Презентація на тему:
Михайло Лермонтов

Біблійна композиція Виконала роботу учениця 9-Б класу Чугунова Інна

Передусім, варто звернути увагу, що Біблія, взагалі – не одна книга, а ціла збірка книг. Першим, що ви побачите, відкривши Біблію, буде зміст – список книг, які до неї входять. Як мінімум, там будуть перераховано 66 книг. У цьому випадку на титульному аркуші буде написано “канонічні книги”. Це означає, що ваше видання Біблії містить абсолютний канон – ті 66 книг, які визнані стандартом (каноном) усіма християнськими церквами. 

Якщо ж такого напису немає – не лякайтеся, у вас нічого не відняли, просто додали ряд єврейських текстів, що мали розповсюдження в першому столітті грецькою мовою. Перші християни запозичували ці тексти в юдеїв ще до того, як ті визначилися зі своїм каноном, який ми тепер називаємо каноном Старого Завіту. Пізніше, у Середні віки, християнський канон Старого Завіту порівняли з каноном юдейським, і виявилось, що ці книги до нього не входять. Через це багато церков не визнають ці книги як канонічні, і для них існує особлива назва – неканонічні книги, або апокрифи.

У всякій бібліотеці книги розставлені по стелажах і полицях не випадковим чином, а систематизовані за різними критеріями: за жанром, за автором, за хронологією, врешті-решт – за розміром книг (на одній полиці стоять книги в твердій палітурці, а на другій – тонкі брошури). Так само і в Біблії. Чому, скажімо, Послання до Римлян стоїть раніше Послання до Галатів? З цієї самої причини – обидві книги розташовані на одній полиці “Листування апостола Павла”, але спершу йдуть книжки товстіші, потім – тонкіші. Так само і на стелажі “Пророчі книги”: невеликі за об’ємом (так звані “малі пророки”) стоять на одній полиці, товстіші (“великі пророки”) на іншій.

Книги, що становлять Біблію, дуже різні за своїми жанрами: це і історичні хроніки, і законодавчі кодекси, і сукупність мудрих висловів, і поезія, і листування, і опис таємничих видінь, і повчальні історії. У більшості своїй вони написані різними людьми. Важко навіть уявити собі це різноманіття: Біблію створювали близько сорока різних авторів, які писали трьома різними мовами (староєврейською, арамейською і грецькою) і жили на трьох континентах (у Європі, Азії і Африці). Це були царі, вельможі, пастухи, військовополонені, воєначальники, ремісники, виночерпії, лікарі, історики, чиновники, податкові інспектори. Люди різних професій, різного культурного рівня, які жили в різних країнах, говорили різними мовами. Більшість з них не знала і ніколи не бачила, а дуже часто і не підозрювала про існування один одного. Більше того, вони жили в різний час: період їх життя складає 1500-2000 років, тобто самі ранні тексти Біблії були написані, як мінімум, за півтори тисячі років до написання найбільш пізніх книг.

Але є щось особливе, що відрізняє цю бібліотеку від інших. Не дивлячись на те, що її тексти писали 40 різних людей упродовж двох тисячоліть, у різних країнах, різними мовами, це – єдина Книга, єдиний і цілісний твір в абсолютному значенні цього поняття. У Біблії є єдина тема: грішне людство отримало спасіння милістю Божою. Ця тема проходить крізь усю Книгу.

У Біблії є і єдина композиція. Подібно музичному твору, Біблія має вступ, в якому вводяться всі теми, що піднімаються в ній. Головний інструмент тут – Бог. Нікого немає окрім Нього. Він вимовляє слово – і усе суще, усі співзвуччя подібно космічному вибуху уриваються з небуття в буття. І в усій Біблії немає жодної важливої теми, основа якої не була б закладена в скупих і величних віршах перших одинадцяти розділів книги Буття. Наступні частини Старого Завіту звучать як експозиція, розвиток теми, після чого настає кульмінація – Євангелія. Потужне звучання всього оркестру досягає найвищого підйому в розповіді про Страждання і Воскресіння Христові.

Настає реприза, завершення всіх тем – Дії Святих Апостолів і Послання. Наприкінці ж звучить потужний фінал – книга Одкровення Іоанна Богослова. І яким би різноманітним і багатозвучним не був би весь цей грандіозний твір, кожна його деталь працює на головну ідею, складаючи єдину композицію. Далі, в усій Біблії є одна головна Діюча Особа – Ісус Христос. Він царює в усьому просторі твору. Усе в Біблії підпорядковано тільки Йому і формується Ним, для Нього і через Нього. Він Сам переконує нас у цьому: “Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене” (Євангеліє від Іоанна 5:39). Уся Біблія розповідає про Христа, починаючи з найперших віршів – «усе Ним i для Нього створено; i Він є раніш усього, i все Ним стоїть» (До Колосян 1:16-17).

Отже, Біблія має єдину тему, єдину композицію і одну головну Дійову Особу. Уявіть собі якийсь інший твір, що складається з деталей, які зробили різні люди, у різний час, у різних місцях. І, проте, це – єдиний твір. Хто бував на Виставці Досягнень Народного Господарства в Москві, бачив там “улюблений місячний трактор” – Місяцехід.

Так і Біблія, не дивлячись на те, що написана різними людьми, у різний час, різними мовами, має Єдиного Автора, Єдиного Генерального Конструктора, Який вклав, вдихнув у серця цих людей бажання, – надихнув їх – виготовити ці деталі, написати ці книги, що слугують єдиній меті. Саме про це пише апостол Павло: “Усе Писання богодухновенне і корисне для навчання, для викривання, для виправляння, для наставляння в праведності; нехай буде досконала Божа людина, до всякого доброго діла готова” (2 до Тимофія 3:16-17).