Презентація на тему:
Мінерально-сировинні ресурси Дніпропетровської області

Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара Кафедра геології та гідрогеології Мінерально-сировинні ресурси Дніпропетровської області 2. Неметалеві корисні копалини 2014 Манюк В.В.

Горючі корисні копалини (каустобіоліти) Горю чі кори сні копа лини англ. combustible minerals, нім. Brennbodenschätze) — природні органічні сполуки, що мають здатність горіти. Використовуються як джерело теплової енергії. Поширені в природі у твердому (кам'яне та буре вугілля, торф, горючі сланці, сапропеліти), рідкому (нафта, нафтоподібні речовини — рідинні та затверділі — природні асфальти, озокерит, кір тощо) й газоподібному (природні горючі гази) стані.

Промислові запаси високоякісного кам’яного вугілля містяться переважно у породах візейського ярусу, утворюючі значні поклади у межах Новомосковського і Павлоградського родовищ. За даними хіміко-технологічних досліджень вугілля цих родовищ придатне для коксування у суміші із збагаченим вугіллям, а також для енергетичних та побутових потреб. Загальні балансові запаси складають близько 491 млн.т. Виявлено близько 40 пластів з робочою потужністю 0,6-4,6 м, що залягають на глибині 400 - 1800 м, вугілля високоякісне, легко збагачується. Кам’яне вугілля Західний Донбас

Видобуток кам'яного вугілля здійснює ДХК "Павлоградвугілля", яка представлена 10 шахтами. Найменш метаморфізоване буре вугілля технологічної групи Б-3 виділені у Петриківському вугленосному районі до глибини 600 м

Дніпровський буровугільний басейн Об’єднує численні розрізнені родовища бурого вугілля на території Дніпропетровської, Житомирської, Запорізької, Київської, Кіровоградської, Черкаської та Вінницької областей. На цій території, загальною площею до 150 тис. км², розвідано біля 90 родовищ. Загальні запаси вугілля з потужністю пластів більше 0,5 м при зольності 50 % досягають 4,2 млрд. т (балансових – 2,15 млрд. т). Потужність пластів вугілля 3-6 м, іноді трапляється потужність до 25 м. Глибина залягання пластів коливається від 10 до 150-170 м і розробка їх ведеться як підземним, так і відкритим способами.

Родовища бурого вугілля зв’язані з лагунно-континентальними вугленосними фаціями бучацької світи еоцену. До Дніпровського буровугільного басейну належать Синельниковське, Карнаухівське, Верхньодніпровське, Новоолександрівське, Ганно-Треківське, Павловське, Сурське, Соколовське, Ганнівське та Широківське родовища у Дніпропетровської області.

Родовища нафти і газу З палеозойським структурним поверхом Дніпропетровської ділянки Дніпровсько-Донецької западини зв’язані невеликі родовища нафти, газу і конденсату.

До них відносяться Кременівське, Юр’ївське, Голубівське, Перещепинське, Михайлівське, Східноновоселівське, Богатайське, Леванцівське, Новоселівське, Пролетарське та Горянівське.

Неметалеві корисні копалини являють собою найбільш широку групу, що нараховує більш як 150 промислових видів. На відміну від металевих та горючих корисних копалин, де цінність сировини визначається вмістом корисних компонентів, якість неметалевої сировини залежить від її фізичних та фізико-хімічних властивостей, особливостей мінерального складу, а також можливості одержання з неї різних продуктів та материалів. Неметалеві корисні копалини

Каоліни За кількістю розвіданих запасів каолінів (400 млн. тонн) та попередньо оцінених (категорія С2 – 1,0 млрд.тонн) Україна займає перше місце в світі. Ресурси каолінів України практично невичерпні: виявлені перспективні ресурси становлять 4.5 млрд.тонн, прогнозні – 40 млрд.тонн. Загальні запаси та ресурси каолінів Західної Європи на порядок менші, становлять 3.5 млрд.тонн, з них 2.0 млрд.тонн знаходиться у Великобританії. Провінція первинних каолінів Українського щита протягується на 950 км від Полісся до Азовського моря при ширині 350 км. За умовами утворення, глибиною залягання первинних каолінів і збереженістю родовищ провінція каолінів Українського Щита поділяється на п’ять субпровінцій: Волинську, Подільську, Центральну, Придніпровську і Приазовську.

