Презентація на тему:
"Європейські стандарти в ЗМІ"

ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ «Європейські стандарти в ЗМІ»

ПЛАН 1. Засоби масової інформації. 2. Преса. 3. Телебачення. 4. Інтернет-ЗМІ. 5. Розвиток засобів масової інформації. 6. Головні функції ЗМІ. 7. Характерні риси засобів масової інформації. 8. Політичне маніпулювання. 9. Способи політичного маніпулювання. 10. Цензура. 11. Свобода і цензура в сучасних ЗМІ: 12. Журналістська етика. 13. Висновок. 14. Список використаної літератури.

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ – ЦЕ ПЕРІОДИЧНІ ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ ТА ІНШІ ЗАСОБИ ПОШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ, СПРЯМОВАНІ НА ОХОПЛЕННЯ НЕОБМЕЖЕНОГО КОЛА ОСІБ З МЕТОЮ ЇХ ОПЕРАТИВНОГО ІНФОРМУВАННЯ ПРО ПОДІЇ ТА ЯВИЩА У СВІТІ, ОКРЕМІЙ КРАЇНІ, ПЕВНОМУ РЕГІОНІ, А ТАКОЖ НА ВИКОНАННЯ ПЕВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ.

Преса — друковані засоби масової інформації (періодичні друковані видання), які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року. Під пресою розуміють газети, журнали, альманахи, збірки, бюлетені, рідше книги, листівки, що мають визначений тираж.

Телеба чення — загальний термін, що охоплює всі аспекти технології та практичної діяльності, пов’язаних з передачею зображень із звуковим супроводом на далекі віддалі. Телебачення є потужним засобом комунікації, засобом масової інформації. Телебачення не знає ані політичних, ні географічних меж, долає простір та палестинці час. Воно робить людини співучасником подій, навіть, здійснені ж без нього. Телебачення створює фон нашому житті, змінює наші звички, привертає до обговоренню різних проблем, формує суспільну свідомість.

Інтернет-ЗМІ (інтернет-видання, інтернет-газета) — регулярно оновлюваний інформаційний сайт, який ставить своїм завданням виконувати функцію засобу масової інформації і користується певною популярністю і авторитетом (має свою постійну аудиторію).

Інформація спочатку поширювалась усно, а з розвитком писемності – письмово: на папірусі, папері, камені. Газети, які дещо нагадували сучасні, виникли після винаходу Йоганном Гутенбергом у 1450 р. друкарського станка. Наступний прорив у розвитку ЗМІ відбувся у ХІХ ст. із винаходом телеграфу, телефону та радіо. На початку ХХ ст. розпочали регулярно транслювати радіопередачі, а з 30-х років минулого століття в наше життя упевнено ввійшло телебачення. Радянський Союз транслював першу телевізійну програму в 1939 р., а регулярне мовлення розпочалося 1946 р. в Москві. Справжня революція відбулась із винаходженням Інтернету, комп’ютерних мереж, електронної пошти.

До головних функцій ЗМІ в європейському демократичному суспільстві належать такі: інформаційна – отримання й поширення інформації про найважливіші події в суспільстві, яка впливає на формування громадської думки з різних питань; освітня – ЗМІ доносять до громадян певні знання, які в подальшому дозволяють їм орієнтуватися в суперечливих потоках інформації; політичної соціалізації – через ЗМІ громадяни засвоюють певні стандарти політичної поведінки, цінності й норми, що дозволяють їм адаптуватися до реальності; контролю за діяльністю суб’єктів влади, їх критики – ЗМІ інформують як про позитивні, так і про негативні факти діяльності уряду, окремих посадовців; Мобілізаційна – ЗМІ спонукають людей до певних дій чи до бездіяльності.

Політика як сфера суспільної діяльності найбільше потребує засобів масової інформації для встановлення і підтримки постійних зв'язків між її суб'єктами. Політика є неможлива без опосередкованих форм спілкування і спеціальних засобів зв'язку між різними носіями влади, а також між державою та громадянами. У сучасному суспільстві ЗМІ все більше виступають не лише необхідною передавальною ланкою у складі механізмів політики, але й її творцем.

