Презентація на тему:
Володимир Маяковський - Життєвий і творчий шлях письменникa

Народився в селі Багдаті, Грузія 7 липня 1893

В 1902 вступив у гімназію в Кутаїсі.

Робота (із автобіографії “Я сам”) «Денег в семье нет. Пришлось выжигать и рисовать. Особенно запомнились пасхальные яйца. Круглые, вертятся и скрипят, как двери. Яйца продавал в кустарный магазин на Неглинной. Штука 10—15 копеек. С тех пор бесконечно ненавижу Бемов, русский стиль и кустарщину.»

1908 вступив у РСДРП 1908 вступив у РСДРП

Провів в одиночній камері 11 місяців.

1911 р. він вступає до Московського училища мистецтва, де знайомиться із членами Російського футуристичного руху. Стає лідером групи «Гілея». 

Перший опублікований вірш «Ніч» Маяковського увійшов до футуристичної збірки «Ляпас суспільному смаку» 1912 року.  1913 р. поет звертається до драматургії і створює трагедію «Володимир Маяковський», сам ставить її та виконує головну роль.

1913 перша збірка “Я”.

Жовта кофта (із автобіографії “Я сам”)

1915 познайомився з Бріками

Ліля Брік про Володимира «Вы себе представляете, Володя такой скучный, он даже устраивает сцены ревности» «Какая разница между Володей и извозчиком? Один управляет лошадью, другой — рифмой. «Страдать Володе полезно, он помучается и напишет хорошие стихи».

Співпрацює з РОСТом, створюючи сатиричні плакати

У 1918 році Маяковський організував групу «Комфут» (комуністичний футуризм). У 1918 році Маяковський організував групу «Комфут» (комуністичний футуризм). У 1922 році - видавництво МАФ (Московська асоціація футуристів), в якому вийшло кілька його книг. У 1923 році організував групу ЛЕФ (Лівий фронт мистецтв).

1925 подорож до Америки. Маяковський познайомився із Еллі Джонз.

Тетяна Яковлева Оставайся и зимуй, и это      оскорбление                на общий счет нанижем. Я все разно            тебя                когда-нибудь возьму - одну     или вдвоем с Парижем.

Вероніка Полонська

Діти Маяковського Патрисія Томсон (Олена Маяковська)

«Я не могла опоздать, это злило Владимира Владимировича. Он запер двери, спрятал ключ в карман, стал требовать, чтобы я не ходила в театр, и вообще ушла оттуда. Плакал… Я спросила, не проводит ли он меня. «Нет»,— сказал он, но обещал позвонить. И ещё спросил, есть ли у меня деньги на такси. Денег у меня не было, он дал двадцать рублей… Я успела дойти до парадной двери и услышала выстрел. Заметалась, боялась вернуться. Потом вошла и увидела ещё не рассеявшийся дым от выстрела. На груди Маяковского было небольшое кровавое пятно. Я бросилась к нему, я повторяла: «Что вы сделали?..» Он пытался приподнять голову. Потом голова упала, и он стал страшно бледнеть… Появились люди, мне кто-то сказал: "Бегите, встречайте карету «Скорой помощи»… Выбежала, встретила. Вернулась, а на лестнице мне кто-то говорит: «Поздно. Умер…» — Вероника Полонская

«В том, что умираю, не вините никого, и, пожалуйста, не сплетничайте, покойник этого ужасно не любил…»