Презентація на тему:
Ольга Юліанівна Кобилянська

Ольга Юліанівна Кобилянська 1863 - 1942 Усі мої думки тобі, народе вільний, і пісня серця, музика душі тобі! Ольга Кобилянська

Життєва стежина Ольги Кобилянської 1863, 27 листопада — в містечку Ґура-Гумора (Південна Буковина) народилась Ольга Юліанівна Кобилянська. Ольга була четвертою (усього родина мала семеро дітей) 1868 — переїздить до Кімполунга, містечка в Карпатах, теперішня Румунія 1889 — переїздить у село Димки в маєток материних батьків за 27 км від міста Чернівці. Тамтешнє життя описала в повісті ”Земля” 1891 — переїздить до Чернівців 1903 — лівобічний параліч; другий параліч стався 1936 року, після чого Ольга перестала писати 1927 — у Харкові вийшло перше 9-томне видання творів письменниці 1942, 21 березня — смерть Ольги Кобилянської. Похована у Чернівцях поруч із батьками

Робітниця свого народу Мати – спольщена німка, батько – дрібний чиновник; займалася самоосвітою, захоплювалася соціологією, політологією, філософськими трактатами, грала на фортепіано, цитрі, дримбі, добре малювала, грала в театрі; володіла німецькою, польською мовами, перші твори писала на німецькій, тільки у 20 років почала вивчати українську; на її творчість вплинули: Генріх Гейне, Єнс-Петер Якобсен, Тургенєв, Достоєвський. «Одна праця,— писала Ольга,— одне перо, ба власне моє я зробило мене тим, чим я є —робітницею свого народу».

ЇЇ твори – енциклопедія жіночої душі ЇЇ ідеал – жінка освічена, інтелігентна, прогресивних поглядів, з високими духовними запитами, вільна у виборі роду занять, любляча й ніжна. Саме такою й була сама письменниця. Кожен твір вражає поетичністю, витонченістю й глибиною зображення характерів, особливо жіночих. Опрацювала нову тему в українській прозі – долю освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища

Ольга Кобилянська та Софія Окуневська

Шістнадцятирічна Софія Окуневська і вісімнадцятирічна Ольга Кобилянська стали товаришками на все життя. А перші уроки з латинської Софія брала в Юліана Кобилянського, брата письменниці. Дивно перепліталися долі Кобилянських та Окуневських. Сестра Ольги Кобилянської Євгенія була хворобливо закохана у батька Софії, Атанасія Окуневського. Між юною Кобилянською та кузином Софії - Євгеном Озаркевичем - спалахнула іскра почуттів, але згасла через високі вимоги Ольги до чоловіків. Рідний брат Ольги Кобилянської, той самий, який вчив Софію латини, палав нероздільним коханням до своєї учениці

Мені судилось блукати самій до кінця свого життя Найбільше кохання Ольги – Василь Стефаник, який, опублікувавши свій сердечний список, зазначив: ”Євгенія Калитовська — мій найвищий ідеал жінки. Євгенія Бачинська — моя перша любов. Моя жінка Ольга — найбільший мій приятель і мати трьох моїх синів”. Перша в списку — заміжня, другу любив на відстані. Кобилянської в списку нема. А тим часом нікому він не писав таких пристрасних листів, як їй. Їх притягувало, бо були різні: аристократка і мужик. Вона писала про його ”залізну руку”, а він — що хоче пізнати через неї Музику.

“Мені судилося блукати самій до кінця свого життя” У ”донжуанському” списку Ольги Кобилянської траплялися різні люди: двоє селян-буковинців, інженер, студенти й навіть один жонатий немолодий уніатський священик. Принаймні троє з того списку примушували її страждати дуже сильно. Це німець Ернст Зерглер, інженер, селянин Василь та студент Євген (Геньо) Озаркевич. Ці любові вона переживала так гостро, що іноді просто хворіла. Її захоплення межували зі смертельною недугою. Осип Маковей був на три роки молодший від Кобилянської. Вони покохали одне одного з першого погляду. Залишилися її листи до нього. Цей архів зберігається у Львові. «У нас споріднені душі”. Деякий час Кобилянська і Маковей навіть жили разом. Та мабуть він її по справжньому не любив, а захоплювався лише як письменницею. У 1903 році виїхав з Чернівців, одружився, але не був щасливим у шлюбі і 1925 року помер.

О. Кобилянська та І. Франко У 1898 році Ольга їде на святкування 25-річного ювілею Івана Франка. Знайомиться з Іваном Франком, живе в його родині.

