Презентація на тему:
Соціогеосистема як основне поняття суспільної географії

Об’єкт та мета курсу Визначення понять «система», «соціогеосистема» Структура соціогеосистем Особливості зв’язків у соціогеосистемах Емерджентність соціогеосистем Розвиток соціогеосистем Властивості та ознаки соціогеосистем

Системний аналіз – це система понять, система процедур, методів, технологій для дослідження опису і реалізації систем різної природи. Мета курсу – сформувати у студентів компетентності стосовно застосування системного аналізу, математичного моделювання та комп’ютерних технологій в суспільно-географічних дослідженнях.

сформувати у студентів сучасну методологію використання системного аналізу, моделей та комп’ютерних технологій при дослідженні соціально – географічних систем; дати студентам знання та поняття стосовно основних методів і підходів у системному аналізі суспільно – географічної інформації; сформувати у студентів поняття про системний аналіз та моделювання при вирішенні суспільно – географічних задач; сформувати у студентів компетентність стосовно використання системного аналізу та математичних моделей в суспільно – географічних дослідженнях.

Система – це сукупність елементів, які взаємодіють між собою, формують певну структуру, забезпечують ефективне виконання загальної функції, або задачі і являють собою дещо цілісне.

Елемент – це щось неподільне (остаточний елемент декомпозиції системи); Зв’язок – це взаємні обмеження поведінки елементів (зв’язки між елементами, які зумовлюють властивості системи); Відношення – як відмінності, або тотожність елементів, які належать різним ієрархічним рівням;

Структура – як упорядкування відношень елементів, або підсистем, що забезпечує рівновагу системи, або спосіб її організації, або тип зв’язків; Організація – встановлення певного порядку відношень між елементами. Системоформуючі фактори – це фактори, які об’єднують елементи, підсистеми у єдине ціле.

Властивість – це група, або комплекс ознак, які характеризують дану систему; Ціль системи – це стан системи, до якого вона спрямована; Емерджентність – це властивість системи, яка зумовлена взаємодією елементів; загальна властивість системи не зводиться до суми окремих властивостей елементів;

Гомеостаз – це динамічна рівновага системи, яка досягається декількома механізмами системи; Простота – складність – система має невелику кількість ієрархічних рівнів; Закритість – відкритість – відкриті системи здатні обмінюватись з іншими системами енергією, речовиною, інформацією; Ентропія – неентропія – втрата, або знецінення властивостей системи; зростання організованості системи, її ускладнення, розширення функцій.

Стан – це сукупність однозначно існуючих властивостей системи; Процес – це зміна стану системи у часі; Організація – це впорядкування системи відповідно до системо формуючих факторів; Хаос – повна невпорядкованість зв’язків, структури та елементів системи;

Середовище – це все те, що відокремлено від системи, не належить їй; Функція – це призначення системи, те, що вона повинна виконувати; Управління – це приведення системи у бажаний стан для того, щоб вона виконувала свою функцію; Інтеграція – це процес і механізми об’єднання елементів;

Адаптація – це здатність системи пристосовуватися до зовнішнього середовища, або іншої системи без втрати своєї ідентичності; Деградація – це погіршення характеристик системи, спрощення, обмеження функцій, зменшення кількості елементів; Руйнування – це перехід системи у стан динамічного хаосу; Зростання (еволюція) – це стан, коли параметри елементів системи прогресують, зростає ефективність функціонування; Поглинання – це примусова інтеграція системи.

Соціогеосистема – це гетерогенна система, яка містить різні за рівнем узагальнення та ієрархії соціальні елементи чи підсистеми, а також техногенні, кісні та біогенні елементи (підсистеми), що знаходяться у взаємодії через потоки речовини, енергії та інформації в географічному просторово-часовому континуумі.

Суб’єкт управління – соціум – ініціатор і споживач природокористування (ПК), який визначає практично всі параметри взаємодії з природним середовищем. Об'єкт управління – природні системи (ПС) - джерела задоволення соціальних потреб, які є керованими (пасивними) учасниками процесу, але при закритичному збуренні здатні активно протистояти впливу соціуму. Господарчі структури суспільства – канали прямого і зворотного зв'язку між суб’єктом і об'єктом управління, які є виконавчими системами (ВС) соціуму – інструментом його управління і впливу на природне середовище.

Зв’язки у соціогесистемах – це взаємні обмеження поведінки елементів. Зв’язки прямі – це безпосередня взаємодія елементів соціогеосистеми. Зв’язки непрямі – це такий тип зв’язків, коли два елементи взаємодіють через третій елемент. Зворотні зв’язки – це вплив результату функціонування системи на характер цього функціонування.

Емерджентність – це наявність в будь-якої системи особливих властивостей, не властивих її підсистемам і блокам, а також сумих елементів, не пов’язаних системоутвірними зв’язками; неможливість об’єднання властивостей системи до суми її компонентів.

еволюційним, якщо система повільно змінює власні параметри і поведінку, перебуваючи в області гомеостазису і Адаптуючись до невеликих змін зовнішнього середовища; революційним (катастрофічним), коли в результаті інтенсивно змін зовнішніх умов система виходить з області гомеостазису, трансформується або деградує і руйнується.

Багато властивостей соціогеосистем визначаються саме соціальними підсистемами, тому з точки зору гносеології цей аспект є дуже важливим, бо обумовлює методологію дослідження соціогеосистем. Є декілька особливостей (соціальних закономірностей за Г.В. Щокіним, 2002) соціальних підсистем, які, на наш погляд, накладають певний відбиток на розвиток соціально – географічного процесу:

1. Кожна соціальна система (підсистема) є багаторівневою і має складну ієрархічну структуру, що обумовлює відповідну ієрархічність соціально - географічного процесу. 2. У складних соціальних підсистемах спостерігаються дві взаємопов’язані тенденції – дезорганізація і організація, які постійно знаходяться у динамічній рівновазі і у залежності від знаку і величини дисбалансу між ними призводять до регенерації або руйнування соціуму. 3. Управління соціальними підсистемами із складною структурою не повинне бути насильницьким, тобто, їм не можна нав’язувати не властиві для них шляхи розвитку.