Презентація на тему:
Гарбузова родина

ПРОЕКТНА РОБОТА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА ОСІВЕЦЬКОГО НВК БРУСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ КОСАРЧУК ОЛЕНИ МИКОЛАЇВНИ

Всі родичі гарбузові

Мета проекту: Розширити знання учнів про овочі та значення цих рослин у житті людини; ознайомити школярів з історією, лікувальними властивостями овочевих рослин; дізнатися про надзвичайну різноманітність страв з даних овочів, традиції української кухні та раціональне харчування.

Завдання проекту:  освітні: •розвивати в  школярів життєві компетентності; •вчити учнів досліджувати  матеріал; •вчити дітей шанувати працю людей; •розвивати емоційно-естетичне ставлення до навколишнього    світу: •вчити учнів вести спостереження, досліджувати об’єкт;           прищеплювати відчуття смаку до    пошукової  роботи ; •викликати у дітей позитивні емоції: радість, відчуття прекрасного; •розвивати емоційно-пізнавальну активність учнів. корекційно – розвивальні: •розвивати самостійність та ініціативу, творчі здібності; •розвивати спостережливість, уважність; •розвивати дбайливе відношення до свого здоров’я; •корегувати й розвивати мовлення, увагу, мислення, пам'ять. соціалізуючі: •набуття певного життєвого досвіду; •розвивати самосвідомість, самооцінку; •створювати умови для реалізації пізнавальної й соціальної  активності дітей. виховні: •виховувати любов до природи; •виховувати охайність,естетичний смак;  •виховувати товариськість та вміння працювати колективно. 

Етапи проекту: І етап: визначення назви проекту, розподіл завдань між учнями класів, збір інформації. ІІ етап: розробка дослідження за проектом, визначення очікуваних результатів, складання сценарію для захисту (презентації). ІІІ етап: пошукова діяльність учнів, ознайомлення з довідковою та художньою літературою. Добірка казок, загадок, прислів`їв та приказок, цікавинок про овочі. ІV етап: презентація альбому “Гарбузова родина”.

Характеристика проекту: За характером діяльності: інформаційно- дослідницький; За домінуючою діяльністю: творчий; За змістом: міжпредметний (українська мова, література, образотворче мистецтво, трудове навчання); За кількістю учасників: колективний; За тривалістю: середньої тривалості; За ступенем самостійності: частково-пошуковий.

Допоміжні засоби: СУЧАСНЕ ТЕХНІЧНЕ ОСНАЩЕННЯ: комп`ютер, цифровий фотоапарат. ЕЛЕКТРОННІ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ: слайди. НАОЧНІ ПОСІБНИКИ: натуральні кулінарні страви, приготовлені учасниками свята. ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: презентація.

Анотація проекту: Їжа – це основна складова кожного народу. Адже ми живемо завдяки тому, що підкріплюємося різними видами страв. Україна славиться своєю національною кухнею, яка створю-валась протягом сторіч, багата на традиції, вирізняється розмаїттям страв та їх високими смаковими якостями і поживними властивостями. Провідною галуззю господарства українського народу завжди було землеробство. З давніх-давен українці харчувалися продуктами, вирощеними на власних городах. Велику роль у харчуванні українців відігравали овочі. Кожному з регіонів України властиві свої особливості кухні, зумовлені географічними умовами і національними традиціями. Взимку селяни солили огірки, квасили капусту та буряки.

Ходить гарбуз по городу, Питається свого роду: Ой, чи живі, чи здорові Всі родичі гарбузові?

- Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!!!

Історична довідка Справжня назва – диня звичайна. Її історія сягає глибини віків. Араби стверджують, що диня – плід райських садів, дар небес. Батьківщиною дині вважають Малу і Середню Азію. В Україну диня потрапила в ХІІ-ХІІІ ст. із Середньої Азії, стали вирощувати на узбережжях Чорного моря.

Ароматна запашна диня! Варто тільки згадати про її смак, як рот наповнюється слиною! Вона зберігає в собі безліч вітамінів — у ній присутнє навіть золото! Особливо багата диня кальцієм, який необхідний нашим кісткам. А ще добре втамовує спрагу, заспокоює нервову систему, нормалізує водно-сольовий баланс.

