Презентація на тему:
Літературна балада. Франсуа Війон “Балада прикмет”. Особливості жанру літературної балади

Тема Літературна балада. Франсуа Війон “Балада прикмет”. Особливості жанру літературної балади.

Епіграф уроку Мені боляче… цей біль – доля моя. Франсуа Війон

Актуалізація опорних знань Критерії відмінності фольклорного твору від літературного Фольклорний твір Немає певного автора. Текст має варіанти за обсягом і об’ємом. Пов’язаний з країною і часом описаної у творі події. Літературний твір Є автор твору. Текст незмінний. Виходить за межі певного часу і країни.

Словникова робота Літературна балада – авторський віршований ліро-епічний твір фантастичного, історико-героїчного чи соціально-побутового змісту, у якому напруженість сюжету зумовлена внутрішнім конфліктом героя. Літературна балада – своєрідне продовження жанру балади фольклорної. Поступово цей літературний жанр поширювався в різних країнах Європи. Нова хвиля зацікавлення баладним жанром спостерігалася у ХVІІІ – ХІХ ст.

Літературні балади Майстри слова не лише записували і публікували народні пісні, а й самі створювали балади. У ХІІІ-ХІV ст. вона поширилася в Італії. У творчості італійського поета Данте Аліг’єрі балада остаточно втратила ознаки “танцювальної пісні”. Сталих ознак жанр балади набув у ХІV ст. в придворній Франції, а особливого розвитку зазнав у ХV ст. у творчості Франсуа Війона. Молодий англійський поет Томас Чаттертон , наслідуючи закони фольклорної балади і використовуючи її сюжети, почав писати власні твори під псевдонімом ченця Томаса Роулі.

Літературні балади Томас Чаттертон (англ. Thomas Chatterton, 1752— 1770) — англійський поет. Батько помер за 4 місяці до його народження, мати виховувала сина одна. З 12 років Томас писав поеми, видаючи їх за середньовічні записи, знайдені в старовинній церкві. Не отримавши визнання (його поеми відмовлялися публікувати), він прийняв отруту і помер. Йому в той час навіть ще не було 18 років. Практично всі його твори опубліковані після його смерті. Його вірші — одна з містифікацій під літературу Середньовіччя, популярних в кінці XVIII — на початку XIX ст. Чаттертон був для романтиків культовою фігурою “невизнаного генія”.

Літературні балади Поети відтворювали дух фольклорної балади, наближаючи свої твори до “голосу народу”. Часом імітація була такою бездоганною, що обманювалися навіть фахівці-філологи. Так, шотландський поет Джеймс Макферсон видав збірку своїх балад, які приписав землякові, середньовічному воїнові-барду Оссіану. Містифікацію відкрили, але надзвичайний успіх книжки надихнув чимало поетів на стилізацію своїх творів під народну поезію.

Зміст і побудова літературної балади Літературна балада за змістом і формою подібна до народної. В основі її сюжету також незвичайний випадок, драматична, іноді трагічна подія. Наявне протистояння між людьми, людиною і природою, людиною і фантастичними істотами. Балада побудована традиційно: експозиція, зав’язка, основна частина, розв’язка. Наявність усіх чотирьох композиційних частин не обов’язкова в кожному конкретному творі.

Ознаки літературної балади Це жанр художньої літератури: віршований ліро-епічний твір. Має конкретного автора. Проблематика філософська, морально-етична. Напруженість сюжету часто зумовлена внутрішніми переживаннями героя. Присутність оповідача. Висловлення авторської оцінки подій. Наявність прихованих діалогів. Використання рефрену, анафори, антитези.

Відмінності між фольклорною та літературною баладами Літературна балада постійно збагачувалася новими темами і сюжетами, набувала національних ознак. Вона не тільки зацікавлювала читача історичним минулим, а й відкривала перед ним світ людських почуттів, змушувала замислитися над філософськими проблемами буття. Поряд із казково-фантастичними, історико-героїчними та соціально-побутовими виник ще один різновид – філософська балада. Часто напруженість сюжету в літературній баладі зумовлена не зовнішньою дією, а внутрішнім конфліктом, змаганням героя із самим собою, власними почуттями. На відміну від народної балади, в літературній звучить голос автора, читач відчуває його ставлення до подій і героїв. У літературній баладі переважає прихований діалог.

Художні прийоми Епітет – художні означення. Метафора – розкриття суті явища або предмета за рахунок перенесення його значення на інші на основі схожості чи контрастності. Антитеза – протиставлення. Анафора – повторення однакових звуків, складів чи слів на початку віршованих рядків чи строф. Рефрен – рядок або кілька рядків, що повторюються наприкінці строфи (як приспів у пісні).

