Презентація на тему:
Географія населення з основами демографії-2

Географія населення з основами демографії-2 Факультативний курс 10-й клас

Статевий склад населення. Коефіцієнт статі. Сімейний склад населення. Рівень шлюбності, вплив на народжуваність. Географічні відмінності. Практична робота №3.Розрахунки статево - вікової структури населення свого населеного пункту Урок №8

Статевий склад населення Статевий склад населення — співвідношення чисельності чоловіків і жінок у складі населення. Формується під впливом процесів народжуваності, смертності, міграцій і війн (оскільки втрати у війнах особливо значні серед чоловіків). У цілому чисельність чоловіків на Землі перевищує чисельність жінок на 33,9 млн.. У 101 країні світу більше жінок, у 84 — більше чоловіків, у 24 їх кількість приблизно однакова. Як і інші демографічні показники, статева структура неоднакова в розвинених країнах і тих, що розвиваються (в перших частка чоловіків становить 48,2%, у других — 50,9%). Чисельність чоловіків перевищує чисельність жінок у переважній більшості азійських країн. В Індонезії, М'янмі, В'єтнамі, Японії чоловіків менше, ніж жінок. Переважання чисельності чоловіків у багатьох азійських країнах пояснюється способом їх життя. У країнах Південної Азії та в Ки таї чоловіків на 63,4 млн.. більше, ніж жінок (у тому числі в Китаї на 31,2 млн.., в Індії — на 24,4 млн.., в Пакистані — на 4,5 млн., в Бангладеш — на 2,8 млн.).

Статевий склад населення В Африці в цілому чисельність чоловіків і жінок приблизно однакова, але в країнах Північної Африки, де панує іслам, чоловіків більше, ніж жінок (у Лівії вони становлять 53,0% населення, в Єгипті — 50,9, в Тунісі — 50,4%). В Латинській Америці чисельність чоловіків і жінок також приблизно однакова. У Європі чоловіків дещо менше порівняно з жінками. Такі тенденції характерні й для Північної Америки. В Австралії та Океанії дещо переважають чоловіки. У більшості країн на 100 дівчаток народжується в середньому 104—107 хлопчиків. Але вища смертність серед хлопчиків приводить до того, що у віці 15—20 років числове співвідношення між статями вирівнюється. Вища смертність чоловіків похилого віку впливає на статеву структуру. В деяких азійських країнах (Індії, Пакистані, Бангладеш та ін.) середня тривалість життя у жінок на 0,5—2,2 року менша, ніж у чоловіків, що також порушує статеву структуру населення. Слід зазначити, що причини диспропорції статей у населенні різних країн ще й досі остаточно не з'ясовані.

Статевий склад населення

Сімейний стан населення Сімейний стан населення – це розподіл людей за сімʼями різної величини. Цей показник залежить від віково-статевого складу населення і складається під впливом процесів шлюбності, розлучень, народжуваності й смертності. Сімейний стан населення визначається підрахунком числа людей, які входять до категорії одиноких, тих,хто перебуває у шлюбі,а також вдів, вдівців і розлучених.

Рівень шлюбності Рівень шлюбності вимірюється часткою тих, хто перебуває у шлюбі серед людей шлюбоздатного віку. Для демографічного аналізу народжуваності велике значення має показник тривалості життя жінок у шлюбі, чим триваліший цей період, тим більша ймовірність дітонародження.

Співвідношення шлюбності і розлучуваності в Україні

Шлюбність Значний вплив на шлюбність має законодавство країн. В Європі шлюбний вік коливається від 12 до 18 років у жінок, та від 14 до 21 року у чоловіків. Найнижча межа вступу у шлюб у Ірландії. Це викликано тим, що в 1950-х роках 32% чоловіків і 26% жінок в віці 45-49 років ніколи не були в шлюбі. В Швеції суд не має права питати причину розлучення сім’ї, що впливає на кількість шлюбів і розлучень. В 1977 році в Німеччині з метою зменшення кількості розлучень, було прийнято закон про матеріальну відповідальність чоловіків після розлучення. Однак, введений закон призвів до зменшення кількості шлюбів та збільшення так званих „вільних союзів”, а разом з тим призвів  до зниження і так низьких показників народжуваності. Уряд країни змушений був відмінити введений закон. У Швеції майже ½ дітей народжується поза шлюбом, тоді як в Україні приблизно, кожна дев’ята.

Шлюбність В світі спостерігається тенденція підвищення середнього віку вступу у шлюб, особливо в країнах що розвиваються. В Європі висока частка жінок незаміжніх у віці 20-24 роки, що позначається на показниках народжуваності. В Великобританії велика кількість як чоловіків, так і жінок вступає в віці 30-34 роки. В Південній Кореї частка жінок що вступили в шлюб до 20 років скоротилася з 60-х по 80-ті роки з 88 до 15%. Незважаючи на це в деяких країнах ранній вік вступу в шлюб. В Саудівській Аравії, Ємені, ОАЕ дівчат видають заміж у 10-12 років. В Індії частка незаміжніх жінок в віці 20-24 роки складає близько 9%.

у ємені суд дозволив развестись восьмирічній дівчинці

Ранні примусові шлюби – головна причина страждань жінок в Афганістані

Побудова Статево-вікової піраміди населення Статево-вікова піраміда (СВП) або, як її ще називають, вікова піраміда чи піраміда віку - це графічне зображення розподілу населення за віком і статтю. СВП являє собою двосторонню гістограму, на якій вікові інтервали в роках відкладені на вертикальній осі, а абсолютна кількість людей кожного певного віку та статі чи їх відносна частка в населенні відображені горизонтальними прямокутниками (або горизонтальними відрізками) з довжиною однакового масштабу. Прямокутники будують окремо для кожної статі та кожного віку. Їх довжина по горизонтальній осі пропорційна чисельності населення даної статі та віку, тобто довжина однієї сходинки відповідає щільності даної вікової групи - числу людей на одиницю віку. Прямокутники розміщені один над іншим в порядку збільшення значень віку, зазвичай від 0 до 100 років і більше (іноді до 90 і більше, 85 років і більше), ліворуч - для чоловіків, праворуч - для жінок.

Практична робота №3. Розрахунки статево - вікової структури населення свого населеного пункту Завдання: Використовуючи данні перепису 2001 року “Статево-віковий склад населення Черкаської області” побудувати діаграму статево-вікового складу населення нашої області

Статево-віковий склад населення Черкаської області за даними перепису 2001 року Вік Всього у тому числі Числочоловіківна 1000жінокданоговіку чоловіки жінки осіб Все населення 1398313 635822 762491 834 у томучисліувіці: 0–4 р. 55773 28663 27110 1057 5-9 р. 75212 38436 36776 1045 10-14 р. 98363 50317 48046 1047 15-19 р. 101789 51714 50075 1033 20-24 р. 86447 43212 43235 999 25-29 р. 94130 46118 48012 961 30-34 р. 91241 44499 46742 952 35-39 р. 96161 46580 49581 939 40-44 р. 102775 49432 53343 927 45-49 р. 94996 44419 50577 878 50-54 р. 93718 43094 50624 851 55-59 р. 66632 29365 37267 788 60-64 р. 109748 46182 63566 727 65-69 р. 62091 25257 36834 686 70-74 р. 69887 23921 45966 520 75-79 р. 56428 15707 40721 386 80-84 р. 23577 5113 18464 277 85-89 р. 12827 2243 10584 212 90-94 р. 4031 618 3413 181 95-99 р. 583 76 507 150 100 років і старші 58 3 55 55

Урок №9 Суспільні групи. Національні та етнічні групи. Професійні обʼєднання людей. Працездатне населення. Зайнятість працездатного населення. Рівень освіти населення. Рівень захворюваності населення

Суспільні групи Покоління – група осіб, що одночасно вступають у певні соціальні етапи ( ті, що вступають до школи, ті, що завершують освіту,ті ,що одружуються, тощо); Кагорта – це частина покоління, що виділяється однією специфічною ознакою ( ровесники, мігранти, жінки, що народили дитину у календарному році, розлучені, призвані до армії) Генерація – це сукупність людей, що народились протягом певного календарного періоду.

