Презентація на тему:
Астрономія

Астрономія

Астрономія Астрономія — одна з найдавніших наук, що містить спостереження і пояснення подій, які відбуваються за межами Землі та її атмосфери. Вона вивчає походження, розвиток, властивості об'єктів, що спостерігаються на небі (і перебувають поза межами Землі), а також процеси, пов'язані з ними. Цю науку ще називають космологією або зорезнавством. Астрономи досліджують зірки, планети і їх супутники, комети і метеоритні тіла, туманності, зоряні системи і речовину, що заповнює простір між зірками і планетами, в якому б стані вона не знаходилась. Дані про будову і розвиток небесних тіл, про їх положення і рух в просторі дозволяють отримати уявлення про будову Всесвіту в цілому.

Небесна сфера Небесна сфера — уявна сфера, що оточує Землю, на якій, як здається, лежать небесні тіла. Розташування небесних тіл, таких як зірки, планети і галактики, визначається за їх координатами на небесній сфері.

Сузір’я

Сузір’я Сузір'я — одна з 88 ділянок, на які поділена небесна сфера. Деякі відомі сузір'я містять добре помітні фігури, складені яскравими зірками, які легко впізнати, наприклад, Велика Ведмедиця, Оріон, Лев, Скорпіон. Інші сузір'я не мають таких визначних контурів і містять менш яскраві зорі. Розподіл зір між сузір'ями довільний, і різні культури виділяють на небі різні сузір'я.

Сузір’я Рак Найменш помітне з 12 зодіакальних сузір'їв, можна спостерігати лише у ясну ніч між сузір'ями Лева і Близнят. Найкращі умови видимості ввечері — у березні—квітні. Дві тисячі років тому у сузір'ї Рака знаходилась точка літнього сонцестояння, тому Північний тропік Землі називають тропік Рака. У сузір’ї Рак розташоване найближче до нашої планеті розсіяне зоряне скупчення під назвою Ясла. У цьому скупченні понад 350 зірок. Якщо спостерігати це скупчення неозброєним оком, то воно представляє собою невелику туманну пляму.

Легенда Поява на небі сузір’я знака зодіаку Рак так само пов’язують з другим подвигом Геракла – битвою з Лернейской гідрою. Чудовисько мало дев’ять голів, і було дочкою дракона Тифона. Люди, що живуть поруч з болотом, в якому мешкала гідра, вважали, що перемогти дев’ятиглавий кошмар, неможливо. Цар Мікен, пристрасно бажав розправитися з Гераклом і розраховував, що той загине в одному з подвигів, відправив його вбити гідру. Під час бою з нею все звірі бажали перемоги для Геракла і не сміли нападати на нього, лише тільки рак вкусив його і був розчавлений. На знак подяки за допомогу богиня Гера, яка ненавиділа Геракла, подарувала раку власне сузір’я і піднесла його на небо.

Сузір’я Андромеда Андромеда — сузір'я північної півкулі зоряного неба, назване на честь героїні грецького міфу Андромеди, вродливої доньки Кассіопеї. На зоряних картах сузір’я Андромеда зображується у вигляді жінки з розпростертими руками, прикріпленими до скелі. Побачити його можна і без допомоги телескопа. Особливо воно яскраве в період вересня і жовтня. Сузір’я представлено трьома ланцюжками зірок, які розходяться на північний схід до Пегаса.

Легенда Існує кілька варіантів грецького міфу про Андромеду. В одному з них говориться, що Кассіопея вихвалялася своєю вродою, говорила, що красивіша за будь-яку німфу Посейдона, в іншому мати так вихваляла Андромеду. За це Посейдон накликав на царство Кефея (батько Андромеди) Ефіопію морське чудовисько, яке спустошувало володіння царя. Дізнавшись від Оракула, що чудовисько зникне лише після того, як йому пожертвують Андромеду. Бідолашну дівчину прикували до скелі, але її врятував Персей, убивши потвору. Боги ж після смерті героїв перетворили їх на сузір'я, зокрема Кефей, Кассіопея, Персей і Андромеда знаходяться поряд в північній півкулі небесної сфери, а сузір'я Кит, яке асоціюється зі згаданим морським чудовиськом — в екваторіальній.

