Презентація на тему:
Бухоблік

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Перші зразки бухгалтерських документів можна знайти у Стародавньому Єгипті. У 3400—2980 pp. до н. є. писарі на звитках папірусу вели облік майна. Щодня складалися відомості про рух цінностей, відображалися норми витрачання матеріалів.

Бухгалтерія у Дворіччі оформлялась важкими документами - глиняними цеглинками-табличками, які були підставою для обліку майна, виконаних робіт.   У Персії 500 р. до н. є. оплата виконаних робіт здійснювалася грішми і продуктами. Працівник одержував вимогу-наряд у конторі й подавав його казначею, який записував документ у платіжну відомість і робив позначку про видачу грошей.

Слово «бухгалтер» (нім. Buchhalter, Buch - книга, Halter - тримач) виникло наприкінці середньовіччя. У 1498 р. в Австрії, імператор Священної Римської імперії призначив «бухгалтером» Христофора Штехера. У Росію слово прийшло разом з реформами Першим це звання отримав голландський купець Тіммерман, призначений в 1732 головним бухгалтером Петербурзької митниці. Петра Першого. Максиміліан Перший

В розвинутій індейській Імперії Інків на території Південної Америки у XI—XVI ст. існували рахівники - Кіпукамайокі (кечуа khipu kamayuq, «той, кому доручено кіпу»). Є дослідження, які стверджують, що ними вперше в історії людства використовувалась у бухгалтерському обліку система подвійного запису.

У Стародавній Греції облік набуває правового характеру: закріплено матеріальну відповідальність підзвітних осіб. Нестачі покривали із їх майна, а якщо кваліфікували як розтрату, то стягували в десятикратному розмірі.

На початку Відродження в Італії зародилась подвійна бухгалтерія і поширилась її на всі держави Європи, у тому числі Київську Русь. Під час будівництва Софійського собору (XI ст.) ченці вели книгу обліку витрачених матеріалів, відпрацьованих людино-коне-днів тощо. Автори перших всесвітньо відомих бухгалтерських книг - Бенедетто Котрульї і Лука Пачолі.

— чернець з Рагузи, автор першої книги, яка містила невеликий розділ про подвійну бухгалтерію "Про торгівлю та досконалого купця". Книгу було написано в 1458 p., а надруковано лише через 115 років після написання. –вважають батьком бухгалтерії. 517 років потому вийшла велика книга «Сума арифметики, геометри, вчення про пропорції і відношення» з ілюстраціями Леонардо да Вінчі, головним чином, присвячена математиці. Вона містила розділ про подвійну бухгалтерію під назвою "Про рахунки і записи". Це була перша публікація на облікову тему, яка розкриває зміст бухгалтерських записів, і їх пояснення є доцільними і для наших днів. Лука Пачолі Бенедетто Котрульї

Трактат "Про рахунки і записи" розкриває "венеціанську" форму бухгалтерії. Описує 3 необхідні купецькі книги - регістри: Меморіал - чорнова (пам'ятна) книга, записи в яку робили "учні прикажчики" з усіма подробицями описання проведених операцій. Журнал - для хронологічного запису статей під "дати" і "мати", тобто для розміщення операцій, які відображалися за рахунками, що дебетувалися і кредитувалися. Записи в журналі здійснювали на підставі Меморіалу. Зошит (з другої половини XVI ст. - Головна книга) - охоплював усі рахунки. Рахунки на певну дату сальдувались і слугували підставою для складання балансу – на вигляд складений у довжину папір, на якому з правого боку перелічені всі довірителі, а з лівого - всі боржники.

За ступенем впливу на розвиток обліку з трактатом Пачолі "Про рахунки і записи"не може зрівнятись жодна праця. Першим він визначив: Теоретичне обґрунтування подвійного запису. Спробував пояснити поняття "дебет" і "кредит", хоча сам їх не вживав. Ввів у облік моделювання, що базувалось на комбінаториці: це давало можливість побудувати загальну модель, у межах якої будь-який обліковий факт пояснюється як окремий випадок.

В Іспанії в XIII ст. вперше почали регламентувати облік на державному рівні. Вчений-математик і юрист XV ст. Дієго дель Кастілло, кожний факт господарського життя — купівлю, продаж трактував як договір. Визнаючи предметом бухгалтерії договори, він значно розширив сферу об'єктів обліку. Наприклад, бухгалтер мав не просто реєструвати надходження товару, а спочатку відобразити надходження товару за договором, а потім його виконання. Юридичний напрямок бухгалтерії продовжив Гаспар де Техада. Він висунув принцип річної звітності, а в її центрі — баланс. Юридична регламентація обліку привела до розвитку вчення про звітність.

