Презентація на тему:
Презентація за творчістю Стендаля

Підготувала Буга Любов Петрівна, вчитель світової літератури Монастирищенського НВК “ Ліцей – ЗОШ I-III ступенів “Ерудит”, Черкаської області

Роман як «дзеркало, яке проносять по великій дорозі». Якщо дорога брудна, якщо на ній є калюжа, це неминуче відіб'ється в цьому дзеркалі, і дарма було б обвинувачувати дзеркало в тім, що воно відбиває точно; треба обвинувачувати дорогу, або, правильніше, доглядача дороги, в тім, що він погано порядкує на ній".

При народженні: Анрі-Марі Бейль Псевдоніми, Криптоніми: Стендаль, Бомбе Дата народження: 23 січня 1783 Місце народження: Ґренобль Дата смерті: 23 березня 1842 (59 років) Місце смерті: Париж Національність: Франція Рід діяльності: прозаїк, есеїст Роки активності: 1801—1842 Напрямок: реалізм Magnum opus: Червоне та чорне (1830)

Этапы творчества І-й – 1801-1814гг.:занятия самообразованием; фиксация размышлений в письмах к близким и в дневнике; ІІ-й – 1814-1827гг.: статьи по вопросам искусства «Жизнеописания Гайдна, Моцарта и Метастазио» (1814), «История живописи в Италии» (1817), «Рим, Неаполь, Флоренция» (1817), «О любви» (1822); памфлет «Расин и Шекспир» (1823-1825); ІІІ-й – 1827-1842гг.: собственно художественное творчество – романы «Арманс» (1827), «Красное и чёрное» (1830), «Люсьен Левен» (1834), «Пармская обитель» (1839); книга очерков «Прогулки по Риму» (1829); новелла «Ванина Ванини, или Некоторые подробности относительно последней венты карбонариев, раскрытой в Папской области» (1829).

Твори Романи Арманс (фр. Armance, 1827) Червоне та чорне (фр. Le Rouge et le Noir, 1830) Пармська обитель (фр. La Chartreuse de Parme, 1839) Люсьєн Левен (фр. Lucien Leuwen 1835, незакінчений, виданий 1894) Ламіель (фр. Lamiel, писаний протягом 1839-42, незакінчений, виданий 1889) Життя Наполеона (фр. Vie de Napoléon, 1817-1818, виданий у 1929) Новели Рожеве і зелене (фр. Le Rose et le Vert, 1837, незакінчено) Mina de Vanghel Вітторія Аккорамбоні (Vittoria Accoramboni) Італійські Хроніки (фр. Chroniques italiennes, 1837—1839) (фр. Les Cenci) Герцогиня де Паліано (фр. La Duchesse de Palliano) (фр. L'Abbesse de Castro, 1832) фр. Vanina Vanini Есе Про Кохання (фр. De L'Amour, 1821) Мемуари еґоїста (фр. Souvenirs d'Égotisme, видано у 1892)

Стендаль Марі Анрі Бейль 23cічня1783р.- 22березня 1842р. Захоплення Наполеоном Ідея просвітництва І свободи особистості 1800-1814рр. участь у воєнних кампаніях Наполеона Втеча з Італії від Переслідуваня поліції. Франція 1821-1830рр. “за кордоном можуть приходити Геніальні думки, але книгу можна написати тільки у Франції” Вплив культури італійського Відродження на світогляд письменника 1814-1821рр.життя в Італії. Вивчення мистецтва Приваблює покоління сильних характерів Рано лишився без матері. Значну роль у вихованні відіграв дід

Новим напрямком він вважає романтизм З кожною новою істори- чною добою змвнюється поняттякраси Естетичні погляди письменника - учня і продовжувача просвітителів Митець тількитоді виконує своє призначеня, коли він веде за собою суспільство мистецтво повинне бути правдивим. Мистецтво за своєю природою є соціальним, воно служить суспільним цілям нове мистецтво, що веде боротьбу з усім відсталим, приреченим на відживання. необхідність учитися у Шекспіра він дає своїм сучасникам саме той жанр трагедії, що їм потрібен.

