Патрик Зюскінд
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
«Отже, він усе-таки є…» Так патріарх німецької літературної критики Марсель Рейх-Раніцкі охарактеризував Патрика Зюскінда після виходу роману «Парфумер».
Дитинство Пізніше вчився в Екс-ан-Провансі (Франція), щоб покращити свої знання французької. В подальшому вивчав англійську, іспанську, латинську, грецьку також політологію, мистецтво та теологію.
Творчість Сам Патрик Зюскінд прокоментував свою п’єсу так: «У ній поряд з іншим ідеться про існування людини у своїй маленькій кімнатці. Я керувався при написанні своїм власним досвідом, тому що я також значну частину свого життя проводжу в маленьких кімнатах. Але я сподіваюся, що колись знайду таку кімнату, яка буде настільки мала та тісна, що я втомлюся від самотності. І тоді я напишу п’єсу для двох акторів у більшій кількості кімнат».
Доля чи випадковість? Секретарка впливового цюріхського видавництва «Діоген» побачила в театрі п’єсу «Контрабас» такого собі Патрика Зюскінда. Наступного дня вона розхвалила театральну подію своєму шефові, видавцеві Даніелю Кеелю. Видавець, будучи людиною зайнятою, в театр піти не зміг, але попросив принести йому п’єсу. Твір справив на нього враження, і невдовзі він відвідав перспективного автора в його квартирці на горищі у Мюнхені.
“Поганий” роман Зюскінд на запитання, чи є в нього ще якісь нові твори, відповів, що має роман, щоправда, поганий. Переглянувши рукопис, видавець був у захваті, але проявив обережність і видав книгу тиражем лише в десять тисяч примірників, які одразу ж розійшлися. Уже через два місяці вийшло друге видання – 155 тисяч примірників. Роман «Парфумер» дев’ять років перебував у списках німецьких бестселерів.
Екранізація роману з’явилася лише через два десятиліття після його опублікування. Після тривалих зволікань Зюскінд таки піддався вмовлянням свого друга Бернда Ейхінгера і продав йому права на екранізацію роману за 10 мільйонів євро.
Про фільм Тыквер, как и Зюскинд, досконально точен в деталях, разборчив в смесях красивого и безобразного — этими противоречивыми сценами он наполнил фильм. И уродство, и красота открываются в одинаковой степени глубины последовательности: деталь за деталью. С поразительной точностью режиссер воссоздает картинку, которая витала в голове во время чтения книги. Фильм насыщен красками: очень точно подобраны нужные тона, свет, оттенки неголливудских цветов. Мир человека, для которого запах — единственный критерий, Тыквер смог передать на экране как нельзя лучше. Воздействовать на обоняние зрителей — это сложнее. В целях достижения обонятельного эффекта используются все изобразительно-выразительные средства — звуки, музыка, движение, диалоги и монологи, ракурсы, планы — это все, что можно было сделать. Но в этом экранизации так и не удалось догнать мастера слова Зюскинда: его текст был настолько искусным, что во время чтения казалось, будто воздух пропитывается легким намеком на описанные ароматы. И все равно Тыквер великолепно справился с задачей, эстетически тонко прочувствовав, какие ингредиенты нужны для каждого кадра и раскрытия гениального образа Жана-Батиста Гренуя.
Божественний запах любові... Зюскінд відкриває нам таємницю людських стосунків. Запах, вважає автор,впливає на нашу підсвідомість і викликає в нас ті або інші почуття, хоча ми навіть не здогадуємося про їх джерело. Саме таке відкриття робить Гренуй і вчиться відтворювати будь-які аромати, а потім і почуття. Відкриття Гренуя приводить до катастрофічних наслідків. Один з них полягає в тому, що герой не залишає нам чудотворного рецепта: ми приречені здогадуватись про його склад і самостійно шукати цей божественний запах любові...
Якщо П. Зюскінд у своїх творах знову й знову повертається до теми мистецтва, становлення генія і його катастрофи, то виникає припущення, що так само як його ранній досвід невдач у мистецтві, так і протест проти батька знайшли своє відбиття в ки про те, що сила генія може бути творчою або руйнівноюзалежно від того, що супроводжує його — любов чи ненависть. Якщо генійобирає шлях зла, безмірна сила його таланту знищує його самого й незалишає нічого корисного для світу. Тому історія й не зберігає іментаких людей.
Геніальний відлюдник Патрик Зюскінд має імідж відлюдькуватого та сором’язливого одинака. Своє останнє інтерв’ю він дав ще понад 20 років тому. Приблизно такої ж давності й незначна кількість його публічних фото. Він майже не виступає на публіці і відмовився від кількох літературних нагород. Попри те, що роман Зюскінда «Парфумер» перекладено на понад 40 мов, в тому числі українську, і він розійшовся 15-мільйонним тиражем, про самого автора й досі мало що відомо. З гідною подиву впертістю Зюскінд продовжує залишатися інкогніто і для читачів, і для ласих на сенсації ЗМІ.
Дизайнер та парфумер Тьєрі Мюґлер вирішив матеріалізувати “парфумерну колекцію” Жана Батіста Ґренуя.
До свого найуспішнішого роману «Парфумер» Зюскінд продемонстрував своє відношення. «Написати такий роман – це жахливо. Я не думаю, що я зроблю це ще раз» – зізнався він 1985 року. Його скромність і потаємність мають свої принципи. Вони здаються глибокою недовірою до прилічення митця до лику святих.
Кажуть, у юності Патрик Зюскінд пожартував, що хотів би написати книгу, з якої міг би прожити все життя. Саме так воно й сталося. Кажуть, у юності Патрик Зюскінд пожартував, що хотів би написати книгу, з якої міг би прожити все життя. Саме так воно й сталося.
Схожі презентації
Категорії