Презентація на тему:
Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст.

Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст.

Модернізм (фр. modernisme) Загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Модерністські напрями виникли як заперечення натуралістичної практики в художній царині, обґрунтованої філософією позитивізму.

Визначальні риси  модернізму:         - новизна та антитрадиціоналізм;  - у творах затверджується перевага форми над змістом;  - заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання; - індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача; - психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»; - широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва; - використання символу як засобу пізнання і відтворення світу; - ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);  - естетизм. 

Основні течії європейської поезії XX ст. Акмеїзм Дадаїзм Експресіонізм Неоромантизм Сюрреалізм Символізм Футуризм та ін.

АКМЕЇЗМ Акмеїзм (від грец. ακμή - вершина, найвищий ступінь чого-небудь, міць) — модерністська течія в російській поезії 1910-х років, що об'єднала Миколу Гумільова, Анну Ахматову, Осипа Мандельштама, Сергія Городецького та інших митців. Досить часто акмеїсти іменують свій напрям «адамізмом» (від першої людини, прабатька Адама). М. Гумільов визначав адамізм як «мужньо твердий і ясний погляд на життя». До течії застосовувався також термін М. Кузьміна «кларизм» (від лат. clams — ясний), яким поет називає «прекрасну ясність» як одну з основних засад нової поезії.   Микола Гумільов Анна Ахматова Осип Мандельштам Сергій Городецький

Молитва Дай мне горькие годы недуга, Задыханья, бессонницу, жар, Отыми и ребенка, и друга, И таинственный песенный дар – Так молюсь за Твоей литургией После стольких томительных дней, Чтобы туча над темной Россией Стала облаком в славе лучей. Анна Ахматова

Символізм Одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.  Теоретиком символізму вважається Ш. Бодлер. Він висунув теорію «системи відповідностей», за якою всі предмети і явища, всі чуття і почуття невидимо зв'язані в одну невиразну, містичну цілість. Завдання митця — побачити ці зв'язки, розплутати їх, показати таємничу залежність усього на світі. Ш.Бодлер П.Верлен А. Рембо М. Метерлінк О. Блок

Дадаїзм Трістан Тцара Дадаїзм (франц. dadaïsme від dada — дитячий дерев'яний коник; перен.: незв'язний дитячий лепет) — авангардистська літературна течія (1914— 1924 pp.), яка виникла в Швейцарії. її засновники — Трістан Тцара, Р. Гюль-зенбек, Г. Валь, Г. Арп.  Дадаїзм був свого роду протестом проти ідеологій, політичних структур, раціональної логіки, логоцентризму, моральних норм.

Провідними настроями експресіоністської лірики є жах, розпач, почуття болісної залежності сучасної особистості від соціальних та історичних зламів, очікування апокаліптичної катастрофи, відчайдушний пошук втрачених моральних засад буття. Поети, що належали до цієї течії, змальовували світ, охоплений злом, потворністю, хаосом, руйнівними силами. При цьому зовнішнє і внутрішнє буття зливалися: потрясіння ліричного «я» подавалося як потрясіння дійсності. Експресіоністську поетику вирізняють загострена емоційність, гротескність образів, «вибухове» слово, плакатність письма. Представниками експресіонізму в літературі були Ґ. Гайм, Ф. Верфель, Ґ. Тракль, Ґ. Бенн та ін. Експресіонізм Ґ. Гайм Ф. Верфель Ґ. Тракль Ґ. Бенн

Неороманти зм Неороманти зм  (від грецьк. νέος - молодий, новий і фр. romantisme) — умовна назва естетичних  тенденці, що виникли влітературі на межі 19-20 століть. Течія раннього модернізму. Сюжетові неоромантичного твору притаманні напруженість, елементи небезпеки, боротьби, таємничі або надприродні події.

Сюрреалізм Засновником сюрреалізму був французький письменник Андре Бретон   Філософськими засадами сюрреалізму є суб'єктивно-ідеалістичні. теорії Інтуїтивізму, фрейдизму, східні містико-релігійні вчення. Естетичні засади напряму викладено в «Маніфестах сюрреалізму» А. Бретона. Сюрреалісти закликали звільнити людське «Я» від «пут» матеріалізму, логіки які вони вважали породженням буржуазної цивілізації. На їхню думку, митцю слід спиратися на досвід несвідомого вираження духу — сни, галюцінаціїї, марення, інтуїтивного аби проникнути по той бік світодовсті, осягнути нескінченне й вічне. Сюрреалізм заперечує прийняті суспільні форми сучасного життя, технічної цивілізації, культури, моральних засад, під впливом Зигмунда Фрейда пропагує психічний анархізм, автоматизм вислову, звільнення від контролю розуму, спонтанність підсвідомості. Гійом Аполлінер Луї Арагон Андре Бретон Поль Елюар

Футуризм Мистецтвом майбутнього проголосив себе на світанку XX ст. футуризм (від лат. - майбутнє). Батьківщиною футуризму була Італія, його «хрещеним батьком» - італійський поет Філіппо Томмазо Марінетті. Футуризм вважає за необхідне повне знищення синтаксису та пунктуації, скасування прикметників і прислівників, вживання дієслова лише в неозначеній формі... Італійські авангардисти - за образну насиченість твору: "Тільки дуже образна мова здатна охопити всю багатоманітність життя та його напружений ритм". Рух життя слід відтворювати "ланцюгом асоціацій". Філіппо Т. Марінетті В.Маяковський Борис Пастернак Фортунатто Деперо