Майстри літературної балади Франческо Петрарка (Італія) (1304 – 1374) – італійський поет, глава старшого покоління гуманістів, один з найвеличніших діячів епохи Відродження (Ренесансу), у Римі був увінчаний лавровим вінком як король поетів.

Майстри літературної балади Данте Аліг’єрі (Італія) (1265 – 1321) – знаменитий італійський мислитель і поет, автор “Божественної комедії”.

Майстри літературної балади Герцог Карл (Шарль) Орлеанський (Франція) (1394 – 1465) – французький феодал і воєначальник, член королівського дому Валуа – онук короля Карла V, один з найвидатніших поетів Франції.

Майстри літературної балади Герцог Карл (Шарль) Орлеанський БАЛЛАДА 59 Я одинок – затем, что одинок; Я одинок – зашла моя денница. Я одинок – сочувствия не в прок; Я одинок – любовь мне только снится. Я одинок – с кем скорбью поделиться? Я одинок – но тщетно смерть зову. Я одинок –мне не о чем молиться, Я одинок – я попусту живу. Я одинок – сколь жребий мой жесток! Я одинок – где горестям граница? Я одинок – кому пошлешь упрек? Я одинок – полна моя слезница. Я одинок – мне не к чему стремиться! Я одинок – стенаний не прерву! Я одинок – вся жизнь моя – темница. Я одинок – я попусту живу. Я одинок – таков мой горький рок; Я одинок – дочитана страница; Я одинок – печален сей зарок, Я одинок – ничем не исцелиться, Я одинок – о где моя гробница? Я одинок – я дочитал главу. Я одинок – я сплю, но мне не спится. Я одинок – я попусту живу. Я одинок: как долго медлит жница! Я одинок во сне и наяву: Я одинок: а жизнь все длится, длится. Я одинок – я попусту живу. Перевод с английского Е. Витковского БАЛЛАДА 69 Когда-то были у меня друзья, Любовь была во всем моя подмога; Божка любви азартно славил я, В прологе – не провидел эпилога. Однако к горестям вела дорога, И ныне скорбь меня взяла в тиски, Ушел покой из моего чертога: Разбито все, – кто склеит черепки? Мне грезы не даруют забытья, Не радуют меня красоты слога; Прекрасна жизнь – однако не моя; Исчез огонь – осталась боль ожога. Печально подведение итога: Я жил, лелея радости ростки; Но сколь же ныне я наказан строго! Разбито все, – кто склеит черепки? Ужель не даст мне вечный судия Для новой благодарности предлога? Сколь тягостна сия епитимья: Все, что провижу – горько и убого; Во всем – один обман, одна тревога, – Пусть возносить мольбы – не по-мужски, Но я молюсь у смертного порога; Разбито все, – кто склеит черепки? Любовь, даруй мне счастья хоть немного, Да будут дни печалей далеки! Я справедливости прошу у Бога: Разбито все, – кто склеит черепки? Перевод с английского Е. Витковского

Майстри літературної балади Герцог Карл (Шарль) Орлеанський Время сбросило одеянье Ветра, холода и дождей, Как парча на природе всей Солнца радостное сиянье… Струй серебряных трепетанье И река несёт, и ручей, В каждой капле – отблеск лучей, Полон снова мир обаянья! Время сбросило одеянье Ветра, холода и дождей… Ах, благодатная Весна, Всему на свете служишь ты – Для скуки нам зима дана, Весна дается для мечты. Узнав, что ты уже в пути, Зима бежит, и вот Не может скуку в нас найти Твой радостный приход. Зима все старит, на поля, Как седину, кидая снег; Дрожит промерзшая земля, И замерзает человек. Приютом слабым служит дом, И птица не поет, Но топит самый снежный ком Твой радостный приход. Зимою солнце, небеса От взгляда прячет плащ из туч, Но вот – от Бога чудеса! – Опять сверкнул весенний луч, Помолодело все вокруг, Приходит новый год, И гонит тень от зимних мук Твой радостный приход. Перевод В. Любимова

Майстри літературної балади Жан де Лафонтен (Франція) (1621 – 1695) – знаменитий французький байкар.

Майстри літературної балади Віктор Гюго (Франція) (1802 – 1885) – французький поет, прозаїк, драматург; глава і теоретик французького романтизму; член Французької академії.

Майстри літературної балади Роберт Бернс (Шотландія) (1759 – 1796) – британський (шотландський) поет, фольклорист, автор багатьох віршів та поем.

Майстри літературної балади Вальтер Скотт (Шотландія) (1771 – 1832) – всесвітньовідомий шотландський письменник, поет, історик, мав феноменальну пам’ять.

