Презентація на тему:
"СРІБНИЙ ВІК" РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Підготував: Учень 11- А класу ЗОШ №20 Сівик Олександр Вчитель: Цецура В.С

«Срібна доба російської поезії» Так був названий період XIX―XX ст. – це був час духовного новаторства, великого стрибка у розвитку вітчизняної культури. Саме в цей час народились нові літературні жанри, збагатилась естетика художньої творчості, прославилась ціла плеяда видатних просвітників, діячів науки, письменників, поетів, художників.

СИМВОЛІЗМ

Символізм -літературно-мистецький напрям кінця ХІХ — початку ХХ ст., основоположники якого, базуючись на ідеалістичній філософії Шопенгауера, «теорії несвідомого» Едуарда Гартмана і поглядах Фрідріха Ніцше, проголосили основою мистецької творчості символ — таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можна розкрити, збагнути й відобразити тільки з допомогою мистецтва, зокрема музики і поезії

СИМВОЛІСТИ В. Я. Брюсов; К. Д. Бальмонт; Д. С. Мережковський; О. Бєлий; О. А. Блок

В. Я. БРЮСОВ (1873 – 1924) Валерій Якович Брюсов 13 грудня 1873р. Нар. в купецькій родині . У 1893р. вступив і навчався на історико-філологічному факультеті МУ. У 1884-1895рр. У травні-червні 1902р. подорожував по Італії. У 1904 -1908рр. Брюсов – головний ініціатор, головний автор, керівник журналу «Весы», головного періоду видавництва символізму. У 1921р. Організував Вищій літературно-художній інститут і до кінця життя був його ректором і професором. Помер 9 жовтня 1924р. У Москві.

Творчість Тень несозданных созданий Колыхается во сне, Словно лопасти латаний На эмалевой стене. Фиолетовые руки На эмалевой стене Полусонно чертят звуки В звонко-звучной тишине. И прозрачные киоски, В звонко-звучной тишине, Вырастают, словно блестки, При лазоревой луне. Всходит месяц обнаженный При лазоревой луне... Звуки реют полусонно, Звуки ластятся ко мне. Тайны созданных созданий С лаской ластятся ко мне, И трепещет тень латаний На эмалевой стене. 1895 рік

К. Д. БАЛЬМОНТ (1867 – 1942) Костянтин Дмитрович Бальмонт народився в селі Гумнищі Шуйського повіту Володимирської губернії, у дворянській сім’ї. У 1887-1889рр. Бальмонт займався перекладами західно-європейських поетів. Збірки «Под северным небом» (1894), «В безбрежности» (1895), «Тишина» (1898) – предтечі російського символізму. Славу і визнання Бальмонту принесли книги «Горящие здания», «Будем как солнце», «Только любовь» (1900-1903). Вони зміцнили авторитет поета, як одного з провідних поетів символістського напрямку. У 1920р. Бальмонт емігрував. Помер в 1942р.

Я — изысканность русской медлительной речи, Предо мною другие поэты — предтечи, Я впервые открыл в этой речи уклоны, Перепевные, гневные, нежные звоны. Я — внезапный излом, Я — играющий гром, Я — прозрачный ручей, Я — для всех и ничей. Переплеск многопенный, разорванно-слитный, Самоцветные камни земли самобытной, Переклички лесные зеленого мая — Все пойму, все возьму, у других отнимая. Вечно юный, как сон, Сильный тем, что влюблен И в себя, и в других, Я — изысканный стих.

АКМЕЇЗМ

АКМЕЇЗМ (від грец. «акме» - вищий ступінь чого-небудь; квітуча сила ), течія у російській поезії 1910-х рр. проголосив звільнення поезії від символістських поривів до «ідеального», від багатозначності і плинності образів, ускладненої метафоричності, повернення до матеріального світу, предмету (або стихії «єства»), точному значенню слова.