. Знайшла диня застосування і в народній медицині. При ангіні і бронхіті з кірок дині рекомендують робити компреси на груди і горло. Сік з м‘якуша круглих динь корисно пити після пневмонії, а астматикам — у проміжках між нападами. Рани та синці швидше загоюються, якщо до них прикладати динну кірку. З м’якоті дині роблять припарки на «ячмінь». Він дуже швидко проходить. При носових кровотечах рекомендується закапувати в ніс по 2-3 краплі соку з шкірки дині. Якщо у вас болить голова, спробуйте з‘їсти не поспішаючи приблизно 200 г дині. Побачите, біль відступить. Диня корисна в боротьбі проти холестерину: динна клітковина виводить з організму його надлишки. ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ

Варення з дині Диню обчищають, розрізають навпіл, видаляють насіння, а м'якоть нарізають кубиками, засипають частинок) цукру і ставлять на 2 год у холодильник. З решти цукру та води варять сироп, заливають ним диню і залишають для настоювання на 12—15 год. Сироп зливають, доводять до кипіння і знову заливають ним кусочки дині і залишають для настоювання на 18—20 год. Потім у цьому ж сиропі диню варять до готовності варення. Наприкінці варіння додають ванілін. * Обчищена диня — 1000 г, вода — 300 г, цукор —1200 г, ванілін — 1г.  

- Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!

Історична довідка Культурне життя огірків налічує близько 6 тисяч років. Але в Індії до цих пір зустрічаються дикі рослини огірків. На старій індійській мові звучання назви огірка співзвучне з іменем індійського князя, потомство якого за легендою налічувало 60 тисяч дітей. Напевно, це пов’язано з великою кількістю насіння в огірках. Плід огірка — ягода (як і в кавуна чи гарбуза).

Огірок - єдиний овоч, який ми вживаємо в їжу недостиглим. Він на 95% складається з води (майже дистильованої!). Містить білки, цукри, вітаміни і мікроелементи - все це благотворно впливає на роботу органів і систем нашого організму. Огірковий сік - один із кращих косметичних засобів для шкіри.   

Огіркові рекорди занесені навіть у книгу Гіннеса. Так, найдовший огірок — 1,83 м — вирощений в Угорщині й належить до китайського різновиду огірків. У приміщенні вдалося виростити огірок вагою більше 6 кг, а на відкритому ґрунті — ненабагато менший — 3,7 кілограми.  

Окрім дивовижної інформації про себе, огірок може "похвалитися” і своїми лікувальними властивостями. Плоди огірка містять багато мінеральних солей — фосфору, кальцію, магнію, заліза і мікроелементів.  В огірках міститься велика кількість натрію, без якого життя на землі практично неможливе. Крім того, у них є хлор, що очищує весь травний тракт. Клітковина, що міститься в солоних огірках, сприяє загоєнню мікротравм, поліпшує циркуляцію судин. Доведено, що регулярне вживання в їжу цього чудо-продукту швидко відновлює сили після різних стресів.  

По суті, вся досить невелика мінерально- вітамінна цінність огірка — у шкірці, решта — вода (97%). Дієтологи твердять про користь огіркового соку: особливо якщо змішати його з морквяним, то ця парочка виводить з організму сечову кислоту й знімає ревматичні болі. Як з'ясувалося, сік огірка допомагає позбутися набрякання ясен, випадіння волосся та розшарування нігтів. Суміш огіркового, того ж таки морквяного й бурякового соку сприяє виведенню неорганічного кальцію, що утворюється в результаті надмірного споживання крохмалю й цукру.  

На 1 літрову банку: 1 лавровий листок; перець чорний горошком 6 шт.; перець духмяний 2 шт.; 4 зубчики часнику; гілочка петрушки; суцвіття кропу; 2 листки вишні; 1 листок смородини; порізаний листок хрону; 1 ч.л. з гіркою солі кам'яної (нейодованої!) 2 ч.л. цукру; 2 ст.л. оцту 9%. Викласти у банку невеликі огірочки до самого верху, залити водою (я заливаю холодною водою з крана, бо моя вода з криниці). Поставити банки у каструлю, залити водою. Після закипання води стерилізувати 10-15 хв, допоки огірки не змінять колір на світліший. Закатати стерилізованим  кришками.  Банки виставити догори дном, вкутати покривалом до повного охолодження.  

