Презентація на тему:
Курніна Тетяна Михайлівна

Курінна Тетяна Миколаївна Благодійність та меценатство як об’єкти державного регулювання 25.00.02-механізми державного управління кафедра управління супільним розвитком

Слайд 2 Актуальність теми Визначальною характеристикою сучасного розвитку людства є якісний перехід до більш високого формаційного рівня, який обумовлений потребою розробки оптимальної моделі вдосконалення механізмів державного управлння. Відмова від тоталітарної моделі державного управління ставить проблему організації суспільних відносин на нових демократичних засадах, оскільки в тоталітарній державі вони були пов’язані надзвичайно жорстко і на принципово іншій основі. На сьогодні вже добре усвідослена нагальність модернізації державного управління, активно ведеться пошук шляхів оптимального реформування механізмів розвитку суспільства. Гарантійність суспільної результативності державного управління, пом’якшення можливостей негативних соціально-економічних наслідків вимагають глибокого теоретичного осмислення та наукового обгрунтування саме в сфері управління регулювання благодійністю та меценатством.

Оцінюючи досід управлінських процесів в Україні, можна стведжувати, що державне управліня розвитком благодійності та меценатства є неупорядкованим та непослідовним і призводить до затяжної кризи духовно-економічної кризи. Адже часто на нього дивляться як на добровільний, безкоштовний ресурс. Виходячи з цього формування сучасної моделі розвитку суспільста потребує вироблення ефективної державної політики України щодо благодійності та меценатства на розвиток освіти, науки як технічної так і гуманітарної, охорони здоров’я, мистецтва, культури.

Державна політика щодо благодійності та меценатства повинна базуватися на принципах. До принципів політики належить: правовове регулювання розвитку благодійності та меценатства з метою створення сприятливих умов для благодійності та меценатства; визначення пріорітнетних напрямків і розробці спеціальних програм розвитку благодійності та меценатства; добровільній діяльності меценатів, благодійний та меценатських організацій; моральній а економічній підтримці державою меценатської діяльності через систему податкових та інших засобів заохочення діяльності.

Можливість розвитку благодійності в Україні обумовлено ст. 52. Конституції України. Наприклад, “держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей” ”. Ст. 46 передбачає соціальний захист певних категорій нужденних. Законодавство про меценатство складається з норм Констиуції України, Цивільного і Господарського кодексів України, Закону України “Про благодійництво та благодійні організації”, міжнародного законодавства, нормативно-правових актів, що стосуються меценатства.

До теорії та практики виконання державної функції благодійності задіяні, зокрема, такі механізми державного управління: Інститут Президента України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство культури і туризму, Міністерством Юстиції України, Міністерством освіти та науки, Державний комітет у справах національностей та релігії, Державний комітет у справах сім’ї та молоді, Київська міська адміністрація, обласні державні адміністрації, інститут церкви, корпораці, благодійні фонди, бізнесмени та ін.

Крім того, як повчає історія державного регулювання проблеми, велику роль у цих процесах відігравало жіноцтво України. Зокрема, Гальшка Гулевичівна, Софія Альбрандт, яка після смерті чоловіка Василя Симиренка у 1915 році, продовжила місію мецентства на підтримку культури, мистецтва, науки. Хоча події 1917 змінили історію. Тому великий вплив на сучасний стан державного регулювання благодійності здійснюють представниці українського політикуму.

Зокрема, дружина Президента України Катерина Ющенко. Коло її інтересів меценатство, благодійна діяльність. Вона демонстративно тримається осторонь політичних процесів. Але Фонд ”Україна 3000” має змогу використати свій потенціал для плідного діалогу, виявлення шляхів подальшого розвитку освіти, виховання підростаючого покоління, об’єднання зусиль науки, громадських організацй та міжнародної спільноти. Вплив на розвиток благодійності має Людмила Янукович. Дружина Прем’єр-міністра України займається доброчинністю на Донбасі. Також Олена Франчук, засновник доброчинного фонду “АнтиСНІД”. Показово, що питання боротьби зі СНІДом з нею обговорювали політики такого рівня, як приміром, екс-президент США Білл Клінтон.

В Україні утворилися благодійні організації та фонди засновниками яких є відомі в Україні особи. Наприклад, бізнесмен Віктор Пінчук та ін. Такі тенденції свідчать про приживлення в Україні загальносвітових моральних цінностей. Важливу роль в розвитку процесу благодійності та меценатства відіграє як в умовах бездержавності України так і нині інститут сім’ї.