В Дніпропетровській області відкриті численні родовища вторинних каолінів та каолінових глин, серед яких найбільш значні Просянівське, П’ятихатське, Новопетровське, Девладівське, Первозванівське, Гаврилівське, Роздорівське та Токівське, а також численні перспективні рудовияви, які потребують подальшого дослідження.

Просянівське родовище

Лицювальне каміння Лицювальне каміння поділяється на вивержене (граніти, сієніти, габро, базальти, туфи тощо), осадове (пісковики, вапняки, доломіт тощо) і метаморфічне (мармури, гнейси, кварцити тощо). Вчені оцінюють розвідані українські запаси лицювального каменю цифрою майже в 440 000 000 м3 - об'єм паралелепіпеда зі сторонами 1000х500х880 метрів. Для перевезення такого об'єму вантажу залізничними вагонами їх знадобилося б 2.5 мільйони Видобуток більшості з порід лицювального каменю на території України виробляється відкритим, кар'єрним способом. Виключення - шахтний спосіб видобутку вапняку на півдні країни.

Токівський граніт

Основними характеристиками порід лицювального каменю є висока міцність, стійкість до механічних впливів, довговічність, різноманітність кольорів і текстур, можливість полірування.Породи лицювальних каменів України знаходять своє застосування в облицюванні інтер'єрів і екстер'єрів будівель і споруд, як конструктивний матеріал для влаштування фундаментів і стін будинків. Породи лицювального каменю використовуються також для виготовлення бруківки, бордюрів, елементів ландшафтного дизайну, ритуальних пам'ятників, дорожніх виробів, монументів і ін.

Кудашевський граніт

У Дніпропетровській області червоні і сіро-червоні граніти токівського пізньоархейського комплексу утворюють одне з кращих в Україні і далеко за її межами – Токівське родовище облицювального каменю. Високоперспективним є також Кудашівське родовище сірих облицювальних гранітів ранньпротерозойського віку, розташоване у Криничанському районі. Придатні для викорисання у якості облицювальних плит, архітектурно-будівельних каменів, технічних виробів та дорожних бордюр гранітоїди Бородаївського, Сoфійово-Гейківського, Підстепнянського та Карачунівського родовищ. Проте останні, разом з відомими Новомиколаївським, Недайвoдинським, Петрівським та численними дрібними родровищами використовуються для отримання буту та щебеню.

Водоспад у гранітах Таківського масиву

КАМЕНЕБАРВНА СИРОВИНА Найпривабливіше каміння отримало назву “каменебарвне”, серед якого виділяють ювелірне, виробне та колекційне.

Найбільш видатний, відомий далеко за межами України, декоративний зкремнілий різновид крокідолитового азбесту, міститься у помітній кількості у товщі чергування залізистих кварцитів та куммінгтонітових сланців. Крім золотисто-жовтого “тигрового ока” зустрічаються й інші різновиди крокідолиту – “соколине” та “котяче око”, поширені у межах Глеєватського родовища.

Серед інших це чудові за забарвленням та рисунком, з мікроскладчастістю та мікротектонікою джеспіліти та залізисті роговики-кварцити, нефріт Ганнівського родовища Північного Криворіжжя, тектонічні брекчії залізистих кварцитів, натічні агрегати гетиту, численні різновиди халцедону, кристали аметисту, егіринові кварцити, серпентинiти, офіокальцит, яшмовидні утворення у залізистих кварцитах, раухтопаз, унакіт і деякі інші. Єдиним в Україні є Шолохівське родовище рожевого кварцу в долині р. Базавлука (підраховані запаси складають 168 тис. т У б. Кременцюватій встановлені поклади рисунчастого кременю, придатні для використання у якості виробного каменю.