Список інгредієнтів для квашених огірків: огірки - 2 кг, кріп - 30-40 г, часник - 6 зубчиків, сіль - 50 г на 1 л води, вода. Спосіб приготування Огірки ретельно помити, залити холодною водою і залишити на 4-6 годин. Після закінчення часу перекласти огірки в банки. У кожну банку додати кріп і зубчики часнику. Потім влити приготований сольовий розчин, з розрахунку 50 г солі на 1 літр охолодженої кип’яченої води і накрити стерилізованими кришками. Залишити підготовлені таким чином огірки на 3-5 днів до початку молочнокислого бродіння. Потім розсіл злити і прокип’ятити, огірки помити в холодній кип’яченій воді і знову скласти в банки, влити розсіл та стерилізувати при температурі 100 градусів протягом 12-15 хвилин. Потім закатати, поставити на рівну поверхню кришкою вниз і укутати. Залишити в такому положенні до повного охолодження і зберігати в прохолодному захищеному від світла місці. Квашені огірки готові!

- Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!  

Морква – один із найпопу- лярніших у нашій країні коренеплодів, відомий ще за античних часів. З моркви можна приготувати смачний сік, використати її в овочевому салаті, в якості гарніру, прикраси для будь-якої страви.  

ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ Морква на рідкість смачна, поживна й лікувальна. Ця овочева рослина вважається цілющою. Цікаво, що в середньовічній Італії моркву в їжу не вживали, а застосовували лише як ліки. До цих пір цей овоч цінується як ліки в народній медицині багатьох країн. Щоб морква не розгубила за зиму свої корисні речовини, її зберігають у ящиках із пересипанням коренеплодів сухим піском (пересипають пошарово).

Морква - випробуваний полівітамінний і загальнозміцнюючий засіб, що рекомендується при захворюваннях серцево-судинної системи, хворо-бах шлунково-кишкового тракту, при розладах зору. Можна застосовувати як свіжий, так і консервова-ний морквяний сік: у дозі 150-200 мл натще як проносне. Свіжий і консервований сік призначають як сечогінний, протизапальний та бактерицидний засіб при хворобах нирок, катарах верхніх дихаль-них шляхів, жовчно-кам'яної хвороби та порушен-нях сольового обміну. Морквяним соком полощуть горло при ангінах і стоматитах. При ларингітах і бронхітах беруть свіжий морквяний сік навпіл з медом по 1 столовій ложці 4-5 разів на день. У всіх інших випадках сік приймають по 0,5-1 склянці на прийом. Зберігають сік на повітрі не більше 30 хв. 

полівітамінний і загальнозміцнюючий засіб, що рекомендується при захворюваннях серцево-судинної системи, хворобах шлунково-кишкового тракту, при розладах зору. Можна застосовувати як свіжий, так і консервований морквяний сік: у дозі 150-200 мл натще як проносне. Свіжий і консервований сік призначають як сечогінний, протизапальний та бактерицидний засіб при хворобах нирок, дихальних шляхів, жовчно-кам'яної хвороби та порушеннях сольового обміну. Морквяним соком полощуть горло при ангінах і стоматитах. При ларингітах і бронхітах беруть свіжий морквяний сік навпіл з медом по 1 столовій ложці 4-5 разів на день. У всіх інших випадках сік приймають по 0,5-1 склянці на прийом. Зберігають сік на повітрі не більше 30 хв.   

Вам знадобиться: 3-4 моркви середньої величини (300 г); 1 цибулина; 1 склянка (200 мл) овочевого бульйону; 50 г вершкового масла;  ст. л. олії; 1/2 ст. л. цукру; 1/4 ч. л. порошку перцю червоного чілі; сіль. Все покришити і пасерувати кілька хвилин. Додати в сковороду 1/2 склянки овочевого бульйону і тушкувати моркву на повільному вогні під кришкою до м’якості. В міру необхідності підливати бульйон. Коли морквина стане м’якою, покласти вміст сковороди в блендер разом з рідиною від тушкування і зробити пюре.  

- Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!  

родом із Середземномор’я. У ХІV-ХV сторіччях цей овоч завезли в Україну. Від буряка-родоначаль-ника пішли інші види буряків – буряк столовий, з якого варять борщ; буряк цукровий і буряк кормовий. Раніше використовували лише заморський тростин-ний цукор, який коштував дуже дорого. І ось у 1747 р. німецький хімік Маркграф знайшов у білому буряку цукор, не гірший за тростинний.   Буряк столовий

За вмістом йоду буряк є лідером серед усіх овочів, тому широко застосовується для профілактики та лікування захворювання щитоподібної залози. Буряк позитивно діє на роботу нирок і печінки, нормалізує діяльність шлунково-кишкового тракту. Завдяки вмісту вітаміну U буряк допомагає при виразкових хворобах шлунка і дванадцятипалої кишки. Діабетики цінують буряк за високий вміст цинку, який збільшує тривалість дії інсуліну.

Цей овоч також покращує пам’ять при атеросклерозі, використовується для лікува-ння неврозів, безсоння, анемії та гіпертонії, виводить з організму токсини і важкі метали. У профілактичних цілях буряк бажано вживати не менше двох разів на тиждень. На відміну від інших овочів, буряк і у вареному вигляді значною мірою зберігає свої корисні властивості, завдяки стійкості флавоноїдів, які, до речі, мають протиракову дію.

Та найкраще все ж готувати сік зі свіжого буряка. У жодному разі не можна пити щойно відтиснутий сік, адже в ньому містяться летючі речовини, які мають отруйну дію, і це може призвести до нудоти, загальної слабкості. Для вживання сік повинен настоятися в холодильнику не менше двох годин. Для досягнення лікувального ефекту сік потрібно вживати щоденно, без перерви, впродовж трьох-чотирьох тижнів по склянці на день, за10-15 хвилин до їжі, у злегка підігрітому вигляді. Не можна його заїдати чи запивати. Для покращення смаку можна додати в буряковий сік трохи соку чорної смородини, гранатового чи вишневого, в яких також містяться флавоноїди. При застуді та підвищеному артеріальному тиску допоможе сік червоного буряка, змішаний з медом.

Вінегрет овочевий Потрібно: 1 варений буряк, 3-4 картоплини, солоні огірки за смаком , 1 морква, 1 ріпчаста цибулина, 100 г квашеної капусти, 30 г зеленої цибулі, 0,5 склянки салатної або гірчичної заправки.  Варені і очищені картоплю, буряк, моркву, огірки нарізати скибочками. Цибулю зелену нарізати шматочками довжиною 1-1,5 см. Квашену капусту перебрати і віджати. Приготовлені овочі з'єднати і заправити салатною заправкою.  Вінегрет можна урізноманітнити, додавши в нього консервований зелений горошок або відварену квасолю, а замість солоних огірків взявши філе оселедця. Це вже кому як подобається. 

  Потрібно: 2 середніх буряки, 1 ст. ложка манної крупи, 1 ст. ложка олії, 1 яйце, по 1 ст. ложці молока і борошна, родзинки, сіль за смаком.  Буряк зварити, очистити, натерти на дрібній тертці. Родзинки вимити і разом з буряком покласти в каструлю. Туди ж налити молоко і тушкува-ти 10 хвилин на слабкому вогні, періодично помішуючи. Зняти каструлю з вогню, дати масі охолонути. Коли вона стане теплою, вбити яйце і добре розмішати. З готового фаршу зробити котлети, обваляти в борошні і обсмажити в киплячому маслі. 

- Іще живі, ще здорові всі родичі гарбузові!

є найпоширенішою харчовою рослиною. Уперше європейці скуштували картоплю 400 років тому. На жаль, ім”я першовідкривачів цієї культури невідоме. Вважають, що цей овоч походить з високогір”я Анд (Південна Америка), а також із центрального Чилі. До Європи картоплю завезли матроси Христофора Колумба. Її довго називали “земляним яблуком”, “батутом”, “тартуффоль”. І лише швейцарець Бохен дав наукову назву , що збереглася до наших днів, - “солянум туберозум”, що означає “картопля звичайна”.  

