Презентація на тему:
ПАУЛО КОЕЛЬО

ПАУЛО КОЕЛЬО 1947 р.

Пауло Коельо народився в Ріо-де-Жанейро 24 серпня 1947 в сім'ї інженера. З дитинства він мріяв стати письменником. Але в 60-і роки в Бразилії мистецтво було заборонено військовою диктатурою. У той час слово "художник" було синонімом слів "гомосексуаліст", "комуніст", "Наркоман" і "ледар". Турбуючись про майбутнє сина і намагаючись захистити його від переслідувань влади, батьки відправляють 17 літнього Пауло в психіатричну лікарню. Він був випущений з лікарні через три роки, зробивши три спроби втечі. Коельо пізніше зізнався, що його батьки прийняли рішення помістити його в лікарню тому, що хотіли захистити його і не знали, що з ним робити. Досвід і переживання, які він отримав за ці важкі три роки Коельо майстерно виклав у романі «Вероніка вирішує померти».Вийшови з лікарні, Коельо стає гіпі. Він читає все без розбору - від Маркса і Леніна до "Бхагават-гіти«.

Потім, засновує підпільний журнал "2001", в якому обговорюються проблеми духовності, Апокаліпсис. Крім цього Пауло пише тексти анархічних пісень. Зірка року Raul Seixas, бразильський Джим Моррісон, зробив їх такими популярними, що Коельо відразу стає багатим і знаменитим. Він продовжує шукати себе: працює журналістом у газеті, намагається реалізуватися в театральній режисурі і драматургії. Рауль Сейшас Рауль Сейшас(зліва) та Пауло Коельо (справа)

Але незабаром теми його віршів привернули увагу влади. Коельо звинувачують в підривній антиурядовій діяльності, за що тричі заарештовують і піддають тортурам. Вийшовши з в'язниці, Коельо вирішує, що прийшов час зробитися розсудливим і стати нормальною людиною. Він перестає писати і робить кар'єру в CBS Records. Але в Одного прекрасного дня його звільняють без усяких пояснень.

І тоді він вирішує відправитися подорожувати. Випадкова зустріч в Амстердамі приводить його в католицький орден RAM, створений в 1492 р. Тут Пауло навчився розуміти мову знаків і ознак, що зустрічаються на нашому шляху. Згідно ритуалу шляху, орден направляє його в паломницьку подорож в Сантьяго де Компостелла. Подолавши 80 кілометрів по легендарній стежці паломників, Коельо описав цю подорож у своїй першій книзі "Паломництво", виданою у 1987 році.

Незабаром за книгою "Паломництво«, послідувала і друга - "Алхімік", що принесла авторові світову популярність: бурхливий інтерес до роману зберігається ось уже кілька років. Історія про молодого пастуха Сантьяго, що відмовився від обраної його батьками для нього долі священика на користь мандрівок і пошуків скарбів, розказана Коельо в В«АлхімікВ», насправді є лише верхівкою айсберга. У В«АлхімікВ» автор зачіпає тему цілепокладання. Оповідаючи нам про те, як простий пастушок поступив наперекір своїм батькам тому, що його цілі і бажання виявилися достатньо сильними, Коельо натякає на те, що кожна людина може прийти до успіху, але тільки за умови, що він чітко визначить для себе те, яким він, цей успіх, повинен бути.

