Презентація на тему:
Ольга Юліанівна Кобилянська

Ольга Юліанівна Кобилянська (1863-1942)

Тема: Ольга Кобилянська - життя і творчість, формування світогляду Мета: домогтися розуміння учнями своєрідності життєвого і творчого шляху письменниці: з'ясувати роль О.Кобилянської в розвитку української літературі; учити добирати необхідний матеріал з літератури; розвивати активне мовлення, на прикладі життя письменниці виховувати старшокласників свідомими громадянами.

Ольга Кобилянська належить до тих митців, хто своєю творчістю увійшов в історію вітчизняної белетристики назавжди. Сучасне літературознавство справедливовідводить їй місце одного з перших українських авторів модерністів, художні здобутки якого засвідчили європейський рівень української літератури кінця XlX ст. Її називали гіркою орлицею за горде серце, пишною трояндою в саду української літератури за неповторну шляхетну жіночність у змалюванні дійсності , яскраву метафоричність художнього бачення. Сама ж вона називала себе скромно й просто – “робітницею свого народу”.

Презентація проекту “ Ольга Кобилянська – “ пишна троянда в саду української літератури ”

27 листопада 1863р. -народилася в багатодітній сім'ї в м. Гура-Гумора, Буковина, Австро–Угорщина (нині м. Гура-Гуморулуй, Румунія.

Батько, Юліан Якович належав до шляхетського роду, який мав свій герб і походив з Наддніпрянщини. Проте папери про шляхетство з легковажної руки Якова Кобилянського (батька Юліана і діда Ольги Кобилянської) не були нотаріально підтверджені, бо він вважав, що синові буде достатньо його розумної голови для заробітку. Це мало згодом великий вплив на долю письменниці.

Мати, Марія Вернер, походила з німецької родини. Її родичем був відомий німецький поет-романтик Захарій Вернер. Будучи спольщеною німкенею, з любові до свого чоловіка Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала усіх дітей у пошані та любові до українства.

Брат Ольги Степан був живописцем. Ще один брат Юліан прославився як філолог, автор кількох підручників із латинської мови.

З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німуцьку мови, якими говорили в її родині.

У 1868р. - Ю. Кобилянського переводять до Сучави, згодом родина Кобилянських переїздить до Кімполунга.

У 1872р. – Ольга познайомилася з Ольгою, дочкою українського поета Миколи Устиновича.

У 1877р. – закінчила чотирикласну німецьку школу в Кімполунзі, далі продовжувати навчання не судилося. Проте вона навчалася самостійно: багато читала, брала приватні уроки з української мови.

Формування Ольги як творчої особистості відбувалося в атмосфері постійної праці над собою. Вона малює картини, виступає в аматорських виставах, виконує на сцені пісні, грає на фортепіано. З чотирнадцятилітнього віку веде “Щоденник”.

У 1880 р. - написане перше німецькомовне оповідання – «Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини».

1881р. – Кобилянська зустрілася з Софією Окуневською, однією з найосвіченіших жінок Галичини.

Перед Ольгою Кобилянською становиться питання: якою мовою писати, та хто буде її читачем. Тоді, Софія Окуневська познайомила молоду авторку з українською письменницею Наталею Кобринською, яка пропагувала жіночий рух у Галичині.

Ольга Юліанівна стала членом “Товариства руських жінок на Буковині”, написала працю “Дещо про ідею жіночого руху”(1894), в якій захищала рівність прав на освіту жінок і чоловіків. Їй у фемінізмі імпонувала ідея рівності чоловіка і жінки у всіх сферах суспільного та культурного життя.

Питання емансипації (звільнення від залежності) жінки було у полі зору Ольги Юліанівни, стало однією з ідей її прозових творів. Вона писала, що жінці слід забезпечити право вибору роботи, особисту самостійність і психологічну незалежність.

До альманаху українських феміністок “Перший вінок” Кобилянська надіслала оповідання “Вона вийшла заміж”(перероблене на повість “Людина”). Проте редактор альманаху Іван Франко через художню неопрацьованість відхилив повість.

1894-1896рр. – Ольга Юліанівна опублікувала повісті: “Людина” “Царівна” новели: “Жебрачка” “Природа” “Аристократка” “Час” “Мати Божа” “Банк рустикальний”

Перекладала твори Марка Вовчка і Юрія Федьковича німецькою мовою. Марко Вовчок Юрій Федькович

У 1899р. – вийшла друком перша збірка новел “Покора”, що для письменниці принесла славу і визнання. В цьому ж році на неї звернула увагу Леся Українка. Спочатку вони листувалися, а в 1901р. – зустрілися. Кобилянська видала німецькою мовою збірку “Українські новели”.

Ольга Юліанівна мріяла побачити Україну. Така нагода їй випала де на з'їзді археологічного товариства в Києві вона познайомилася з діячами культури Миколою Лисенком, Михайлом Коцюбинським, Михайлом Старицьким, Оленою Пчілкою. Відвідала могилу Тараса Шевченка, потім гостювала у родині Косачів.

У 1903р. – тяжко захворіла матір, та й сама страждала від серцевої недуги. Долаючи всі негаразди вона продовжувала писати. Повість “Ніоба” (1904). У 1905р. – вийшла збірка новел “До світла”.

Повість “У неділю рано зілля копала” (1908) новели: “Старі батьки” “Весняний акорд” (1910) повісті: “Через кладку” (1911) “За ситуаціями” (1913)

Перша імперіалістична війна не обминула і сім'ю Кобилянських: один брат письменниці потрапив до полону, другий – пропав безвісти. Перебуваючи в Чернівцях, Ольга Юліанівна зазнала страждань і поневірянь, холоду і голоду. Протестом стали новели: “Назустріч долі” “Юда” “Лист засудженого вояка до своєї жінки” “Сниться” які увійшли до збірки “Але Господь мовчить…” (1927)

У 1918р. – після розпаду Австро-Угорської імперії, Буковину окупувала Румунія. Влада жорстоко розправлялася з повсталими селянами і мешканцями м. Хатинь: вбивали дорослих, жінок і дітей. Хвора письменниця зазнала переслідувань, та змушена була жити в підвалі. Проте вона не покладала пера. В “Автобіографії” вона сформувала девіз свого життя:

“Пишучи що-будь, довше чи коротше, я лише одно мала на душі – Україну, ту велику, пишну, пригноблену, сковану, її одну й нічого інше”.

1926р. – написала роман “Апостол черні”. 1927р. – відзначила 40-річчя літературної діяльності.

Новий етап у житті Ольги Кобилянської настав у 1940р. Коли Буковина була возз'єднана з Україною. В перші дні визволення до Чернігова прибули українські письменники, які відвідали авторку, дарували їй свої книги, артисти читали уривки з її творів. У цьому ж році урочисто відзначили 55-річний ювілей літературної діяльності письменниці, її твори ввели в шкільну програму для вивчення.

21 березня 1942р. – Ольга Юліанівна померла. Спочиває Ольга Юліанівна в родинному скеплі на Чернівецькому кладовищі. Її ім'я присвоєно Чернівецькому обласному музично-драматичному театру, вулицям у Чернівцях, Вижниці, Хотині. У селі Димка відкрито музей письменниці.

Музей в Чернівцях

Спальня літературно-меморіальному музеї письменниці

Виконала: учениця 10-Б Ковальська Анна