Лікувальні властивості  Церковники до картоплі спочатку ставилися з підозрою, називали “чортовим яблуком”. Запевняли, що ця рослина одурманює. Насправді ж картопля – цінна лікарська сировина. Свіжа картопля та картопляний сік здавна застосовують у разі печії, гастриту та виразки шлунка і 12-палої кишки. Під час захворювання верхніх дихальних шляхів, що супроводжуються сухим кашлем, застосовують картопляні парові інгаляції, а для лікування опіків та екземи використовують натерту картоплю. Широко застосовують у медицині картопляний крохмаль. Його використовують у вигляді киселю в разі отруєнь як засіб, що захищає слизову оболонку шлунка. Картоплю використовують у лікувальному харчуванні як дієтичний продукт. Калорійність картоплі низька, у 100г продукту міститься 30 калорій. У народній медицині використовують і квіти, і сік картоплі.

Сік з бульб картоплі має антиацидні, протизапальні, ранозагоювальні, спазмолітичні й сечогінні властивості. Він сприяє зниженню артеріального тиску, нормалізує функцію кишечника. Перетерту сиру картоплю широко використовують у дерматології та косметиці. Настій квіток використовують для збудження дихання та лікування онкологічних захворювань. А ще з бульб можна одержати крохмаль, патоку, спирт.  

Вареники з картоплею  Для тіста 3склянки (450 г) борошна; 3 ст. ложки сметани; 1/2 ч. ложки солі; 1/2 ч. ложки соди; біля 100 мл (1/2 склянки) води кімнатної температури. Для начинки: 5-6 невеликих картоплин (500 г); 2 цибулини; 70-100 г вершкового масла; мелений перець; Сіль.  

Деруни! Вам знадобиться: 1 кг картоплі; 1 крупна цибулина; Натерти на тертку. Додати 2 яйця; 2 повних ст. ложки борошна; 1 зубчик часнику (за бажанням); олія для смаження; Сіль; Перець. Все змішати і смажити на сковороді.  

Багато хто навіть не підозрює, наскільки квасоля - корисний і поживний продукт. Звідки вона взялася? Ця рослина відома людству з дуже давніх часів. Споконвіку вона культивувалося як у Старому, так і в Новому Світі. Найперша згадка в давніх пам’ятках писемності про квасолю відноситься до II тисячоліття до н. е. Її вживали в їжу в стародавньому Китаї. А перше насіння квасолі археологи виявили, працюючи на розкопках пам’яток доінкської культури в Перу. Ця рослина була поширена у стародавніх інків і ацтеків, а стародавні греки і римляни використовували квасолю не тільки в їжу, але і як лікарський засіб. Слов’яни з квасолею познайомилися приблизно в XI столітті.

Існує кілька різновидів квасолі: звичайна, багатоквіткова, лима, адзукі та інші види. Є сорти з цукровим бобом без пергаментного шару і волокна. Існує й овочева зелена квасоля. Її ніжні молоді зелені стручки – смачний і поживний продукт. З зеленої квасолі готують різні страви, апетитна вона і як гар-нір. Її відварюють в солоній воді, гасять, обсмажують у вершковому маслі з сухарями.

Квасоля містить велику кількість крохмалю й інших вуглеводів, білків. До її складу входить багатий набір вітамінів. Вона має універсальні властивості харчового продукту. Практично все, що потрібно для нормальної життєдіяльності організму, в квасолі є. Легко засвоюються (на 75%) білки, за кількістю яких плоди квасолі близькі до м’яса та риби, різні кислоти, каротин, вітаміни, безліч макро- і мікроелементів (особливо міді, цинку, калію ). Особливо багатий цей овоч сіркою, яка необхідна при кишкових інфекціях, ревматизмі, шкірних захворюваннях, хвороби бронхів.

У складі квасолі багато заліза. Його наявність сприяє утворенню еритроцитів, притоку кисню до клітин, підвищує опірність організму до інфекцій. Квасоля володіє очисними властивостями, розчиняє і жене сечу. Сечогінна дія робить, в основ-ному, шкірка зерен квасолі. Квасоля часто використовується для дієтичного харчування при захворюваннях, хворобах нирок, печінки, сечового міхура, при серцевій недостатності, діабеті. При цьому варіативність гастрономічного споживання квасолі дуже широка – з квасолі й інших бобових готують супи, каші, гарніри, їх консервують, подрібнюють для виробництва борошна.