Національні та етнічні групи Населення світу за зовнішніми ознаками можна поділити на 4 визначальні раси: Європеоїдну Монголоїдну Негроїдну Австралоїдну У народонаселенні велика роль належить етносам – історично сформованим стійким спільностям людей

Працездатність і зайнятість населення Працездатність людей можна сгрупувати за професійними ознаками – вчителі, лікарі, юристи, економісти, будівельники, залізничники,тощо. Зайнятість – це діяльність працездатного населення заради створення суспільного продукту. Зайнятість – це забезпечення населення робочими місцями і працею, визначається рівнем та особливостями соціально - економічного розвитку.

Зайнятість населення у основних сферах господарства

Освіта населення Однією з ознак соціально – економічного розвитку країн є рівень освіти й письменності. Неписьменних у світі приблизно 900 млн. осіб. У більшості країн Азії та Африки їх кількість перевищує 50%, у деяких сягає 90%.

Ліквідація неписменності у Африці

Неграмотність у світі

День грамотности 8 сентября отмечается Международный день грамотности. Это один из международных дней, отмечаемых в системе Организации Объединенных Наций. Грамотность — истинный праздник для человечества, которое достигло впечатляющего прогресса в этой области, доведя количество грамотных людей в мире до четырех миллиардов. Однако, грамотность для всех — детей, молодежи и взрослых — еще не до конца достигнутая цель. 8 сентября отмечается Международный день грамотности. Это один из международных дней, отмечаемых в системе Организации Объединенных Наций.  Грамотность — истинный праздник для человечества, которое достигло впечатляющего прогресса в этой области, доведя количество грамотных людей в мире до четырех миллиардов. Однако, грамотность для всех — детей, молодежи и взрослых — еще не до конца достигнутая цель. Несмотря на заметные успехи многих стран, более 860 миллионов взрослых остаются неграмотными, а более 100 миллионов детей не ходят в школу.(2011 р.)

Урок №9 Рівень народжуваності ( фертильності). Залежність його від соціальних та економічних чинників. Демографічна політика в країнах світу. Смертність населення. Коефіцієнт смертності, віковий коефіцієнт смертності. Залежність смертності від статево - вікової структури населення та дитячої смертності

На зміну народонаселення впливають такі фактори: Народжуваність( фертильність) Смертність; Міграції; Тривалість життя.

Народжуваність На народжуваність впливають: - зайнятість жінки; - освіченість жінки; - релігійний вплив; - расові та етнічні звичаї.

Народжуваність характеризується такими показниками Загальний коефіцієнт народжуваності ( кількість народжених живими на 1000 чол. населення, обчислюється у проміле); Вікові коефіцієнти народжуваності ( число народжених живими у матерів певного віку на 1000 жінок певного віку); Сумарний коефіцієнт народжуваності, який розраховується як сума однорічних вікових коефіцієнтів народжуваності поділена 1000, тобто на одну жінку.

Народжуваність у світі за 2008 рік

Сумарний коэфіцієнт народжуваності в окремих країнах..

смертність Смертність населення – це процес вимирання населення. Це масовий процес, який складається із множини одиничних смертей, які наступають у різному віці та визначають у своїй сукупності порядок вимирання реального або гіпотетичного покоління.

смертність Смертність характеризують такі показники: - загальний коефіцієнт смертності( число померлих в розрахунку на 1000 чоловік); - віковий коефіцієнт смертності; - показник дитячої смертності; - смертність в розрахунку на 1000 новонароджених.

Структура смертності Майже для всіх країн характерна досить однорідна структура смертності: на першому місті стоять сердцево – судинні захворювання, потім новоутворення і нещасні випадки. Досить висока частка хвороб органів дихання ( діти і літні люди) і хвороб органів травлення. На смертність впливають війни, вона залежить також від матеріального достатку.

Кількість смертей за рік у світі на кожну тисячу чоловік.

Механічний рух населення. Міграція населення (внутрішня і зовнішня). Географія міграційних потоків Урок №10

Міграція Міграція – це переміщення людей Імміграція – це вʹїзд людей у країну для проживання Еміграція – це виїзд людей із своєї країни Основною ознакою міграції населення є перетин адміністративного кордону території ( держави, області. Населеного пункту) Розрізняють зовнішню і внутрішню міграцію

Причини міграцй 1.Соціально-економічні 2.Політичні 3.Військові 4. Релігійні 5.Екологічні 6.Сімейно-побутові

великі Міграційні потоки 1. Вивіз робочої сили з Африки ( у якості рабів до Пн. та Пд. Америки); 1861-1913 рр. із центральних областей 2.Росії( і України також)до Сибіру переїхало майже 4 млн.осіб; 3.Після першої світової війни масові міграції населення стались в східноєвропейських країнах ( зміна політичних умов) 4.Внаслідок поділу Британської Індії на дві країни – Індію і Пакистан( пізніше і Бангладеш) – переселились з однієї країни до іншої близько 20 млн. чол

великі Міграційні потоки У середині 80-х років 20–го століття число мігрантів становило у світі становило майже 100млн. На початку 1992 року за даними ООН налічувалось 19млн. Біженців і близько 20 млн. вимушених мігрантів. Економічні біженці виїжджають із бідних країн у багаті. Найбільше мігрантів направляються у США, західну Європу ( особливо до Німеччини), у Гонконг із Вʼєтнаму, на нафторозробки Перської затоки із країн Південної Азії та Північної Африки

великі Міграційні потоки До складу біженців входить велика частка людей інтелектуальної праці, які достойно не оцінені у своїй державі. Масова міграція інтелігенції отримала назву “витік розуму” Проблема політичних біженців у сучасному світі стала однією з глобальних проблем людства. Уряди країн Європи і США щорічно розглядають понад 400 тис. заяв із проханням про надання політичного захисту.

великі Міграційні потоки Уряди країн Європи і США щорічно розглядають понад 400 тис. заяв із проханням про надання політичного захисту. Основні потоки біженців сьогодні - із Афганістану, Пакистану, Ефіопії, Мозамбіку, Анголи, Камбоджи.

Структура мігрантів Від 40 до 60% мігрантів – жінки і дівчата Розрізняють 4 вікові типи міграцій: 1.15-25років (несімейні. Ті , що шукають роботу і житло) 2.25-40 років (сімейна міграція в пошуках привабливої роботи) 3.40-65 років ( зміна міста проживання) 4.понад 65 років ( пошуки сприятливіших умов для здоровʼя

Карта міграцій 150- річної давнини

Міграції населення за регіонами світу

Практична робота № 4 Нанесення на карту основних міграційних потоків населення в світі Урок №11

Практична робота № 4 Нанесення на карту основних міграційних потоків населення в світі Завдання: Використовуючи карти атласу нанести на контурну карту основні міграційні потоки сучасності

Якість населення.Життєдіяльність населення ( когорти,шерег, генерація). Відтворювальний потенціал населення. Демографічна ситуація. Демографічна подія Урок №12

Якість населення У сучасних умовах зростає значення проблеми якості населення. Цей термін запропонував ще у середині XVIII ст. німецький дослідник Я. Більферд, який вважав, що якість , а не кількість населення впливає на могутність країни. Під “якістю населення” розуміють сукупність властивостей народонаселення, що характеризують його відтворення в системі соціальних і природних відносин.

