X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
"Версальський палац"

Завантажити презентацію

"Версальський палац"

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Версальський палац Виконала учениця 11-а класу Желяк Аліна

Слайд 2

Версальський палац або Версальський замок (фр. Château de Versailles) — палац у Версалі, колишня резиденція французьких королів. Побудований в стилі класицизму у 1661-1710 рр. на місці замку Людовика ХІІІ(фактично увібравши Старий замок) Новий замок (фр. Château Neuf) разом з величезними Версальськими садами, Великим та Малим Тріанонами, Селом королеви складають єдиний палацово-парковий комплекс. Над будівництвом всього комплексу разом із садами працювали найкращі французькі архітектори свого часу — Луї Ле Во, Андре Ленотр, Франсуа д'Орбе, Жюль Ардуен-Мансар, Ґабріель та ін. Внутрішнє переоформлення та перебудови внутрішніх покоїв Версальського палацу відбувались практично весь час, поки він був головною резиденцією — з 6 травня 1682 р. по 6 жовтня 1789 р.: при королях Людовику XIV, Людовику XV та Людовику XVI. Ансамбль Версаля фактично став вираженням ідей абсолютної монархії, коли двір короля став єдиним центром життя королівства, а король практично його не полишав. Ідея порядку, єдності та централізованої системи вираженої завдяки чіткому та величному класичному стилю мали бути протиставлені небезпекам феодальної вольниці. До палацу, як до короля — центру держави, мали сходитись всі головні магістралі нового міста і всі головні алеї парку. Одночасно палацовий комплекс мав символізувати могутність, велич та багатство нової Франції епохи абсолютної монархії. Три проспекти, що ведуть до замку мали бути не тільки завершенням палацової перспективи, але й продемонструвати досягнення у розвитку транспортної системи королівства. Дзеркальна галерея мала втілити не тільки нові художні рішення або підкреслити велич короля, але й показати високі досягнення скляної промисловості королівства. А велика кількість фонтанів Версальського саду мала продемонструвати високі технічні, особливо у важливій для тогочасної економіки гідравліці, досягнення. На сьогодні комплекс Версальського замку включений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Слайд 3

Вид на західну частину Парижа з вершини Вежі Монпарнас.

Слайд 4

Історія палацу Перша згадка про Версаль зафіксована за 1038 роком у хартії абатства Сен-Пер-де-Шартр. Серед підписантів хартії був Гуго Версалець. У Х столітті територія, на якій пізніше розташувалось невеличке село та замок, розорана а поблизу побудована прирська церква Сен-Жульєн. У 1429 р. два сеньйора — Гі та П'єр де Версаль згадуються у зв'язку із Жанною д'Арк. П'єр знаходився у Буржі під час розгляду її справи, а Гі, турський каноник, брав участь у самому процесі. В кінці Сторічної війни село було зруйноване та розграбоване, замок завалився. Його відновлення пов'язане з родиною Соїзі, яка перебудувала замок.

