Презентація на тему:
Фізіологічні та функціональні системи організму людини.

Презентація. Фізіологічні та функціональні системи організму людини.

Опорно-рухова система Одним з важливих моментів пристосування організму до навколишнього середовища є рух. Він здійснюється системою органів, до яких належать кістки, їх з'єднання і м'язи, що об'єднані в єдине ціле — апарат руху, або опорно-рухову систему. Усі кістки, з'єднані між собою різними видами сполучної тканини, утворюють скелет — пасивну частину апарату руху, а прикріплені до кісток скелетні м'язи — його активну частину. 1. Скелет людини: 1 — череп; 2 — хребет; 3 — ключиця; 4 — ребро; 5 — груднина; в — плечова кістка; 7 — променева кістка; 8 — ліктьова кістка; 9 — кістки зап'ястка; 10 — кістки п'ястка; 11, 13— фаланги пальців; 12, 19, 20 — тазові кістки (12 — сіднична, 19 — лобкова, 20 — клубова); 14 — кістки заплесне і плесна; 15 — великогомілкова кістка; 16 — малогомілкова кістка; 17— надколінок; 18 — стегнова кістка.

Серцево-судинна система  Серце (cor) — центральний орган кровоносної системи, скоро ченнями якого здійснюється циркуляція крові або гемолімфи по су динах. Є порожнистим чотирикамерним м'язовим органом, що має форму конуса, розташований в грудній порожнині (середостінні). Маса серця дорослої людини в середньому близько 250 г. у жінок і майже 330 г. у чоловіків, довжина 10-15 см, в поперечнику 8-11 см., передньозадній розмір 6-8,5 см. Серце поділене на праву та ліву по ловини суцільною поздовжньою перегородкою. Кожна з половин складається з двох відділів: передсердя (artium) і шлуночка (ventriculi cordis), що з'єднуються між собою отвором, який закрива ється стулковим предсердно-шлуночковим клапаном. У лівій поло вині клапан складається з двох стулок, у правій — з трьох. Клапани відкриваються у бік шлуночків. Цьому сприяють сухожильні нитки, які одним кінцем прикріпляються до стулок клапанів, а іншим — до сосочкових м'язів, розташованих на стінах шлуночків. Під час ско рочення шлуночків сухожильні нитки не дають вивертатися клапа нам у бік передсердя. Зовнішній вигляд (ззаду) і схема будови серця: 1 — аорта; 2 — підключична артерія; З — сонна артерія; 4 — непарна коронарна вена; 5 — верхня порожниста вена; 6 — праві легеневі вени; 7 — нижня порожниста вена; 8 — правий шлуночок; 9 — верхівка серця; 10 — лівий шлуночок; 11 — ліве передсердя; 12 — ліві легеневі вени; 13 — легеневі артерії; 14 — праве передсердя; 15 — стулкові клапани; 16— півмісяцеві клапани; 17— сосочкові м'язи; 18 — плечеголовий стовбур; 19 — судини коронарного кола кровообігу.  

Кровоносна система Кров та кровоносна система, як і будь-яка система організму, утворилася як результат еволюційного розвитку. Найпростішою системою транспорту у живих організмах була проста дифузія. Тіло одноклітинних через всю свою поверхню контактувало з довкіллям. У багатоклітинних організмів більша частина клітин не контактує з зовнішнім середовищем. Для таких контактів у примітивних тварин виникли спеціальні міжклітинні канали, по яких рідина просочувалася у міжклітинний простір. Цю рідину називають гідролімфою. Вона мало чим відрізняється від води. Кров – це основна транспортна тканина організму. Вона складає приблизно 7,7% від загальної маси організму людини. У людини з масою тіла 70 кг є близько 5 літрів крові.

Дихальна система Кисень перебуває у навколишньому повітрі. Він може проникнути крізь шкіру, але лише невеликих кількостях, цілком недостатніх підтримки життя. Вступ до організм кисню і видалення вуглекислого газу забезпечує дихальна система. Транспорт газів та інших необхідних організму речовин здійснюється з допомогою кровоносної системи. Функція дихальної системи зводиться лише до того, щоб постачати кров достатню кількість кисню і видаляти з її вуглекислий газ.

Видільна система Система виділення виконує такі функції: 1) видалення продуктів обміну речовин з організму; 2) підтримка концентрації солей у крові (тобто регуляція осмотичного тиску); 3) контроль об’єму циркулюючої крові. Функцію виділення частково виконують і інші органи: легені, шкіра, кишечник. Нирки — спеціалізовані органи виділення, основна функція яких полягає у видаленні з організму надмірної кількості води, сечовини, мінеральних солей. Вони розташовуються на задній стінці черевної порожнини і вкриті жировою капсулою. У кожній нирці розрізняють зовнішню кіркову та внутрішню мозкову речовину. Основною структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон. Він складається з ниркового тільця і канальцевого апарату.

