Презентація на тему:
Джованні Боккаччо "Декамерон"

Джованні Боккаччо 1313-1375

Поет Письменник Суддя Нотар Військовий Дипломат Політик Громадський діяч Крамар

Народився у Чертальдо (Флоренція)

Флоренція

У 1327 році зблизився з гуманістами , що існували при дворі короля Роберта Анжуйського

Дружба з Петраркою. Церква різко засудила Боккаччо та його твір і примушувала відректися від нього, тому що вважала, що цей твір погіршує її репутацію та авторитет. Але Петрарка вмовив Боккаччо не спалювати роман. 1304-1374

Роберт Анжуйський, якого дуже поважали Петрарка та Боккаччо

Резиденція Роберта Анжуйського в Неаполі

Гробниця короля

Марія, позашлюбна донька короля Роберта, в яку був закоханий Д.Боккаччо (в романі-Фьяметта) (картина А. Ді Джованні)

Джованна І – Королева Неаполя, спадкоємниця престолу короля Роберта Анжуйського, цінувала Боккаччо. Існує думка, що саме вона замовила “Декамерон” Д.Боккаччо

Боккаччо при дворі Королеви

Боккаччо та його “Декамерон” 1350-1353

Ілюстрації до “Декамерона”

Фортуна крутить колесо Вдачі

Багато художників світу писали картини, присвячені “Декамерону” Сандро Ботічеллі

Рубенс Беноццо Гонцолі

Сад Кохання

Уільям Хогарт Лука Синьореллі

Остін Еббей Фьяометт

Марк Шагал Джон Уотерхаус

НОВЕЛА Нове ла (іт. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

Антиклерикальна тема Боккаччо заперечує церковну аскетичну мораль; потяг до земних благ він вважає природним для людини і відстоює право на життєві насолоди. Священнослужителі висміюються за те, що прикидаються і лицемірять, спекулюють на віруючих, маскують своє шахрайство

Любовна тематика Боккаччо по-новому змалював жінку, відкинувши церковний погляд на неї як на істоту гріховну, показав її особистістю, а кохання інтерпретував як пристрасть чуттєву, здорову, радісну і благородну. Кохання зображується як сила, що облагороджує людину, збагачує її душу.

Зразкові герої Інтелектуали, з гострим розумом, цивілізовані, щедрі та люб'язні Вік героїв Автор висміює розрахунок старців, їх лицемірство, хвалить і возвеличує природні почуття героїв Жінки Героїні, в тому числі і матері Іронія та сарказм

Герої - 10 молодих людей 7 дам 3 кавалери (вік-від 18 до 28) (вік-від 25 років) Пампінея Ф’яметта Філомена Емілія Лауретта Нейфіла Елісса Імена прислуги – грецького походження з античних комедій Панфіло Філострато Діоней

Пампінея – квітуча Фьяметта – вогник Філомена – співуча Емілія – ласкава Лауретта – ім'я коханої Петрарки (Лаура) Нейфіла – нова для кохання Елісса – друге ім'я Дідони Вергілія Панфіло – весь кохання Філострато – розчавлений коханням Діоней – від Venereo – богині кохання

Ці персонажі-освічені молоді люди, вірні правилам честі і шляхетності. Вони стали символом нової ери гуманістичного світогляду. Вони символізують ідеальне суспільство, побудоване на разумі, красі, свободі і порядку. Вони протиставлені тому хаосу і безладу, який царює в зовнішньому світі під час епідемії чуми. Боккаччо зобразив людей усіх станів, будь-якого віку й характеру, пригоди найрізноманітніші, починаючи від кумедних, веселих і закінчуючи найтрагічнішими, найзворушливішими.

Композиція роману 10 героїв 10 днів

Протягом першого дня розповідалися історії «про що кому заманеться»; другого — «про таких, що, всякого лиха набравшись, негадано знаходять добру долю»; третього — «про тих, що кмітливістю своєю чого бажали добули або що втратили повернули»; четвертого — «про тих, чия любов мала нещасливе закінчення»; п'ятого — «про те, як після різних сумних і нещасливих пригод закохані зазнають нарешті щастя»; шостого — «про тих, які дотепною відповіддю давали відсіч глузливому слову або бистроумністю і винахідливістю своєю од себе шкоду, небезпеку чи кривду одвертали»; сьомого — «про штуки, які чи то з кохання, чи то для власного рятунку витворяють жінки зі своїми чоловіками»; восьмого — «про різні штуки, що то раз у раз люди людям строять: жінки чоловікам, чоловіки жінкам або чоловік чоловікові»; дев'ятого — «кожен розповідає по своїй уподобі, що кому любе»; десятого — «про тих, які вчинили щось доблесне або благородне чи то в любовних, чи в інших яких справах».

Нумерологія в романі Набір оповідачів в романі створюється під впливом середньовічної нумерології та містицизму. 7 дам символізують чотири натуральних доброділлі: Справедливість, Стриманість, Стійкість, Розсудливість та три богословські: Віра, Надія, Любов, а троє юнаків – три традиційні розділення душі давніми греками: Розум, Гнів, Пристрасть. Також дам – семеро, по числу днів тижня, планет, вільних мистецтв. Їх загальне число – десять – ідеальне число ідеального суспільства

Мова роману Основою мови роману є флорентійський VOLGARE, який може бути ”аристократичним”, чистим від всіляких діалектів, але “може і зустрітися велика кількість простомовних елементів”. Ще одна особливість – самопародія: автор нерідко вигадує нові слова, які не мають сенсу, щоб висміяти зайву пихатість мови своїх персонажів.

Парадокс: твір, який нині вважається головним у творчому доробку письменника, сучасниками визнаний не був. Згодом «Декамерон» не раз потрапляв до індексу заборонених книг, бо головним його героєм є вулиця, людське суспільство з його вірою та забобонами, шляхетністю і підлістю, освіченістю і дурістю, вишуканістю і вульгарністю, міфами і дійсністю. Проте збірка пережила століття, і кожен читач може знайти в ній історію, яка зворушить його душу...

Статуя у палаці Уфіцці

Фреска на віллі Кардуччо

Астероїд у великому зірковому поясі № 19149. Його назвали на честь Боккаччо

Наслідування його творів Маргарита Наваррська “Гептамерон”

Мігель де Сервантес Сааведра “Повчальні новели”

Мольєр Шекспір Лопе де Вега Шеллі Лафонтен

Лессінг Дж. Свіфт