукупність засобів, призначених для переміщення людей, вантажів, сигналів та інформації з одного місця в інше. Водний транспорт - вид транспортного засобу, що перевозить вантажі та / або пасажирів по водних шляхах сполучення, як природним (океани, моря, річки, озера), так і штучним (канали, водосховища, водойми). Основним транспортним засобом є судно.

Водний транспорт За типом використовуваних акваторій підрозділяється на: Річковий транспорт (внутрішній водний транспорт) - транспорт, що здійснює перевезення вантажів і пасажирів судами по внутрішніх водних шляхах, як по природних (річки, озера), так і по штучних (канали, водосховища). Морський транспорт - вид водного транспорту. До морського транспорту відноситься будь-яке судно, здатне пересуватися по водній поверхні (морів, океанів і прилеглих акваторій), а також просто знаходитися на плаву і виконувати при цьому певні функції, пов'язані з перевезенням, перевалкою, зберіганням, обробкою різних вантажів; перевезенням та обслуговуванням пасажирів .

Історія українського флоту Історія українського флоту починається з найдавніших часів. Територією України несуть свої води безліч річок, її південні береги омивають Чорне та Азовське моря. Окрім Дніпра судноплавство було розвинуте також на Десні, Прип'яті, Бузі, Дністрі, Сені та Сіверському Донці.  Умовно історію українського флоту можна розділити на таку етапи: Флот найдавніших часів – де, найдавніший засобом пересування на воді були плоти, вони були дуже дешеві, прості у виготовленні і користуванні; та моноскліти (однодеревки), човни-однодеревки або, як їх називали греки - моноскліти, тому що будували їх з одного цільного стовбура.  Розмір такого човна залежав від діаметру стовбура.

Флот княжих часів – човни, так звані "побойні (набойні) лоді або «набої», паводок, учан (малі човни, які використовували для риболовлі, а також перевезення дрібних вантажів), струг (назва походить від способу виготовлення - обтісування колоди), насад, ладя, суд, човен, лодка (човни різного розміру і призначення). Флот за часів козаччини – човни, що були зроблені з бичачої шкіри; надалі використовували вже дерев'яні човни, це були так звані "чайки"; "полімарани", тобто зв'язування декількох човнів в один. Флот XVIII-XIX століть – у Подніпровці і в Українському Поліссі різні види великих і малогабаритних човнів: берлина /мала заокруглений ніс і прямовисну корму, байдак мав заострені носову і кормову частину, розширені борти, барка - заокруглені ніс і корму і трохи похилі борти.  

У Подністров'ї найбільшими за розмірами і тоннажністью були галери, які будували з кругляків і обшивали дошками. У 1823 році кріпаки-умільці з маєтку графа Воронцова у містечку Мошки, що на Черкащині, спорудили перший на Дніпрі пароплав.  Флот в 17-20 рр. XX ст. – 22 грудня 1917 року в Києві утворюється "Український генеральний секретаріат морських справ", пізніше перейменоване на Українське Морське Міністерство (наказ морського відомства ч.5 від І.03.1918 p.) 29 квітня 1918р. Чорноморський флот складався з трьох бригад лінійних кораблів одної бригади крейсерів, з бригади гідрокрейсерів, з дивізії міноносців підводних човнів та різних кораблів окремого призначення ("Цариця Катерина Велика", «Воля», "Св. Євстаф1й" , «Св. Іван Златоустий», "св. Пантелеймон" , «Ростислав»,  "Три святителі" , «Синоп», «Цар Олександр І» та ін.

Порти Порт (від лат. portus — сховище, притулок, гавань, гирло) — ділянка берега моря, річки або озера з прилеглою акваторією, захищена від негоди захисними гідротехнічними спорудами, на якій розміщується комплекс будівель та пристроїв для завантаження і розвантаження суден та їх обслуговування. Під портом розуміється також приморське портове місто. За географічним розташуванням порти ділять на: морські (берегові, гирлові, лагунні, острівні);  річкові;  озерні;  водосховищні.

Класифікація і типологія портів Найрозповсюдженішим типом портів є порти загального призначення або торговельні порти, які призначені для передачі вантажів і пасажирів з водного транспорту на сухопутний та навпаки.Крім них існують: рибні порти — порти рибопромислових підприємств, де здійснюється розвантаження улову і обслуговування промислових суден. примислові порти — порти, що належать промисловим підприємствам і призначені для отримання сировини і відправки готової продукції водним шляхом. У деяких випадках промислові підприємства можуть мати власні причали в портах загального призначення; їх називають причалами клієнтури. порти-сховища — акваторії захищені штучними спорудами або розташовані в природних бухтах (затоках) і призначені для укриття суден під час шторму.