ГРАФІТ Графіт є одним з кристалічних різновидів вуглецю алотропної форми. Він кристалізується в гексагональній сингонії, зустрічається у формі лускатих, листуватих, пластинчастих, волокнистих, зернистих та щільних агрегатів.

Найбільші запаси і ресурси графіту мають Китай, Мексика, Чехія, Індія, Мадагаскар, Бразилія; найбільшими світовими виробниками є Китай, Індія, Мексика, Бразилія; (табл. 42). Найбільші експортери графіту (тис. т на рік): Китай (160–330), США (26–40), Канада (більше20), Мексика (15–17), Бразилія (11–18), Мадагаскар (10–14). За запасами графіту (7,8 млн т) Україна займає друге місце в світі після Росії, в колишньому СРСР основний видобуток і збагачення графітових руд були сконцентровані в Україні (Завалівське родовище).

Графітова мінералізація України пов'язана зі структурами УЩ, локалізується переважно в чотирьох рудних районах: Побу- зькому (Завалівське родовище), Криворізькому (Балахівське, Петрівське), Приазовському (Троїцьке, Маріупольське) і Волинському (Бур- тинське).

Гранат (абразивна сировина) В Україні відомі родовища та прояви гранату двох типів: магматичні й метаморфічні. Перші пов'язані з гранітами архейпротерозойського віку, представлені Слобідським і Лозненським родовищами, Жигалівським, Миколаївським, Гуліївським та іншими проявами Волинської площі; другі локалізовані в сланцево-гнейсових товщах докембрію Побузької (Заваллівське родовище, Шамраївське, Богданівське, Лозоватське прояви тощо); Приазовської (Драгунське, Білоцерківське, Верхньотокмацьке та інші прояви) та Криворізької (Жовтянське та інші прояви) площ.

У Криворізькому районі гранат є породоутворюючим мінералом сланців саксаганської світи, яка метаморфізована в умовах епідот- амфіболітової фації. Сланці, що вміщують гранат, є перспектив- ною сировиною для виробництва абразивного гранату. Так, на Аннів- ському родовищі залізистих кварцитів гранатовими сланцями скла- дені третій-п'ятий сланцеві горизонти саксаганської світи, що підсте- ляють продуктивну товщу родовища.

Вапняки флюсові Вапняки й доломітизовані вапняки використовуються в металургії при виплавці чавуну й сталі як флюс, що вводиться до шихти для переводу в шлак порожньої породи, золи палива, різних шкідливих домішок (фосфору й, головним чином, сірки). В Україні родовища флюсових і доломітизованих вапняків відомі в Кримський складчастій області (7 родовищ, 4 з яких розробляються), Донбасі (6, з яких 4 розробляються), на УЩ (1).

В Кривбасі доломіти залягають серед сланців гданцевської світи, розвідані попутно на родовищах залізистих кварцитів (Криворізьке з запасами 111 млн т, Велика Глеюватка). В доломітових мармурах вміст Mg – 16–21 %, CaO – 28–34 %, SiO2 – до 7 %. Якість сировини низька, переважає доломіт металургійний другого сорту і некондиційний.

Вогнетривка сировина 1.Кварцити Кварцит, кварцовий пісковик широко застосовуються в промисловості як високо-кремнеземиста вогнетривка сировина. Основним мінералом цих порід є кварц, що має високу вогнетривкість і стійкість до дії більшості з кислот і лугів.

На Держбалансі корисних копалин України стоїть 4 родовища кварцитів (Овруцьке і Товкачівське в Житомирській області, Малоскелюватське в Кіровоградській, Васильківське в Дніпропетровській) із запасами за категорією А+В+С1 174 млн т, С2 – 7,3 млн т (3 розроб- ляються) і одне кварцитоподібного пісковику (Баницьке в Сумській області), яке розробляється, із запасами за категоріями А+В+С1 9,6 млн т, С2 – 0,3 млн т. Васильківське родовище представлено пластоподібним крутозалягаючим покладом кварцитів темрюцької світи протяжністю 2 км, потужністю до 100 м.