Слайд 5

Вид на палац із парку

Слайд 6

Композиція палацу Архітектори Версальського палацу виходили у створенні фасадів (особливо західного, флігелів та Тріанонів) з італійського стилю, т.зв. Великого ордеру, який наповнювався французьким звучанням. Наприклад, Лебрен створив т.зв. «французький ордер», особливістю якого було прикрашення капітелей колон емблемами короля Людовика XIV — лілією та сонцем. Архітектура фасадів має чіткий репрезентативний характер, маскуючи призначення різних частин будівлі, їх господарське або житлове призначення. Довжина садового фасаду дорівнювала 500 метрів, що стало ознакою гігантоманії в побудові як палацу, так і парку в Версалі. Перед головним фасадом замку знаходиться Плас д'Арм або Площа Зброї, від якої розходяться три спроектовані Ленотром проспекти, що названі на честь трьох головних резиденцій-міст Короля-Сонце — Паризький, Сен-Клу та Ско, будівництво яких було надихнуте римським міським плануванням. Ці проспекти продовжуючи перспективу палацового комплексу одночасно сходяться до нього, чим відрізняються від римських, що розходяться від площі дель Пополо. Проспекти утворюють між собою кут в 30°. Між проспектами Мансар у 1679-1686 рр. побудував Великі та Малі королівські стайні. Тепер у Великих стайнях розташований Музей карет заснований королем Луї-Філіппом. Він викупив велику кількість екіпажів, що мали велику історичну цінність спеціально для нього. Серед них є найціннішими: карети, які належали двору Наполеона — наприклад, 7 весільних берлінів, збудованих спеціально для весілля імператора та Марії-Луїзи у 1810 р., коронаційна карета Карла Х, збудована архітетором Персьє для Людовика XVIII, але так ним і не використана. За Плас-д'Арм починаються палацові двори. Першим з них є Почесний двір (фр. Cour d'Honneur), по боках якого знаходяться Міністерські флігелі побудовані у 1671-1679 рр. за проектом Ардуен-Мансара. Вхід до Почесного двору прикрашає кована ажурна огорожа на воротох якої зображено королівський герб, а на флангах стоять скульптурні групи «Перемоги короля над Імперією і Іспанією» та «Мир і Достаток». Після Почесного йде Королівський двір, який починається між флігелями Габріеля та Дюфура. До Великої Французької революції між двома цими дворами існувала огорожа, яка була зненсена, а на її місці у 1837 р. була встановлена відома кінна статуя Людовика XIV. В'їзжати до Королівського двору мали право лише принци крові та інші особи, яким були надані т.зв. «Почесті Лувру» (фр. honneurs du Louvre). А за Королівським двором, на підвищенні з 5 сходинок, знаходиться Мармуровий двір, який отримав свою назву через те, що його підлога вимощена мармуром. На цей двір виходять вікна королівських покоїв, а сам він зберігся від замку Людовика ХІІІ. Раніше з першого поверху на бельетаж двоє параднів сходів — Сходи послів (які вели у Великі королівські апартаменти) та Мармурові сходи (ведуть до Великих покоїв королеви). Посольські сходи були зруйновані у 1752 р. за наказом Людовика XV і єдиними сходами, що вели до парадними покоїв залишились Сходи королеви або Мармурові сходи. Внутрішнє планування замку концентрувалось навколо королівської родини, чиї покої знаходились у центрі палацу, в т.зв. Старому замку. Чим далі знаходились інші покої від королівських покоїв, тим менш престижними вони були. У великих крилах жили придворні. Основні апартаменти знаходяться парадному (другому) поверсі. Всі зали та кімнати підкорені анфіладному плануванню внутрішнього розташування апартаментів, навіть королівські покої підпорядковані йому.

Слайд 7

План Версальського палацу

Слайд 8

Салон Геркулеса Розміри: висота — 13,85 м ширина — 11,57 м довжина — 18,32 м Відкритий для відвідування: щодня, за винятком понеділка. Салон Геркулеса був перебудований з верхньої частини четвертої каплиці, яка була діючою до 1710 р. і веде до Північного крила. Роботи по створенню внутрішнього оздоблення салону були доручені зятю та наступнику Жюля Ардуен-Мансара Роберу де Котту, який почав роботи у 1712 р., але через смерть Людовика XIV роботи були призупинені на 14 років. Вони були продовжені у 1729 р. та закінчені у 1736 р. Стіни оздоблені поліхромним мармуром, що поєднується з двадцятю пілястрами, капітелі та основа яких виконані з позолоченої бронзи. Карніз прикрашений консолями та позолоченими бронзовими трофеями. Бронзове лиття роботи Антуана Вассе. Недавно відреставрований розпис плафону виконаний Франсуа Лемуаном у 1733-1736 рр. приніс художнику звання Першого королівського живописця. Він представляє «Апофеоз Геркулеса» та об'єднує 9 композицій і 142 фігури. Перша композиція зображує Геркулеса — переможця Вад та чудовиськ, який на колісниці запряженій геніями Мужності в'їжджає на Олімп. Юнона та Юпітер пропонують йому у дружини юну Гебу. У другій компзиції зображений Вакх, якого підтримує Пан. Зверху зображені Амфітрита та Меркурій, нижче них — Венера в оточені Грацій разом з Амуро, Пандорою і Діаною. Марс, Вулкан та амури об'єднані у третій композиції, а у четвертій зображені переможені Геркулесом вади. П'ята композиція зображує Кібелу у своїй колісниці, Мінерву, Цереру, Нептуна і Плутона. Еол, Зефір, Флора, яка грає гірляндою з амурами та Роса, що зрошує хмари зображені у шостій композиції. А внизу Сни обсипают маком сплячого Морфея. У сьомій композиції зображені Ірида, яку можна впізнати по райдузі та Аврора, а навколи них фігури, що символізують зірки. Вони напрявляють свій погляд на Муз, якими править Аполлон та геній Вишуканих мистецтв, що представляють восьму композицію. І в дев'ятій зображені брати Діоскури — Кастор та Поллукс. Селена у оточені дітей та фавнів символізує вакханалію на честь Геркулеса. Над каміном з кольорового мармуру роботи Антуана Вассе висить картина Веронезе «Єліазар та Ревекка», а на протилежній стіні, на всю її величину, його ж картина «Вечеря у Симона Фарисея», виготовлена для трапезної монастиря Серві та подарована Венеціанською республікою королю Франції у 1664 р. Рамки обох картин виготовлені Жаком Вербектом.Салон був урочисто відкритий 26 січня 1736 р. великим прийомом на честь старшої дочки Людовика XV та інфанта іспанського. З цього часу салон Геркулеса став головним бальним залом палацу.

