Презентація на тему:
Безробіття і зайнятість трудових ресурсів

Система архівних установ України

Система архівних установ – це ієрархічно побудована сукупність інституцій, що забезпечують формування національного архівного фонду (НАФ), його зберігання, здійснюють науково-дослідні, інформаційно-довідкові та управлінські функції в архівній справі.

Система архівних установ України Систему архівних установ складають: - керівний орган: Державна архівна служба України; науково-дослідні інституції з архівознавства (провідна - Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства); - державні архіви: А) центральні; Б) галузеві; В) місцеві. - архівні підрозділи: А) наукових установ, державних музеїв, бібліотек; Б) державних органів, підприємств, установ і організацій; В) архівні підрозділи об’єднань громадян, релігійних організацій, підприємств, організацій, заснованих на приватній власності та архівні установи, засновані фізичними особами Система архівних установ визначена у Законі України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” від 24 грудня 1993 р.

Державна архівна служба України (скорочено - Укрдержархів) - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства. Основні функції: управління архівною справою та діловодством; контроль за діяльністю архівних служб в Україні; нормативно-методичне забезпечення архівної справи. “Архіви України” – основний український науково-практичний журнал з проблем теорії і практики архівнї справи

Сайт Укрдержархіву – www.archives.gov.ua

Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства (УНДІАСД) Головна мета - здійснення науково- теоретичних та нормативно-методичних досліджень у галузі архівної справи та документознавства в Україні. Основні напрями діяльності: - дослідження теоретичних та прикладних сюжетів архівознавства та документознавства; - організаційно-методичне та інформаційно-аналітичне забезпечення державних архівних установ; - координація наукової діяльності державних архівних установ системи Укрдержархіву;

Центральні державні архіви є профільними науково-методичними центрами, що комплектують, зберігають і забезпечують користування документами тієї частини національного архівного фонду (НАФ), яка становить державну власність та найбільшу історичну цінність В Україні існує 9 центральних державних архівів: Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України); Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України); Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України); Центральний державний архів громадських об´єднань України (ЦДАГО України); Центральний державний кінофотофоноархів України ім.Г.С.Пшеничного (ЦДКФФА України); Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України); Центральний державний науково-технічний архів України (ЦДНТА України); Центральний державний архів зарубіжної україніки (ЦДАЗУ); Центральний державний електронний архів (ЦДЕА);

Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України) - створений у 1941 р. на базі фондів Центрального архіву давніх актів у Києві. Є унікальним зібранням документів з історії українських земель від ХІІІ ст. до 1917 р.

Важливі великі документальні збірки у фондах ЦДІАК України: актові книги судово-адміністративних і станових установ Правобережної України (поч. XVI – середина XVIII ст.)-бл. 1 млн. документів; архів Коша Нової Запорозької Січі; документи Генеральної військової канцелярії; матеріали Першої та Другої Малоросійських колегій; полкових і сотенних канцелярій і судів кінця XVIІ – XVIII ст.

Основний масив документів ЦДІАКу складають фонди установ та інституцій періоду Російської імперії ХІХ - початку ХХ ст. Найбільшим є фонд Канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора – ф. 442. ЦДІАК зберігає важливі родові та особові фонди XVI – початку ХХ ст.:Потоцьких, Радзивілів, Тарнавських, Галаганів, Скоропадських, Терещенків та ін.

У ЦДІАК зберігаються також цінні архівні колекції рукописних книг і стародруків, а також картографічні матеріали XVII-початку ХХ ст. Острозька Біблія першодрукаря Івана Федорова 1581, перше видання «Литовського статуту», «Києво-Печерський Патерик» 16 ст, «Граматика Мелетія Смотрицького» 1648

Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України) заснований у 1939 р. під назвою Центральний архів давніх актів у Львові. Розташований у т.зв. бернардинському кляшторі (комплексі монастиря та костьолу Бернардинів по площі Соборній) Є найбагатшим зібранням документальних матеріалів XIІІ- кінця XX ст. з історії західноукраїнських земель

Великі документальні комплекси ЦДІАЛ– -документи магістратів та громадських урядів XIV-XV ст.; - комплекс актових книг гродських, земських та підкоморських судів Східної Галичини XV- XVIIст.; Найчисленнішу групу фондів складають комплекси документів періоду Австрійської та Австро-Угорської імперії (1772-1918 рр)., найбільшим є фонд Галицького намісництва (ф.146). -комплекс документів Головної Руської Ради, урядів та армій УНР і ЗУНР, фонди Легіону УСС.

Центральний державний архів вищих органів влади і управління (ЦДАВО України) До 1992 р. мав назву Центральний державний архів Жовтневої революції, вищих органів державної влади і органів державного управління УРСР. Специфіка профілю і комплектування – зберігає документи про діяльність владних структур на території України у ХХ столітті. Переважна більшість документів архіву - спадщина органів державної влади і управління радянської доби: всеукраїнських з'їздів Рад, Верховної Ради УРСР, Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, Президії Верховної Ради, Раднаркому УРСР і Ради Міністрів республіки, інших органів управління.