2. Глини вогнетривкі За мінеральним складом розрізняють глини каолінітові, гідрослюдисті, монтморилонітові, палигорськітові, бентонітові та полімінеральні. Україна має великі запаси вогнетривких глин, родовища яких розвідані в межах Донбасу, УЩ, ДДЗ, в Карпатах. Держбалансом враховані запаси по 16 родовищах вогнетривких глин (Андріївське, Веселівське, Девладівське, Затишанське, Краснопільське, Новопетрівське, Новорайське, Озернянське, Жовтневе, Первозванівське, Пологівське, П'ятихатське, Саксаганське, Часов-Ярське, Шостаківське, Південножовтневе), і 4 комплексним родовищам, які дорівнюють 859 млн т (А+В+С1 – 487, С2 – 372).

В Середньопридніпровському блоці УЩ розташовані декілька родовищ вогнетривких глин переважно каолінітового складу: П'ятихатське, Саксаганське, Веселі Терни, Новопетрівське, Девладівське, Перво- званівське; у Кіровоградському блоці – такі родовища вогнетривких глин, як Шестаківське, Івано-Благодатнінське, Каменське та ін. Вони приурочені до полтавської (П'ятихатське із запа- сами біля 18 млн т), бучацької (Саксаганське, Веселі Терни, Кіровоградське, Шостаківське, Івано-Благодатнівське, Кам'янецьке), київсь кої (Новопетрівське, Девладівське із запасами 252,7 млн т) світ.

Магнезит Світові ресурси магнезиту практично невичерпні, особливо якщо врахувати можливість їх отримання з морської води і природних розсолів. Найбільшими експортерами магнезиту є (тис. т на рік): Китай – 2000– 2100; Словаччина – 350–380; Росія – 190–200; Туреччина –220–250; імпортерами: США – 550–670; Японія – 520–650; Німеччина – 470–510; Україна – 450–500; Нідерланди – 370–380. Ресурси природного кристалічного магнезиту оцінюються в 12млрд т, а економічно рентабельні запаси – 2,2 млрд т. Магнезитова сировина для України є гостродефіцитною..

Разом з тим в Україні відомі Правдинське і Веселянське родовища талько-магнезитів, ряд перспективних проявів.

Талько-магнезит У Дніпропетровській області розвідано Правдинське родовище талько-магнезиту, розробка якого дасть змогу замінити імпортований магнезит у всіх випадках, коли використовується його порошок, (до 50 % загальних потреб). До того ж, у процесі збагачення талько-магнезитів отримується високоякісний і цінний тальк.

Запаси руд по категоріях А+В+С1 становлять 105 млн т, прогнозні ресурси – 300 млн т. Талькові концентрати можуть використовуватися в якості форстеритових вогнетривів, талько-магнезитового і карбонатно-серпентинітового борошна.

ВИСОКОГЛИНОЗЕМИСТА СИРОВИНА СИЛІМАНІТ, ДИСТЕН, АНДАЛУЗИТ

Державним балансом враховані запаси дистену і силіманіту в розсипних комплексних родовищах – Малишівському і Вовчанському. Загальні запаси за категорією А+В+С1 дорівнюють 2407 тис. Т, С2 – 44 тис. т. Видобуток дистен-силіманітового концентрату дорівнює 70–80 тис. т на рік.

ФОРМУВАЛЬНІ ПІСКИ У ливарному виробництві використовуються кварцові піски, які називаються формувальними, тому що вони є основним компонентом у виготовленні ливарних форм і стрижнів. Піски як формувальна сировина повинні мати такі властивості, як вогнетривкість і газопроникність.

