Презентація на тему:
"Пауло Коельо “Алхімік”"

Музичне мистецтво в сучасному Китаї

В сучасному Китаї не забуті стародавні музичні інструменти, які прийшли із глибини століть і дотепер звучать, як в оркестрах, так і сольно. Так, усі пам'ятають, як під час церемонії відкриття Олімпіади в Пекіні пролунало сто древніх китайських інструментів фу, стародавні китайські інструменти ді, поперечна флейта, або такий унікальний інструмент, як хулу сяо народності ачан, яка живе на південному-заході Китаю. Він відомий з 221 року до н.е. і дотепер зберігає свій колишній вид і користується любов'ю народу. А на таких стародавніх інструментах, як ерху, струнний, смичковий інструмент, піпа щипковий інструмент типу лютні. Сучасні виконавці віртуозно виконують не лише стародавні мелодії, але й сучасні мотиви. Кореспондент взяв інтерв'ю у відомого китайського композитора, який живе в Росії, Цзо Чженьґуан. Отже, перше питання, що із себе представляє національна китайська музика і які її особливості. Цзо: «По-перше, найцікавіша особливість китайської музики - пентатоніка, тобто наявність у гамі п'яти щаблів. Європейська музика має діатоніку. Пентатоніка властива й музиці інших азіатських народів. Вона є у монголів, корейців, тюркських народів. По-друге, китайська музика надзвичайно різноманітна. Я б сказав, що музика китайців з північно-східного Китаю також відрізняється від музики китайців, що проживають у Юньнані, на південному-заході країни, як музика, наприклад, норвежців і італійців».

Як сказав далі композитор Цзо Чженьґуан, у кожній китайській провінції, кожному місті або місцевості є свій жанр музики. Наприклад, такий жанр - музична драма. У Китаї їх більше 300 видів. Древньокитайські жанри - пісенні, танцювальні - усі збереглися до нашого часу. Звичайно, продовжує Цзо Чженьгуан, традиційне музичне мистецтво важко зберігати й успадковувати в сучасних умовах, коли надзвичайно широке поширення отримали радіо й телебачення, а також комп'ютери й інші види сучасної техніки, коли молодь у Китаї, як і в усьому світі, захоплюється сучасними танцювальними ритмами й піснями. І, проте, Цзо Чженьґуан уважає, що саме в Китаї дуже добре збереглося музичне національне мистецтво. А в багатьох місцях воно навіть відроджується на новій основі. Наприклад, у Тибеті, Сичуані. Цзо: «Почали з того, що відродили народні свята, а під час свят звучить музика. Наприклад, у Європі, у Франції, Німеччині стародавні народні пісні ніхто вже майже не співає. Також і в Росії. Тих старих жінок, у яких я у свій час записував пісні, збирав фольклор, уже немає. А в Китаї - співають. Я, коли буваю в різних провінціях Китаю, кажу своїм співрозмовникам : зберегти народне мистецтво - це дуже важливо».

На запитання, які закордонні виконавці популярні в Китаї, у якому стані зараз перебуває сучасна китайська естрада, Чзо Чженґуань відповів: «Естрада, у Китаї, звичайно, розвинена. Наприклад, з Росії приїжджає Вітас. Він тут має приголомшливий успіх. Збирає багатотисячні зали. Його голос - незвичайний, високий. По-друге, естетично він відповідає смакам китайської молоді. Китайські дівчата люблять таких хлопців. Він, як принц на білому коні. Дуже симпатичний. Проте, його концерти, образно кажучи, за упакуванням набагато поступаються китайським. Сучасні китайські концерти - це справжні шоу, у Китаї їх уміють зробити по-західному. Світло, костюми... Саме головне, що ці концерти мають колосальний комерційний успіх». Раніше в Китаї великою популярністю користувалися гонконзькі й тайванські пісні. Справа в тому, що у 70-і роки китайські пісні, які створювалися в континентальній частині країни, були сильно ідеологізовані, а звичайним людям дуже хотілося співати ліричні пісні, пісні про любов. Зараз, звичайно, пісні з Гонконгу й Тайваня як і раніше популярні, адже вони часто співаються у континентальному Китаї на загальновживаній мові путунхуа, тому дуже зрозумілі більшості людей. Разом з тим, у КНР за останні 30 років створена справжня музична індустрія, створюються тисячі пісень, які моментально стають популярні в усій країні. Як всім відомо, у китайців чудові голоси, гарний слух. Ось чому в Китаї настільки популярні караоке, де кожна людина може спробувати себе в пісенному мистецтві.