Презентація на тему:
Наш край на початку ХХ ст. ( 1900-1913 рр)

Гордiсть Волинського краю

Леся Українка Лариса Петрівна Косач (літературний псевдонім —Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 року у Новограді-Волинському. Мати її — письменниця Олена Пчілка, батько — юрист. Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в Луцьку, а літом — у селі Колодяжне. Лісова пісня — драма-феєрія в трьох діях Лесі Українки. П'єса написана в 1911 році, вперше була поставлена 22 листопада 1918 році в Київському драматичному театрі. Письмениця володіла 12 мовами. Леся Українка започаткувала в українській літературі новий тип героя. Її ідеал — сильна (емоціями, волею, інтелектом) особистість, яка шукає розв’язання найгостріших духовних проблем життя. Її ідеал — це рух, активність, чин, ризик, порив сягнути недосяжного верхів’я. Цей образ зустрічаємо в багатьох творах («Осіння казка», «Contra spem spero!», цикл «Ритми»). Цю вольову особистість Леся Українка протиставляє пасивності, безпорадності.

Музей Лесі Українки, с.Колодяжне

Будинок у Луцьку, де жила Леся Українка Пам’ятник Лесі Українці (Луцьк)

Ігор Стравінський Стравінський Ігор Федорович (1882-1971) Всесвітньовідомий композитор і диригент, основоположник сучасної класичної музики. Волинь займала особливе місце у житті геніального композитора. З 1896 р. він щоліта приїжджав у м. Устилуг (нині Володимир-Волинського району). Тут у маєтку Носенків проходили його канікули. Тут він працював над 17 творами, зокрема балетом "Весна священна", оперою "Соловей" тощо. В Устилузі композитор зустрів своє кохання і в 1906 р. одружився. За його кресленнями поблизу Устилуга у 1907 р. побудовано будинок, де І. Стравінський щоліта перебував разом із сім’єю. За його словами, Устилуг для нього був «райським куточком для творчості». Нині в цьому будинку розміщено музей композитора і музичну школу. Востаннє І. Стравінський був в Устилузі 1914 р., згодом Перша світова війна зробила приїзд неможливим. У 1962 р. І. Стравінський був у Москві й Ленінграді з концертами, але через заборону не міг відвідати улюблений Устилуг. 1994 р. у м. Устилуг було відкрито бронзове погруддя видатному композиторові. Ще 1987 р. на Волині організовано конкурс виконавців ім. Ігоря Стравінського серед музичних шкіл. У 1994 р. у Луцьку започатковано і проводиться Міжнародний музичний фестиваль «Стравінський і Україна». На Волині засновано обласну мистецьку премію у музичному жанрі імені І. Стравінського.

В’ячеслав Липинський В'ячеслав Казимирович Липинський — видатний історик і політолог, політик і дипломат, філософ і публіцист, ідеолог українського монархізму. Представник правового флангу українського політичного життя поч. XX ст., він фактично один репрезентував цілу течію в національному русі. Народився В.К.Липинський у с Затурці (тепер Локачинського району Волинської області) в сім'ї шляхтича-поміщика. Липинські відомі в Україні (зокрема на Поділлі) з першої половини XVIII ст. Основні праці: "Шляхта в Україні: її участь в житті українського народу на тлі його історії" (Краків, 1909, ) "Z dziejów Ukrainy" (1912) "Україна на переломі. 1657—1659" (1920) "Листи до братів-хліборобів" (1919-1926; видано 1926 р. у Відні) "Покликання "Варягів" чи організація хліборобів" (1925) "Релігія і церква в історії України" (1925)

Андронік Лазарчук На мистецькому небосхилі Волині особливе місце займає постать нашого земляка, уродженця с. Уховецьк Ковельського району Андроника Григоровича Лазарчука. Сучасник Лесі Українки, ілюстратор видань Олени Пчілки, Лазарчук був художником глибоко національним, закоханим в рідний край та його людей. На межі XIX і XX століть він зумів за суворою реальністю і бідністю волинського села побачити високу духовність і одухотвореність його жителів. Йому пощастило створити своєрідну живописну енциклопедію народного життя, залишивши в історії українського мистецтва неперевершені образи простих волинян і волинянок, природи краю в буденній її красі.