Але оцінюючи досвід управлінських процесів в Україні, можна стверджувати, що однією із причин кризи є неадекватне державне управління благодійністю та меценатством. Воно обумовлено серед інших причин недостатнім рівнем концептуальної і теоретико-методичних розробок проблем з цього приводу та удосконалення старого й вироблення нового законодавства. Бо без матеріальної зацікавленості бізнесу та корпорацій, справу не здвинути з мертвого місця. Це підтверджує дореволюційний досвід регулювання проблеми. Адже українські меценати Терещенки, Симиренки, Яхненки, Хропалі, Ханенки, Бродські, як і чужі українству Лопухіни, Лопухніни-Демидови наслідували традиції, бо в Україні, в умовах бездержавності, були розроблені як моральні так прагматичні чинники благодійності та меценатства. Благодійництво як процес регулювався.

Існування проблеми наукового обгрунтування здійснення державного регулювання благодійності та меценатсва України обумовлює актуальність розробки теоретико-методичних засад, правових, політичних, економічних, соціальних, гуманітарних та інституційних аспектів, напрямів удосконалення такого регулювання.

Мета і завдання дослідження Мета дослідження полягає у порівняльному аналізі сучасного стану розвитку регулювання благодійності та меценатства в освіті, науці, культурі, охороні здоров’я в Україні з дореволюційним підходом та досвідом країн Центральної і Східної Європи, Канади та США та у формулюванні на його основі пропозицій і рекомендацій практичного характеру щодо творення, збереження, поширення та засвоєння духовних та матеріальних набутків нації на перспективу розвитку суспільства.

Для досягнення поставленої мети в дисертації передбачається розв’язати наступні завдання, а саме: проаналізувати стан наукової розробки проблеми та ступінь джерельного забезпечення обраної теми; розглянути правові та етичні засади державного регулювання благодійності та меценатства як інституту державного управління; спростувати оцінку радянської історіографії щодо негативного відношення та сфальсифікованого уявлення про благодійнитво та меценатство; визначити складові елементи сучасного меценатства, його специфічні особливості в Україні та позитивні і негативні елемени; простежити еволюцію сучасної державної політики щодо меценатів; визначити об’єктно-предметну спрямованість, функціональний статус та специфіку державного регулювання благодійності та меценатства;

з’ясувати методологічні засади державно-управлінського виконання благодійної функції держави і простежити кроки співпраці органів влади, місцевого самоврядування з громадянським суспільством; охарактеризувати зарубіжний досвід країн Центральної та Східної Європи, Канади та США та вивчити можливості використання окремих елементів в материковій Україні; виявити основні тенденції у взаємовідносинах органів виконавчої влади по розвитку благодійності та меценатства і громади та запропонувати практичні рекомендації щодо формування цілісної системи регулювання благодійності та меценатства у державному управлінні України; довести необхідність створення Державна комісія України як інституту благодійності та меценатства, який сприятиме консолідації та стабільності держави і суспільства, призупинить процес руйнації і сприятиме виходу морально-економічної кризи.

Об’єкт дослідження – благодійність та меценатство як об’єкти державного регулювання. Предметом дослідження – процес розвитку регулювання державної функції благодійництва в умовах трансформації суспільства, а також місце і роль меценатства в Україні як соціально-культурного явища та їх проблеми і перспективи.

Гіпотеза Головна ідея й основні положення концепці дослідження відображені в загальній гіпотезі. що грунтується на припущенні, згідно з яким науково обгрунтована і впорядкована система державного регулювання благодійності та меценатства є важливою запорукою розвитку стабільного розвиитку економіки, цілосності держави й побудови добробуту. Адже подолання врегулювання благодійності та меценатства торує шлях національній освіті, науці, охроні здоров’я, культурі та сприяє наближенню України до європейських стандартів соціальної, демократичної, правової держави.

Очікувана наукова новизна Запропонована концепція розвитку та удосконалення механізмів державного врегулювання благодійності та державної політики меценатства в Україні. Показано взаємодію держави і громадянського суспільства та перешкоди, які заважають органам влади регулювати процес, а також обратний хід, зворотний зв’язок залучення громадян до прийняття рішень. Проблемою розвитку благодійництва та меценатства займалися українські та зарубіжні вчені, зокрема вчені-історики, соціальної психології. Здобутки вітчизняних дослідників свідчать, що на базі критичного підходу до досягнень вітчизняної та зарубіжної історіографії, аналізу першоджерел та нових матеріалів.

