Презентація на тему:
Федір Достоєвський

біографія

«Я не хочу мыслить и жить иначе, как с верой, что все наши девяносто миллионов русских( или сколько их тогда народится) будут все когда-нибудь образованны, очеловечены и счастливы». Ф.Достоевский. «В сегодняшнем мире… тревожный набат Достоевского гудит, неумолчно взывая к человечности и гуманизму». Ч. Айтматов.

Федір Достоєвський – видатний російський мислитель-гуманіст, творчість якого пройнята почуттям любові до людини і невимовного болю за неї. Народився Федір Михайлович Достоєвський 11 листопада 1821 року у Москві.

Батько - Михайло Андрійович Достоєвський був людиною дуже скупою, але не шкодував грошей на виховання своїх дітей. Риси деспотизму й неконтрольованої влади посилювалися в ньому. Він жорстоко відносився до кріпосних, що призвело до трагедії: М.Достоєвського вбили 1839 року його ж кріпаки. Ф.Достоєвський дуже складно пережив втрату батька. Це викликало у нього перший приступ епілепсії — хвороби, що супроводжувала письменника протягом всього життя. З раннього дитинства Достоєвський став носієм важких протиріч: син батька, вбитого кріпаками, він назавжди залишився їх захисником.

Мати - Марія Федорівна, була веселою та світлою жінкою. Любила поезію. Її життя обірвалося у 1837 році від сухот. Складні взаємини батьків письменника знайшли своє відбиття в сюжеті твору «Нєточка Нєзванова». Він і його брат Михайло вчились у приватному пансіоні. Брати товаришували, їхнім кумиром був Й.Ф. Шіллер. Дружба то духовна близькість між ними зберігалась і в зрілі роки. Федір Достоєвський активно займався самовихованням — читав Пушкіна, Гоголя, Лермонтова, дуже полюбляв Шиллера. Від усіх інших одноліток Достоєвського відрізняла пристрасть до літератури. Захоплювався театром, балетом, музикою.

Старший брат - Достоєвський, Михайло Михайлович Обидва брата росли разом і були надзвичайно дружні між собою, але відрізнялися характерами. Старший Михайло був менш жвавий, енергійний і гарячий, ніж брат Федір, який був у всіх проявах своїх справжній вогонь. У 1864 році Достоєвський почав видання журналу «Епоха», але в липні цього року помер.

1834-1837 роки. Приватний пансіон Л.І. Чермака в Москві. 1838. За бажанням батька вступив до Головного інженерного училища в Петербурзі. Холодна, похмура столиця. Навчання дається важко. 1840. Унтер-офіцер. 1841. Інженер-прапорщик. Поручник. 1843 год. Служба в Инженерном корпусе. 1844 год. Отставка.

На початку 1845 з'явився перший власний твір Достоєвського — «Бідні люди», написаний у формі роману в листах. Це історія пробудження, піднесення й падіння, нарешті повного знищення людської душі через соціальні причини. Уже в першому своєму творі Достоєвський звертаєтсья до теми «маленької» людини. У наступній повісті «Двійник» (1846) Достоєвський знову ставить питання про роль соціального середовища, конкретних життєвих обставин у долі людини.

Із 1861 року Федір Михайлович та його брат видають журнал «Врємя», після його заборони — «Епоха». У напруженому діалозі із сучасниками Достоєвський виробив свій особистий погляд на задачі письменника та суспільного діяча. У першому ж номері журналу «Врємя» Достоєвський почав друкувати свій новий роман «Принижені та зневажені» («Униженные и оскорбленные»). Він писав про нерівність, про людей, що забуті усіма та страждають, про несправедливість, що лежить у підґрунті існуючих людських відносин. Достоєвський дуже хворобливо відносився до критики над своїми творами. Через це йому не вдалося знайти друзів у літературному середовищі. Відбувся конфлікт із Некрасовим, Тургенєвим, Панаєвим.

Через півроку після смерті брата видання «Епохи» припиняється (лютий 1865). У безвихідному матеріальному становищі Достоєвський пише глави «Злочину і кари». В цей же час під загрозою втрати прав на свої видання на 9 років на користь видавця Ф. Т. Стелловским він зобов'язався написати йому роман, на що у нього не вистачає фізичних сил. За порадою друзів Достоєвський наймає молоду стенографістку Ганну Сниткину, яка допомагає йому справитися з цим завданням. Роман «Злочин і кара» був закінчений і оплачений дуже добре, але щоб ці гроші в нього не відібрали кредитори, письменник їде за кордон зі своєю новою дружиною, Ганною Григорівною Сніткіной.

Від зими 1850 року Достоєвський перебував в Омському острозі. Йому було заборонено писати, проте він спостерігав життя каторжан. Достоєвський хотів зблизитися з каторжанами, але для них дворянин був чужим. Так Достоєвський переконався в тому, що між народом і дворянством знаходиться прірва. В острозі Достоєвський звертається до Біблії. Для Федіра Михайловича починається духовний пошук нових шляхів розвитку Росії, що закінчився у 1860-х роках.

1875 — з'являється роман «Підліток» («Подросток»), у якому письменник змалював розпад родини, втрату традиційних святинь та пошук нових. 1877 — Достоєвського обрали почесним членом Академії наук. Він уже завоював загальну славу та визнання. Але здоров'я письменника значно погіршилося. 1878 року від нападу епілепсії помер син Федора Михайловича, Олексій. Письменник тяжко переживав втрату сина. Відбулася бесіда Достоєвського із старцем Амвросієм в Оптинській пустині. 1879 року з'явився роман «Брати Карамазови». У січні 1881 року хвороба Достоєвського ускладнюється. 27 січня Федір Михайлович попрощався із дружиною та дітьми, попросив передати синові Євангеліє, що той отримав від дружин декабристів у Тобольську. Ввечері того ж дня Достоєвського не стало.

Пушкин есть явление чрезвычайное и, может быть, единственное явление русского духа, сказал Гоголь. Прибавлю от себя: и пророческое… И никогда еще ни один русский писатель, ни прежде, ни после его, не соединялся так задушевно и родственно с народом своим, как Пушкин… Пушкин умер в полном развитии своих сил и бесспорно унес с собою в гроб некоторую великую тайну. И вот мы теперь без него эту тайну разгадываем. 1 серпня вийшов з друку «Щоденник письменника», де Мова про Пушкіна була опублікована разом з передмовою і доповненнями.