Майстри літературної балади Роберт Льюїс Стівенсон (Шотландія) (1850 – 1894) – всесвітньовідомий шотландський письменник і поет, автор відомих пригодницьких романів і повістей.

Майстри літературної балади Генріх Гейне (Німеччина) (1797 – 1856) – знаменитий німецький поет, публіцист, критик.

Майстри літературної балади Йоганн Вольфганг фон Гете (Німеччина) (1749 – 1832) – поет, драматург, прозаїк, філософ, вчений.

Майстри літературної балади Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (Німеччина) (1759 – 1805) – поет, філософ, історик драматург, представник романтизму в літературі.

Майстри літературної балади Адам Міцкевич (Польща) (1798 – 1855) – польський поет і діяч національно-визвольного руху, представник епохи романтизму; вважається національним поетом і одним з найвеличніших представників слов’янської літератури.

Майстри літературної балади Василь Андрійович Жуковський (Росія) (1783 – 1852) – російський поет, перекладач, почесний член Петербурзької Академії Наук, академік, таємний радник.

Майстри літературної балади Олександр Сергійович Пушкін (Росія) (1799 – 1837) – російський поет, драматург, прозаїк, реформатор російської літературної мови, представник романтизму і реалізму.

Майстри літературної балади Яків Петрович Полонський (Росія) (1819 – 1898) – російський поет і прозаїк.

Майстри літературної балади Михайло Юрійович Лермонтов (Росія) (1814 – 1841) – російський поет і прозаїк.

Майстри літературної балади Афанасій Афанасійович Фет (Шеншин) (Росія) (1820 – 1892) – російський поет-лірик, перекладач, мемуарист.

Майстри літературної балади Олексій Костянтинович Толстой (Росія) (1817 – 1875) – граф, російський поет, письменник, член Петербурзької АН.

Майстри літературної балади Тарас Григорович Шевченко (Україна) (1814 – 1861) – великий український поет, художник, вважається засновником сучасної української літературної мови.

Майстри літературної балади Франсуа Війон (Франсуа Монкорб’є) (Франція) (1431 – після 1463) – останній і найвеличніший з поетів французького середньовіччя. Навчався в Празькому університеті, здобув звання магістра. Був веселим, розбишакуватим, організатором бійок і вечірок. Не раз потрапляв до в’язниці. З 1457 по 1461 рік жив при дворі Карла Орлеанського, був придворним поетом. Засуджений до страти за розбійні напади. Страту замінили на вигнання. Сліди поета губляться у Європі після 1463 року.

Поетичні змагання авторів балад Балади були невеликими, легко запам’ятовувалися, швидко ставали популярними і в простого люду, і у вишуканого панства. У середні віки влаштовували поетичні змагання авторів балад. До замку феодала збиралися поети, аби скласти й виконати баладу, а судді (часто володарі замків) визначали переможця, якого нагороджували коштовним подарунком чи навіть посадою придворного поета.

Замок Блуа

“Баллада поэтического состязания в Блуа” От жажды умираю над ручьём. Смеюсь сквозь слёзы и тружусь играя. Куда бы ни пошёл, везде мой дом. Чужбина мне – страна моя родная. Я знаю всё, я ничего не знаю. Мне из людей всего понятней тот, Кто лебедицу вороном зовёт. Я сомневаюсь в главном, верю чуду. Нагой, как червь, пышнее всех господ, Я всеми принят, изгнан отовсюду. Я скуп и расточителен во всём. Я жду и ничего не ожидаю. Я нищ и я кичусь своим добром. Трещит мороз – я вижу розы мая. Долина слёз мне радостнее мая. Зажгут костёр - и дрожь меня берёт. Мне сердце отогреет только лёд. Запомню шутку я и вдруг забуду. И для меня  презрение – почёт. Я всеми принят, изгнан отовсюду. Не вижу я, кто бродит под окном, Но звёзды в небе ясно различаю. Я ночью бодр и засыпаю днём. Я по земле с опаскою ступаю. Не вехам, а туману доверяю. Глухой меня услышит и поймёт. И для меня полыни горше мёд. Но как понять, где правда, где причуда? И сколько истин? Потерял им счёт. Я всеми принят, изгнан отовсюду. Не знаю, что длиннее – час иль год. Ручей иль море переходят вброд? Из рая я уйду, в аду побуду. Отчаянье мне веру придаёт. Я всеми принят, изгнан отовсюду. Перевод И. Эренбурга

Бесіда з учнями за змістом балади Що кидається у вічі з першого ж сприйняття? Яку форму розмови обрав Війон? Чому у творі так багато протиставлень? Як зветься такий спосіб зображення? Чи зацікавила вас балада? Чому?