Творчість А. Лазарчука

Наталія Ужвій Народна артистка CРCР (з 1940), Герой Cоціалістичної Праці (з 1974). Народилася в сім’ї залізничника. З 1915 р. працювала вчителькою в гімназіях Волинської й Полтавської губерній. З 1918 р. брала участь у виставах аматорського театрального гуртка в м. Золотоноші (нині Черкаської обл.), перетвореного в 1922 р. на пересувний театр при Наркомосі УCРР. Пізніше грала в 1-му Державному театрі УCРР ім. Т. Шевченка (1922—1925), Одеській державній драмі (1925—1926), театрі «Березіль» під керівництвом Л. Курбаса (1926—1934), Харківському українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка (1934—1936). З 1936 р. працювала в Київському державному академічному українському драматичному театрі ім. І. Франка. Лауреатка Сталінської премії (1946, 1949, 1951), Державноі преміі УРCР імені Т. Шевченка (1984). З 1954 р. — голова Українського театрального товариства. Померла на 88-му році життя та похована в м. Києві на Байковому кладовищі. Зіграла на сцені та в кіно близько 110 ролей.

Агатангел Кримський Народився у місті Володимирі-Волинському (тепер Волинська область) 15 січня 1871 року у родині вчителя історії та географії Кримського Юхима Степановича. Походив з татарського роду. У дитячі роки його батьки переїхали у Звенигородку Київської губернії (тепер Черкащина). У трирічному віці навчився читати, а через два роки батько віддав його у місцеве училище, де Агатангел провчився п'ять років 1876–1881. Після навчання у протогімназії в Острозі (1881–1884) та Другій київській гімназії (1884–1885) вступив за конкурсом у Колегію Павла Ґалаґана 1885–1889. У ті роки опановує іноземні мови: польську, французьку, англійську, німецьку, грецьку, італійську, турецьку та латинську. Всього він знав шістдесят мов[2]. У колегії заприязнився з Павлом Житецьким, Михайлом Драгомановим, які пробудили в ньому любов до української мови, літератури, історії, завдяки чому він, не маючи й краплини української крові, присвятив своє життя українській науці та культурі.

Григорій Мачтет Григорій Мачтет народився 3 вересня 1852 року в Луцьку (нині центр Волинської області України) в сім'ї інтелігента-різночинця. З 1871 року брав участь у народницькому революційному русі. В 1872 році з метою організації землеробських комун в Америці виїхав до США. Працював чорноробом, брав участь у землеробській громаді. В 1874 року повернувся в Росію, взяв участь у революційній боротьбі.

Габріеля Запольська Габріеля Запольська — польська письменниця, артистка, драматург, режисер, прозаїк, громадський діяч, людина великого серця. Життя, літературна і театральна діяльність її тісно пов’язані з Волинню: тут вона народилася, жила, пристрасним словом виступала проти лицемірної буржуазної моралі. Ось уже другий рік школярі вивчають життєвий і творчий шлях Габріелі Запольської. Пройшли багатьма маршрутами. Кропіткий пошук матеріалів приніс позитивний результат. Як стверджує зроблений у 1857 році витяг з книги охрещень у Луцькій парафії, Габріеля Запольська народилась 30 березня 1857 року в селі Підгайці, як дочка Вінценти Казиміра Яна Карвін Піотровського і Йозефи з роду Карських. Акт хрещення виконаний у Луцькому римо-католицькому костелі. Перший період життя провела Габріеля на Волині, яка стала улюбленим краєм дитячих літ, до яких вона часто поверталася у пізніших літературних творах. Карвін Піотровський належав до родини знатних волинських землевласників. Батько Габріелі — власник Ківерець (тепер с. Прилуцьке) і Підгаєць — був предводителем дворянства Луцького повіту. Мати — перед заміжжям — прима-балерина Варшавської опери. На Волині Запольська одержала домашню освіту. У 1868 році їде у Львів, два роки навчається у єзуїтському закритому навчальному закладі, а згодом — пансіонаті благородних дівчат. Тут почала писати перші новели.

Дякую за увагу!