Регулювання благодійництва та меценатства на розвиток мистецтва, культури, теорії та історїї України переймалися також крім дослідників ще фахівці. Також досліджувалась благодійність інституту церкви. Власний підхід наукової розробки полягає в тому, що приділено увагу малодослідженими аспектами проблеми врегулювання розвитку благодійності та меценатства, а саме: правим, політичним, економічним, соціальним, гуманітарним, духовним. Дисертаційне дослідження є науковою роботою, в якій здійснено теоретично-методологічне обгрунтування державного регулювання благодійності та меценатства як механізму державного управління.

Таким чином в дисертації вперше: врегулювання українського благодійництва та меценатства стало предметом спеціального й комплексного дослідження; з’ясовано стан інституціалізації регулювання благодійності та меценатства у державному управлінні через визначення їх сутності, елементів, понятійного апарату, виявлення особливостей та зв’язків, відстеження тенденцій становлення; виявлено й описано тенденції еволюції регулювання благодійності та меценатства як необхідної складової демократичного механізму державного управління, що сприяє реалізації побудови добробуту й прийнятті державно- управлінських рішень; досліджено механізм трасформації регулювання благодійності та меценатства із інституту соціального в державно-управлінський та сформульовано пропозиції щодо поглиблення цього процесу;

виявлено співпрацю держави та інституту Церкви, яких єднає міст благодійної діяльності (за виключенням каталицької Церкви); удосконалено механізми координації в діяльності органу місцевого самоврядування: які відрізняються врахуванням двох фундаментальних вимог: необхідністю регулювання і розподілу благ для нужденних для виконання різних форм підтримки і потреба в його координації в рамках цілісного процесу;

Удосконалено: - тлумачення понять меценатство, грант; дістав подальший розвиток аналіз відмінностей між благодійництвом та меценатством. Використовуючи досвід соціальної психології та історії, обґрунтована мотивація меценатства та благодійництва - механізм взаємодії органів державної влади, ЗМІ, інституту Церкви та громадськості через розширення змістової складності регулювання благодійності та меценатства; глибше висвітлено результати ефективності вжитих заходів з боку українських меценатів щодо підтримки освіти, соціального благодійництва, музейництва, внаслідок чого зроблено висновок про те, що меценатство в сучасний період має окремі ознаки конструктивної соціальної поведінки.

Набули подальшого розвитку: - пропозиції щодо вдосконалення правових засад та інституційного механізму державного регулювання благодійності та меценатства; - концептуальні засади державної політики благодійності та меценатства.

Очікуване практине значення одержаних результатів По-перше, Міністерством освіти і науки України інститут інноваційних технологій і змісту освіти підтверджено впровадження результатів дисертаційного дослідження (довідка про впровадження № 14/18-56 ВІД 17.01.2007 р.) Виходячи із досвіду державного регулювання благодійності, меценатства та філантропії в Україні і за кордоном, дослідженням вноситься обгрунтування прийняття Закону України “ Про меценатство”, удосконалення механізму реалізації Закону України “ Про благодійництво та благодійні організації”, “Про волонтерство”. Розробки та затвердження Концепції взаємодії держави і громадянського суспільства, законопроекту “Про внесення змін до Закону України “Про об’єднання громадян”, “ Про відкритість та прозорість діяльності органів влади та органів місцевого самоврядування”, “Про непідприємницькі організації”. Підготовлено рекомендації і пропозиції до Закону “Про соціальні послуги”, які дозволять більш чітко регламентувати механізм та умови надання таких послуг неприбутковим організаціям та у п.5.14 закону України “ Про податок на додану вартість” щодо звільнення фізичних осіб від уплати ПДВ на імпорт культурних цінностей та ін.

Згідно цих доповнень до законів органи державної влади і місцевого самоврядування матимуть можливість розробляти перспективні плани увіковічнення памяті відомих меценатів минувшини: гетьмана Івана Мазепи, Василя Тарновського, Платона Симиренка, Василя Симиренка, Льва Симиренка, князів Михайла Воронцова, Петра Лопухіна, Павла Лопухіна, княгині Ольги Лопухіної-Демидової, графині Катерини Балашової та сучасників Ігоря Понамарчука, Дмитра Андрієвського, Ігоря Воронова. Формування інституту меценатства також сприятиме розробка методичних рекомендацій щодо впровадження у навчальній літературі для вищих навчальних закладів середньої освіти сучасної інформації про меценатство в Україні.

