Презентація на тему:
У л а с С а м ч у к - життєвий та творчий шлях

У л а с С а м ч у к Біографія Роботу виконала Мінькова Юлія, 11Б

Улас Самчук (1905-1987) Літературний псевдонім - В. Данильчук. Також цілком офіційно митець мав впродовж життя два прізвища – Самчук і Данильчук (метричний запис про народження у церковній книзі зроблений на прізвище Самчук, а паспорт громадянина Канади 1975р. виписаний на Данильчука)

20 лютого 1905р. народився у с.Дермань на Волині теперішньої Рівненської області у порівняно заможній селянській сім’ї. Село відоме православним монастирем, збудованим князями Острозькими. З ними пов’язана діяльність Івана Федорова, Даміана Наливайка, Мелетія Смотрицького. Батько Уласа – Олексій Антонович Самчук мав від двох шлюбів п’ятеро дітей. Улас був серед них середульшим.

У 1913р. сім’я у пошуках землі переїхала в Тилявці Кременецького повіту, де хлопець розпочав своє навчання. Цікаво, що ані цієї початкової школи, ані початкової у Дермані, ані української гімназії в Крем’янці, ані вищих шкіл – Бреславського та Українського вільного в Празі університетів – він уповні так і не скінчив: у перших двох випадках завадила Перша світова війна й польська окупація, потім – арешт і мобілізація до польського війська, згодом – літературна діяльність.

У 1922р. у журналі “Юнацтво” Самчук помістив вірш “Не любити не може свою я країну…”. У 1923р. він вступив до кременецької організації “Просвіта”. Наступного року зробив спробу переходу польсько-радянського кордону, яка скінчилася ув’язненням до польської в’язниці.

У 1931-1935 рр. у нелегальних революційно пропагандистських журналах УВО-ОУН “Сурма” і “Український на- ціоналіст” Самчук помістив 25 політичних “фейлетонів” частина яких була у 1932р. видана пропагандистським відділом УВО.

У 1932р. написаний роман “Кулак” – перша частина трилогії “Волинь”, наступного року повість “Марія” – твір, що висвітлює події страшного голодомору в Україні в 1932 – 1933 роках. У 1936р. Самчук видає збірку ранніх оповідань “Віднайдений рай” і роман “Тори – говорять”, що був присвячений боротьбі закарпатських українців за незалежність. У 1938 – 1939рр. письменник їздив Закарпаттям, агітуючи за проголошення незалежності Карпатської України, посідав місце референта пропаганди УНО в Хусті.

У 1941-1942рр. У.Самчук редагував газету “Волинь”, згодом працював у Німецькому пресовому бюро. У березні 1942р. Його заарештувала німецька влада за звинуваченням у тому, що він надав редагованій ним газеті небажаного для окупантів самостійницького характеру. Проте незабаром Самчука відпустили. У 1943р. письменник повертається до Львова, але наступного року знову опиняється в Німеччині, рятуючись від радянської влади.

1944-1987рр. – період “другої еміграції” письменника. У 1946р. під час перебування Самчука в таборах для переміщених осіб виходить друком його повість “Юність Василя Шеремета”. У 1948р. він переїздить до Торонто(Канада). Після переїзду основна частина зусиль Самчука припадає на написання спогадів: “На білому коні”(1955), ”Чого не гоїть вогонь”(1959), ”На коні вороному”(1975), ”Планета Ді-Пі”(1979).

У 1980р. – вийшов останній з розпочатих! вивершених за океаном романів Самчука “Слідами піонерів”, присвячений життю заокеанської української еміграції. Роман “Втеча від себе”(частина трилогії “Ост”), у якому Іван Мороз знаходить свою другу домівку – канадську, виходить у 1982р.

Найвідомішими творами є трилогія “Волинь” та роман – хроніка “Марія” “…Я ставив і зараз ставлю, - писав Самчук – собі досить, як на письменника, виразне завдання: хочу бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачу, чую, переживаю”

Письменник помер у Торонто 9 липня 1987р. Про свій рід і своє життя Улас Самчук розповів у книгах спогадів “На білому коні” та “На коні вороному”, як і в інших книгах мемуарного характеру “П’ять по дванадцятій”(1954). “Планета Ді-Пі” та романі-хроніці “Чого не гоїть вогонь”. Цими книгами Улас Самчук здобув собі в літературі тривке місце талановитого письменника-мемуариста.