Неповторна подруга – Леся Українка Леся Українка з братом Михайлом. Фото 1880..1881 р. з братом Михайлом. Фото початку 1890-х р

У 1899 році Ольга Кобилянська особисто познайомилася з Лесею Українкою. Відтоді й упродовж понад 10 літ (від 1899 до 1913 pp.) між Лесею Українкою та О. Кобилянською починається листування, сповнене щирого почуття взаємної симпатії… Доволі часто зміст цих листів, окрім розповіді про основні події та епізоди зі свого життя, обміну літературними новинами чи творчими порадами (які є також своєрідною декларацією естетичних поглядів й уподобань їх авторів), наскрізь просякнутий глибокою метафоричністю, ліризмом переживань, і подекуди складається враження, що це радше зразки якоїсь високої поезії, інтимної лірики: «Мій любий чарівний квіте!. Мені здається, що цвіт папороті, якби він був, то був би до Вас подібний… Любий, далекий лотосевий квіте!.» – зверталася Леся Українка до О. Кобилянської. Ольга ж, своєю чергою, називала Лесю Українку «білим лебедем». А з 1901 р. у їхньому листуванні з'являється нова (погодьтеся, оригінальна!) поетична фігура – Хтосик біленький і Хтосик чорненький.

“Хтось” і “Хтосічок” Фрагмент виставки „Хтось біленький, хтось чорненький” (Чернівецький літературно-меморіальний музей ). 37-річна Ольга Кобилянська (ліворуч) із на сім років молодшою Лесею Українкою. Фото 1901 року.

Творчий спадок: 1880 р. – перше оповідання “Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини”; 1883 р. – оповідання “Воля чи доля”; 1888 р. – повість “Лореляй”, яка у 1896 році опублікована під назвою “Царівна”; 1892 р. – праця “Рівноправність жінок”; 1894 р. – повість “Людина”; 1895 р. – “Він і вона”; 1896 р. – “Царівна”; 1902 р. – соціально-психологічна повість “Земля”; 1909 р. – лірико-романтична повість “В неділю рано зілля копала…” 1917 р. – “Лист засудженого вояка до своєї жінки”, “Юда”; 1923 р. – “Зійшов з розуму”; 1926 – 1929 рр. – дев’ятитомне зібрання творів .

“Я плакала поезіями в прозі”

Нащадки Ольги Кобилянської Єдина розрада в особистому житті Ольги Кобилянської — прийомна донька Галина-Олена (по чоловікові Панчук). Вона одночасно була і її племінницею. — Моя мати жила з О. Кобилянською з п’ятирічного віку, — розповідає Олег Ельпідефорович Панчук. — Її батько — брат письменниці Олександр — був адвокатом. А мати, австрійка, покинула дитину і поїхала до Відня. Усе своє життя моя мама обожнювала Ольгу Юліанівну і називала її матусею. Саме вона доглядала письменницю до останнього подиху. Моя мати закінчила педучилище, але за фахом не працювала. З моїм батьком Ельпідефором (вдома його звали Іллею) вона познайомилася на вечірці в Українському народному домі в Чернівцях. Батько народився в селянській родині, де, окрім нього, було восьмеро дітей. Але був кмітливим і єдиний отримав вищу освіту. Татко служив на фронті Першу світову війну. Два роки відсидів у концтаборі. Коли вийшов, то закінчив історичний факультет Чернівецького університету. Працював там бібліотекарем, а згодом став першим директором Літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської. В 1926 році народився мій брат Ігор, а в 1932 — я.

Правнук Ольги Кобилянської Костянтин Ріттель-Кобилянський сім років живе в Німеччині (прадід Костянтина Павло Юліанович був рідним братом письменниц). 1975, 7 листопада — Костянтин Ріттель-Кобилянський народився в Києві у родині акторів 1998 — закінчив Одеську консерваторію 2000–2003 — навчається у вищій музичній школі в німецькому місті Фрайбургу 2004 — поставив у Національній опері виставу ”Відлуння століття” Улюблені партії: Жермон у ”Травіаті”, Ескамільйо в ”Кармен”, Трубадур в однойменній опері. Розлучений, мешкає в Дюссельдорфі, Німеччина. 5-річний син Міхаель-Костянтин і колишня дружина живуть у Тель-Авіві, Ізраїль.

Музей Ольги Кобилянської в селі Димки Чернівецької області У 1889 – 1891 роках письменниця проживала тут у батьківському маєтку, а в інші часи часто бувала в селі заїздами. У трьох кімнатах музею розміщена музейна експозиція, четверта кімната – меморіальна.

Музей Ольги Кобилянської у Чернівцях

Особисті речі Ольги Кобилянської Чернівецький літературно-меморіальний музей

Чернівецький літературно-меморіальний музей

27 листопада 2010року у Чернівцях відсвяткували 147-му річницю з дня народження Ольги Кобилянської. З цієї нагоди відбулося покладання квітів до пам’ятника письменниці, що на Театральній площі Чернівців та на її могилу.

Презентацію підготувала вчитель української мови та літератури Івано-Франківської ЗШ І-ІІІ ступенів №18 Павлюк Марія Петрівна