теж здавна використовує цілющі властивості цієї культури. Припустимо, відвар насіння або стручків квасолі йде в хід як сечогінний засіб при набряках ниркового походження або на грунті серцевої недостатності. І все ж, страви з квасолі можна їсти не всім. Людям похилого віку краще утримуватися від них, так як квасоля викликає здуття живота. Оскільки вона містить пурину, то її не слід їсти при подагрі і нефриті. Лікарі не радять включати квасолю в раціон при гастриті, виразковій хворобі, холециститі, панкреатиті, коліті.

Більш того, квасоля знижує ризик захворювання на рак. Вчені Колорадського університету провели експеримент, в ході якого годували пацюків квасолею тих сортів, які можна купити в звичайному супермаркеті. До кінця експерименту вони з’ясували, що захворюваність на рак у піддослідних тварин знизилася майже на 30%. До того ж у тих щурів, у яких все ж таки розвинувся рак, кількість пухлин була меншою у 2 рази.

Варять квасолю в підсоленій воді до готовності, протирають і заправляють розтертим часником.  1 скл. квасолі; 2 великі морквини; 1 петрушка; 1 середня селера; 1 цибуля-порей; 2 цибулини; 300 г вудженої ковбаси; 1, 5 ст. л. борошна; 2-3 ст. л. томатного соусу (томатної пасти); майоран, сіль, перець. Квасолю варимо до напівготовності, додаємо порізані кубиками овочі (моркву, петрушку, селеру, пору) і все варимо до готовності. Дрібно порізану цибулю смажимо на олії до золотистого кольору, додаємо до неї порізану кубиками ковбасу і разом смажимо ще 5 хвилин. Опісля додаємо борошно, добре вимішуємо і розводимо все 1 скл. перевареної води. В кінці додаємо томатний соус і все разом доводимо до кипіння. Коли маса закипить, виливаємо її до квасолі з овочами. Приправляємо сіллю, перцем та майораном. До столу страву подаємо з вареною картоплею.

 2склянки сирої квасолі 2 морквини 1 червоний перець 3 столові ложки томатної пасти 1 столова ложка борошна 2 цибулини рослинна олія бульйон Квасолю попередньо замочити на ніч. Вранці злити воду і відварити до готовності.  Цибулю нарізати кубиками, моркву натерти на крупній тертці і потушкувати на рослинній олії, додати нарізаний кубиками перець,томатну пасту і борошно, все ретельно перемішати і залити невеликою кількістю бульйону. Протушкувати соус до загустіння і залити квасолю. Дати квасолі протушкувати 5-10 хвилин. Подавати в гарячому вигляді.  В кінці можна додати дрібно нарізаний часник, для пікантності страви.

- Я піддержав увесь рід! Іще живі, ще здорові Всі родичі гарбузові!  

Біб відомий більше 5 тис. років тому. Походить з Середньої Азії. Його сліди знайдено в Китаї, Старо-давньому Єгипті, навіть на руїнах Трої. Овоч, який легко вирощується, поживний, додає сил і енергії, а також легко тамує голод, в основному споживається нижчими соціальними верствами. У давнину біб вважали символом смерті і тому священики його не вживали.  

На території України вирощують як кормову і зернову бобову рослину. Боби містять близько 20% рослинного білка, поживність якого є значно більшою, ніж білка, який походить зі збіжжя. Їх також шанують з огляду на великий вміст клітковини, жирів, вітамінів, мінералів.

Біб не містить холестерину, тому його радять вживати при хворобах системи кровообігу. Регулює також діяльність травної системи – завдяки клітковині він значно прискорює процес метаболізму, тому його охоче застосовують у дієтах.  