Планети Сонячної системи

Сонячна система Сонячна система — планетна система, що включає в себе центральну зорю — Сонце, і всі природні космічні об'єкти (планети, астероїди, комети, потоки сонячного вітру тощо), які об'єднуються гравітаційною взаємодією. Сонячна система є частиною значно більшого комплексу, який складається із зір і міжзоряної речовини — галактики Чумацький Шлях. За сучасними уявленнями Сонце й Сонячна система утворилися близько 4,6 млрд років тому внаслідок гравітаційного стискання хмари міжзоряного газу й пилу.

Сонце Головна роль у Сонячній системі належить Сонцю. Його маса приблизно в 750 разів перевищує масу всіх інших тіл, що входять до системи. Гравітаційне тяжіння Сонця є визначальною силою для руху всіх тіл Сонячної системи. Середня відстань від Сонця до найдальшої від нього планети Нептун становить 30 а.о., тобто 4,5 млрд км, що дуже мало в порівнянні з відстанями до найближчих зір. Тільки деякі комети віддаляються від Сонця на 1015 а.о. і можуть відчувати істотний вплив тяжіння інших зір.

Меркурій Меркурій є найближчою до Сонця й найменшою планетою системи. У Меркурія немає супутників, а його найпомітнішими, після ударних кратерів, деталями рельєфу є численні криволінійні уступи довжиною до сотень кілометрів і висотою до 3 км. Меркурій має вкрай розріджену атмосферу. Вона складається з атомів, «вибитих» із поверхні планети сонячним вітром. Велике залізне ядро Меркурія та його тонка кора ще не отримали належного пояснення.

Венера Як і Земля, вона має потужну атмосферу та товсту силікатну оболонку навколо залізного ядра. Це найгарячіша планета: температура її поверхні перевищує 400 °C. Причиною цього є парниковий ефект у щільній, багатій на вуглекислий газ атмосфері. Надійних ознак сучасної ендогенної геологічної активності на Венері не виявлено, але, оскільки у неї немає магнітного поля, яке запобігло б виснаженню її наявної атмосфери, це дозволяє припустити, що її атмосфера регулярно поповнюється вулканічними виверженнями.

Земля Земля є найбільшою та найщільнішою серед внутрішніх планет. У Землі є один природний супутник — Місяць, це єдиний великий супутник планет земної групи. Серед планет земної групи Земля є унікальною. Атмосфера Землі радикально відрізняється від атмосфер інших планет — вона містить вільний кисень. Питання про наявність життя де-небудь, крім Землі, залишається відкритим.

Марс Марс менший за Землю та Венеру. Він має атмосферу, що складається переважно з вуглекислого газу, з поверхневим тиском 6,1 мбар. На його поверхні є вулкани, найбільший із яких, Олімп, перевищує розмірами всі земні вулкани, досягаючи висоти 21,2 км. Рифтові западини свідчать про колишню тектонічну активність. Червоний колір поверхні Марса зумовлений великою кількістю оксиду заліза в його ґрунті.

Юпітер Юпітер має масу, в 318 разів більшу від земної, і є в 2,5 рази масивнішим від усіх інших планет разом узятих. Він складається здебільшого з водню і гелію. Висока внутрішня температура Юпітера викликає появу численних напівпостійних вихрових структур в його атмосфері, таких як смуги хмар і Велика червона пляма.

Сатурн Сатурн, відомий своєю системою кілець, має структуру атмосфери і магнітосфери, дещо подібну до відповідних структур Юпітера. Хоча об'єм Сатурна дорівнює 60 % об'єму Юпітера, маса — менша від третини маси Юпітера; таким чином, Сатурн — найменш щільна планета Сонячної системи (його середня густина менша за густину води).

Уран Уран з масою, в 14 разів більшою, ніж у Землі, є найлегшою із зовнішніх планет. Унікальним серед інших планет його робить те, що він обертається «лежачи на боці». Якщо інші планети можна порівняти з дзиґою, що обертається, то Уран більше схожий на кульку, яка котиться. Він має набагато холодніше ядро, ніж інші газові гіганти, і випромінює в космос дуже мало тепла.

Нептун Нептун, хоча і дещо менший від Урана, але масивніший і тому щільніший. Він випромінює більше внутрішнього тепла, але не так багато, як Юпітер чи Сатурн. Нептун має 14 відомих супутників. Найбільший з них — Тритон, є геологічно активним, з гейзерами рідкого азоту. Тритон — єдиний великий супутник, що рухається в зворотному напрямку. Також Нептун супроводжують астероїди, що називаються троянцями Нептуна.

Дякую за увагу!