Презентація на тему:
Вільям Шекспір – геніальний англійський поет і драматург доби Відродження

Вільям Шекспір – геніальний англійський поет і драматург доби Відродження Сонети Шекспіра Підготувала Коваленко Віра Петрівна вчитель світової літератури Ленінської ЗОШ І-ІІ ступенів Драбівського району Черкаської області

Доба Відродження

Відродження в Англії почалося в кінці ХV і продовжувалося аж до початку ХVІІ століття. Період бурхливого розвитку буржуазних відносин: ріст мануфактур та поява нового класу – буржуазії. Зубожіння селянства. Посилення пролетаризації населення.

Найбільш яскраво мистецтво англійського відродження знайшло своє відображення на театральній сцені. Створювали новий театр талановиті драматурги Кристофер Марло, Томас Кід, Роберт Грін, Вільям Шекспір.

Вільям Шекспір

Вільям Шекспір – представник англійського Відродження Англійський драматург, поет і актор Вільям Шекспір народився 23 квітня 1564 року в Стретфорді-на-Ейвоні, графство Уорвікшір, Англія, у сім’ї торговця й чинбаря.

Стретфорд-на-Ейвоні

Походження Шекспіра

Батьки Вільяма Батько Джон майбутнього драматурга торгував різними сільськогосподарськими товарами: ячменем, лісом, шерстю. А в 1568 році став мером Стретфорда. Але вже з 1577 році торгівельні справи батька все йдуть все далі гірше, і хлопчик змушений був покинути граматичну школу і подався працювати у м’ясну крамницю. Мати Вільяма, Марія Арденн,була донькою фермера із Вілмкота.

Будинок, де народився Шекспір

У 1584 році 18-літній юнак поєднує своє життя з 26-річною Енн Хеттевей.  А потім з невідомих причин покинув усе й поїхав до Лондона.

В 1584 році Шекспір залишає Стратфорд.     В 1592 році він з’являється у Лондоні вже як актор та драматург. 28 грудня в “Грейз Інн” було представлено “Комедію помилок” (“Comedy of Errors”). В березні 1595 року У. Шекспір, У. Кемп і Р. Бербедж отримали винагороду за дві п’єси, що були представлені трупою лорда-камергера.     Театральна діяльність під покровительством Саутгемптона досить швидко принесла Шекспіру багатство. В 1596 році Джон Шекспір, батько драматурга, отримав в Геральдичній палаті право на герб і знаменитий шекспірівський щит, за який заплатив Вільям. Наданий титул давав право йому підписуватися “Вільям Шекспір, джентльмен”. В 1597 році він придбав великий будинок з садом у Стратфорді. Сюди він перевіз дружину та дітей, а згодом, покинувши лондонську сцену, оселився і сам.

 Творчість Вільям Шекспір є автором 37 п’єс, 2 поем та 154 сонетів

Три періоди творчості В.Шекспіра І. ,, Оптимістичний ” Написання драматургом комедій: “ Багато галасу з нічого ”, “Комедія помилок”, “Приборкання непокірної”, “Два веронці”, “Сон літньої ночі”, “Віндзорські витівниці”; - декілька історичних драм-хронік: “Річард ІІІ”, “Король Джон”, “Генріх IV”. Перша трагедія Шекспіра - “Ромео і Джульєтта”. Герої творів - люди сміливі, добрі, життєлюбні, кмітливі й спритні.

,, Людина – мірило всіх речей ” ІІ. ,, Драматичний ” Створюються в цей час переважно трагедії, які в історії світової культури вважаються неперевершеними зразками трагедійного мистецтва (“Гамлет”, “Отелло”, “Король Лір”, “Макбет”, “Антоній і Клеопатра”. 

ІІІ. ,, Романтичний ” Цей період тривав три роки ( 1609-1612 рр.). Шекспір створює в цей час: ,, Цимбеліна”,“Перикл”, “Зимова казка”, “Буря” – характерні фантастика, реалізм, поєднаний з казковістю.