Якість населення Як зауважують географи і демографи , якість населення невіддільна від життєдіяльності людей, які проживають на певній території і характеризує здатність населення реагувати на природні, технічні, економічні,соціокультурні умови, що склалися і вміння пристосувати їх до своїх змінних потреб. Якість населення характеризують три взаємоповʹязані й взаємообумовлені аспекти: відтворювальний,дієвий,система соціального управління.

Якість населення Відтворювальний потенціал населення характеризує здатність даного, історично конкретного населення до самовідтворення. Тобто відбувається стійке розширене “природне” відновлення поколіньв дійсності, діє насправді. Як вже говорилось на попередніх уроках демографи розрізняють різні сккупності людей:

сукупності людей Кагорта – це частина покоління, що виділяється однією специфічною ознакою ( ровесники, мігранти, жінки, що народили дитину у календарному році, розлучені, призвані до армії) Генерація – це сукупність людей, що народились протягом певного календарного періоду.

Якість населення Реальна генерація - її складають ті, хто народився одночасно – тобто ровесники. Гіпотетично генерація – її утворюють люди, що живуть одночасно – тобто сучасники різного виду. Поняття “якість населення” також включає в себе систему характеристик населення: освітній рівень населення, професійна структура, соціальний склад населення, його рухливість, стан здоров’я, середня тривалість життя тощо. Зміни якості населення ведуть до розвитку населення( при позитивних змінах), або до його деградації ( при негативних змінах)

Діяльнісний потенціал населення, його трудова здатність. Демографічний стан. Система соціального управління відтворенням населення. Демографічний стимул. Демографічне прогнозування Урок №13

Діяльнісний потенціал населення, його трудова здатність Дієвий (діяльнісний )потенціал населення характеризує здатність населення привести в дію предметно-речові фактори соціальної діяльності, насамперед елементи продуктивних сил, а також змінювати їх відповідно до зміни потреб всього населення, спільностей, що його утворюють і окремих індивідів. Дієвий потенціал характеризує поєднання здібностей, навичок,потреб та інтересів населення,які давали б йому можливість привести в дію обʹєктивні фактори життєдіяльності, а також змінювати їх.

Діяльнісний потенціал населення, його трудова здатність Центральним і визначальним ядром дієвого потенціалу є трудовий потенціал населення,який розглядається як потенціальна сукупна здатність(спроможність) до праці,яку має працездатне населення в даних умовах. Система соціального управління відтворенням населення характеризує здатність населення до ефективного узгодження і взаємозвʹязки розвитку відтворювального і діяльністного потенціалу. Ця сторона відображає наявність ефективного механізму узгодження відтворення “фізичного” буття населення і відтворення його сутнісних сил,здібностей і потреб

життєвий потенціал населення Усі ці компоненти (відтворювальний, дієвий, система соціального відтворення) в цілому можуть бути названі життєвим потенціалом населення. Відтворювального потенціалу можна досягти по-різному: - за рахунок поєднання високої народжуваності і низької смертності; - за наявності або відсутності втручання в репродуктивний цикл стабільності або нестійкості умов життя

Діяльнісний потенціал населення Діяльнісний потенціал населення складається з його психофізіологічних і духовних сил та здібностей, які потрібні для життєдіяльності у конкретному соціально-економічному середовищі.

Демографічне прогнозування Демографічне прогнозування ( передбачення) використовується під час розробки і здійснення заходів демографічної політики. Залежно від глибини прогнозування розрізняють короткострокові, середньострокові, довгострокові прогнози. Демографічне прогнозування використовується для стабільного розвитку країни.

Поняття «євгеніка». Євгеніка як вчення у зарубіжних країнах. Урок №14

Поняття Євгеніка Євгеніка — практика, спрямована на створення кращої породи людей. Розглянемо походження слова. Грецьке, має кілька варіантів перекладу, але усі вони зводяться до відтінків "шляхетне походження, гарна порода" - загалом, чудової генетичної якості.

Види євгеніки Розрізняють євгеніку позитивну і негативну. Негативна євгеніка спрямована на фізичне знищення (вбивство) наступних поколінь людей з метою повної ліквідації «фізичних недоліків», що присутні у їхніх предків. Позитивна євгеніка ставить своїм завданням розвивати позитивні фізиологичні якості у наступних поколінь, які відсутні у їх попередників.

Застосування євгеніки В наслідок того, що у нацистській Німеччині євгеніка була проголошена державною доктриною (і проблема невідповідністі «арійским» стандартам розв’язувалась убивством), євгеніка почала асоціюватись із фашистською ідеологією. Однак початково євгеніка сприймалась як позитивне явище, гуманісти 18 століття розглядали цю практику як спосіб покращити тіло людини й уникнути страшних хвороб у майбутньому. Елементи євгеніки також присутні у сучасному світі — це стосується практики планування сім'ї, а також, як це практикують у деяких країнах західного світу, практика перевірки крові пари, що має намір укласти шлюб. Проте, всі ці явища грунтуються лише на фашистських (нацистських, расистських) міфах і стереотипах.

Історія Соціальне керування еволюцією людини – ідея не нова. Багато народів практикували дітовбивство, щоб звільнити суспільство від страждаючих каліцтвом чи неповноцінних індивідів і запобігти збільшенню їхньої чисельності. Цим відрізнялися давні спартанці, які для збереження панування над ілотами (кріпаками) застосовували багато які з цілком сучасних євгенічних заходів. Так, для членів пануючого класу еміграція була обмежена, шлюби і народжуваність заохочувалися державою, а холостяки обкладалися спеціальним податком. Підтримувалася сувора система фізичного виховання, яку не витримували слабкі і каліки. Періодично влаштовувалися масові побиття ілотів для зниження чисельності цієї, що вважалася неповноцінною, частини популяції.

Історія Добре відомі пропозиції Платона з євгенічного устрою суспільства. Він вважав, що не слід ростити дітей з дефектами чи народжених від неповноцінних батьків. Хронічним інвалідам і жертвам власних пороків має бути відмовлено в медичній допомозі, а моральних виродків варто страчувати. З іншого боку, для поліпшення «породи» необхідно заохочувати тимчасові союзи обраних чоловіків і жінок, щоб вони залишали високоякісне потомство.[І1]

Історія Термін "євгеніка" був уперше запропонований у 1883 році видатним англійським антропологом, психологом і основоположником біометрії Френсісом Гальтоном. От яке визначення євгеніки він тоді дав:"Вивчення впливів, що підлягають суспільному контролю і можуть поліпшити чи погіршити як фізичні, так і розумові якості прийдешніх поколінь" І при цьому він додав, що на першій стадії пов’язані з цим питання будуть піддаватися чисто науковій розробці, причому справа не піде далі пропаганди євгенічних ідей. На другій стадії вже можна буде вжити ряд заходів практичного характеру і видати відповідні закони. Нарешті, на третій стадії такі закони стануть непотрібними, тому що всі люди усвідомлять необхідність правил євгеніки.

Історія У ряді країн, у першу чергу в США і Німеччині, найреакційніші представники правлячих кіл домоглися прийняття ряду обурливих антигуманних законів (про які мова йтиме нижче), оголошених їхніми авторами заснованими на "наукових євгенічних положеннях". Для створення сприятливої суспільної думки в "класичну" гальтоновскую євгеніку були вбудовані дві псевдонаукові концепції.