По-друге, результати дисертаційного дослідження і наукове видання “Історія благодійності на Середньому Подніпров’ї (регіональний компонент з найдавніших часів до початку XXI століття)” (2005) – використані Синодальним відділом у справах молоді Української Православної Церкви для створення посібника у справах церковного виховання молоді (довідка про впровадження №148 від 14.09. 2006 р.)

Результати дослідження мають практичне впровадження для морально-духовного і патріотичного виховання школярів, студентів й загалом молді України на прикладах церковної історії і православної культури при викладанні “Християнської етики та православної культури” та спецкурсів “Родинні, ментальні та традиційні коріння українського суспільства”, при читанні нормативних курсів на історичних, педагогічних факультетах “Історія педагогіки”, “Історія України” та при читанні спецкурсів “Історія освіти в Україні”, “Благодійництво в історії України”.

Фактичні дані дослідження, теоретичні положення та висновки можуть бути взяти до уваги при підготовці узагальнюючих праць з історії культури, новітньої історії України, історії підприємництва та меценатства в Україні, факультативних курсів (“Залучення коштів (фандрейзінг)”, “Етика підприємницької діяльності”, “Етика державних службовців”), а також увійти до інформаційно-аналітичної бази, що створюється деякими неурядовими неприбутковими організаціями з метою інформування українського суспільства стосовно розвитку вітчизняної та зарубіжної філантропії. Практичне значення дисертації полягає також у можливості використання її матеріалів для популяризації та ініціювання, координації й консолідації філантропічної діяльності комерційних, громадських організацій, окремих громадян спільно з органами державної влади та місцевого самоврядування.

По-третє, результати дисертаційного дослідження використані Городищенською районною державною адміністрацією Черкаської області (довідка про практичне використання №1317/02-33 від 26.10.2006 року ) для створення багатотомного видання енциклопедії “Міста і села України”. Міста і села Черкащини”. Деякі аспекти дослідження використовуються для публікаці у районній газеті “Вісник Городищини” при підготовці інформаційних матеріалів з питань історичного ракурсу проблеми. По-четверте, Центр соціальних досліджень та моніторингу Інституту проблем державного управління при Президентові України НАДУ при Президентові України використав результати дослідження (довідка про використання № 8/5 від 7.09. 2006 р.) у діяльності Інституту з підготовки “Енциклопедії державного управління України” та наукового видання Управління суспільним розвитком: Словник-довідник/ За заг. ред. А.М.Михненка, В. Д. Бакуменка; Уклад. В. Д. Бакуменко, С. О. Борисевич, О. А. Бутрін, В.М. Князєв, С. О. Кравченко, Т. М. Курінна та ін. – К.:НАДУ, 2006.-247с.

Слайд 7 Апробація результатів дослідження Основні результати дослідження та положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри управління суспільним розвитком Національної академії державного управління при Президентові України. . Результати досліджень, що включені до дисертації, знайшли своє відображення в статтях, матеріалах, тезах доповідей та виступах на міжнародній науково-практичній конференції “ Проблеми трансформації системи державного упраління в умовах політичної реформи в Україні” в НАДУ при Президентові України (31 травня 2006, м. Київ), на міжнародних, регіональних конференціях, а саме: на науковій конференції “Україна соборна” (9 грудня 2005, м.Черкаси), Перших Курасівських читаннях “Етнополітична ситуація в Україні напередодні парламентських виборів” (15 грудня 2005, м.Київ), трьох міжнародних науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні”,

“Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі” , “Україна і Європейський Союз: шляхи та напрями зближення і співпраці” (20 січня 2006, м. Львів, 8-9 лютого 2006, м. Київ, 14-15 вересня 2006, м. Львів), науковій конференції “Меценатство і благодійництво: події, постаті, фундації” (23-24 листопада 2006, м.Чернігів), XI Міжнародних Могилянських читаннях “Доля музейних зібрань” до 80 річчя Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (7-8 грудня 2006, м. Київ), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми муніципального управління” (м.Київ, 15 грудня 2006), V Міжнародному Конгресі (16 березня 2007, м. Харків), VIII Міжнародній науковій конференції “Модернізація економіки і суспільного розвитку” (3-5 квітня 2007, м. Москва), Х Всеукраїнській науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура, самосвідомість в умовах європейської інтеграції ” (22-24 травня, м. Київ). Результати апробації були схвалені, а тексти наукових доповідей, оприлюднених на конференціях, рекомендовані до опублікування.