Також у ЦДАВО представлені: документи УЦР, Української Держави Скоропадського та Директорії документи Празького Українського архіву – про політичне та культурне життя української еміграції у міжвоєнний час; документи Уряду УНР в екзилі за 1946–1992 рр.; документи органів окупаційної влади часів Другої світової війни– документи фондів Штабу імперського керівника (рейхсляйтера) Розенберга для окупованих східних та західних областей, Рейхскомісаріату Україна, генерал-комісаріату пошт України та ін. Досить повно в архіві представлені документи Організації українських націоналістів та Української повстанської армії.

У ЦДАВО зберігаються Акт проголошення державної незалежності України, документи і матеріали з підготовки та прийняття Конституції України 1996 р. Архів щорічно поповнюється новими документами, що містять інформацію про діяльність Президента України, Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств після 1991 р.

Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО України) створений в 1991 р. на базі Партійного архіву Інституту історії партії при ЦК компартії України Спеціалізація – документи політичних партій, рухів та громадських об’єднань з 1918 р. до наших днів Основний масив-документи Комуністичної партії України та ЦК ЛКСМУ

У ЦДАГО також зберігаються: Документи інших політичних партій першої половини ХХст: українських соціалістів-революціонерів, соціал-демократів (незалежників), соціал-федералістів, УКП, єврейських політичних організацій (Бунд, Поалей-Ціон), документи анархістського руху; окремий архівний фонд (№ 263)-матеріали карально-репресивних акцій 1920-1930 рр. у Києві та Київській області; документи часів ВВВ, зокрема т.зв. «партизанський комплекс»-документи Українського штабу партизанського руху та партизанських з’єднань та загонів 1941-45 рр.; Щороку ЦДАГО активно поповнює фонди сучасних політичних партій

Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г.С. Пшеничного (ЦДКФФА УКраїни) Заснований у 1932 р. Є центральною архівною установою для зберігання аудіовізуальних документів з історії українських земель (наразі – бл. 440 тисяч одиниць зберігання). Зберігає фотодокументи – від 1853 р., відеодокументи від 1896 р., фонодокументи – від 1900 р.

Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України) Створений у 1966 р. Розташований у приміщення колишньої Софійської бурси на території Національного заповідника “Софія Київська” Спеціалізація – матеріали з історії української культури від початку ХХст.

У ЦДАМЛМ зберігаються: - фонди державних установ культурної сфери, творчих спілок і громадських організацій, зокрема Комітету з національних премій України ім.Шевченка, творчих спілок архітекторів, журналістів, кінематографістів, композиторів, письменників, художників, українських театрів, кіностудій, видавництв. - найбільше в Україні комплексне зібрання фондів особового походження літературно-мистецького профіля. (особові фонди Т.Г.Шевченка, І.Я.Франка, І.С.Нечуя–Левицького, М. Черемшини, Б.Д.Грінченка, М.М.Аркаса, М. Заньковецької,М.Кропивницького, С.Тобілевича, П.Тичини, М. Рильського,М.Сосюри, М.Драй-Хмари, М.Зерова, Остапа Вишні, В.Стуса, А. Горської) Основну частину документальних зібрань особового походження ЦДАМЛМ України становлять фонди діячів літератури і мистецтва радянського періоду. .

Особливістю ЦДАМЛМ є поєднання архіву та музею (зберігання не лише документів, а і пам*ятних речей видатних творців та їхніх творів). Тут знаходяться меморіальні кабінети діячів української культури (А. Малишка, А.Головка, Ю.Яновського, О.Довженка), є виставкова галерея, проводяться оглядові і тематичні екскурсії та літературно-музичні вечори).

Центральний державний науково- технічний архів України (ЦДНТА України) Створений у 1969 р. Мета - централізація зберігання історично значущої науково-технічної документації. Архів зберігає: документацію об'єктів капітального будівництва і промислового виробництва провідних галузей народного господарства України (гідро- і теплостанції,комбінати, заводи, шахти, порти, трубопроводи, мости); конструкторсько-технологічну документацію (на транспортні засоби, обладнання, технологічні процеси); особові фонди видатних інженерів та архітекторів; документацію з житлового будівництва та архітектури. (для проведення ремонту, реконструкцій та реставрацій).

Центральний державний архів зарубіжної україніки (ЦДАЗУ) Створений у 2007 р. Мета - поповнення Національного архівного фонду документами, що належать до культурної спадщини української нації та перебувають за кордоном. Це оригінали і/або копії таких документів, що були в різні історичні періоди вивезені за кордон чи створені за кордоном, але відбивають події історії України в її сучасних кордонах, або є історико-культурним надбанням зарубіжного українства. Вагому частину колекції становлять періодичні видання (газети, журнали, часописи, бюлетені) та книги відомих українських письменників, листування.