Історія По-перше, стверджувалося, ніби-то наукою доведено, що серед багатьох рас, що утворюють людство, існують дуже значні розходження не тільки в зовнішньому вигляді, але і у вроджених розумових і моральних якостях. Зовсім необґрунтовано вважалося, що є від природи високо обдаровані раси, з яких найбільш цінна за своїми спадковими властивостями північноєвропейська ("арійська") раса, представлена переважно германцями й англосаксами. Ряд інших рас у цьому відношенні значно гірші, а деякі нижчі раси генетично зовсім неповноцінні - це негри, негроїди, цигани, євреї і слов'яни (на думку німецьких расистів, цигани і євреї підлягають повному знищенню, представники інших "нижчих" рас можуть бути збережені як некваліфікована робоча сила, безправна, що підкоряється пануючим "вищим" расам).

Генетична інженерія як метод нової євгеніки. Напрямки у сучасному євгенічному русі. Урок №15

Євгеніка - проблема науковості та псевдонауковості науки про "чистоту роду". Починаючи з кінця позаминулого (XIX) сторіччя і протягом перших десятиліть минулого (XX), євгеніку, перекручену включенням у неї псевдонаукових положень, стали пропагувати пануючі реакційні кола суспільства ряду закордонних країн, домагаючись прийняття законів, нібито спрямованих на поліпшення спадкових якостей населення. Узаконені "євгенічні" заходи були широко розгорнуті в США і Німеччині, і ми зупинимося тільки на них, не торкаючись подібних заходів, що проводились у незрівнянно більш скромних масштабах в деяких інших країнах.

Євгеніка - проблема науковості та псевдонауковості науки про "чистоту роду". Наприкінці ХІХ і на початку ХХ сторіччя в США стала активно пропагуватися ідея: "найбільш цінну" англосаксонську частину жителів витісняють спадково "набагато гірші" іммігранти, що приїжджають з південної і східної Європи. У результаті натиску, зробленого на сенат і уряд, у 1924 році з'явився закон, що заохочує в'їзд у США жителів півночі й англосаксів з Європи і різко утрудняє в'їзд іммігрантів з південної і східної Європи, особливо євреїв.

Євгеніка - проблема науковості та псевдонауковості науки про "чистоту роду". Але ця концепція не досить обґрунтована. Історія різних рас і об'єктивні сучасні дослідження показують на численних прикладах, що у всіх расах з'являються видатні за своїми здібностями особистості, і число таких особистостей зростає в міру поліпшення умов життя даної раси. Більш того, на підставі вивчення мітохондріальної ДНК показана можливість загальної родоначальниці ("Єви")для всіх існуючих рас і народностей.

Євгеніка - проблема науковості та псевдонауковості науки про "чистоту роду". Як правильно писав у 1929 році М.К. Кольцов, спираючись на існуючі вже тоді великі наукові дані, для виявлення вроджених талантів "потрібно, щоб кожна дитина була поставлена в такі умови виховання і освіти, за яких його специфічні спадкові особливості знайшли б найбільш цільне і найбільш цінне вираження в його фенотипі... Найбільшою і найбільш цінною особливістю (кожної) людської раси є саме величезна розмаїтість її генотипів, що забезпечує прогресивну еволюцію людини". Багатий генофонд популяції - це різноманітний генофонд, у якому присутні безліч мутантних алелей одного гена. Чиста раса - це бідна, виснажена раса.

Євгеніка - проблема науковості та псевдонауковості науки про "чистоту роду". Перший закон про примусову стерилізацію був прийнятий у США в 1907 році у штаті Індіана, а останній - у 1937, у штаті Джорджія. За час їхньої дії в країні, згідно зі статистичними даними, було насильно стерилізовано понад 100 тис. чоловік, у тому числі багато негрів. У більшості штатів стерилізації підлягали психічно ненормальні, розумово відсталі, засуджені за статеві злочини; у деяких, крім того, - хронічні алкоголіки, епілептики, повії, круглі сироти, бомжі. Ніяких доказів, що стерилізовані - носії якихось шкідливих генів, не було. Це відноситься і до тих, кому було відмовлено в імміграції.

Євгеніка - проблема науковості та псевдонауковості науки про "чистоту роду". Євгенічні програми в Німеччині почалися з появи наприкінці ХІХ на початку ХХ сторіччя статей і книг з "расової гігієни", що вихваляли "істинно німецьку вищу расу" і що закликали захистити її від забруднення "нижчими" расами. Цей расистський рух різко підсилився з приходом Гітлера до влади в 1933 році і перетворилося у всіляко підтримувану програму, що розвивається державою. Почалося з примусової стерилізації психічно хворих, а також деяких метисів, народжених німкенями від солдатів-негрів французької армії, що опинилися в Німеччині наприкінці 1-ої світової війни.

Євгеніка - проблема науковості та псевдонауковості науки про "чистоту роду". Слідом за цим перейшли до тотального знищення в таборах смерті всіх циган і євреїв, незалежно від статі і віку. Число знищених циган невідомо, а в ході "остаточного вирішення єврейського питання" гітлерівцями було знищено понад 6 млн євреїв. З тисяч військовополонених (захоплених, головним чином, у боях на території СРСР і Польщі) відразу знищувалися поранені, хворі, фізично слабкі, а інші використовувалися як робоча сила. Їх утримували в тяжких умовах доти, поки вони могли працювати, а після цього теж знищували.

Євгеніка - проблема науковості та псевдонауковості науки про "чистоту роду". Яка ж доля "позитивної" євгеніки, ціль якої - збагатити популяції людини цінними спадковими задатками? Відомо тільки про одну практичну спробу такого роду. Кілька років тому в американській науковій пресі з'явилося повідомлення, що Роберт Грехем (Каліфорнія) організував банк для збереження замороженої сперми, отриманої від декількох лауреатів Нобелівської премії - представників природничих наук. Передбачалося, що ця сперма буде використана для добровільного штучного запліднення жінок, що володіють винятковими інтелектуальними здібностями.

Факти (Мозок злочинців університетська б-ка штата Пенсільванія, 1920-ті роки )

Факти (Программа умерщвления «Т-4») Программа умерщвления «Т-4» («Акция Тиргартенштрассе 4») — официальное наименование евгенической программы немецких национал-социалистов по стерилизации, а в дальнейшем и физическому уничтожению душевнобольных, умственно отсталых и наследственно больных. В дальнейшем в круг лиц, подвергавшихся уничтожению, были включены нетрудоспособные лица (инвалиды, а также болеющие больше 5 лет). Вначале уничтожались только дети до 3-х лет, затем все возрастные группы.

Факти (Программа умерщвления «Т-4») Пропаганда убийства неполноценных людей в нацистской Германии, на постере: «Этот больной за время жизни обходится народу в 60 000 рейхсмарок. Гражданин — это и твои деньги!» Опубликовано в ежемесячном журнале Бюро расовой политики НСДАП Новые люди (около 1938 года)

Факти (Программа умерщвления «Т-4») Отбором жертв занимались 40 так называемых «экспертов». Отбор проходил по анкетам; врачи, решавшие участь человека, не имели возможности ознакомиться с его состоянием лично. «Экспертам», ставившим подписи под смертным приговором, посылались анкеты больных, и те ставили пометку «плюс», что означало необходимость умерщвления. Родственники обречённых нацистами к смерти не могли повлиять на решение, во многих случаях они не знали, где находятся их родные.