Висновки Виходячи із досвіду механізмів державного регулювання в Україні, державного регулювання благодійності, меценатства, спонсорства, філантропії за кордоном, історичного досвіду державного регулювання, в дисертації відображено: Для подальшого суспільного розвитку необхідно прискорити розробку Закону України ,,Про меценатство” по основних напрямах освіта, наука, мистецтво, охорона здоров’я культура , та удосконалити механізм реалізації Закону України ,,Про благодійництво та благодійні організації,” ,,Про волонтерство”. Необхідно розробити та затвердити Концепцію взаємодії держави і громадянського суспільства, законопроекти ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про об’єднання громадян”, ,,Про відкритість та прозорість діяльності державних органів влади та органів місцевого самоврядування”, ,,Про непідприємницькі організації”. Існує гостра потреба коригування Закону України ,,Про соціальні послуги”, в якому варто чітко регламентувати механізм та умови надання послуг неприбутковими організаціями та у п. 5.14. Закону України ,,Про податок на додану вартість” вказати на звільнення фізичних осіб від уплати ПДВ на імпорт культурних цінностей.

Органам державної влади і місцевого самоврядування розробити перспективні плани увіковічнення пам’яті відомих меценатів минувшини гетьмана Івана Мазепи, Василя Васильовича Тарновського, Платона Федоровича, Василя Федоровича, Льва Платоновича Симиренків, князів Михайла Семеновича Воронцова, Петра Васильовича, Павла Петровича Лопухіних, Ольги Валеріанівни Лопухіної-Демидової, графиню Катерину Андріївну Балашову та сучасників київського колекціонера, бізнесмена, Генерального директора найбільшого в світі приватного музею ,,Духовні скарби України” Ігоря Тарасовича Понамарчука. Також меценатів виставки ,,Ніко Піросмані”, яка проходила з 5 квітня по 14 травня 2006 р. в Національному художньому музеї України Дмитра Андрієвського, Ігоря Воронова, Віктора Пінчука. Міністерству освіти і науки України запропонувати внести довідки про цих меценатів в підручники для вищих навчальних закладів, шкіл, ліцеїв, гімназій. Крім того духовно-моральний компонент повинен пронизувати весь шкільний курс, а не бути одним лише навчальним предметом. Час потребує подбати про організацію екскурсій шкільної та студентської молоді в київський міський музей ,,Духовні скарби України”- єдиний в державі приватний музей української ікони.

Міністерству культури і туризму України та управлінням культури і туризму облдержадміністрацій, керівникам державних заповідників під час розширення та поповнення експозицій музеїв та проведення екскурсій для українських та іноземних туристів, школярів, студентів знайомити з іменами меценатів та благодійників, популяризувати їх імена. В Україні має бути створена Державна комісія. Хоча б зокрема, на прикладі Казахстану, де рух і консолідація демократії було визначеною метою всіх політичних змін.

Адже головним підсумком державної комісії Казахстану стала розробка пропозицій всих політичих змін. Державну комісію очолив Президент країни, що придало їй високий статус, але й забезпечило механізм її реалізації. Державною комісією в 2007 році передбачено прийняття Законів “Про соціальну роботу”, “ Про спонсорство і меценатство” “ Про внесення змін і доповнень до Кодексу РК “Про податки і інших платежах” в наданні пільг при здійсненні благодійної діяльності і змін оподаткування некомерційного сектору, подальше удосконалення закону “Про державне соціальне замовлення”. Також з метою забезпечення розвитку і підтримки благодійної діяльності в республіці Татарстан, здійснення взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, юридичними об’єднаннями, благодійними організаціями, громадськими об’єднаннями, благодійними організаціями, юридичними і фізичними особами прийнято Указ Президента Республіки Татарстан №УП-409 від 26 жовтня 2006 року Про Республіканську раду по питанням благодійної діяльності. Так, утворено Республіканську раду по питаннях благодійної діяльності і затверджено її склад. Затверджено її Положення. Кабінет Міністрів Республіки Татарстан повинен забезпечити виконання рішення Республіканської ради по питаннях благодійної діяльності; прийняти рішення, направлені на реалізацію Указу. Цим Указом запропоновано головам муніципальних районів і міських округів Республіки Татарстан, органам місцевого самоуправління активно сприяти реалізації прав громадян і юридичних осіб на здійснення благодійної діяьності, а також забезпечити виконання рішень республіканської ради по питанням благодійної діяльності на території відповдного муніципального утворення.