Центральний державний електронний архів України Створений у 2007 р. Мета - забезпечує облік, збереженість електронних документів Національного архівного фонду та електронних інформаційних ресурсів і використання їх інформації. Фонд № 1 – архівна колекція веб-сайтів «Президентські вибори 2010» Фонд № 2 – архівна колекція веб-сайтів «Місцеві вибори в Україні 2010» Фонд № 3 – архівна колекція веб-сайтів «Веб-архів 2003-2010 рр. Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» Фонд № 4 – архівна колекція веб-сайтів «Чорнобильська катастрофа - 25 років потому» Фонд № 5 – архівна колекція веб-сайтів «Євро-2012» Фонд № 6 – архівна колекція веб-сайтів «Парламентські вибори - 2012»

Галузеві державні архіви – це архіви, що забезпечують облік та зберігання науково-технічних, геологічних, метеорологічних, картографічних та інших спеціальних видів архівних документів, які потребують особливих умов зберігання та використання. В Україні діє 10 галузевих архівів: Галузевий держархів Міністерства оборони України; Галузевий держархів Служби безпеки України; Галузевий держархів Міністерства внутрішніх справ України; Галузевий держархів Міністерства закордонних справ України; Галузевий держархів Державного департаменту України з питань виконання покарань; Галузевий держархів Управління державної охорони України; Державний картографо-геодезичний фонд України; Державний інформаційний геологічний фонд України; Галузевий державний архів Гідрометслужби Міністерства охорони навколишнього середовища України; Галузевий держархів фінансових посередників Фонду державного майна України.

Галузевий державний архів СБУ (ГДА СБУ) Створений у 1994 р. на основі архіву колишнього КДБ. Мета - комплектування, облік, забезпечення збереженості та використання документів, що мають оперативну, наукову та історико-культурну цінність. Значна кількість матеріалів архіву має особливі умови користування відповідно до Закону України “Про державну таємницю” від 21.01.1994. Найбільш ранні документи датуються 1918 р., від часу створення Всеукраїнської надзвичайної комісії. Водночас, в архівних справах зустрічаються окремі документи і дореволюційної доби: фотографії, листи, записні книжки тощо.

Місцеві архіви поділяються на: Обласні Міські Архівні відділи райадміністрацій. У них зберігають історичні документи регіонального значення.

Місцеві архіви є в першу чергу місцевими органами виконавчої влади і здійснюють управління архівною справою на відповідній території, але виконують і науково-методичні функції. До місцевих архівних установ належать також спеціалізовані архівні установи – трудові архіви, які створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування для централізованого тимчасового зберігання архівних документів, не внесених до НАФ.

Матеріали з історії Катеринослава-Дніпропетровська та регіону зберігаються у Державному архіву Дніпропетровської області (ДАДО). (вул. К. Лібкнехта, 89)

Окрему групу в системі архівних установ України становлять архівні підрозділи наукових установ, державних музеїв та бібліотек. Найважливіші з них: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського (ІР НБУ) відділи рукописів Львівської наукової бібліотеки імені В.Стефаника, Інституту мистецтвознавства, фольклористики й етнології імені М.Рильського НАНУкраїни, Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Т.Шевченко НАН України, наукові архіви Інституту історії України й Інституту археології НАН України, Відділ колекцій рідкісних видань і рукописів ЦНБ Харківського національного університету ім. В.Каразіна, Національний музей історії України, Музей мистецтв ім. Б. і В.Ханенко.

Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського (ІР НБУ) Призначення – збирання, зберігання та вивчення рукописних книг та документів НАФ. Фонди ІР можна умовно розділити на декілька основних масивів: 1) Рукописні книги та актові документи грецькою, латинською, арабською, слов'янськими, єврейськими та іншими мовами; 2) рукописну спадщину видатних діячів нашого минулого, особові архівні фонди визначних діячів та вчених України (перелік яких можна знайти у виданні «Особові архівні фонди Інституту рукопису» ); 3) різних освітніх, культурних та громадських установ ХVІІІ-ХХ ст.; 4) архів ВУАН.

Найчисленніша група архівних установ - архівні підрозділи державних органів, підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян, приватних підприємств. Особливість - вони комплектують документи для тимчасового зберігання, які використовуються в службових, виробничих, наукових та інших цілях, а також для захисту законних прав та інтересів громадян. Після завершення термінів тимчасового зберігання документи, що за своєю цінністю входять до НАФ, передають на постійне зберігання до центральних, галузевих або місцевих державних архівів.

Особливості сучасного стану системи архівних установ України: - це система у стані реформування: поєднує спадок радянського архівного будівництва із новими тенденціями, передусім демократизацією та децентралізацією архівної справи у незалежній Україні; - зростання ролі галузевих (колишніх відомчих) архівів. Їхні фонди відкриті не лише для службового внутрівідомчого користування, а і для науковців; - зростання значення архівів в установах, заснованих на приватній власності.