У 1598 році брати Бербеджі відкривають на південному березі Темзи театр “Глобус”, одним з акціонерів якого стає Шекспір. Таке право він отримав і в 1608 році, коли трупі дістався ще більш прибутковий театр “Блекфрайєрз”. В 1603 році король Яків узяв трупу Шекспіра під безпосереднє покровительство, вона отримала назву “Слуги Його Величності короля”. Зростання прибутків дозволило Шекспірові досить необмежено вкладати кошти у нерухомість як в Лондоні, так і за його межами. Він помалу віддалявся від театру і останні дні свого життя провів у Стратфорді. 

Глобус – один з найкращих театрів Лондона

Лондон. На передньому плані - театр "Глобус« Акварель І. Вісхера. 1616 рік.

У 1576 році тесляр Джеймс Бербедж побудував один з найперших театрів у Лондоні. Назвали його ,, Глобус” і через 23 роки визнали найбільшим серед шести лодонських труп. Становив собою театр шестистінну будівлю без даху, прикрашену величезним глобусом. На якому були написані слова ,, Весь світ лицедіє ”.

Саме з цим театром доля звела В.Шекспіра. Він спочатку стеріг біля театру коней аристократів, потім став суфлером, актором. Оскільки театр потребував нових пєс, Шекспір разом з акторами переробив декілька творів інших авторів, а вже потім спробував писати сам.

,, Глобус ” і Шекспір Усі свої 37 п’єс драматург написав для театру ,, Глобус ”. Саме завдяіки йому , а також грі талановитого трагіка Річарда Бербеджа, сина засновника театру, та коміка Вільяма Кемпа ,, Глобус ” став найкращим театром Англії.

Сонет як літературний жанр У творчій спадщині митця сонети займають особливе місце. Коріння лірики Шекспіра має давні традиції й сягає римської та середньовічної поезії. Улюбленцем для В.Шекспіра був Овідій

Соне т   (іт. sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, вде, вде чи абаб, абаб, ввд, еед і т.п. Микола Зеров називав сонет формою «ліроепічної мініатюри окремої схеми». З’явився в Італії на початку ХІІІ ст. Розквіт цього жанру пов’язаний з творчістю Данте і Ф.Петрарки.

Весь цикл сонетів розпадається на окремі тематичні групи Сонети, присвячені другу: 1—126 Оспівування друга: 1—26 Випробування дружби: 27—99 Гіркота розлуки: 27—32 Перше розчарування в другові: 33—42 Туга і побоювання: 43—55 Зростаюче відчуження і меланхолія: 56—75 Суперництво і ревнощі до інших поетів: 76—96 «Зима» розлуки: 97—99 Торжество відновленої дружби: 100—126 Сонети, присвячені смаглявій леді: 127—152 Висновок — радість і краса любові: 153

Сонети Шекспіра - своєрідний ліричний щоденник Тематика сонетів: Тема поезії Філософські роздуми; Тема кохання та дружби

Групи сонетів: І. Присвячені сонети другові ІІ. ,, Смаглявій леді”

Сонети — це ключ, котрим Шекспір відкрив своє серце Сонети Шекспіра були, є і залишаються великою таїною поета — його серця, його кохання, його життя. І таїна ця не тільки в тому, кому були присвячені безсмертні поетичні рядки, хто ця «смаглява леді» і «юнак блакитноокий»

Тема поезії Ні, я не йду тропою віршоробів,  Що оди тчуть з фальшивої краси.  Їй не шкодують неба для оздоби  Здрібнілі і охриплі голоси.  Своїх я уст брехнею не поганив,  Для порівнянь не брав так, як вони,  Скарбів земних, перлин всіх океанів,  Зірок і квітів ранньої весни.  У вірші правда - над усе для мене,  І я писав, що мила - чарівна,  Хоча від матері лице натхненне,  А не з небес отримала вона.  Мою любов хвалити не годиться,-  Вона не крам, що продають в крамницях. 