У Додатку №1 до Указу Президента Республіки Татарстан №УП-409 від 26 жовтня 2006 року №УП-409 вказано склад Республіканської ради по питанню благодійної діяльності, яку очолив очолив Президент країни. У Додатку №2 до Указу Президента Республіки Татарстан №УП-409 від 26 жовтня 2006 року №УП-409 розроблено Положення про Республіканської ради по питанню благодійної діяльності. Таким чином, республіканська рада являється інституційним органом, створеним для розвитку, підтримки, популяризації благодійної діяльності в Республіці Татарстан. Рада в своїй діяльності керується Конституцією Російської Федерації. Конституції Республіки Татарстан, федеральним законами, законами республіки татарстан, іншими нормативно-правовими актами Російської Федерації і республіки Татарстан, а також даним Положенням.

В указаному положенні перелічено основні завдання Ради, зокрема, забезпечення взаємодії державних органів республіки Татарстан, органів місцевого самоуправління, комерційних і некомерційних організацй по питаннях реалізації окремих перспективних соціальних проектів у сфері благодійництва, які схвалить Рада; сприяння тому, щоб направити в соціальну сферу позабюджетних коштів, здійснення громадського контролю за використанням коштів; сприяння громадським організаціям, підприємствам. Громадян здійснювати благодійну діяльність, в тому числі і волонтерський рух і меценатство, в найбільш ефективне використання коштів, які направлені на благодійну мету, визначення пріоритетних напрямів використання коштів;

взаємодія з опікунськими радами по питаннях благодійності, які створюються в муніципальних районах і міських округах республіки Татарстан, а також в цілому по російській федерації; популяризацію ідеї філантропії і меценатства, формування позитивного іміджу благодійника; аналіз, вивчення і поширеня іновацій в сфері благодійництва . 16 жовтня 2006 року Президент Татарстану Мінтімер Шаймієв на форумі “Суспільство-влада-бізнес: об’єднання зусиль в розвитку благодійної діяльності”, оголосив 2007 рік роком благодійності. Назріла потреба в суспільстві, появилось багато людей, які роблять добро. При тому вони не потребують, щоб широко про це оголошували, тому, що в першу чергу благодійність потрібна їм самим, так як породжує всередині їх самі душевні, радісні почуття”-підкреслив Мінтімер Шаймієв.

На думку Президента, координацію зусиль суспільства, бізнесу і влади в питаннях благодійності необхідно направити на створення єдиного інформацйного поля, щоб люди і фірми, які бажають допомогти, знали, хто і в якого роду допомозі нуждається. Досвід розвинених країн свідчить, щзо держава повинна прикласти немало зусиль для створення системи меценатства і почати використовувати змішані державно-громадські фундації. Тому ми вважаємо внести пропозиції, які направимо Міністерству культури і туризму, Міністерству освіти і науки, якщо можливо. то держава повинна: 1)створити необхідну, відповідно до умов України, правову базу розвитку благодійництва, меценатства, спонсорства, забезпечивши їм режим найбільшого сприяння; 2) створити Державну координаційну комісію; 3) Міністерство економіки та Податкова служба України повиннні подати свої пропозиції щодо оподаткування меценатів Міністерству культури і туризму;

4) ввести пільгове оподаткування; 5) відновити систему філантропічних доброчинних інституцій і товариств; 6) з допомогою засобів масової інформації формувати соціально і культурно привабливий образ (постать) мецената як діяча, патріота, подвижника соціального благодійництва, освіти, науки, охорони здоров’я, мистецтва, культури; 7) створити ефективну систему морального, матеріального та соціокультурного заохочення діяльності меценатів, благодійників і спонсорів; 8) досягти оптимального рівня координації, взаємоузгоджененості та співпраці меценатів з науковими колективами, учбовими закладами, творчими спілками тощо; 9) започаткувати низку видань, як це було колись в дореволюційний період, присвячених етапу і проблемам розвитку меценатства; 10) з допомогою механізмів державного управління, інших громадських організацій налагодити взаємозв’язки всіх суб’єктів наукового, освітніх, художнього і культурного життя, особливо контакти меценатів із названими закладами та засобами масової комунікації; 11) створити опікунські ради при навчальних закладах держави. Подальші дослідження дадуть змогу виявити та імплементувати досвід регулювання благодійності та меценатства в країнах Західної Європи, Канади та США в діяльність держави, бізнесу, громадських організацій материкової України. Бо щедрість і безкорисність вимірюються не тим, скільки віддаєш іншим, а скільки вимагаєш потім за це взаміну .