Слайд 9

Салон Геркулеса

Слайд 10

Салон Достатку Розміри: висота — 7,56 м ширина — 7,55 м довжина — 8,56 м Відкритий для відвідування: щодня, за винятком понеділка. У період існування на місці сучасного салону Геркулеса капели тут знаходився вестибюль до неї. Пізніше, після переобладнання капели у салон з цієї кімнати був зроблений вестибюль для кабінету Незвичайних та Рідкісних речей. Плафонний розпис, виконаний Рене-Антуаном Уассом за ескізами Лебрена, зображує у центрі Велич Короля та Досягнення Вишуканих мистецтв. Їх оточують, натхненні королівською колекцією, зображення найцінніших предметів з неї, особливо т.зв. золотого «нефу». Стіни по прикрашають портрети нащадків Людовика XIV. З боків від дверей знаходяться портрети його старшого сина, Великого Дофіна, Людовика Французького та старшого з онуків — герцога Бургундського. Зліва від портрета герцога знаходиться портрет іншого онука Короля-сонце, короля Іспанії Філіппа V, напроти нього — праонука, Людовика XV. Перші три картини намальовані Гіацинтом Ріґо, а останній Жан-Батистом Ванлоо. Під час правління Людовика XIV, при проведенні Вечорів у королівських апартаментах (по понеділках, середах та четвергах), цей салон грав роль буфету. На трьох накритих столах ставились напої у золотих та срібних посудинах.

Слайд 11

Салон Достатку

Слайд 12

Салон Марса Розміри: висота — 9,20 м ширина — 7,58 м довжина — 17,53 м Відкритий для відвідування: щодня, за винятком понеділка. За плануванням — це перша кімната Великих апартаментів короля. Від початку вона призначалась для королівського караулу, чим і пояснюються військові мотиви у її оформленні. Плафонний розпис роботи Одрана зображає «Марса на колісниці, що запряжена вовками». По обидві сторони від нього знаходяться картини: «Геркулес, який підтримує Перемогу» Жувене та «Жах, Страх та Лють, що заволодівають силами Землі» Рене Антуана Уасса. З двох сторін від каміну знаходяться дві картини Шарля Лебрена — «Прочани в Еммаусі» (копія полотна Веронезе, оригінал якої знаходиться у Луврі) та «Родина Дарія біля ніг Александра». Над каміном робота Домінікена — «Цар Давид, який грає на арфі». На бічних стінах висять портрети Людовика XV та Марії Лещинської роботи Ван Лоо. Над дверима знаходяться чотири картини роботи Симона Вуе, які замінили роботи Тиціана: алегорії Справедливості, Помірності, Сили та Обережності, що були створені до 1638 р. для замку Сен-Жермен. При Старому режимі вони, які і робота Домінікена, прикрашали взимку спальню короля. По кутках стін знаходиться позолочена штукатурка під мармур. З 1684 р. в цьому салоні почали проводитись музичні концерти та бали у рамках «Вечорів у королівських апартаметах». Для цього були прибудовані дві мармурові трибуни по обидві сторони від каміну для музикантів. Ці трибуни були демонтовані у 1750 р. і були домальовані для симетрії двоє несправжніх дверей. Тоді ж салон Марса набув свого сучасного вигляду.