Балада прикмет Я знаю – мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю – є співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як господь створив людину, Я знаю все й не знаю лиш себе. Я знаю всі шляхи й всі манівці, Я знаю небо щастя й сліз долину, Я знаю, як на смерть ідуть бійці, Я знаю і чернички спідничину, Я знаю гріх, але грішить не кину, Я знаю, хто під течію гребе, Я знаю, як в бочках скисають вина, Я знаю все й не знаю лиш себе. Я знаю – коні є і є їздці, Я знаю, скільки мул бере на спину, Я знаю, хто працює без упину, Я знаю сну й пробудження хвилину, Я знаю Рим і як він всіх скубе, Я знаю і гуситську всю провину, Я знаю все й не знаю лиш себе ----------------------------------- Я знаю палац, знаю і хатину, Я знаю цвіт, і плід, і соб-цабе, Я знаю смерть і знаю домовину, Я знаю все й не знаю лиш себе. Переклад Л. Первомайського

Текстологічний аналіз “Балади прикмет” Запитання та завдання для учнів Що можна сказати про настрій цього твору та про вдачу зображуваної людини? Чим цікава форма балади? Чого досягає цим поет? Яким зображено світ, суспільство у цій баладі? Якими є основні “прикмети” життя? Чи можна сказати, що, створюючи цей образ, поет використовує антитезу? Наведіть приклади з балади. Як ви поясните рядки: “Я знаю по голках сосну й ялину”; “Я знаю чорне, біле і рябе”; “Я знаю все й не знаю лиш себе”?

Песенка студента Во фpанцузской стоpоне, Hа чужой планете Пpедстоит учиться мне В унивеpситете. До чего тоскую я – Hе сказать словами, Плачьте ж, милые дpузья, Гоpькими слезами, Hа пpощание пожмём Мы дpуг дpугу pуки, И покинет отчий дом Мученик науки. Вот стою, деpжу весло, Чеpез миг отчалю, Сеpдце бедное свело Скоpбью и печалью. Тихо плещется вода – Голубая лента, Вспоминайте иногда Вашего студента. Много зим и много лет Пpожили мы вместе, Сохpанив святой обет Веpности и чести, Hу так будьте же всегда Живы и здоpовы, Веpю день пpидёт, когда Свидимся мы снова, Всех вас вместе собеpу, Если на чужбине Я случайно не помpу От своей латыни. Если не сведут с ума Римляне и гpеки, Сочинившие тома Для библиотеки, Если те пpофессоpа, Что студентов учат, Гоpемыку-школяpа Hасмеpть не замучат, Если насмеpть не упьюсь Hа хмельной пиpушке, Обязательно веpнусь К вам, дpузья-подpужки. Вот стою, деpжу весло, Чеpез миг отчалю, Сеpдце бедное свело Скоpбью и печалью. Тихо плещется вода – Голубая лента, Вспоминайте иногда Вашего студента. Перевод Л. Гинзбурга

Вічний студент із “Великого заповіту” Ф. Війона

Молитва Пока Земля ещё вертится, пока ещё ярок свет, Господи, дай же Ты каждому, чего у него нет: Мудрому дай голову, трусливому дай коня, Дай счастливому денег… И не забудь про меня. Пока Земля ещё вертится, Господи, – Твоя власть! Дай рвущемуся к власти навластвоваться всласть, Дай передышку щедрому хоть до исхода дня. Каину дай раскаяние... И не забудь про меня. Я знаю: Ты всё умеешь, я верую в мудрость Твою, Как верит солдат убитый, что он проживает в раю, Как верит каждое ухо тихим речам Твоим, Как веруем и мы сами, не ведая, что творим! Господи, мой Боже, зеленоглазый мой! Пока Земля ещё вертится, и это ей странно самой, Пока ей ещё хватает времени и огня, Дай же Ты всем понемногу... И не забудь про меня. Пока земля еще вертится, пока ей хочется пить, Пополни пустые колодцы, чтоб жажду её утолить. Дай здоровье больному, домашнему очагу – огня, Пусть жизнь наполнится счастьем... И не забудь про меня! Перевод Б. Окуджавы

Підсумки уроку Бесіда з учнями Що нового ми дізналися сьогодні про жанр балади? Які переклади балад Ф. Війона вам найбільше сподобалися? Чи має сенс перекладати один і той самий поетичний твір кілька разів? Чим можна пояснити, що перекладачі одного й того самого твору використовують різні образи і слова? Хто з них має рацію?

Домашнє завдання Виразно читати баладу, намагаючись передати задерикуватий оптимістичний настрій Франсуа Війона. Індивідуальне завдання: 2-3 учням підготувати повідомлення про Ф. Шиллера.