Тема дружби Дружба — це найбільший дарунок долі Я промінять ніколи б не хотів Твою любов на славу королів. Ці кінцеві рядки 29-го сонета потрібно знати кожному, хто хоче бути справжнім другом! Ліричний герой сонетів вміє бути благородним: його найкращий друг забрав у нього кохану, але він не сердиться (хіба що трохи побурчав), він уміє прощати.

Тема кохання Не буду я чинити перешкоди  Єднанню двох сердець. То не любов,  Що розцвіта залежно від нагоди  І на віддаленні згасає знов.  Любов - над бурі зведений маяк,  Що кораблям шле промені надії,  Це - зірка провідна, яку моряк  Благословляє в навісній стихії.  Любов - не блазень у руках часу,  Що тне серпом своїм троянди свіжі -  І щік, і уст незайману красу.  Той серп любові справжньої не ріже.  Як це брехня- я віршів не писав,  І ще ніхто на світі не кохав. 

Мою любов хвалити не годиться,— Вона не крам, що продають в крамницях. Кохана — це справжня земна жінка, вона така, як і будь-хто, але вона кохана, тому наймиліша від усіх красунь. Можливо, це непоетично: …не білосніжні пліч її овали, Мов з дроту чорного коса густа, але «смаглява леді» прекрасна своєю природною красою! І все ж вона — найкраща поміж тими, Що славлені похвалами пустими.

Її очей до сонця не рівняли,  Корал ніжніший за її уста,  Не білосніжні пліч її овали,  Мов з дроту чорного коса густа.  Троянд багато зустрічав я всюди,  Та на її обличчі не стрічав,  І дише так вона, як дишуть люди,-  А не конвалії між диких трав.  І голосу її рівнять не треба  До музики, милішої мені,  Не знаю про ходу богинь із неба,  А кроки милої - цілком земні.  І все ж вона - найкраща поміж тими,  Що славлені похвалами пустими. 

Роздуми над тим, яким треба бути в житті Ліпш бути злим, ніж виглядать на злого. Вкорившись обмовам навісним. О суд очей чужих! Як нам із ним Погодитись нелегко, їй же Богу! Чи міг фальшивий зір цінити в скарб Мій серця жар?Здолав його б донести Шпигунський набрід, що кладе на карб Мені все те, що я годен честі? Я – отакий. Як бач. Ганьбить мене – Це міряти на свій аршин пігмеям. Та я ж високий як на них .Бігме їм Це не з руки. А хто мене зігне? На грішника – то всі. І навіть діти. В смолі пекельній мусили б сидіти. Герой виступає за правдивість. Що є найголовнішою з людських чеснот.

Час … Пройшли віки, змінилися люди, стали іншими смаки й ідеали, а сонети Шекспіра хвилюють і досі. Бо вічними є щирість людських почуттів, справжня дружба і щире кохання. Це і є, певно, той ключ, яким можна відчинити двері, за якими живе «вічна таїна» сонетів Шекспіра. 

Помер Вільям Шекспір 23 квітня 1616 року у 52-літньому віці. Його поховано в приходській церкви, де його могилу щорічно відвідують тисячі людей. 

Шекспір в Україні Перші переклади Шекспіра українською мовою належать П. Кулішеві й М. Старицькому, зокрема від Куліша до Г. Конура є 8 перекладів «Гамлета». Інші драматичні твори Шекспіра перекладали І. Франко, Ю. Федькович, П. Грабовський, Я. Гординський, М. Рильський, І. Кочерга, Ю. Клен та інші. До визначніших належать переклади Т. Осьмачки («Макбет», «Король Генрі IV»), І. Стешенко («Отелло»), Г. Кочура («Гамлет»), М. Лукаша («Двоє сеньйорів з Верони»). М. Бажана («Буря»). На еміграції Шекспіра перекладали М. Славінський, І. Костецький, С. Гординський, О. Тарнавський, Я. Славутич, О. Зуевський та ін.

Почтова марка Вільяма Шекспіра (1564-1616). До 400-річчя від дня народження

Пам’ятник Шекспіра