В 1999 році в Італії, повернувшись у готель з виступу на конференції, Коельо виявив у себе в номері рукопис: бразильська повія Соня розповідала в ній про своє життя в Європі. Коельо зацікавився цією історією і три роки потому нарешті зустрівся з Сонею в Цюріху. Та відвела його до місцевого квартал публічних будинків, де і відбулася незвичайна зустріч з читачками: Коельо підписав кілька книг для Соні і її подруг. Епізод цей отримав висвітлення в друку, після чого на черговій зустрічі з читачами в Женеві ще кілька повій з різних країн вручили Коельо свої рукописи. Тут він познайомився з Марією, Емі, Ванессою і багатьма іншими дівчатами. Враження від цих зустрічей і лягли в основу роману "Одинадцять хвилин" і образу його головної героїні. Головна героїня роману, Марія, народилася на північному сході Бразилії. Вона молода і красива і без праці може вийти заміж. Але перш, ніж одружитися, вона хоче здійснити мрію свого дитинства - побачити Ріо-де-Жанейро. Два роки вона збирає гроші на подорож і, нарешті, потрапляє в місто своєї мрії. Тут, на пляжі Копакабани, вона знайомиться зі швейцарським бізнесменом. Той кличе її поїхати з ним Європу і обіцяє зробити з неї зірку театру. Марія не проти ризикнути і, заручившись батьківським благословенням, підписує контракт і відправляється в Женеву. Прочитай вона контракт уважніше, вона зрозуміла б, що прирікає себе на злиденне життя танцівниці у нічному клубі. І дуже скоро Марія стає повією. На цьому шляху розчарувань - шляху, який випадає на долю багатьом наївним дівчатам, - Марія швидко дорослішає і забуває свої дитячі мрії про щастя. Всього за якийсь рік, "торгуючи своїм часом без права викупити його назад ", Марія стає прагматичною, тверезої і реалістичною. На зміну надіям, ідеалам і мріям приходить конкретна і практична мета: заробити грошей і купити ферму в Бразилії. Відтепер її тіло - лише засіб для досягнення цієї мети. Паралельно оповідання від особи автора розгортається повість у щоденнику, якому Марія перевіряє роздуми про цю гірку порі свого життя. Роман "Одинадцять хвилин" - це не просто історія повії. Тут важливо не стільки те, яка доля спіткала Марію, скільки те, чому вона навчилася на своїй нелегкій досвіді життя на чужині. Ось що пише вона у своєму щоденнику: "І євангелія, і всі священні писання усіх релігій були написані в вигнанні, в пошуках Бога: ось з таких сумнівів і народжуються всі книги і картини, тому що ми не хочемо - та й не можемо! - Забути, хто ми такі ".

Зараз він живе зі своєю дружиною, Христиною, в Ріо-де-Жанейро, в Бразилії, і в Тарбі, у Франції.

Наступними книгами були «Бріда» (1990), « Валькірії » (1992), «Мактуб» (1994), «На березі Ріо Пєдра села я і заплакав» (1994), «П’ята гора» (1996), «Книга Воїна світла» (1997), «Вероніка вирішує померти» (1998) «Диявол и сеньйоріта Прім» (2000).  

Його останні роботи: «Одинадцять хвилин» —2003 «Заір» (2005), «Відьма з Портобелло» (2006) , «Переможець залишається один» (2008) « Алеф » (2010).

Пауло Коельо отримав безліч престижних міжнародних нагород. Критики відзначають його реалістичний, повний поезії та філософії стиль. Мова символів у романах Коельо говорить безпосередньо з серцями читачів і це робить його романи популярними в усьому світі.

Шанувальники Коельо високо цінують його духовність, чесність, мудрість, а також його інтерес до загальносвітових проблем і відкритість до спілкування з людьми в незалежності від їх походження та матеріального становища.

Пауло Коельо є почесним радником в програмі ЮНЕСКО «Міжкультурні та міжрелігійні діалоги». У 2007 році йому було присвоєно звання Посла доброї волі ООН, що сприяло його роботі в галузі міжкультурного діалогу та захисту прав дітей.

У 2009 році Пауло Коельо потрапив у Книгу Рекордів Гіннеса як автор самого перекладного в світі роману (Алхімік). Більш того, на Франкфуртському книжковому ярмарку в 2003 році, він за одну автограф сесію підписав найбільшу кількість різномовних видань роману Алхімік (книги на 53 мовах), за що також потрапив до Книги Рекордів Гіннеса.

Підготував учень 11-Б класу Заверуха Ілля