У XVII ст. Франція стала наймогутнішою державою світу, саме там виник афоризм: "Облік — це функція управління". Він розглядався як складова науки про управління підприємствами. Різновид французької форми рахівництва - бельгійська (М. Баттайль). Передбачалась розділ журналу на чотири самостійних регістри: 1) купівля; 2) продаж; 3) каса; 4) фінансові результати. Їх обороти наприкінці місяця переносились у Головну книгу. Герб бухгалтерів створив французький вчений Жан Батист Дюмарше (1874-1946). На ньому зображені: солнце – бухоблік висвітлює господарську діяльність; ваги - символ балансу; крива Бернуллі - символ того, що, один раз виникнувши, облік буде здійснюватися вічно. Девіз - наука, совість, незалежність.

Облік, на думку Дюмарше, чисто економічна, а не юридична доктрина, зворотний бік політичної економії. Це трактування обліку поєднується у нього з розумінням господарства як організму. Він розглядав еволюцію обліку як розвиток ембріона; бухгалтер не конструює рахунок, а відкриває і описує їх подібно до того, як зоолог знаходить і описує тих чи інших тварин і молюсків. Всі ці "живі організми" (рахунки) виводилися Дюмарше з елементарної "клітинки", початкового бухгалтерського рахунку, яким виступає рахунок Капіталу. Відповідно до цієї концепції значення дебету і кредиту не може бути дано апріорно, воно завжди випливає з конкретних особливостей рахунку.

В Україні дословянського періоду територію населяли різні народи і племена. Точних відомостей щодо обліку в трипільській культурі (2500 - 2000 р. до н.е.), греків на Чорноморському узбережжі (з VIII ст. до н. є.), племені скіфів (VIII—IX ст. до н. є.) майже немає. Але за певного рівня цивілізації з розвиненими видами ремесел, господарством мав існувати і відповідний облік майна.

У VII—IX ст. н. є. утворився союз племен під назвою Руська земля з центром у Києві. Київська Русь як держава виникла в IX ст. На її території близько півтора століття використовували примітивні облікові прийоми, пов'язані зі збиранням данини та обліком торгових оборотів. Великий поштовх розвиткові облікової науки дало християнство.

В XVI—XVII ст. економіка, торгівля, грошовий обіг, фінансова система і облік були організаційно поєднані з Польщею та Російською імперією. Економіка мала чітко визначений аграрний, а згодом аграрно-індустріальний характер. В другій половині XIX ст., значну увагу починають звертати на економічний бік життя: створюються позичкові каси, кооперативно-кредитні товариства. У Росії (частиною якої була Україна) застосування бухгалтерії мало місце в Новгороді, Пскові, у містах, які підтримували постійні торговельні відносини із Заходом. З XIX ст. починається створення спеціальних комерційних навчальних закладів. Так, у 1810 р. було відкрито Московську академію комерційних наук, згодом — комерційні училища в Петербурзі та Москві.

У другій половині XIX ст. бухгалтерський облік поряд з обслуговуванням торгівлі проникає у поміщицькі маєтки. У 1860 р. в Росії було відкрито Державний банк, а потім почали виникати і приватні банки. На початку XX ст. створюються інститути, здійснюються наукові розробки, в яких приймає активну участь визначний український економіст Михайло Іванович Туган-Барановський. Волинь і Галичина в цей час відійшли до Польщі, Буковина — до Румунії, а Закарпаття — до Чехословаччини. В обліку переважали ідеї німецького напряму бухгалтерської школи.

Весь період існування радянської влади бухгалтерський облік будувався не на економічних, а на суто політико-ідеологічних централізованих засадах. Сферою обліку було визнано все народне господарство, а не окреме підприємство.

За останні двадцять років відбувся перехід від планової системи економіки до ринкових відносин, прийнято низку законів що регулюють ведення бухгалтерського обліку в Україні. Стандарти бухгалтерського обліку узгоджуються з існуючими міжнародними стандартами. Але наша система є доволі важкою для роботи. Згідно з рейтингом легкості сплати податків Paying Taxes-2010, вітчизняна податкова система є однією з найскладніших у світі і займає 181-е місце з 183-х. Українські підприємці повинні сплатити в середньому 147 податків, що займає більше 33 робочих тижнів на рік. У країні яка посіла перше місце - на Мальдівах, підприємці платять лише один податок, який складає 9,1%, а дотримання формальностей забирає близько 1 години часу щорічно. Новий податковий кодекс повинен покращити становище українських бухгалтерів