Презентація на тему:
М. Коцюбинський: життєвий шлях

Михайло Михайлович Коцюбинський (1864 - 1913)

Шаргород, Свято-Миколаївський монастир. Братський корпус з Михайлівською церквою. В братському корпусі розміщувалося духовне училище, в якому навчався М. Коцюбинський

Після закінчення училища Михайло Коцюбинський вступив до Кам’янець-Подільської семінарії

Будинок реального училища, де навчався М. Коцюбинський. Тепер тут Вінницький торгівельно-економічний інститут

«Прочитав я її та й нестямився!.. У такій невеличкій приповісті та так багато сказано! Та як сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь, малюнком. … Та так тільки справжній художник зможе писати!» З листа Панаса Мирного до автора “Хариті”

М. Коцюбинський (у брилі з палицею) серед робітників філоксерного загону. Молдавія, 1892 р.

В 1892 році Коцюбинський знаходить нову роботу в селі Кам’янці, що в Бессарабії, в комісії з боротьби з філоксерою — шкідником виноградників, на території Молдавії і Криму. Це дало можливість письменнику, як він сам зазначає, «добре пізнати край, а також звичаї і мову тих народів, які заселяють його». Так виникли оповідання з життя молдаван і татар «Для загального добра», «На камені», «Під мінаретами».

Праця філоксериста сезонна. Починалась вона з кінця березня, а завершувалася наприкінці листопада. Зиму і ранню весну письменник віддавав літературі. Так у січні—березні 1893 року були написані оповідання “Ціпов'яз”, “Маленький грішник”, “Помстився”; у січні 1894 року - казка “Хо”; у січні—лютому 1895 року—“На крилах пісні”, "Для загального добра” та ін.

У 1898 році Коцюбинський оселяється на постійне проживання в Чернігові, звідки була його дружина Віра Устимівна Дейша. Це була освічена, передова людина, щирий друг і порадник письменника, в його творчих і громадських справах.

Життя в Чернігові помалу налагоджувалося. М.Коцюбинський наполегливо шукає нових шляхів у своїй творчості, розширює її тематику. 1902 року були написані твори, що свідчили про мистецьке новаторство письменника: “На камені”, "Поєдинок.”, “Цвіт яблуні”. У беренні 1902 року М. Коцюбинський не без задоволення повідомляв одного із своїх адресатів: "В останні часи я щось розписався, за півроку написав цілий томик”. Тепер його цікавлять "психологічні теми”. Про нього заговорила критика різних таборів: одні докоряли за відхід від традицій, інші підносили за новаторство. М. Коцюбинський. Чернігів. 1902 р.

Клод Моне “Імпресія. Схід сонця”

На початку XX століття Коцюбинський починає працювати над своїм найкращим твором — повістю «Fata morgana», першу частину якої завершує в 1903 році, після поразки революції 1905—1907 років Коцюбинський продовжує роботу над другою частиною повісті «Fata morgana»(1910, передбачалася і третя частина, але передчасна смерть не дала письменникові цього здійснити), створює новели «Intermezzo», «В дорозі», «Persona grata». Цього ж року 1903 він створює ліричний цикл у прозі «З глибини», в якому закликає письменників своїм словом сприяти визволенню України з колоніального ярма, «щоб ніхто не спав, щоб усі прокинулись».

М. Коцюбинський серед українських письменників — учасників відкриття пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві 1903 р. У першому ряду (зліва направо): М. Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич. У другому ряду: Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Володимир Самійленко.

На початку XX століття Коцюбинський листується з багатьма українськими і російськими письменниками Іваном Франком, Панасом Мирним, Іваном Нечуєм-Левицьким, Василем Стефаником, Лесем Мартовичем, Ольгою Кобилянською, Володимиром Короленком. У 1903 році Михайло Михайлович посилає перший том своїх творів А. Чехову, М.Горькому, В.Короленкові — видатним російським письменникам, яких він найбільше любив.

У листах до Панаса Мирного він закликає розширювати сфери творчості, зображувати «інтелігенцію, фабричних робітників, військо, світ артистичний... Читач має право сподіватися від рідної літератури вірного малюнку різних сторін життя усіх, а не однієї якоїсь верстви суспільності, бажав би зустрітись в творах красного письменства нашого з обробкою тем філософічних, соціальних, психологічних, історичних і ін.».

М. Коцюбинський та М. Горький на морській прогулянці. Капрі, 1910 р.

На Капрі письменник написав новели «Лист», «Подарунок на іменини», «Коні не винні». Горький згадував: «Він був одним із тих незвичайних людей, що при першій же зустрічі з ними викликають благосне почуття задоволення: саме цю людину ти давно ждав, саме для неї у тебе є якісь особливі думки!». М. Коцюбинський у М. Горького на віллі. Капрі, 1912 р.

В 1911–1912 роках письменник кілька разів побував у гуцульському селі Криворівні, де зустрічався з Іваном Франком, Лесею Українкою, етнографом і фольклористом Володимиром Гнатюком, захопився побутом гуцулів, їх фольклором, чарівною природою Карпат. “Все время провожу в экскурсиях по горам, верхом на гуцульском коне, легком и грациозном, как балерина,—писав М. Коцюбинський М. Горькому Все це зумовило появу чудової романтичної повісті «Тіні забутих предків» (1911), де відтворено психологію і побут гуцулів, неповторну красу Карпат.

Не допомогли найкращі кардіологічні клініки Німеччини, Австрії, Італії. 25 квітня 1913 року обірвалося його життя. У 1912 році хвороба серця Коцюбинського різко загострилася. “Плохо мне,— читаємо в листі до М. Горького від 22 жовтня 1912 року,— болею упорно, продолжительно й жестоко, хуже всего—не могу работать. Остается испробовать героическос средство— лечь в больницу на продолжительное время... для чего на днях отправляюсь в Киев”. М. Коцюбинський в київській клініці В. Образцова. 1912 р.

Схема складання сенкана 1 рядок: іменник (1); 2 рядок: означення іменника (2); 3 рядок: дія іменника (3) 4 рядок: сконцентрована думка у вигляді речення (4) 5 рядок: висновок у формі іменника (1) (асоціація з першим словом) Наприклад: Учитель. Душевний, відкритий. Вчить, турбується, радить. Багато ідей – мало часу. Покликання.