Презентація на тему:
"Географія"

Географія-це

Географія Географія - це наука, що вивчає функціонування та перетворення географічної оболонки Землі. Об'єкти вивчення географіі - це геосфери (атмосфера, біосфера, літосфера, гідросфера, грунт), геосистеми (біогеоценози, природні зони, тощо). Точний переклад терміна «географія» з грецької - землеопис (від слів «Земля» та «пишу»). Розвиток людства з давніх-давен супроводжувався розвитком даної науки. У стародавні часи географія була описовою наукою. Мандрівники описували незнайомі країни, невідомі місцевості. Поступово в процесі розвитку географії не тільки фіксували особливості окремих країн і територій, а й виявляли певні закономірності та особливості, класифікували їх. Це стало основою загальної географії.В даний час основною метою географії є проведення досліджень, в ході яких дається наукове обгрунтування способам раціональної територіальної організації суспільства, грамотного природокористування, а також формування основоположною бази стратегії екологічно безпечного розвитку сучасного суспільства. Людське суспільство існує в географічній оболонці. Географія вивчає взаємини людини й природи, закономірності розподілу і взаємовпливу елементів географічного середовища, їх комбінування на різних рівнях - місцевому, державному, континентальному, глобальному. Географія диференційована на кілька наукових фахових дисциплін через складність об'єкта вивчення. Так, сучасна географія об'єднує природні (фізико-географічні) та суспільні (економіко-географічні та соціально-географічні) науки.

Фізична географія об'єднує комплексні науки про географічну оболонці: землезнавство, палеогеографію, ландшафтознавство. В ході розвитку географічної науки відокремилися окремі дисципліни, які вивчають елементи географічної оболонки (кліматологія, метеорологія, геоморфологія, гідрологія, тощо). Соціально-економічна географія включає економічну географію, соціальну географію, політичну географію. Розвиваються окремі географічні науки, такі як географія промисловості, географія сільського господарства, географія населення, тощо. Інтегральні географічні науки - це країнознавство, картографія, історична географія. Географія тісно пов'язана з іншими науковими дисциплінами - історією, філософією, хімією, фізикою, біологією, а також з науками, що вивчають соціосферу, - соціологією, економікою, демографією. Географічні дослідження проводяться з використанням певних методик. У цій складній системі задіяні загальногеографічні методи (історичний, екологічний, порівняльний, картографічний) та галузеві географічні. До останніх відносяться фізико-географічні методи, що включають геохімічні, геофізичні, палеографічні, і економіко-географічні, об'єднуючі техніко-економічні, статистичні, методи економічного районування. Географія об'єднує різні методи дослідження та галузі знання з метою сприяти постійному соціально-економічному розвитку всього людства в гармонії з природою.

Географія як наука Споконвіку основною сутністю географії були закони та закономірності розміщення та взаємодії компонентів географічного середовища та їхніх поєднань на різних рівнях. Складність об'єкта дослідження і широта предметної области зумовили диференціацію єдиної географії на низку спеціалізованих (галузевих) наукових дисциплін, які утворюють систему географічних наук. У її рамках виділяються природничі ("фізико-географічні") та суспільні ("соціально-економічні") географічні науки. Географія виникла як опис географічної оболонки Землі, її структури та динаміки, взаємодії та розповсюдження у просторі окремих компонентів. Декілька тисячоліть пішло на становлення фізичної географії і формування підвалин класичної географічної науки. У той же час поодинокі дослідники намагалися поєднувати суспільні процеси з компонентами географічного середовища. Таким чином починали зароджуватися нові напрямки географічних досліджень, які, починаючи з XX сторіччя н. е., набули сучасних рис. Географія на сучасному етапі поділяється на низку прородничо-географічних і суспільно-географічних наук, які тісно пов'язані між собою, а спільними завданнями є всебічне дослідження природно-територіальних і виробничо-територіальних комплексів. Основною метою географічних досліджень на сучасному етапі є наукове обґрунтування шляхів раціональної територіальної організації суспільства і природовикористання, створення основ стратегії екологічно безпечного розвитку суспільства. Все-таки більшість географів класичної школи продовжують визначати фізичну географію як науку, а решту її суспільних напрямків  — похідними наукового пізнання та суспільними проектами, що переплітаються з різними сферами та науками.

Методологія У географії використовують такі методи: метод безпосереднього спостереження, історичний метод, картографічний метод, фізичний метод, хімічний метод, математичний метод, метод космічних досліджень, метод наукових спостережнь

Фізична географія Фізична географія вивчає закономірності будови і розвитку географічної оболонки та її окремих складових частин ("тобто об'єктом вивчення фізичної географії є географічна оболонка в цілому"). Основу фізичної географії становить загальне землезнавство і ландшафтознавство. Загальне землезнавство займається вивченням закономірностей географічної оболонки в цілому, ландшафтознавство вивчає ландшафтні комплекси. Загалом за довге існування людської популяції її дослідники склали значний перелік географічних фізичних дисциплін, які дають певне поняття як Науки про Землю. Система Фізичної географії включає також картографію, хоча інколи її окремо виділяють від головної гілки як окрему географічну дисципліну. Основні наукові дисципліни фізичної географії: Біогеографія Кліматологія Геоморфологія Гідрологія Океанологія Гляціологія Кріолітологія Географія грунтів Палеогеографія Ботанічна географія Зоогеографія Інженерна географія Крім того, фізична географія має чіткіше дисциплінарне розмежування, яке класифікують за загальними рисами об'єкта дослідження  — це поняття «сферичне»  — на літосферу, гідросферу, атмосферу, педосферу ("поверхні землі") і флору та фауну, які мають назву на загал — біосфера.

Дослідження з географії в Україні Дослідження з географії в Україні проводять установи НАН, зокрема відділення географії Інституту геофізики НАН України, профільні кафедри вузів. Географічна наука в НАН України на початку її формування на академічному рівні була представлена фізико-географом і геоморфологом П. А. Тутковським (академік з 1918 р.), економіко-географом К. Г. Воблим (академік з 1919 р.), метеорологом і кліматологом Б. І. Срезневським (академік з 1920 р.). Важливу роль у розвитку географії відіграло вчення про біосферу і ноосферу академіка В. І. Вернадського — першого президента АН України. У наступні роки географічну науку в АН України розвивали відомий географ і мандрівник П. К. Козлов (академік з 1927 р.), географ С. Л. Рудницький (академік з 1929 р.), гідролог Є. В. Оппоков (академік з 1929 р.), полярник О. Ю. Шмідт (академік з 1934 р.), фізико-географ і ґрунтознавець Г. М. Висоцький (академік з 1939 р.), економіко-географ Я. Г. Фейгін (чл.-кор. з 1939 р.). У перші повоєнні роки в Академії проводилися дослідження з географії ґрунтів (П. С. Погребняк, академік з 1948 р.), геоморфології (В. Г. Бондарчук, академік з 1951 р.) та інші.

Работу виконав учень 8-А класа. Агафонов Игорь