Презентація на тему:
Глобальні проблеми сучасності

Глобальні проблеми сучасності

Вступ Екологічна проблема Проблема боротьби з тероризмом Проблема раціонального використання природних ресурсів Висновки

Процес взаємодії суспільства і природи дійшов такої кількісної і якісної межі, коли виник феномен взаємодії всього людського суспільства з усією природою планети. Науково-технічна революція призвела, з одного боку, до формування у людства всеохоплюючої системи знань і технологій, з другого – до збільшення антропогенного впливу на природу. Сформувалися складні господарські системи, вплив яких поширюється на весь світ. Як результат – зростає взаємозв”язок і взаємозалежність господарського та політичного життя країн і народів світу. Сутність цих процесів і явищ породжує глобальні проблеми, що стосуються всього людства, а тому і вимагають глобальних рішень. Для цього необхідне широке міжнародне співробітництво і координація зусиль усього людства в різних сферах. Зростаючі потреби суспільства і виробництва обумовлюють подальше прискорення темпів науково-технічного прогресу. Цілком зрозуміло, що чим вищий історичний етап розвитку суспільства, тим більшою мірою стан природного середовища детермінується цілепокладаючою людською діяльністю. Поглиблення і розширення масштабів такої діяльності можуть призвести до глобальних суперечностей у розвитку цивілізації, які можна подолати лише шляхом проведення докорінних змін у рамках розвитку самого суспільства.  … І зосталася планета, На якій ми живемо, Вся затягнута в тенета, У яких ми помремо…

Екологічна проблема Відомо, що природа – єдина і неподільна, а сучасне господарство – результат взаємодії природи і суспільства. Отже, суспільство, господарство і природа – взаємо- пов”язані, зв”язок цей має глобальний характер, стан і доля кожного із компонентів – взаємозалежні. Упродовж тисячоліть людина посилено втручалася в природу, не дбаючи про підтримку в ній рівноваги. Особливо ускладнилися відносини суспільства і природи в ХХ столітті, коли в процесі науково-технічної революції різко зріс антропогенний вплив на навколишнє середовище. Через різке збільшення кількості населення, інтенсивну індустрі- алізацію та урбанізацію на планеті господарські наван- таження стали перевищувати здатність екологічних систем до самоочищення і відновлення. У відносинах людини і природи настала криза, яка викликала екологічні проблеми глобального характеру.

Щорічно на земній кулі перетворюються на пустелю 6 млн. га родючих земель; 11 млн. га лісу вирубується, гине від пожеж або забруд- нення довкілля; внаслідок проживання в місцях інтенсивного забруднення хворіють сотні тисяч людей. Спостереження за кліматом дають змогу визначити зміни газової структури атмосфери, вивчати явище “парникового” ефекту, що посилюється внаслідок збільшення частки вуглекислого газу, випадання кислотних дощів, виснаження озонового шару

Катастрофічних розмірів набуло забруднення морів і океанів. Стічні води підприємств і міст, змиті з полів добрива й отрутохімікати потрапляють у річки. Окремі акваторії Світового океану є місцем для зберігання радіоактивних і високотоксичних відходів. Видобуток корисних копалин на шельфі морів і океанів посилює небезпеку аварій. Великим джерелом забруднення став морський транспорт, особливо нафто-наливний. Через забруднення води гине рослинність і тваринний світ морів, порушуються процеси глобального газо- і теплообміну між океаном та атмосферою. Негативні наслідки антропогенного впливу на географічну оболонку таку масштабні, що їх уже визначають як екологічну кризу. 40 відсотків смертей у світі спричинено забрудненням повітря, води, грунту

Проблема боротьби з тероризмом Міжнародний тероризм став однією з найгостріших глобальних проблем безпеки людства, і боротьба з ним є завданням кожної цивілізованої країни. На думку вітчизняних та іноземних експертів та фахівців з тероризму, ця проблема актуальна і для України. Статистика свідчить, що в Україні загрозливого характеру набуває тенденція вчинення злочинів терористичної спрямованості з використанням вибухових пристроїв. За останні два роки зареєстровано понад 560 таких актів, внаслідок яких загинуло 90 осіб і понад 200 дістали поранення. Ці злочини здійснені, в основному, у кримінальному середовищі з метою розподілу сфер впливу в незаконній підприємницькій діяльності, усунення конкурентів та залякування представників органів державної влади.  