Факти (Программа умерщвления «Т-4») Были перечислены критерии отбора «неполноценных людей»: Шизофрения, эпилепсия, энцефалит, слабоумие, старческое слабоумие, парализованные больные, пациенты с диагнозом болезнь Хантингтона, а также психически больные люди, не способные заниматься физическим трудом. Пациенты, находящиеся на лечении более 5 лет. Психически больные с криминальным прошлым. Люди, не являющиеся гражданами Германии, или пациенты неарийского происхождения (копия анкеты и приложения).

Программа умерщвления «Т-4» Для умерщвления сначала предполагалось использовать внутривенные инъекции специальных медицинских препаратов или воздушную эмболию, вводя шприцем воздушную пробку прямо в вену. Врачи, участвовавшие в программе, пришли к решению о нецелесообразности такого метода по чисто техническим соображениям, и было решено изыскать новые способы. Так, именно в рамках программы Т-4 впервые (ещё до применения в концентрационных лагерях) нацистами были использованы газовые камеры, в том числе и передвижные (внутрь камеры подавались выхлопные газы двигателя внутреннего сгорания автомобиля). Первая газовая камера была испробована в Хадамаре (земля Гессен) в конце 1939 года.

Программа умерщвления «Т-4» С 10 декабря 1941 года в администрацию 8 концлагерей поступило распоряжение о проведении комиссиями врачей СС проверок, отбора заключённых и умерщвления газом. Для умерщвления стал применяться газ Циклон Б. Первые стационарные газовые камеры были установлены в замке Хартхейм, в Австрии, где располагался нацистский «Институт Эвтаназии».

Факти (Программа умерщвления «Т-4») До 1 сентября 1941 года было умерщвлено лиц: 70273. Это число, распределенное по отдельным клиникам в 1940—1941 годах, дает следующую картину: Клиника 1940 год 1941 год Всего Графенек 9839 9839 Брандербург 9972 9972 Бернбург 8601 8601 Хартхейм 9670 8599 18 269 Зонненштейн 5943 7777 13 720 Хадамар 10 072 10 072 Итого 35 224 35 049 70273

Наслідки народонаселення.Наукові праці Т. Мальтуса. Проблеми голоду в регіонах світу. Освоєння нових територій для розвитку сільського господарства в різних регіонах світу. Урок №16

Томас Роберт Мальтус Томас Роберт Мальтус (1766—1834) навчався у коледжі при Кембріджському університеті. Після закінчення був сільським священиком, а з 1793 p. і викладачем у згаданому коледжі. Там проявився його інтерес до філософії та політекономії. 1798 p. він анонімно публікує свій памфлет «Нарис про закон народонаселення у зв'язку з майбутнім удосконаленням суспільства», де викладає деякі свої погляди на закономірності і взаємозалежності економічного та демографічного процесів. Саме ця праця, що кілька разів перевидавалась, сприяла перетворенню Мальтуса на одіозну постать, об'єкт найжорстокішої критики.

Теорія В своїй праці «Дослід про закон народонаселення» Мальтус виходив з таких основних положень: 1) суспільство знаходиться в рівноважному стані, коли виробляє достатню кількість продовольства для споживання відповідної чисельності населення; 2) при порушенні цієї рівноваги в суспільстві виникають сили, які повертають його до рівноважного стану; 3) ціни всіх товарів визначаються співвідношенням попиту і пропозиції; 4) існує закон народонаселення, згідно з яким і населення, і продовольство за відсутності перешкод безмежно зростають, але швидкість зростання населення вища, ніж швидкість зростання продуктів харчування.

Теорія Зокрема, за сприятливих обставин населення буде зростати в геометричній прогресії (1, 2, 4, 8, 16, 32, 64 і т.д.), а виробництво продовольства — в арифметичній прогресії (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 і т.д.). З цього випливає, що кількість населення подвоюється кожних 20-25 років, а виробництво продуктів харчування за цей же період зростає значно меншими темпами (тільки на 20-25%). Саме у перенаселенні англійський пастор вбачав основну причину зростання розпусти, хвороб, злиднів, голоду і безробіття та інших бід суспільства.

Теорія Процес саморегулювання приросту населення Мальтус ілюструє з допомогою прикладу, який має свідчити про об'єктивність тенденції, за якої зростання населення відбувається у геометричній прогресії, а засобів існування — в арифметичній. Він робить висновок, що коли населення буде подвоюватись кожні 25 років (і зростати в гео метричній прогресії— 1,2,4,8,16,32,64...), а засоби існування за наи^-сприятливіших умов зростатимуть в арифметичній прогресії (1,2,3,4,5,6,7 ...), то вже через два століття кількість населення буде відноситись до засобів існування як 256 до 9, а через три століття — як 4096 до 13. Але природа сама регулює пропорції відтворення населення: надлишок населення об'єктивно приречений на злидні, голод та вимирання.

Теорія Мальтус уважає, що суспільство, знаючи наслідки процесу зростання народонаселення, може й мусить втручатись і регулювати цей процес, оскільки воно не здатне забезпечити безмежного приросту засобів існування, у збільшенні яких бере участь і природа. Ігнорування дії об'єктивного закону народонаселення призведе до катастрофічних наслідків, і жодні соціальне спрямовані заходи не поліпшать ситуації. Держава, на думку Мальтуса, повинна втручатись у процес відтворення народонаселення, використовуючи як економічні важелі, спрямовані на стримування його зростання, так і різноманітні превентивні заходи.

Теорія Визнаючи, що людські ресурси є одним з найважливіших факторів економічного розвитку, Мальтус указує на необхідність їх якісного відтворення і у зв'язку з цим різко засуджує державні програми підтримки бідних: «Я заперечую право бідних на утримання за суспільний рахунок»', тому що злидні, на його думку, породжують злидні. Будь-яка державна чи приватна благодійницька допомога стає на заваді саморегулюванню, тобто природноекономічному обмеженню зростання населення. Крім того, ця допомога підриває дію стимулів у економічній сфері.

Теорія Через перенаселення, — писав Мальтус, — бідність може стати жалюгідною і гіркою долею всього людства». Вся його книга є аналізом того, як досягти бажаної рівноваги між населенням і виробництвом достатньої кількості продуктів харчування. Мальтус сприйняв тезу Сміта про те, що зростання багатства може відбуватись необмежено, однак проблему він бачив в іншому ракурсі: економічне зростання обмежене небезпекою більш швидкого зростання населення, ніж це допускається зростанням виробництва предметів споживання. Передбачаючи майбутні заперечення, Т. Мальтус не один раз повторював, що він не заперечує проти зростання чисельності населення, але пропонував «встановити між населенням і продовольством таке співвідношення, яке б не викликало боротьби між ними», тобто досягти стану економічної рівноваги суспільства. «Вороги, з якими я борюсь, — наголошував він, — суть розпусти і злиднів».

Теорія Свій закон народонаселення Мальтус вивів, спираючись на біологічну здатність людини до продовження роду, яку він вважав природним інстинктом, а також на популярний в той час закон спадної родючості землі. Народ сам винен у своїх стражданнях, стверджував Мальтус, оскільки має природну пристрасть до швидкого розмноження, а його біди доповнюються обмеженістю ресурсів для виробництва предметів споживання, що проявляється через спадну родючість земель.

Теорія Оскільки, за висновками Мальтуса, населення зростає значно швидше виробництва продуктів споживання, то для збереження рівноваги «необхідно, щоб розмноження постійно затримувалось». В примітивних суспільствах це досягається через хвороби, голод і війни, а в ринковому суспільстві — через регулювання заробітної плати і «моральне стримування» народжуваності. Регулювання заробітної плати відбувається автоматично в тому розумінні, що надмірне зростання населення знижує заробітну плату і тим самим обмежує зростання населення в наступному поколінні. Навпаки, зростання заробітної плати призводить до зростання населення і тим самим — до зростання бідності наступного покоління. Зокрема, багатий урожай викличе наступний голод: «достаток, заохочуючи шлюби, породжує надлишок в населенні, потреби якого вже не можуть задовольнитись урожаєм звичайного року».

