"Палац Яблоновських у Кривині"
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
КІНЕЦЬ XVIII - ПОЧАТОК XIX СТОЛІТТЯ – ПЕРІОД РОЗКВІТУ КРИВИНСЬКОГО ПАЛАЦУ Кінець XVIII - початок XIX століття став періодом найвищого розквіту Кривинського маєтку Яблоновських. Мандрівники згадують, що палац знаходився посеред великого газону на високому підмурівку. Будівля була оточена розкішним парком, закладеним у 1799-1800 рр. майстром палацово-паркового мистецтва Діонісієм Мікклером.
ОСОБЛИВОСТІ ПАЛАЦУ Резиденцію прикрашали широкі канали з чистою джерельною водою. Вражала надзвичайно велика кількість квітів та зелені. Як висловився Ю. Дунін-Карвіцький, "мистецтво замінило в Кривині природу, надто скупу на піщаній рівнині".Головною оздобою кривинського палацу, за словами Е. Хлопіцького, були широкі, на той час ще ніде не відомі, вікна з чеського скла. Яблоновські мали прекрасні колекції монет, мінералів; в палаці була картинна галерея, родинна бібліотека та архів. Автор коротенького нарису про Кривин у Польському географічному словнику згадує, що князь каштелян (імовірно йдеться про краківського каштеляна Антонія - Варнаву) виклопотав у короля привілей на закладення містечка на південь від Кривина, але задум цей реалізований не був.
СПАДОК Антоній - Варнава Яблоновський (помер 1799 р.) залишив своєму синові Максиміліану Кривинський, Плужнянський і Мощаницький ключі в Острозькому, Гільчанському в Звягельському та Дерманському з Погорільцями та в Дубенському повітах Волинської губернії. Відомо, що окрім цих володінь, сенатор і воєвода Царства Польського Максиміліан Яблоновський отримав у спадок Чорноліський маєток і 200 000 дукатів готівкою. Мешкаючи у Варшаві і маючи там два власних палаци, він відвідував Кривинську резиденцію досить рідко, переважно влітку.
ПОДАЛЬША ІСТОРІЯ МАЄТКУ Через кілька десятиліть по смерті батька, у 1842 році, незважаючи на отриманий від нього солідний спадок, Максиміліан Яблоновський позичає спочатку 143 460, а пізніше ще 21 460 рублів. Дотепер точно невідомо, чи він повернув цей борг; відомо тільки, що серйозні фінансові проблеми відчував також син Владислав, шамбелян конституційного двору Царства Польського. Саме Владислав став останнім з Яблоновських, який володів Кривином. Через його числені борги розкішний Кривинський маєток був переданий Острозькій дворянській опіці. Відомо, що село перебувало в її адміністративному підпорядкуванні принаймиі протягом 1855 - поч. 1856 рр. Опікуном був колезький регістратор Сигізмунд Станіславович Рожицький.
ЗМІНА ВЛАСНИКА Рятуючи володіння Яблоновських від повного розпаду, тесть Владислава Бенедикт Михайлович Тишкевич викупив його частину (Плужнянський та Гільчанські ключі) і записав її на ім’я дочки Людгарди. Згодом, 7 лютого 1856 року, Кривинський маєток було продано з публічного торгу в Санкт-Петербурзькій опікунській раді графині Наталії Павлівні Зубовій. Родина Яблоновських, забравши зі своєї старої резиденції найнеобхідніше, в тому числі, очевидно, й архів ( більшість з палацових речей теж була продана), переїхала до Плужного, де невдовзі було зведено чудовий палац.
ХІХ СТ. Мабуть ще в кінці XVIII – на початку XIX століття Кривинський маєток сформувався як єдиний господарський комплекс, до якого входили села Кривин, Вельбівне, Бадівка, Нетішин, Солов’є, Комарівка, Полянь і Колом’є. Загальна площа Кривинського маєтку в 1855 році, коли було підготовлено опис останнього для його продажу з публічного торгу, становила 17 127 десятин 1 997 саженів. У межах маєтку знаходилося кілька прибуткових об’єктів. Так, у належній до господарства Комарівці була винокурня. Примітним, з господарської точки зору, був Нетішин. На початку XIX століття тут були «холендерня», де виготовлялася сировина для паперового виробництва, та князівська пральня. У середині XIX ст. в Нетішині згадується також винокурня. Необхідно зазначити, що в цей час річка Горинь, починаючи від Нетішина і до впадання у Прип’ять, була суднохідною, а 200 плотів, які щорічно відходили з нетішинської пристані, перевозили товарів на досить велику суму – 46 570 рублів сріблом.
Схожі презентації
Категорії