Тероризм – це явище доволі спірне і однозначного визначення воно не має, зате має вже досить багату історію свого існування та боротьби проти нього. Ясно тільки одне, коли мова йде про тероризм, то нічого іншого, як асоціацій з фізичним і, можливо, навіть, з психологічним насильством не уникнути. Цей термін не має узгодженого і чіткого визначення серед офіційних урядів, аналітиків, науковців-дослідників чи журналістів, але воно завжди вживається виключно в негативному означенні для своєрідної характеристики дій тієї чи іншої організації, які містять пряму загрозу людському життю. Такі дії найчастіше мають саме політичну мотивацію, незважаючи на те, який характер носить угрупування, що бере на себе відповідальність за терористичні дії.  

Вважається що 11 вересня 2001 року світ зіштовхнувся з абсолютно новим тероризмом, оскільки «старий тероризм», який сягнув свого апогею в 70-х роках ХХ століття, обмежувався та зводився лише до територіальних претензій, вимог незалежності від імперіалізму чи перегляду несправедливо розділених кордонів. Такі групи зазвичай мотивувалися ідеологічним чинником у своїй діяльності, і аж ніяк не культурною, релігійною чи етнічною ідентичністю. Вони висвітлювали рівень народної підтримки щодо їх діяльності на свою користь, викривляючи найчастіше істинне бачення громадськості такого тероризму. Спільним для них було те, що їх дії зосереджувалися на обмеженому радіусі географічної дії, а методи не мали наміру збільшувати кількість жертв теракту. Терористи ж нового покоління, усвідомлюючи кінцеву мету та поставлені цілі свого покликання, не гребують жодними засобами і на меті мають зростання до максимуму кількості людських жертв у своїй боротьбі.  Терористи ХХ століття не так мали на меті вбити людей, як швидше привернути увагу громадськості. Вони дотримувалися цілей, які піддавалися раціональному поясненню і в своїй боротьбі керувалися почуттям міри. Сучасні ж терористи найчастіше є нігілістами, які натхненні сліпою, фанатичною вірою в те, за що вони борються. Цей фанатизм, як релігійний, так і політичний, їх надихає і найчастіше вони шукають мучеництва, стають самогубцями в ім’я примарних цілей своєї боротьби. Вони вірять, що найбільше число жертв, забезпечить їм місце в раю. Таким нові терористичні об’єднання найчастіше визначають доволі примарні цілі своєї діяльності, які ніколи не будуть реалізованими. Вони не попереджають, не йдуть на компроміси, не бажають роз’яснювати свої цілі та наміри, натомість вони прагнуть масових убивств мирного населення, але радо беруть на себе відповідальність за злочини. Така показовість є досить дивною, адже релігійні фанатики-терористи повинні були б відчувати свою відповідальність хіба лише перед Богом.

Проблема раціонального використання природних ресурсів Чим повніше використовуються природні ресурси, тим ощадливіше і по-господарськи слід ставитися до їх експлуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енергетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіданих копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснений перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває все більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів. В зв'язку з цим раціональне використання і відтворення .природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.

Ресурсозабезпеченість усього світу окремими видами ресурсів, за оцінками вчених, становить від кількох років до кількох сотень років. Основними напрямами раціонального використання мінеральних ресурсів є їх комплексне освоєння, застосування у виробництві енерго- та ресурсозберіга-ючих технологій, активне впровадження повторного використання ресурсів, як у Японії, країнах Західної Європи, США.ї Земельні ресурси світу належать до ресурсів багатоцільового призначення і використовуються і як тверда опора, фізична поверхня Землі, і як родючий грунт. Зростання кількості населення у світі призводить до збільшення площі сільськогосподарських угідь, яка за останнє десятиліття досягла 360 млн. га

Масштаби антропогенного впливу на природу величезні. Щороку під час переорювання полів, провадження гірничодобувних робіт та різного будівництва переміщується, в середньому, 4 тис. куб. км грунтів, з надр Землі видобувається 100 млрд. тонн руди, паливних копалин та будівельних матеріалів, на поля виноситься близько зоо млн. тонн отрутохімікатів, на господарські потреби забирається 12 % річкового стоку. Проблема раціонального природо-користування, як складова глобальної проблеми “людина і природне середовище”, - комплексна. По-перше, це міждержавна проблема, бо у розв”язанні її беруть участь різні країни. По-друге, це проблема міждисциплінарна, бо до її вирішення залучається багато наук, серед яких важлива роль належить географії.

Висновки “Ми – народ…” – з цих слів розпочинаються тексти конституцій багатьох демократичних держав. Тим самим підкреслюється, що основною цінністю тієї чи іншої держави є людина. При цьому нам, людям, є над чим замислитись. Якою ми залишимо планету для прийдешніх поколінь? Що будемо мати завтра? Проблеми глобальні, але кожна конкретна людина причетна до вирішення якщо не всіх, то певної частини. “Будь мудрою, людино, природа кличе тебе до цього!”