В Україні родовища формувальних пісків розташовані в Донбасі (Часов-Ярське, Бантишівське та ін.), ДДЗ (Ріпецьке, Вишнівське, та ін.), на УЩ (Малишівське, Орловське та ін.), на Волино-Подільській плиті, у Причорноморській западині і в Криму, де приурочені до бу- чацької, харківської, полтавської світ, сарматського і понтичного яру- сів, в меншій мірі – четвертинні

На УЩ відомі Малишівське (запаси 261,9 млн т); Орловське (26,4); Хорошівське (2,4); Таромське (8); Дніпропетровське (0,8); Маловіськівське (4,1), Новоселівське (10,8). Державним балансом враховані запаси 14 родовищ формувальних пісків і 6 комплексних. Вони складають за категорією А+В+С1– 905 млн т; С2 – 195 млн т. Вони розподіляються так: Дніпропетровська – 6; Донецька – 6; Запорізька – 2; Кіровоградська –1; Львівька – 1; Харківськса – 3; Чернігівська – 2. 4 власних і 6 комплексних розробляється, у 2002 р. видобуто 8 тис. т.

БУДІВЕЛЬНЕ КАМІННЯ Світова продукція будівельного каміння у 2004 р. сягнула 89 млн т, вона підвищилась на 3,4% у порівнянні з 2003 р. Більше всього каміння виробляють Китай (20,6 млн т), Індія (11,2), Італія (10,6), Іран (10,4), Туреччина (7,7). Родовища будівельного каміння можуть мати осадове, магматичне і метаморфічне походження.

В Україні відомо понад 700 родовищ будівельного каменю із загальними запасами понад 9 млрд м3, понад 300 з яких розробляється (табл. 62). Його родовища відомі в межах УЩ (граніти, діорити, чарнокіти, гнейси, мігматити, кварцити, мармури), Волино-Подільської плити (базальти, пісковики, вапняки, мармуризовані вапняки, травертин,гіпс), Причорноморської западини (вапняки), Карпат (гранітогнейси, мармури, мармуризовані вапняки, андезибазальти, вулканічні туфи),Криму (мармуризовані вапняки, ракушняки), Донбасу (метаморфізовані пісковики, вапняки).

На УЩ розташовані Житомирська (72 родовища), Вінницька (84),Дніпропетровська (48), Запорізька (32), Київська (22), Кіровоградська (66), Миколаївська (35), Полтавська (16), Рівненська (34), Хмельницька(39) і Черкаська (32) області, в яких знаходиться 67,5 % усіх родовищ будівельного каміння найкращої якості.

Декоративне каміння Токівське родовище знаходиться в центральній частині однойменного масиву гранітів мезоархею. Граніти родовища світло-і рожево-сірі, рожево-червоні, середньо- і крупнозернисті, слабо порфіровидні, з ксенолітами роговообманкового гнейсу, жилами кварцу і пегматоїдного граніту, розробляються на бут і щебінь, використовуються як облицювальний камінь (пам'ятники В.І.Леніну в Харкові, Запоріжжі, Дніпропетровську, Тамбові, М.Щорсу – в Києві, будинкі та станцій метро у м. Києві). Запаси складають 70,6 млн м3 (А+В+С1), річне виробництво – понад 50 тис. м3 буту, більше 30 тис. М3.

Подібним є також Кудашівське родовище сірих облицювальних гранітів ранньпротерозойського віку, розташоване у Криничанському районі.

З суцільної брили кудашевського граніту виготовлено монумент Карлу Марксу у Москві

ЦЕГЕЛЬНО-ЧЕРЕПИЧНА СИРОВИНА Для виробництва цегли й черепиці, інших керамічних будівельних матеріалів найчастіше використовуються різноманітні відміни легкоплавких глин, суглинки, лес, мергельні глини, наглинок, аргіліти й піски.

Промисловість використовує переважно четвертинні глини, котрі залягають біля поверхні й потребують мінімального розкриття. Давніші родовища розробляються у випадку їх неглибокого залягання та за відсутності четвертинних.

В Україні як цегельно-черепичну сировину використовують легкоплавкі глини, суглінки, рідше леси, аргіліти, глинисті сланці, каоліни,розповсюджені в ДДЗ, Донбасі (Кутейниківське, Рой Олександрівське), на УЩ (Бершадське, Креницьке), Волино-Подільській плиті, Передкарпатському прогині (Івано-Франківське), Причорноморській западині, Криму. Найбільш поширені четвертинні глини, менше – неогенові, палеогенові, крейдові, юрські, пермські, кам’яновугільні.