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ: публічність (необмежене, неперсоніфіковане коло споживачів); наявність спеціальних технічних засобів; непряма, розділена в просторі та часі взаємодія комунікаційних партнерів; непостійний характер аудиторії; переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта.

Найбільш масовий і сильний політичний вплив на суспільство мають аудіовізуальні засоби масової інформації, насамперед телебачення. Думку про першість телебачення за ступенем охоплення населення України підтверджують результати опитування "Української маркетингової групи" .

ЗМІ забезпечують представникам різних суспільних груп можливість публічно виражати свої думки, знаходити та об'єднувати однодумців, чітко формулювати та представляти в громадській думці свої інтереси. Без преси, телебачення, радіомовлення жоден громадянин не може правильно зорієнтуватися у політичних процесах, визначити свою політичну орієнтацію, приймати відповідальні рішення.

Історичний досвід свідчить, що ЗМІ можуть служити різним, не тільки демократичним, політичним цілям: як розвивати у людей прагнення до свободи, соціальної справедливості, допомагати їм у компетентній участі в політиці, так і духовно закріпачувати, дезінформувати, залякувати населення, сіяти недовіру і страх.

ПОЛІТИЧНЕ МАНІПУЛЮВАННЯ Під поняттям "політичне маніпулювання" розуміють приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх до дії (бездіяльності) всупереч власним інтересам. Маніпулювання здійснюється непомітно для тих, ким управляють; воно не тягне за собою безпосередніх жертв і крові, не потребує величезних матеріальних затрат. Політичне маніпулювання переважно ґрунтується на систематичному впровадженні у масову свідомість соціальнонолітичних міфів.

СПОСОБИ ПОЛІТИЧНОГО МАНІПУЛЮВАННЯ: пряма підтасовка фактів; замовчування невигідної інформації, розповсюдження брехні та наклепів; напівправда (висвітлення конкретних, незначущих деталей при одночасному замовчуванні більш важливих фактів або загальна неправдива інтерпретація подій); навішування ярликів для компроментації політиків чи політичних ідей тощо.

Цензура – це контроль офіційної влади за змістом, випуском та поширенням друкованої продукції, змістом і виконанням (показом) сценічних постановок, радіо- й телевізійних передач, а інколи й приватного листування (перлюстрація) з метою недопущення або обмеження поширення ідей та відомостей, які ця влада визнає за небажані чи шкідливі.

СВОБОДА І ЦЕНЗУРА В СУЧАСНИХ ЗМІ Ми часто говоримо про свободу слова та цензуру в Україні. Але чи насправді вони існують в нашій державі і в сучасних ЗМІ. Перша, мабуть ні, а остання діє, але в спосіб який обмежує права громадян України. Засоби масової інформації в Україні знаходяться під абсолютним контролем влади. Ззовні ситуація можливо виглядає не так погано і немає такого жорсткого контролю який був за часів Кучми. Але час від часу виходять наяв факти, які свідчать про протилежне. Є і цензура в Україні. Діапазон її застовування достатньо широкий – це й пряма цензура у формі «замовлень», або «нарядів» (які матеріали варто чи не варто випускати), цензура і держзамовлення, що впроваджується шляхом зняття сюжетів, прогам та публікацій, які присвячуються проблемам навмисно нерозголошеним для широкої громадськості, цензура в образі інституту акредитації, який має законні повноваження позбавляти права на існування будь-яке виданная. А нинішня політична, соціальна та економічна ситуація в Україні спонукає до роздумів та запитань, чи будуть колись існувати вільні демократичні ЗМІ, свобода слова та правильно застосовувана цензура в Україні.

ВИСНОВОК. Зазнаючи оновлення, система засобів масової інформації в умовах національного відродження виступає як ефективний інструмент суспільного впливу й досягнення громадянської злагоди, що є важливим фактором функціонування сучасного демократичного суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 1. http://referatcentral.org.ua 2. http://uk.wikipedia.org/wiki 3. http://blog.i.ua/user/1444501/173334