Слайд 13

Салон Марса

Слайд 14

Салон Діани Розміри: висота — 8,70 м ширина — 7,55 м довжина — 10,34 м Відкритий для відвідування: щодня, за винятком понеділка. Як і до попереднього залу, до цього салону вели Посольські сходи, на які можна було вийти через праві двері в основній стіні. На плафоні, завдяки розпису якого салон отримав свою назву, зображена «Діана, що керує полюванням та мореплавством». Богиню оточують зображення Нічних годин, одна з яких читає книгу, а іншій розкидаючи мак навіює сон Амур. Вранішні години підносять Діані квіти та росу. Як і наддвірні грізайлі, на тему культу Діани («Діана захисниця Арефуса», «Піднесення квітів», «Принесення у жертву Іфігенії») плафон належить пензлю Ґабріеля Бланшара. В обрамленні каміну знаходиться невеличкий мармуровий барельєф, можливо, роботи Жака Сарразена, на якому зображена «Втеча до Єгипту». Над самим каміном висить картина Шарля де Лафоса — «Спасіння Іфігенії Діаною», а на протилежній до каміну стіні — картина Бланшара, яка зображує Діану, коли вона «забувши про своє відречення від кохання, приходить до Ендіміона». Біля стіни, що знаходиться навпроти вікон встановлений бюст короля Людовика XIV роботи Лоренцо Берніні в оточенні двох античних бюстів. До Революції в цьому салоні також знаходились чотири порфірові бюсти римських імператорів. Стіни зали прикрашені мармуром. У часи Людовика XIV цей салон використовувся для гри у більярд. У центрі кімнати стояв вкритий червоним оксамитом із золотими китицями більярдний стіл. Біля стін були встановлені підвищення, які покривались розшитими золотом та сріблом перськими килимами. На підвищеннях сиділи жінки, що мали споглядати гру.

Слайд 15

Салон Діани

Слайд 16

Салон Меркурія Розміри: висота — 9,93 м ширина — 7,58 м довжина — 10,25 м Відкритий для відвідування: щодня, за винятком понеділка. Спочатку цей салон був антикамерою, що пізніше перетворилась у парадну спальню короля. Ліжко з розкішними розшитими золотом покривалами та балдахіном стояло за срібною балюстрадою. Срібними були також вісім канделябрів, люстра, стіл, рама для дзеркала та входили до відомого гарнітуру, що був розплавлений у 1689 р. Розпис плафону виконаний Філіппом де Шампанем та представляє «Меркурія в колісниці, якого супроводжує Вранішня зоря». На вигинах стелі зображені «Александр, що зустрічається з індійськими послами», «Птолемей, що розмовляє із вченими зі всього світу» та «Александр, який наказує приносити тварин для того, щоб Арістотель міг зробити їх опис». В кутах стелі зображені медальйони підтримувані жінками та дітьми та оточені гірляндами квітів. В медальйонах знаходяться алегоричні фігури Королівської справедливості, Королівської влади, Пізнання прекрасних мистецтв та Анатомії. На стінах покритих розшитою золотом та сріблом парчею раніше висіли два твори Тиціана — «Прочани в Еммаусі» та «Покладення до гробу», які сьогодні знаходяться у Луврі. Сьогоднішнє оформлення салону Меркурія надає уявлення про його вигляд у XVIII ст. Саме тоді стіни кімнати були оббиті темно-червоним дамаскином. Їх прикрашають портрети Людовика XV в коронаційному вбранні роботи Гіацинта Ріґо (1730 р.) та Марії Лещинської Луї Токе (1740 р.). Гобелен, який зображує аудієнцію дану королем папському легату в Фонтенбло у 29 липня 1664 р., був виготовлений для шпалер Історії короля на Гобеленовій мануфактурі. В кімнаті, біля ліжка, стоїть механічний годинник, який був подарований відомим годинниковим майстром Антуаном Мораном Людовику XIV у 1706 р. Верхня частина корпусу годинника являє собою вітрину зі скла, рідкісних порід дерева та позолоченої бронзи. Кожну годину, коли годинник пробиває час, з'являєтся статуетка короля, яку автомат вінчає вінком тріумфатора. Два комоди, що зараз знаходяться у салоні походять з кімнати короля у Великому Тріаноні і були виготовлені в майстерні Шарля Буля у 1709 р. Саме в цьому салоні проходили знамениті «ігри для членів королівської родини» під час Вечорів у королівських покоях. Також, тут жив протягом трьох тижнів герцог Анжуйський, перед від'їздом до Іспанії де він був проголошений королем.

Слайд 17

Салон Меркурія