Презентація на тему:
«Срібне століття» російської поезії. Розмаїття літературних напрямів, течій та шкіл у поезії на межі XIX—XX століть.

«Срібне століття» російської поезії. Розмаїття літературних напрямів, течій та шкіл у поезії на межі XIX—XX століть. “Поезія завжди залишається тою, вищою за будь-які Альпи, висотою, що валяється під ногами; отож треба тільки нахилитися, аби її побачити і підібрати з землі”. Б.Пастернак

Якщо спитати сучасних поціновувачів поезії, який період російської літератури був найвеличнішим розквітом красного письменства, то, безумовно, більшість відповідей буде саме – “срібне століття”. В цей період вражаюче розквітли література, філософія, музика, театральне та образотворче мистецтва. Цей дивовижний період російського культурного піднесення починається з 90-х р. XIX ст. і триває аж до кінця 20-х р. XX ст.

"Срібне століття" немає чітких хронологічних меж, але, зазвичай, його початком вважається злам століть: XIX та XX. Його теж неможливо уявити поза історичним контекстом. * Російсько-японська війна – 400 тис. вбитих, поранених і полонених. * Потрясіння 1905 – 1907 років * Трагічні події Кривавої неділі – вбито і поранено понад 5 тис. людей. * Ленський розстріл – 270 вбито, близько сотні поранено. * Перша світова війна – загинуло близько 4 млн. людей. * Лютнева і Жовтнева революції – вбито і поранено близько 2 тис. людей. * 1918 р. – розстріл царської сім’ї. * Голодомор 30-х років – внаслідок повного виснаження організму від голоду померло 12 млн. людей. * Репресії період, коли “батько народів” вирубував не тільки дерева, а й поріст навколо: сім’ю, близьких, друзів. У 37-му ця рубка перетворилась у цілодобовий лісоповал. * ІІ Світова війна, жертвами якої стали вже десятки мільйонів життів. В свій час російський поет і філософ В.Соловйов сказав: “Я втомився від століття двадцятого, від його закривавлених рік…”

Упродовж «срібного віку» в російській поезії яскраво виявили себе чотири покоління поетів: бальмонтівське (яке народилося в 60-ті та на початку 70-х років XIX ст.), блоківське (близько 1880-го року народження), гумільовське (близько 1886 року) покоління 90-х років, представлене іменами М. Цвєтаєвої, С. Єсеніна, В. Маяковського, В. Шершеневича

«СРІБНЕ СТОЛІТТЯ» Символізм Акмеїзм Футуризм почуття через знаки і символи ясність, вершина, сповнення драматичної суперечності життя, трагізм епохи майбутнє, заперечення спадщини попередніх літературних епох Дмитро Мережковський, Бальмонт, Брюсов, Андрій Білий, Федір Сологуб, Олександр Блок Зінаїда Гіппіус, Микола Гумільов, Анна Ахматова, Михайло Кузмін, Йосип Мандельштам, Сергій Городецький, Михайло Зенкевич, Григорій Нарбут, Борис Садовський Василь Каменський, ВолодимирМаяковський, Велємир Хлєбніков

Символізм (грецьк. sumvol — умовний знак, прикмета) — літературний напрям кінця XIX - початку XX століття, основною рисою якого є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ. В українську поезію символізм увійшов із творчістю М. Вороного, О. Олеся, П. Карманського, В. Пачовського, М. Яцківа та інших. Школу символізму пройшли такі визначні українські поети, як М. Рильський і П. Тичина, «Сонячні кларнети» якого складають вершину українського символізму. Із символізмом повязують свою творчість Малларме, Верлен, Верхарн, Моріс Метерлінк, Райнер Марія Рільке, Оскар Уайльд, Генрік Ібсен.

Російських символістів прийнято поділяти на старших та молодших (відповідно до часу їх вступу у літературу і деяку розбіжність у теоретичних позиціях). До старших символістів, які прийшли в літературу в 1890-ті рр., належать Дмитро Мережковський (їх головний ідеолог), Валерій Брюсов, Костянтин Бальмонт, Федір Сологуб та інші. Ідейне підґрунтя своїх поглядів старші символісти виводили переважно з настанов французького символізму, на який головним чином і орієнтувались, хоча повністю не відкидали і здобутків російської ідеалістичної думки. Костянтин Бальмонт Дмитро Мережковський Валерій Брюсов

Молодші символісти, що вступали в літературу вже на початку XX ст. (Андрій Бєлий, Олександр Блок, В'ячеслав Іванов та інші), більше орієнтувалися на філософські пошуки власне російської ідеа лістичної думки і традиції національної поезії Олександр Блок Андрій Бєлий

Акмеїзм — модерністська течія в російській поезії 1910-х років, що об'єднала Миколу Гумільова, Анну Ахматову, Осипа Мандельштама, Сергія Городецького, Георгія Іванова, Михайла Зенкевича, Григорія Нарбута і «співчуваючих» Михайла Кузміна, Бориса Садовського та інших митців. Анна Ахматова Микола Гумільов Осип Мандельштам

Обложка сборника стихов Осипа Мандельштама «Камень». 1913 г. Последняя фотография О. Мандельштама из личного дела в Бутырской тюрьме. Август 1938 г.

Выписка из протокола Особого совещания при НКВД СССР. 2 августа 1938 г.

Акмеїсти виступили за відображення земного, конкретного, предметного і ясного світу, з його формами, обрисами, барвами й пахощами, за ясність і конкретність слова. Досить часто акмеїсти іменують свій напрям «адамізмом» (від першої людини, прабатька Адама, образ якого в даному разі асоціювався з виразом природного і безпосереднього «початкове» ясного погляду на життя — на противагу абстрагованому від реальності символізму.

Футуризм (від лат. майбутнє) — авангардистська течія в літературі й мистецтві 10-30-х років XX століття. Батьківщиною футуризму була Італія. Футуризм у Росії складався із чотирьох угруповань: «Гілея», або кубофутуристи, — В. Хлєбников, Д. і М. Бурлюки, В. Маяковський, В. Каменський, О. Гуро, О. Кручених, Б. Лівшиць; «Асоціація егофутуристів» — І. Сєвєрянін, І. Ігнатьєв, К. Олімпов, В. Гнєдов; «Мезонін поезії» — В. Шершеневич, Р. Івнєв, С. Третьяков, Б. Лавреньов; «Центрифуга» — С. Бобров, Б. Пастернак, М. Асєєв, Божидар.

В.Маяковський Велемир Хлєбніков Борис Пастернак

Поети поза літературними угрупуваннями М.Цвєтаєва, М.Волошин, Саша Чорний Марина Цвєтаєва Максиміліан Волошин Саша Чорний

“Нові селянські” поети Сергій Єсєнін, М.Клюєв Сергій Єсєнін М.Клюєв

Перевір себе та оціни Відповіді літературного диктанту. Початок 19 століття (1800-1829) “Срібне століття” 1900-1930 Вона була трагічною Символізм, акмеїзм, футуризм О.Блок Через знаки та символи Адамізм Зінаїда Гіппіус, Микола Гумільов, Анна Ахматова, Йосип Мандельштам, Сергій Городецький Найвища ступінь чогось Майбутнє ВолодимирМаяковський, Велємир Хлєбніков, І. Сєвєрянін, Б. Пастернак