Эстетичні погляди

Філософські погляди Стендаля (“найбільше щастя полягає в тому, щоб приносити щастя іншим” Стендаль) Повноцінна особистість. здібності й сили спрямовує на благо Батьківщини, рідного краю, суспільства. гармонійно розвинута людина здатність до великого почуття, до героїзму проблема пристрасті. пристрасть ніколи не суперечить розумові, а перебуває під його контролем Жюльєн Сорель (життя-боротьба раціоналіст у любові охоплений сильною пристрастю, здатний оцінити своє почуття, свої вчинки, підкоряючи їх розуму. вступив в протиріччя з буржуазною дійсністю. людині сильних пристрастей, яка жадає героїчного, немає місця у буржуазних відносинах

В последние годы жизни писатель все чаще пребывал в мрачном настроении. Он рисовал пистолеты на полях своих тетрадей, и только оптимистическое отношение к жизни удерживало писателя от рокового выстрела. 8 ноября 1841 г. писатель записал в дневнике: «Ничего нет смешного в том, что я могу умереть на улице». И он действительно умер 23 марта 1842 г. на улице во время прогулки, сраженный апоплексическим ударом. на следующий день во французских газетах появилось сообщение о том, что на кладбище Монмартр погребен «малоизвестный немецкий стихотворец Фридрих Стиндаль». В завещании писатель просил написать на могильной плите (исполнили на итальянском):Арриго Бейль Миланец Жил. Писал. Любил. Могила Стендаля на кладбище Монмартр

сенкан Стендаль Письменник Правдивий,нетиповий Переживати, простежувати Майстер психологічної деталі Романтик-реаліст

Фабула роману «Червоне і чорне» заснована на реальних подіях, пов'язаних з судовою справою якогось Антуана Берте. Стендаль дізнався про неї, переглядаючи хроніку газети Гренобля. Як з'ясувалося, засуджений до страти молодий чоловік, син селянина, що вирішив зробити кар'єру, став гувернером в сім'ї місцевого багача Мішу, але, викритий в любовному зв'язку з матір'ю своїх вихованців, втратив місце. Чому Стендаль назвав роман Червоне і чорне? Це запитував чи не кожен читач цього роману, а з 1830 р. і по теперішній час «Червоне і чорне» прочитали багато мільйонів людей. Критики до цих пір не здогадуються, інколи наважуючись на малопереконливі гіпотези. Сучасники Стендаля, так само як і його найближчі друзі відмовлялися від пояснень. «У назві цієї книги зображений порок або, якщо завгодно, своєрідна гідність: воно залишає читача в повному невіданні відносно того, що його чекає», — писав критик в «Revue de Paris» і признавався в тому, що і сам він його не розуміє.

роман «єдиного героя» названий «Червоне і чорне», а не «Жюльєн Сорель»? Історія Франції XIX століття, як і практично Європи XIX століття, — це історія революції, Наполеона, Реставрації і знову революції. А колір революції, свободи, ідей рівності і братерства, колір крові людською, якими часто бувають об’єднані ці ідеї, один — червоний! Колір реакції і придушення, Реставрації і пригноблення — теж один — чорний! Не випадково автор дав роману ємкий підзаголовок, назвавши його «Хронікою XIX століття». «Червоне і чорне» — це два кольори епохи, відбитої, як в дзеркалі, в одній країні — Франції XIX століття.

Після смерті Стендаля його друг, французький критик Еміль Д. Форг (Old Nick), повідомив, ніби то сам Стендаль так пояснював назву: «„Червоне” означає, що якби Жюльен народився раніше, він був би солдатом, але в його час він повинен був надіти на себе сутану, звідси „чорне”». Однак сам Форг не вважав це пояснення точним, скоріш навіть його заперечував. Як і всі філософи-просвітителі, Стендаль був переконаний, що людина народжена для щастя, в «гонитві за щастям» бачив головну силу, яка керує вчинками і поведінкою людей. Справжнє щастя для нього це уміння жити насиченим, осмисленим життям — енергійно, активно, захоплено. Його цікавили прояви людських пристрастей, тому що в них він бачив ключ до розуміння не лише внутрішнього світу людини, але і його суспільної функції.