  Відварити боби, квасолю, картоплю, змішати в пропорції 2:2:3, потовкти, додати 0,5 склянки запареного, протертого з цукром маку. Подавати як другу страву. Боби з капустою 0,5 кг бобів замочити, злити воду, промити, зварити в підсоленій воді. Змішати з 300 г квашеної капусти, полити олією, притрусити зеленою цибулею.   Товченики Відварити 0,5 кг бобів, потовкти, заправити 2 ст. л. підсмаженого борошна, розвести юшкою з бобів, протушкувати зі спеціями (за смаком) та олією. Подавати теплими.   Біб із часником Відварити біб. Часник почистити, пропустити через часничницю, змішати з олією, залити боби, посолити, перемішати.

- Миска пшона, шматок сала – от до мене вся приправа!  

один з небагатьох продуктів, всі компоненти якого корисні, в тому числі після термічної обробки. Хоча варто пам'ятати, що калорійність гарбуза після термічної обробки дещо підвищується. Купуємо гарбуз. Як «городнє диво» вибрати?

Не варто купувати нарізаний гарбуз на вагу. Зазвичай такі шматочки зрізають з підгнилих або зіпсованих плодів. Загляньте  в серцевину гарбуза. Якщо всередині видніються маленькі павутинки - це цвіль. Якщо цілий гарбуз вам не по кишені, попросіть, щоб шматок відрізали при вас. Ще краще - купити хоча й маленький, зате цілий гарбуз. Тільки перед покупкою проведіть ретельний огляд. Скоринка повинна бути без темних плям і видимих пошкоджень. Натисніть на гарбуз. Гарний гарбуз не прогнеться. Зверніть увагу на плодоніжку. У мускатного гарбуза (він найсолодший) плодоніжка на зрізі буде мати вигляд п'ятикутника. У гарбуза з найтвердішою скоринкою, яка найдовше зберігається, плодоніжка буде зірчастою. У великого гарбуза - плодоніжка кругла. Кращими гарбузами вважаються круглі й середніх розмірів, такі гарбузи солодші. Вибирати потрібно гарбузи, які виглядають важчими як для свого розміру. Але чим гарбуз менше, тим він солодший і менш волокнистий, тому краще купувати гарбузи 3-5 кг.

Це найдавніший рецепт і найпоширеніша страва з гарбуза, якій співають дифірамби дієтологи. Гарбузова каша готується просто, виходить смачно, а головне — дуже корисно, особливо для зростаючих організмів. Інгредієнти: 800 гр. нарізаного гарбуза; 100 гр. пшоняної або рисової крупи; 0,5 л. молока, цукор. Спосіб приготування: Гарбуз миють, розрізають на частини, очищають від м’якоті і від шкірки, нарізають кубиками, розмір їх не важливий, так як у подальшому їх доведеться товкти. Нарізаний гарбуз кладуть в невелику каструльку, додають трохи води, буквально 1 сантиметр, тому що в процесі варіння виділиться сік і рідини буде достатньо. Варити гарбуз треба до повного розм’якшення, а потім зробити пюре. Окремо варять кашу. Спочатку перебирають і миють крупу, потім варять, як зазвичай розсипчасту кашу. Кашу з’єднують з пюре гарбуза, заливають молоком, доводять до кипіння і кип’ятять близько 5 хвилин. У процесі додають за смаком цукор і сіль на кінчику ножа. За бажанням можна додати родзинки, корицю, ваніль.

Те, яку велику роль слово відіграє в житті, люди зрозуміли давно. Це знайшло своє відображення у фольклорі, українських прислів`ях і приказках. Дуже влучними виразами наш народ уміє охарактеризувати цілу гаму почуттів, що виникають у різних життєвих ситуаціях, від спілкування з тією чи іншою особою. Не залишилися без уваги й овочі…  

— Вибіг, як заєць із капусти.  — Унадився, як заєць в капусту.  — Змішав, як горох з капустою.  — Несмілий, як цап у капусті. — Сидить,  як морква в землі.   — Вліз, як свиня в моркву. —Зачервонів, як буряк. — Добрий. як перець.   — Завзятий, як перець. — Сердитий, мов турецький перець. — Як перцю скуштував. — Вилупив очі, як цибуля.   — Любить. як пес цибулю. -  Багато, як бобу. - Говорить, як горохом об стіну молотить. -  Виглядає, як змерзла диня. -  Кисне, як солоний огірок. — Гіркий,  як редька. — Любить, як собака редьку.

