Презентація на тему:
Леся Українка "Давня вечна"

«Давня весна» ,«Вечірня година», «Вже сонечко в море сіда». Леся Українка (1871-1913)

Читання скоромовки У садочку барвінок, На барвінку втінок, Заберемо втінок, Вирвімо барвінок.

«Вишеньки» Вишеньки, черешеньки Поблискують черешеньки В листі зелененькім, Черешеньки ваблять очі Діточкам маленьким. Дівчаточко й хлоп'яточко Під деревцем скачуть, Простягають рученята Та мало не плачуть: Раді б вишню з'їсти, Та високо лізти, Ой раді б зірвати, Та годі дістати! Ой вишеньки-черешеньки, Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо Виросли на гіллі! Ой того ми так високо Виросли на гіллі, – Якби зросли низесенько, Чи то ж би доспіли?

«НА ЗЕЛЕНОМУ ГОРБОЧКУ…» На зеленому горбочку, У вишневому садочку, Притулилася хатинка, Мов маленькая дитинка Стиха вийшла виглядати, Чи не вийде її мати. І до білої хатинки, Немов мати до дитинки, Вийшло сонце, засвітило І хатинку звеселило.

«Як дитиною бувало…» Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. «Що, болить?» – мене питали, Але я не признавалась – Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма, – Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись.

Загадка Привітанням журавля Я пробуджую поля Небеса і ручаї Та заквітчую гаї. І усякий мене зна! Відгадали? Я – весна!

Стояла я і слухала весну. Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну, То знов таємно-тихо шепотіла.

«Давня весна» Була весна весела, щедра, мила. Промінням грала, сипала квітки. Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки! Все ожило, усе загомоніло — Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна. Я думала: «Весна для всіх настала. Дарунки всім несе вона, ясна. Для мене тільки дару не придбала, Мене забула радісна весна». Ні, не забула! У вікно до мене Заглянули від яблуні гілки. Замиготіло листячко зелене, Посипались білесенькі квітки. Прилинув вітер, і в тісній хатині Він про весняну волю заспівав, А з ним прилинули пісні пташині, І любий гай свій відгук з ним прислав. Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала; Весни такої не було й не буде, Як та була, що за вікном цвіла.

Фізкультхвилинка

«Вечірня година» Уже скотилось із неба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, В таку годину забудеш лихо! Кругом садочки, біленькі хати, І соловейка в гаю чувати. Ой, чи так красно в якій країні, Як тут, на нашій рідній Волині! Ніч обгорнула біленькі хати, Немов маленьких діточок мати, Вітрець весняний тихенько дише, Немов діток тих до сну колише.

Пісня «Вечірня година»

Робота в групах І група. Яку частину України оспівує поетеса? ІІ група. Яка головна думка вірша? Як ви гадаєте, чому у вірші так багато слів ужито у зменшувально - пестливій формі?

«Вже сонечко в море сіда» Вже сонечко в море сіда; У тихому морі темніє; Прозора, глибока вода, Немов оксамит, зеленіє. На хвилях зелених тремтять Червонії іскри блискучі І ясним огнем миготять, Мов блискавка з темної тучі. А де корабель ваш пробіг, Дорога там довга й широка Біліє, як мармур, як сніг, І ледве примітно для ока Рожевіє пінистий край; То іскра заблисне, то згасне… Ось промінь останній! Прощай, Веселеє сонечко ясне!

Дякую за увагу!