Панорама Франції XIX ст. Дивовижна краса французьких міст Городяни і в провінції і в Парижі зневажливо ставляться один до одного Гроші визначають свідомість людини За лицемірством губиться справжнє лице людини У гонитві за швидкоплинним люди забули про красу і вічне Гроші стали єдиним богом старої аристократії Церква зосереджена головним чином на боротьбі за сфери впливу Церква зосереджена головним чином на боротьбі за сфери впливу Державні інтереси слугують лише при криттям для влаштування представника ми вищого світу власних справ і розваг Владу влаштовує соціальна несправедливість, оскільки вона відповідає її власним інтересам Нова буржуазія дбає лише про своє благополуччя, для досягнення якого не зупиняється ні перед чим Багато благородних людей, але й чимало негідників Багато благородних людей, але й чимало негідників

Вер'єр: «Милуючись тим краєвидом, парижанин забуває отруйну атмосферу дріб них грошових інтересів, у якій він уже починав задихатися». «Давати прибуток — ось що керує всім у цьому містечку, яке видалося вам таким гарним». Який був основний чинник, що визначав життєву позицію людини? Чи було це характерно тільки для Вер'єра? Висновок: гроші визначають свідомість людини. Вер'єр: «Сказати правду, ці поважні люди виявляють страшний деспотизм. Саме це прикре слівце робить життя в містечках нестерпним для кожного, хто жив у великій республіці, що зветься Парижем. Тиранія громадської дум ки — та якої думки! — така само безглузда в провінційних містах Франції, як і в Сполучених Штатах Америки». Париж: «Влаштуйте так, щоб ці парижани якомога менше чули ваш голос. До сить вам сказати слово, і вони знайдуть привід, щоб з вас поглузувати». «В Парижі з делікатності сміються тільки за вашою спиною, але ви завжди для всіх чужий». Що спільного та відмінного у ставленні людини до людини у Вер'єрі та Парижі? Як ви гадаєте, виявлення людиною кращих людських якостей в такому суспільстві викличе захоплення чи зневагу? Висновок: городяни і в провінції і в Парижі зневажливо ставляться один до одного. Вер'єр: «Після падіння Наполеона в провінційних звичаях не допускається ні якої галантності. Кожен боїться втратити посаду: негідники шукають під тримки конгрегації, і лицемірство розквітло навіть серед лібералів». «Там завжди й у всьому відчувався страх схибити, якесь безперервне змагання між розкошами й злиднями». Париж: «Отже, я тепер у самому центрі інтриг і лицемірства!» Що хвилювало людей найбільше? Якою ціною досягалося помітне місце у суспільстві? Висновок: за лицемірством губиться справжнє лице людини.

Висновок: гроші стали єдиним богом старої аристократії. Стара аристократія Типовий представник - Пан де Реналь Цитатний матеріал Коментар «Та незабаром парижанина прикро вражає у виразі його обличчя самовдоволення й зарозумілість, поєднані з яко юсь посередністю й обмеженістю. Зрештою почувається, що всі таланти цієї людини не сягають далі вміння рішу че вимагати плати від своїх боржників і якомога довше не платити власних боргів». Безперечна повага лише до са мого себе. Примусити платити собі — єдиний талант, який зумовлює самоповагу «Але нам раз у раз товчуть оті якобінські статейки; все це і заважає нам творити добро». Уміння приховувати свої негар ні справи гарними фразами «До того ж він був ще й дуже чемний — за винятком тих випадків, коли йшлося про грошові справи,— а тому його не без підстав вважали за найбільшого аристократа у Ве-р'єрі Аристократизм закінчується там, де йдеться про гроші Неймовірно, щоб марнославство, змагаючись із дріб'яз ковою скупістю і пожадливістю до грошей, могло призве сти людину до того жалюгідного стану, в якому був пан де Реналь »....»Пристрасть до грошей знищує усе людське у свідомості й поведінці

Вищий світ. Представник – Маркіз де Ла-Моль. Цитати Коментар Ви його не знаєте,— при дворі він добромисний, а тут, у провінції, такий скалозуб і насмішник, що радий уся кій нагоді кому-небудь дозолити. Він може, виключно для власної розваги, зганьбити нас в очах лібералів». Глумиться 3 тих, хто від нього залежить або нижчий за соці альним становищем Я дбаю й про свої втіхи, і це мусить стояти на першому місці, принаймні на мою думку.. Глумиться 3 тих, хто від нього залежить або нижчий за соці альним становищем «Це людина, яка керується тільки своїми.цримхами...» «Зали бельетажу, якими вони проходили, прямуючи до маркізового кабінету, здалися б вам, мій читачу, таки ми ж сумними, як і розкішними... Це оселя позіхань і най-нуднішого резонерства». Висновок: державні інтереси слугують лише прикриттям для влаштування представниками вищого світу власних справ і розваг. Основний закон — власні прим хи За могутністю і багатством при ховується духовна порожнеча, яка накладає свій відбиток на все, що оточує таку людину