Жила собі колись бабуся.      Якось задумала вона наварити бобу, тож намочила його у воді.      Трохи згодом дивиться — біб уже розм'як і набух. Бабуся заходилася пересипати його в казанок — одна зернина впала на землю й покотилася у куток саду.      "Добре, що тільки одна зернина випала",— подумала бабуся й пішла по солому на розпал.      Раптом дмухнув вітер — і одна соломинка полетіла до бобу.      "Добре, що тільки одну соломинку понесло з вітром",— подумала бабуся й почала варити біб.      Як розпалила вогонь, з нього випалу червона вуглинка й покотилася до бобу та соломинки.      Через якийсь час біб, соломинка та вуглинка вирушили на прощу до храму Ісе.      Ідуть та йдуть, аж бачать — перед ними річечка.      — От тобі й маєш! — промовили біб та вуглинка.      — Не журіться, я — найдовша, а тому буду мостом. Ви перейдете й мене перетягнете,— сказала соломинка й перекинулася одним кінцем на протилежний берег.      Перший хотів іти через місток біб. Але вуглинка закричала:      — Я перша! Я перша!      — Ні, я перший! Я перший! — заперечив біб.      — Та не сперечайтеся! Визначіть першого жеребкуванням! — порадила соломинка.

Біб і вуглинка послухалися.      — От бачиш — таки на моє вийшло! — сказала вуглинка і ступила на соломинку. Та ненароком глянула вниз — і голова в неї пішла обертом, бо вона страх не любила води. Ноги в неї задерев'яніли, вона не могла й кроку ступити.      — Іди! Чого стала? — підганяла її соломинка. Бо вона не зносила жару. Але вуглинка стояла як укопана.      А тим часом соломинка загорілась і переламалася посередині.    Бовть! — і вуглинка з соломинкою попадали у воду.      Біб спостерігав цю пригоду, та й ну сміятися:      — Ха-ха-ха!..      Так реготав, що шкурка на животі у нього луснула,      — Ой, болить! Ой, болить!..— простогнав він. Мимо йшла дівчина.      — Що сталося? — запитала вона.      — Капосна вуглинка впала в річку, а я сміявся, і в мене луснув живіт.      — Як мені тебе жаль! Проте не треба сміятися з інших.     . Дівчина роздобула голку з чорною ниткою і зашила бобові живіт. Кажуть, тому й досі на ньому видно чорну смужку.

В полі хороше мені  Зеленіти навесні. Чим же я — не молодець?                         . Маю диво-корінець,  Все про нього дбаю,  Цукор відкладаю.  (Буряк) Печуть мене, смажать і варять, Їдять мене і дуже хвалять. (Картопля) Довгий, зелений,  Добрий і солоний,  Добрий і сирий. Хто він такий?  (Огірок) Некрасива, шишкувата,  Як прийде на стіл вона,  Скажуть весело хлоп'ята: — Ну й розсипчаста, смачна!  (Картопля)

* * *  Без рук, без ніг, А в'ється, як батіг.  (Квасоля) * * *  Хто хустиночку свою  Влітку покриває? І по двадцять хустин На голівці має?  (Капуста) На городі в нас грядки, На грядках – рясні листки: Там зростають малюки, Зелененькі … (Огірки) На городі виріс дужий, Круглий, жовтий і байдужий До червоних помідорів, До капусти і квасолі. Хто цей гордий карапуз? Здогадалися?... (Гарбуз) Я жовтенька, я маленька, Мов медочок, солоденька. На баштані достигаю, Тепле сонечко вітаю. (Диня)

1.http://vkurse.ua/ 2. http://www.ukrreferat.com/ 3.http://www.cucurbitaceae.biz 4.http://dreamfood.com.ua/668-stravi-na-svyatij-5. vechir.html 6.http://www.kumovya.net/bib_solominka_ta_viglinka.html 7.Ж-л “Позакласний час”. - №6. 2010. 8. Ж-л “Позакласний час”. - № 17-18. 2009. 9. “Ходить гарбуз по городу”// газета “Сільські вісті”. 2012рік. 10. http://doshkolenok.kiev.ua/zagadki/606-zagadky-pro-frukty-ta-ovochi.html 11. Газета “Біологія”. - №33. 2007.