Теорія На думку Мальтуса, якщо людина не може прогодувати сім'ю, не готова взяти на себе всі турботи по народженню і вихованню дітей, вона повинна відкласти свій шлюб, а якщо така готовність не наступить ніколи — має взагалі відмовитись від шлюбу. Мальтус любив повторювати, що будь-які спроби подолати злидні, звертаючись до державних субсидій чи до приватної благодійності, можуть тільки послабити головне обмеження надмірного зростання населення необхідність кожного самому турбуватись про себе і повною мірою відповідати за свою непередбачливість. Ніхто із здатних до праці не має «права на прожиток, якщо він не може прогодувати себе власною працею». При цьому бідна людина не може зазіхати на власність багатих, адже приватна власність необхідна для зростання виробництва споживчих товарів і тим самим для поліпшення становища бідних.

Теорія Оскільки, на думку англійського вченого, соціальна рівність неможлива, а поділ суспільства на дуже багатих і дуже бідних небажаний, то основу здорового зростання населення, тобто зростання без бідності, складає зростання виробництва і «середнього класу». «Не надмірні розкоші невеликої кількості людей, а помірні розкоші всіх класів суспільства, — підкреслював Мальтус, - складає багатство і добробут народу». «Середній клас» складає основу суспільства, але в ньому повинні бути також бідніші і багатші, що він пояснює таким чином: «Якщо відняти в людини надію на підвищення і небезпеку зниження, то не було б тих старанності і завзяття, які змушують кожну людину поліпшувати своє становище і які є головним двигуном суспільного добробуту».

Теорія Усі наступні, присвячені суто економічним проблемам, праці Мальтуса так чи інакше є лише дальшим розвитком положень, викладених ним у «Нарисі про закон народонаселення». Він доводить, що нерегульоване зростання населення завдає шкоди суспільству й економіці: провокує війни за додаткові території і додаткові блага;скупченість населення сприяє виникненню епідемій; надлишок працездатного населення породжує безробіття та падіння заробітної плати, а отже, життєвого рівня.

Теорія Теорія народонаселення Мальтуса викликала бурхливу критику з боку економістів різних напрямків, насамперед марксистів, які оголосили її людиноненависницькою, а її автора називали «похмурим і злим генієм, готовим погасити всяку надію роду людського». Найбільшим нападкам піддавалась центральна ідея «Досліду про закон народонаселення» — про вплив чисельності і темпів приросту населення на добробут суспільства.

Теорія Однак, незважаючи на її окремі недоліки і недостатню коректність, орієнтацію виключно на екстенсивні можливості у зростанні виробництва предметів споживання, ігнорування науково-технічного прогресу у цій галузі, ідея Мальтуса в принципі справедлива і актуальна. Правильність наукового передбачення англійського вченого стала очевидною, хоча, на щастя, його похмурі прогнози не виправдались. Людство з часом все ж повинно стабілізувати кількість населення Землі, ресурси якої не безмежні. Водночас не можна забувати й застереження самого Мальтуса про те, що, ознайомившись з його працею, «кожен читач повинен визнати, що, незважаючи на окремі помилки, практична мета, яку переслідував автор цього твору, полягала в поліпшенні долі і збільшенні щастя нижчих класів суспільства».

Проблема голоду та недоїдання З 23 по 24 червня цього року в столиці американського штату Каліфорнія, місті Сакраменто, проходив Всесвітній форум міністрів сільського господарства. Тема для обговорення на Всесвітньому форумі — використання сучасних досягнень науки та технологій для підвищення продуктивності в сільському господарстві та подолання голоду в світі.

Проблема голоду та недоїдання У своєму вступному слові міністр сільського господарства США Енн Венеман навела такі дані: понад 800 млн людей у світі (майже кожний сьомий) перебувають в умовах хронічного голоду, кожна третя дитина не отримує достатнього харчування, половина населення в світі живе менш ніж на 2 долари на день. Для більш ніж одного мільярда найбідніших людей у світі сільське господарство є єдиним засобом для виживання. У багатьох країнах, що розвиваються, 90 відсотків харчів споживаються тими, хто їх виробив (дещо це нагадує нашу Україну).

Проблема голоду та недоїдання ( факти) За даними ООН розподіл голодаючих такий: Азія — 540 млн осіб (з них у Південній Азії — 230, Східній Азії — 115 млн), Екваторіальна та Південна Африка — 200, Латинська Америка — 6, Північна Африка та Близький Схід – 4 млн. За структурою голодаючі розподіляються таким чином: фермери на маргінальних землях — 50%, безземельні сільські мешканці — 22, бідні мешканці міст — 20, скотарі та рибалки — 8%. За прогнозами, у 2050 році 90 відсотків населення планети мешкатиме в країнах, що розвиваються.

КоЖну 3.6 СЕКУНДи ОДНа людина поМИРАє від ГОЛОДу

Проблема голоду та недоїдання (факти) По данным Всемирной Продовольственной Организации (Food and Agriculture Organization), в 2002—2004-е годы недоедали или питались неправильно (например, в их меню не входили мясо, молочные продукты, фрукты и пр.) в Армении — 24% населения, в Азербайджане — 7%, Грузии - 9%, Латвии — 3%, Литве и Эстонии — менее 2.5%, в России — 3%, Украине — менее 2.5%, Беларуси — 4%, Молдове — 11%, в Казахстане — 6%, Кыргызстане — 4%, Таджикистане — 26%, Туркменистане — 7%, Узбекистане — 25%. Для сравнения, в Китае — 12%, в Индии — 20%, в США и на Кубе — менее 2.5%, в Эфиопии — 46%, во Франции — менее 2.5%, в Иране — 4%, В Саудовской Аравии — 3%.

Проблема голоду та недоїдання (факти) Парадоксально, но в 2006 году человечество впервые столкнулось с иной проблемой: число людей с избыточным весом впервые превысило число людей с недостаточным весом. Это проблема не только и не столько «богатых» государств. В Колумбии лишний вес имеют 41% населения, в Бразилии — 36%. В Зимбабве ожирением страдают 23% женщин, в Намибии - 21%. Парадоксально, что эпидемия ожирения затрагивает страны, в которых большая часть населения хронически недоедает. На международном уровне постоянно предпринимаются попытки создания режима наибольшего благоприятствования для стран, которые не способны самостоятельно обеспечить себя продовольствием. В частности, они могут получить продовольственную помощь, льготные кредиты, им могут продаваться продовольственные товары по сниженным ценам и пр.

Проблема голоду та недоїдання(факти) Однако благие намерения далеко не всегда выдерживают проверку практикой. К примеру, в 1994 году на Уругвайском рауте переговоров по международной торговле и тарифам (впоследствии эти переговоры привели к созданию Всемирной Торговой Организации), в котором приняли участие представители 123 стран мира, было принято решение, согласно которому, «богатые» государства не имеют права подымать цены на продовольственный экспорт в «бедные». Однако в 1995—1996 годы мировые цены на зерно резко выросли, и государства-экспортеры предпочли забыть о собственных обещаниях. В 2007 году специальный докладчик ООН по вопросу о праве на питание призвал государства признать право людей на статус «беженцев от голода».