Висновок: нова буржуазія дбає лише про своє благополуччя, для його досягнення якого не зупиниться ні перед чим. Нова буржуазія. Типовий представник - Пан Вально Цитати Коментар «Вально дуже пишається парою нормандських коней, яких він недавно купив для своєї коляски». Нова буржуазія пишається ли ше своїм багатством «Які похвали чесності! — скрикнув він. — Можна подума ти — це єдина цнота на світі; а проте яка шанобливість, яке плазування перед людиною, що, певно, подвоїла і по троїла свій капітал, орудуючи майном бідняків. Я готовий битися об заклад, що він наживається навіть на коштах, призначених для нещасних підкидьків...» Брутальність у справах, відсут ність межі дозволеного, яку встановлює совість «Все тут було розкішне й нове, і йому щоразу називали ціну кожної речі. Але Жульєн відчував у тих розкошах щось огидне, від чого тхнуло краденими грішми Поклоніння матеріальним цін ностям, відсутність моральних “Пан Вально був, як кажуть за сто льє від Парижа, “ферт”, себто суб”єкт зухвалий і грубий” Найгірше не те , що є такі люди, а те ,що від нтх залежить доля інших

Висновок: владу влаштовує соціальна несправедливість, оскільки вона від повідає її власним інтересам. Політика Цитати Коментар «Безперечно, і в Парижі є трудівники, але вони гніздяться десь на п'ятому поверсі...» Соціальна несправедливість, внаслі док якої нечесні і недбалі люди посі ли кращі місця в суспільстві «Завжди знайдеться який-небудь король, що схоче збільшити свої прерогативи, завжди честолюбне бажання стати депутатом, слава і сотні тисяч фра нків, які заробляв Мірабо, не даватимуть спати про вінційним багатіям. І це називається в них — бути лібералом і любити народ. Завжди ультрароялісти будуть пройняті бажанням стати перами чи камер-юнкерами. Всякий прагнутиме стати біля керма на державному кораблі, бо за це добре платять». іПрагнення опинитися при владі аж ніяк не спричинено бажанням служи ти вітчизні, воно пов'язане лише з го нитвою за грошима «Всяка свіжа думка здавалась тут грубістю». Інтелектуальний розвиток людини не знаходить застосування, бо в ньому немає потреби

життя-боротьба молодого честолюбного героя, Жюльена Сореля, коротке і яскраве, як спалах. Нам відкрився його характер, ми стали свідками його нелегкої душевної боротьби. Ми дізнались, до чого він прагнув, про що мріяв і чому не зміг досягти бажаного

У постійному жаху перед революцією живе провінційна шляхетна родина де Реналів. Пан де Реналь під час минулої революції доніс поліції на чоловіка, що ховався на даху, бунтівника схопили і стратили. Цей злочин тяжіє над усією родиною, і пані де Реналь впевнена, що під час наступної революції їм не врятуватись, благає Жульєна Сореля подбати про її дітей.

І тільки один веселий та освічений старий єпископ безансонський може втриматися в цьому багні. Але з точки зору ієзуїтів, він не є типовим служителем католицизму: його більше цікавить світська антична культура, ніж богословське середньовіччя. Він безмежно радий, коли раптово зустрічає в особі Жульєна однодумця, і змагається з ним у знанні латинської класики. Це — поодинокі світлі спогади про перебування Сореля у бе-зансонській семінарії. Матильда де ла Моль, міркуючи про переваги кохання до простолюдина Сореля, вирішує, що під час майбутньої революції вигідно бути дружиною такого чоловіка

Вищий світ. столична шляхта нічим не відрізняється від провінційної — те ж лицемірство, егоїзм, підступність, жорстокість, але прикрашені аристократичним блиском, витонченими манерами та зовнішньою елегантністю.

література Відеоролики із кінофільму «Червоне і чорне» (Сергій Герасимов, 1976 р) Світова література: підруч. Для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.:рівень стандарту./В.Я.Звиняцьковський,Т.Г.Свербілова,-К.%Освіта,2010.-207с. Мухін В.О.Вивчення зарубіжної літератури. 10клас.-Харків:Веста:Видавництво “Ранок”,2002,-144с. uk.wikipedia.org/wiki/Стендаль www.ukrtvory.com.ua/an.html http://www.refine.org.ua/pageid-2611-1.html