Морські торговельні порти України Одеський порт Іллічівський порт порт Південний Ренійський порт Усть-Дунайський порт Білгород-Дністровський порт Ізмаїльський порт Миколаївський порт порт Октябрськ Скадовський порт Херсонський порт Євпаторійський порт Ялтинський порт Керченський порт Севастопольський порт Феодосійський порт Бердянський порт Маріупольський порт

Морські рибні порти Україні Іллічівський рибний порт Керченський рибний порт Маріупольський рибний порт Севастопольський рибний порт Річкові порти Україні Київський річковий порт Чернігівський річковий порт Херсонський річковий порт Миколаївський річковий порт Дніпропетровський річковий порт Запорізький річковий порт Дніпродзержинський річковий порт Нікопольський річковий порт Кременчуцький річковий порт Новокаховський річковий порт Черкаський річковий порт

Морський транспорт Основними експортними вантажами є кам'яне вугілля, залізна руда, кокс, чорні метали, ліс, цукор, хімічні продукти тощо;імпортними — машини, устаткування мінерально-сировинні ресурси та ін. Основу морського транспорту України становлять Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП) та Українсько-Дунайське (УДП) пароплавства, що володіють транспортним флотом сумарною вантажністю 5,2 млн т і пасажирським флотом на 9,9 тис. місць. На території України розташовані 18 портів, до них належать 175 перевантажувальних комплексів, 8 судноремонтних заводів.

Одеський порт є одним з перевалочних пунктів на шляху міжнародних транспортних коридорів. Транспортний коридор Європа - Кавказ - Азія

Каботаж Каботаж (фр. cabotage) — прибережне плавання між портами однієї держави, без входу в іноземні порти. Розрізняють малий та великий каботаж. Малим каботажем називають плавання між портами, розташованими в межах лише одного моря, великим - між портами, що знаходяться на різних морях. Каботажними суднами називаються судна, що плавають у межах малого каботажу. Історично каботаж був першим і довгий час єдиним способом мореплавства.

Річковий транспорт Частка річкового транспорту у загальному перевезенні вантажів не перевищує 1,1%, а пасажирів – 0,2%. У структурі вантажних перевезень цього виду транспорту провідне місце належить будівельним матеріалам, вугіллю і коксу, залізній і марганцевій рудам. Основну роль у перевезеннях вантажів і пасажирів відіграє Дніпровський басейн. По Дніпру та його найбільших притоках Прип'яті та Десні здійснюється понад 90% всіх перевезень річкового транспорту в країні. На дніпровські порти Київ, Дніпропетровськ, Херсон та Запоріжжя припадає понад 85% всього обсягу роботи щодо перевезення вантажів і пасажирів в Дніпровському басейні.

Основним портом у верхній течії Дніпра є Київ. Звідси транспортують різноманітні вироби машинобудування, металобрухт, ліс, продукцію харчової і легкої промисловості. З Дніпропетровська і Запоріжжя до портів Чорного моря перевозять вугілля, метал, залізну і марганцеву руди. Зерно транспортується переважно на невеликі відстані до елеваторів Херсона, Запоріжжя, Дніпропетровська і Києва. У цьому ж напрямі влітку перевозять знамениті херсонські кавуни. Вверх по Дніпру везуть також кам'яне вугілля, метал, будівельні матеріали, руди тощо. Основними портами, де відбувається перевантаження з річкового на залізничний транспорт, є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Черкаси і Кременчук. По Дніпру і його притоках перевозяться вантажі в Білорусь, Польщу і Росію.

Основною річковою магістраллю, якою здійснюються міждержавні перевезення, є Дунай. Вверх по Дунаю везуть кам'яне вугілля, залізну і марганцеву руди, машини і устаткування, товари легкої промисловості. В зворотному напрямі перевозять різноманітні комплектуючі вироби, зерно, товари хімічної і харчової промисловості. р.Дунай

Судноплавство здійснюється і по деяких малих річках: Інгулець, Сіверський Донець, Стир та Горинь. По цих річках перевозять будівельні матеріали, мінеральні добрива, сільськогосподарські продукти.

Список використаних джерел Вантажні перевезення (щомісячна інформація); Пасажирські перевезення (щомісячна інформація). – Державна служба статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua Географія. Економіка. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів 6 - 11кл./ П.Г.Шищенко, В.М.Бойко. К.: „Перун”- 2005. Кобернік С.Г., Коваленко Р.Р. Географія: довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навч. закл.: навчально – методичний посібник/ за ред.С.Г.Коберніка. – Видання третє, доповнене. – К.:Літера ЛТД, 2009. – 592 с. Комплексний атлас України. Укргеодезкартографія, ДНВП. Картографія. 2005р. – 96 с. Масляк П.О. Економічна і соціальна географія Україна: Підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Зодіак – ЕКО,2006 с.: іл., карти. Пестушко В.Ю. Географія: Підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В.Ю. Пестушко, Г. Ш. Уварова. – К.: Генеза, 2009. – 288 с.: іл.