Травна система Травна система людини  здійснює переварювання їжі шляхом її механічної і хімічної обробки, всмоктування продуктів розщеплення через слизову оболонку в кров і лімфу і виведення неперероблених залишків. Склад Умовно виділяють три відділи травної системи. Передній відділ включає органи ротової порожнини, глотку і стравохід. Тут здійснюється, в основному, механічна переробка їжі. Середній відділ складається з шлунку, тонкої і товстої кишок, печінки і підшлункової залози. В цьому відділі здійснюється переважно хімічна обробка їжі, всмоктування продуктів її розщеплення і формування калових мас. Задній відділ представлений каудальної частиною прямої кишки і забезпечує виведення калу з організму.

Нервова система Нервова система комплекс анатомічних структур, які забезпечують індивідуальне пристосування організму до зовнішнього середовища і регуляцію діяльності окремих органів і тканин.  Існувати може тільки така біологічна система, яка здатна діяти згідно зовнішніх умов у тісному зв'язку з можливостями самого організму. Саме цієї єдиної мети - встановленню адекватного середовищі поведінки і стану організму - підпорядковані функції окремих систем і органів у кожен момент часу. У цьому плані біологічна система виступає як єдине ціле.  Нервова система діє як інтегративна система, зв'язуючи в одне ціле чутливість, рухову активність і роботу інших регуляторних систем (ендокринної та імунної). Нервова система разом із залозами внутрішньої секреції (ендокринними залозами) є головним інтегруючим і координуючим апаратом, який, з одного боку, забезпечує цілісність організму, з іншого, - його поведінка, адекватне зовнішнього оточення. 

Видільна система Для нормальної життєдіяльності організму необхідний постійний склад внутрішнього середовища: кров, міжклітинні рідини. Здатність окремих клітин і всього організму в цілому зберігати постійність своєї рідкої фази з допомогою багаточисленних фізіологічних і біохімічних реакцій – це одна найважливіших особливостей живої матерії. Завдяки цій здатності в різних зовнішніх умовах параметри внутрішнього середовища не виходять за визначені межі, а навпаки, всякий раз приводяться до найбільш благоприємного для життєдіяльності рівня. Підтримання постійної (в визначених межах) внутрішнього середовища організму називається гомеостазом. Важливу роль в збереженні гомеостазу відіграють органи виділення – нирки, потові залози, кишківник, а також печінка, легені, які беруть участь в видаленні з організму кінцевих продуктів обміну речовин. Органи виділення працюють не менш напружено, ніж серце, мозок і інші життєвоважливі системи організму

Статева система  Чоловіча статева система: 1— лобкова кістка; 2— сечовий міхур; З — сім'яний пухирець; 4 — передміхурова залоза; 5 — пряма кишка; 6 — анальний отвір; 7 — куперова залоза; 8 — мошонка; 9 — голівка пеніса; 10 — сім'яник; 11 — придаток сім'яника; 12 — пеніс; 13 — сечовипускальний канал; 14 — сім'явиносна протока.   Жіноча статева система: 1 — яєчник; 2 — яйцепровід; 3 — матка; 4 — сечовий міхур; 5 — лобкова кістка; 6 — лобок; 7 — сечовипускальний канал; 8 — клітор; 9 — мала статева губа; 10 — велика статева губа; 11 — піхва; 12 — м'язи промежини; 13— пряма кишка; 14 — шийка матки.

Ендокринна система Ендокринна система у людини представлена залозами внутрішньої секреції, відповідальними за утворення  і вивільнення в кров відповідних гормонів. До ендокринної системи належать гіпофіз, щитовидна залоза, околощітовідние залози, острівцевих апарат підшлункової залози, коркова і мозкова речовина надниркових залоз, яєчка, яєчники, епіфіз, вилочкова заліза (тимус) (мал.) Останнім часом встановлено, що гіпоталамус продукує і вивільняє в портальну систему гіпофіза гормони, які підвищують або пригнічують активність відповідних клітин передньої частки гіпофіза, секретирующих у свою чергу тропний гормони. Тимус (тимус) також виробляє гормональні речовини (тимозин, тімопоетін, Т-активін тощо), необхідні для процесів диференціювання Т-лімфоцитів. Накопичено багато даних про шлунково-кишкових гормонів, які секретуються клітинами або скупченнями клітин, розташованими в тканинах шлунково-кишкового тракту і відносяться до так званої АПУД-системі (перші букви слів: amine content, precursor uptake, decarboxylation, що означає вміст амінів, поглинання попередників і декарбоксилювання). Характерною властивістю клітин цієї системи є їх здатність поглинати і накопичувати попередників біогенних амінів з подальшим їх декарбоксилювання, в результаті чого утворюються біологічно активні речовини і поліпептидні гормони. 

КІНЕЦЬ!!!