АКМЕЇСТИ М. С. Гумільов; С. М. Городецький; А. А. Ахматова; О. Е. Мандельштам; Г. В. Іванов

М. С. ГУМІЛЬОВ (1886 – 1921) Микола Степанович Гумільов народився 15 квітня 1886р. у Кронштаді в сім’ї військового корабельного лікаря. Закінчив Царскосільську гімназію. Навчався на історику-філологічному факультеті Петербурського університета. У 1911р. разом з С. Городецьким створив «Цех поэтов». У 1914р. пішов добровольцем до російської армії. За хоробрість і доблесть був нагороджений двома Георгієвськими хрестами і переведений у прапорщики. Революційні події 1917р. застали його за кордоном. У 1918р. повернувся у Петроград, був членом редколегії «Всемирная литература». 3 серпня 1921р. був заарештований Петроградською Надзвичайною комісією, а 25 серпня 1921р. – розстріляний

О. Е. МАНДЕЛЬШТАМ (1891 – 1938) Осип Еміліьович Мандельштам народився 15 лютого 1891р. У петербурськоєврейськокупецькій сім’ї. З 1900-1907рр. навчався у Тенішевському комерційному училищі. Після закінчення подорожував по західній Європі. У 1910р. – перша публікація. У 1911р. поступив на історико-філологічний факультет Петербурського університета. Співпрацював у журналах «Аполлон» і «Гиперборей». У 1913р. – перший збірник віршів «Камень». У 1928р. – другий збірник («Tristia» і вірші 1921-1925рр.). У 30-ті рр. – «Воронежский цикл». В травні 1934р. поет заарештований, засланий до Чердині на Півн. Уралу, а потім переведений до Воронежу. У травні 1938р. заарештований за безглуздим обвинуваченням і відправлений на Колиму, де 27 грудня 1938р. помер.

Мы живем, под собою не чуя страны, Наши речи за десять шагов не слышны, А где хватит на полразговорца, Там припомнят кремлевского горца. Его толстые пальцы как черви жирны, А слова как пудовые гири верны – Тараканьи смеются усища И сияют его голенища. А вокруг него сброд тонкошеих вождей, Он играет услугами полулюдей – Кто свистит, кто мяучит, кто хнычет, Он один лишь бабачит и тычет. Как подкову, кует за указом указ – Кому в пах, кому в лоб, кому в бровь, кому в глаз Что ни казнь у него, то малина И широкая грудь осетина. Листопад 1933 року

ФУТУРИЗМ

ФУТУРИЗМ (від лат. слова, що означає «майбутнє» ), авангардиський напрямок у європейському мистецтві 1910 — 20-х рр., переважно у Італії і Росії. Для літератури — переплетення документального матеріалу і фантастики, у поезії—мовне експерементування («слова на свободі» або «заумь»).

ФУТУРИСТИ Д. Д. Бурлюк; В. В. Хлебников; В. В. Каменський; В. В. Маяковський

В. В. МАЯКОВСЬКИЙ (1893 – 1930) Володимир Володимирович Маяковський народився 19 липеня 1893р. у Кутаіській губернії, село Багдаді (Грузія) в сім’ї лісничого. У 1901-1906рр. навчався у класичній гімназії в Кутаісі, потім у 5-тій московській гімназії (1906-1908). У 1908р. поступив до партії РСДРП(б). Був кілька разів заарештований. Поступив в училище живопису, ліплення і зодчества. У 1912р. – вперше опубліковані вірші. У 1913р. Вийшла книга під назвою «Я». У 1918р. організував групу «Комфут». Помер у квітні 1930р. в Москві.

КУБОФУТУРИЗМ

Кубофутуризм — напрямок у мистецтві авангарда початку ХХ ст, у живописі з’єднавши у собі напрацювання італійських футуристів (наприклад, Боччоні) і французьких кубістів (наприклад, Брак). Кубофутуризм був особливо популярний у російському авангарді, як у живописі, так і в поезії.

У Росії «кубофутуризм» був одним із самоназв поетичної групи «Гілея», противоставляла її егофутуризму Ігоря Северянина і його послідовників (а згодом і іншим футуристичним угрупуванням, таких як «Мезонин поэзии» і «Центрифуга»). До поетів-кубофутуристів відносились: Велимир Хлебніков, Єлена Гуро, Давид і Микола Бурлюки, Василій Каменський, Володимир Маяковський, Олексій Кручьоних, Бенедикт Лівшиц. Багато з них виступали і як художники.

Поезія займала провідне місце у російській культурі і розвивалася під впливом класичної літератури XIX ст.