Проблема голоду та недоїдання(факти) Глобальные масштабы голода продолжают расти. Количество людей, страдающих от голода, составляет уже 854 млн. человек и с 1996 года ежегодно увеличивается. Более 6 млн. детей по-прежнему ежегодно умирают, не достигнув пяти лет. Сравнение с 1996 годом выбрано не случайно. Дело в том, что тогда под эгидой ООН прошла первая Всемирная встреча на высшем уровне по проблемам продовольствия (World Food Summit), на котором было принято решение совместно бороться с голодом. По данным Всемирного Банка, год от года международные структуры и «богатые» государства мира перечисляют все меньше средств в качестве продовольственной и сельскохозяйственной помощи «бедным» странам. Если в 1980-е годы в среднем на эти цели тратилось более $9 млрд. ежегодно, то в конце 1990-х годов — менее $5 млрд., а в 2000—2005-е годы — $4.8 млрд. По оценкам Всемирной Продовольственной Организации, в 2002 году мировое сельское хозяйство производило на 17% больше калорий на душу населения (оценивалась совокупная калорийность произведенного продовольствия, разделенная на количество жителей планеты), чем в 1970 году, притом, что численность человечества увеличилась на 30%.

Проблема голоду та недоїдання (факти) Этого продовольствия достаточно, чтобы обеспечить все человечество достойным и даже избыточным питанием. По данным исследовательского центра Bread for the World Institute (специализируется на изучении проблемы голода и недоедания), недостаток продовольствия имеет множество побочных последствий: недоедающие люди хуже работают, плохо учатся, чаще болеют и пр. По оценкам Всемирной Организации Здравоохранения, хроническая нехватка еды приводит к преждевременной смерти или инвалидности каждого третьего недоедающего (голодающего). Особенно уязвимы дети: их организмы серьезно ослаблены голодом, поэтому их часто убивают болезни, которые не были бы смертельными в обычных обстоятельствах. В развивающихся странах 27% детей, не достигших пятилетнего возраста, имеют недостаточный вес

Кожна третя дитяча смерть - від голоду, зʹясували в ООН

Проблема голоду та недоїдання

Проблема голоду та недоїдання

Чому ж багаті країни переймаються питаннями вгамування голоду в світі? Чому ж багаті країни переймаються питаннями вгамування голоду в світі? Відповідь дуже проста — для забезпечення власної безпеки та стабільності в світі. Тільки 8 відсотків країн із найнижчим рівнем голоду втягнуті у військові конфлікти, і аж 56 відсотків країн з найбільшим рівнем голодування перебувають у стані громадянської війни. І при цьому щорічні світові витрати на зброю перевищують 900 млрд доларів. Отже, вгамування голоду в найбідніших країнах має принести їм мир і спокій. (Крім того, багаті країни стикнулися з небаченим до цього явищем — економічною міграцію, здебільшого нелегальною: риють тунелі під мексикансько-американським кордоном, лізуть через колючі дроти, перетинають на коритах Середземне море та Ла-Манш, просочуються, як крізь сито, через Україну та Білорусь. Для цивілізованого населення Європи — це як навала варварів та вандалів на Римську імперію).

Як вирішити проблему голоду? Дослідження Міжнародного інституту продовольчої політики показали, що, наприклад, в Африці річного зростання продуктивності тварин та врожайності культур лише на 3–4 відсотки привело до збільшення втричі доходів на душу населення, а кількість дітей, які недоїдають, зменшилася б на 40 відсотків.

Як вирішити проблему голоду? Особливо важливим є вирішення проблеми питної води — 70 відсотків світових запасів питної води використовується у сільському господарстві. Наукові дослідження та передові технології спроможні забезпечити зростання продуктивності за зменшення водовикористання та протистоянню посухам.

Як вирішити проблему голоду? Вирішення проблеми голоду не обов’язково пов’язане з останніми та найбільш капіталомісткими технологіями. Наука пропонує адаптування добре відомих традиційних технологій, таких як використання якіснішого насіння або застосування меліорації. Нині все більше технологій для фермерів з країн, що розвиваються, розробляють науковці з цих самих країн. Ось декілька прикладів: — дрібні фермери в Уганді досягли підвищення врожайності кукурудзи на 46 відсотків протягом 1996–2001 років завдяки застосуванню поліпшених технологій землекористування; — в Тунісі втрати врожаю через картопляну міль зменшилися на 16 відсотків після впровадження систем інтегрованого захисту; — впровадження контурних терас в Перу дало змогу збільшити врожайність картоплі на 70 відсотків порівняно з вирощуванням її на похилих полях.

Як вирішити проблему голоду? Проблему голоду в світі та шляхи її вирішення окреслив батько “Зеленої революції” — нобелівський лауреат 1970 року Норман Борлог. Які причини виникнення голоду в світі? Бідність, неспроможність купити харчі, неконтрольована народжуваність у країнах Африки, населення якої зростає, незважаючи на епідемію СНІДу, зменшення родючості землі, ізольованість сільської місцевості — відсутність доріг та транспорту, погана освіта населення.

Шляхи вирішення проблем голоду Фінансові ринки готові забезпечувати потоки необхідних коштів, проте для надходження інвестицій до країн, що розвиваються, останні повинні запровадити чіткі закони щодо функціонування ринків, тобто внутрішні ринки повинні бути впорядкованими. На прикладі США це означає однорідність цивільного законодавства в усіх штатах, наприклад, застосування Єдиного комерційного кодексу (UCC), яким врегульовано такі питання, як реалізація, оренда, обігові кредитно-грошові документи, банківські депозити, переказ коштів, акредитиви, перевезення безтарних вантажів, складські свідоцтва, накладні та інші товаророзпорядні документи, інвестиційні цінні папери, гарантування виконання контрактів, товарні звіти та папери, що засвідчують власність

Шляхи вирішення проблем голоду Для свого розвитку країни, що розвиваються, повинні мати доступ до світових ринків продовольства. Експорт сільськогосподарських товарів дасть змогу бідним країнам отримати доступ до твердої валюти, стимулюватиме їхню економіку, створюватиме позитивний імідж країни. Одночасно імпорт продовольства також має свої переваги: доповнює пропозицію на внутрішньому ринку, стимулює конкурентну ринкову економіку, сприяє поліпшенню харчування населення. Але в умовах міжнародної торгівлі виникають питання якості продовольства та його безпеки, а саме: забрудненість харчових продуктів, залишковий рівень пестицидів, наявність патогенних мікроорганізмів, псування товарів, вміст важких металів, вміст радіонуклідів, маркування. Для стандартизації підходів до вирішення цих питань у рамках спільної між ФАО та Всесвітньої організації охорони здоров’я комісії розроблено 237 стандартів на продовольство, визначено 41 норму і правила, 3274 обмеження на вміст решток пестицидів, 25 рівнів забруднень, якими охоплено 185 пестицидів, 1005 арчових добавок, 54 ветеринарних препарати. (Доповідь Дж. Люпьєна, Массачусетський університет, США). •••

Шляхи вирішення проблем голоду Одним із напрямів розвитку сучасних агротехнологій є застосування прецизійного землеробства, яке дає змогу підвищити віддачу з одиниці ріллі (прецизійний контроль за бур’янами, моніторинг за рівнем урожайності, прецизійна сівба), зменшити навантаження на довкілля (поліпшення ріллі, прецизійне внесення добрив), але потребує суттєвих витрат коштів і часу для впровадження. Однак окупність впровадження прецизійного землеробства становить 2–3 роки

Шляхи вирішення проблем голоду Дуже важливим напрямом використання сучасних технологій є впровадження ефективних систем зрошення. Важливість цього питання була підкреслена в двох наступних доповідях. Для задоволення попиту зростаючого населення, за оцінками ФАО, світове виробництво продовольства повинно зрости на 54 відсотки до 2030 року. Щоденне споживання питної води однією особою становить 4 літри, а для виробництва щоденного раціону на одну людину потрібно витратити 2–5 тис. літрів води. Без суттєвих змін у водокористуванні в 2025 році 67 відсотків населення світу перебуватиме в умовах поміркованого або гострого дефіциту води. Вода займає 75 відсотків поверхні Землі. На солону воду припадає 97,2 відсотка світових запасів води, решта 2,5 відсотка води перебуває в стані криги. Отже, в наявності є лише 0,3 відсотка водних запасів. Запаси води на душу населення за останні 30 років скоротилася на 30 відсотків і до 2020 року зменшаться ще на 5 відсотків. Лише 17 відсотків (260 млн га) світових сільськогосподарських земель зрошуються, і ці 17 відсотків іригованих земель забезпечують 40 відсотків світового виробництва продовольств

Шляхи вирішення проблем голоду Основною проблемою країн, що розвиваються, є та, що більшість виробників ставлять за мету виробити більше продукції та зменшити виробничі витрати, замість того, аби швидко реагувати на зміни споживчих настроїв, які з розвитком ринків можуть змінюватися, наприклад, в напрямі споживання нових видів харчових продуктів.

Шляхи вирішення проблем голоду Як приклад успішного менеджменту та маркетингу Роберто Новелл навів приклад з вирощування квітів. Найуспішніші виробники квітів інвестували у вирощування троянд 250 тис. дол./га, що дало змогу отримувати квіти з високими споживчими якостями — з подовженим стеблом, різноманітних кольорів тощо. Собівартість однієї троянди — 22 центи, а реалізаційна ціна — 77 центів. Мексиканські виробники троянд опанували ринки США, Китаю, Японії. Інший приклад сучасного менеджменту навів підприємець з Перу Хосе Клімпер, який створив компанію з вирощування спаржі (аспарагусу), яка за 15 років існування виросла в компанію з 40 тис. працівників і яка експортує свою продукцію практично по всьому світу на 200 млн дол. щорічно.

Шляхи вирішення проблем голоду прості поради, як підвищити ефективність збуту продукції сільгоспвиробників. Наприклад, як довести інформацію про ціни до рядових сільгоспвиробників. Так, в африканській державі Малі знайшли просте рішення — надавати інформацію про ціни на ринках, використовуючи регіональну та національну радіомережу. Сучасний розвиток сільського господарства безпосередньо пов’язаний з питаннями безпеки харчових продуктів. Кожний третій мешканець планети хоча б раз стикався з харчовим отруєнням. Щороку від харчових отруєнь по всьому світі вмирає 2,1 млн людей. Найважливіші фактори при виборі продуктів харчування (опитування 12 тис. осіб по всьому світі): безпека продовольства — 47%, харчова цінність — 20, ціна — 15, потенційний брак харчів — 8, смак і вигляд — 8%.

Шляхи вирішення проблем голоду Ринки, керовані споживчими уподобаннями, повинні бути відстежуваними до виробника сировини. Причому глобальні експортери реагують на вимоги споживачів щодо безпеки харчових продуктів навіть раніше, ніж ВТО. До кінця 2004 року буде створена глобальна мережа ідентифікації сільськогосподарських тварин. До кінця 2006 року від експортерів вимагатиметься система швидкого реагування.

Шляхи вирішення проблем голоду Отже, що таке відстежуваність харчових продуктів? Споживачі хочуть мати відповіді на такі питання: що міститься в харчових продуктах, звідки походять ці харчові продукти, чи є вони безпечними? Продовольчий ланцюг хоче знати відповіді на такі питання: як поліпшити продовольчий ланцюг з огляду на його зв’язаність, як швидко визначити джерела надходжень сировини та напівфабрикатів, як провести перевірку джерела забруднення? Уряди та регулятивні органи хочуть знати відповіді на такі питання: звідки надійшов продукт, які процеси використовувалися при його виробництві і хто здійснював ці процеси, як розпізнати непридатний товар?

Демографічний вибух. Демографічна поведінка. Демографічна установка Урок №17

Демографічний вибух Демографічний вибух — різке прискорення кількісного зростання світового населення. Почався він у 1950-х pp. Коли зниження смертності значно випереджає зниження народжуваності, то це приводить до прискореного збільшення чисельності населення, неузгодженого з об'єктивними вимогами соціально-економічного розвитку суспільства. Перевищення числа народжень над числом смертей досягає великих розмірів. Оскільки сучасні високі темпи росту чисельності населення земної кулі значною мірою визначаються темпами його збільшення в країнах, що розвиваються (Азії, Африки та Латинської Америки, де проживає близько 70% населення світу), демографічний вибух у цих країнах перетворюється на світовий. За демографічного вибуху середньорічний приріст населення перевищує 1,8—2,0% .

Регіональні показники кількості населення

Абсолютне зростання населення Землі

Приріст населення (по десятиріччях)

Демографічний вибух Найвищими темпами збільшується населення Африки — що року на 3 %. Кенійська жінка у середньому народжує 7 разів. "Демографічному вибуху" сприяють не лише високі темпи народжуваності, а й сповільнення темпів смертності населення планети. Якщо раніше для подвоєння числа жителів планети треба було десь 600 років, то для останнього подвоєння було достатньо всього 38 років. Якщо нинішні темпи народжуваності збережуться, то, за підрахунками експертів ООН, через триста років кількість населення земної кулі становитиме катастрофічну цифру — 13 трлн чол., тобто у 20 тисяч разів перевищуватиме нинішню кількість. Коли б вдалося забезпечити ситуацію, що кожна жінка народжуватиме по двоє дітей, то кількість населення Землі становила б через триста років 9 млрд чол. Чверть населення земної кулі проживатиме в Африці. Найбільшими за кількістю населення країнами світу будуть Індія, Китай та США. Середній вік планетарного населення збільшиться з 26 до 50 років.

Демографічний вибух Спеціалісти по-різному оцінюють наслідки демографічного вибуху. Багато хто з них припускає, що взаємовідносини в системі "людина - природне середовище" будуть залежати від подальшої тенденції чисельності народонаселення. Однак, оптимісти вважають, що помітний спад приросту населення, який зараз дав про себе знати в розвинутих країнах західної Європи, в найближчому майбутньому пошириться на всю Земну Кулю, і на рівні 10,2 млрд. чоловік відбудеться стабілізація процесів росту за рахунок природних механізмів.

Демографічна (репродуктивна) мотивація та установка Репродуктивна мотивація – це сукупність чинників, які спонукають особу, подружжя до народження певної кількості дітей. Виділяють такі види репродуктивних мотивів, як: економічні,соціальні, психологічні. Репродуктивна установка – це психологічний регулятор поведінки, яка виявляє ставлення особи, подружжя до народження певної кількості дітей. Значною мірою репродуктивна установка залежить від того, скільки дітей було у родинах членів шлюбної пари.

Репродуктивна поведінка Репродуктивна поведінка – це система дій та відносин, яка опосередковано впливає на рішення особи народжувати чи ні дитину. Репродуктивна поведінка формується і реалізується під впливом таких чинників, як: умов та рівня життя особи, сім’ї; усвідомленої потреби в дітях. Виділяють такі три типи репродуктивної поведінки: 1)багатодітна (коли є усвідомлена потреба у 5 і більше дітях); 2)середньодітна (коли сім’я бажає мати 3 – 4 дитини); 3) малодітна (коли родина, жінка вважає за можливе мати 1 – 2 дитини).