Презентація на тему:
Аліґ'єрі Данте

Аліг`єрі Данте 1.Біографія 2.”Божественна комедія”

Біографія Народився у Флоренції у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився в 1265 р. між 14 травня і 13 липня.

Про освіту Данте теж мало відомостей, та, очевидно, він отримав добре виховання, бо вражав сучасників незвичайною освіченністю. Є припущення, що він навчався вдома. Він вивчав тосканську поезію, в той час, коли в Тоскані стала відома Сицилійська Поетична Школа (Scuola poetica siciliana). Данте також цікавився поезією окситанських трубадурів та класичною поезією античності (особливо захоплювався творчістю Вергілія).

Сім'я його була відомою у Флоренції і підтримувала Ґвельфів, політичний альянс, що виступав на боці Папства і який був у складному протистоянні з Ґібеллінами, якими керував Священний Римський Імператор. Ґвельфи в свою чергу ділилися на Чорних Ґвельфів і Білих Ґвельфів.

Данте стверджував, що його родина походить від давніх Римлян, (Inferno, XV, 76), але найстаршим родичем, якого він міг згадати був Каччаґуйда Єлисейський (Paradiso, XV, 135), який жив не раніше 1100 року. Батько Данте, Аліґ’єро де Белінчеоне, був Білим Ґельфом, який не зазнав помсти Ґібеллінів після того, вони виграли Битву біля Монтаперті на початку XIII ст. Це навіює думку, що родина Аліґ'єро мала деякий престиж і статус.

Матір поета звали Донна Белла Абатська. Вона померла, коли Данте було 5 чи 6 років і його батько одружився ще раз, з Лапою Крістіамо Чіалуфі. Та чи справді він одружився з нею, точно не відомо, адже в ті часи для вдівців це було непросто. Проте точно відомо, що ця жінка народила двох дітей. Коли Данте йшов тринадцятий, в 1277 році, його заручили з Джеммою ді Манетто Донаті. Контрактні одруження в такий ранній період були типовим явищем і включали формальну церемонію проставлення підписів перед нотаріусом. Одружився Данте в 1293 році, але своє перше кохання до Беатріче проніс через усе життя. Від своєї дружини Данте мав трьох дітей: Якопо, П'єро і Антонію. Відомо тільки, що Антонія стала монахинею.

Коли Данте йшов тринадцятий, в 1277 році, його заручили з Джеммою ді Манетто Донаті. Контрактні одруження в такий ранній період були типовим явищем і включали формальну церемонію проставлення підписів перед нотаріусом. Одружився Данте в 1293 році, але своє перше кохання до Беатріче проніс через усе життя. Від своєї дружини Данте мав трьох дітей: Якопо, П'єро і Антонію. Відомо тільки, що Антонія стала монахинею.

Родина, до якої належала Джемма ді Донаті була одною із найвпливовіших у Флоренції в період пізнього Середньовіччя. Політично Данте належав до угрупування білих ґвельфів, які чинили опір надмірній владі Папи.

Коли Данте було дев'ять років він зустрів Беатріче Портінарі, дочку Фолко Портінарі, в яку поет закохався «з першого погляду», але ні разу навіть не заговорив до неї. Після досягнення повноліття він часто бачив Беатріче, обмінюючись з нею вітаннями на вулиці, але ніколи добре її не знав — він подавав приклад так званого «ввічливого кохання». Тепер важко зрозуміти, всіх обставин цього кохання. Проте саме воно було найсвітлішою подією в житті Данте й, можливо, поштовхом до літературної творчості. В багатьох поезіях Данте зобразив Беатріче як напівбожество, що постійно спостерігає за ним. Цікаво, що Данте в жодній із своїх поем не згадував свою дружину. На велике нещастя для Данте Беатріче померла у 1290 році.

Після смерті коханої, Данте посвятив себе філософським дослідженням релігійних шкіл. Він брав участь у диспутах, які влаштовували публічно у Флоренції два головних ордена (францисканський і домініканський). Ця «надмірна» пристрасть до філософії пізніше буде критикуватися персонажем Беатріче в «Чистилищі» (Purgatorio), другій частині Комедії.

З 1295 року почав займатися політикою, належачи до антипапістської партії. Після вступу в силу регламенту 1295 року, який дозволяв людям із середніх верств займати політичні посади, якщо вони зареєстровані в якомусь мистецтві, Данте увійшов у гільдію цілителів і фармацевтів. В наступні роки його ім'я часто згадується в реєстраційних документах. Точний хід політичної кар'єри Данте не відомий, оскільки багато історичних документів було втрачені, але завдяки іншим джерелам було відтворено велика частину його біографії: Данте був у Раді народу з листопада 1295 року до квітня 1296 року, в групі «Мудреців» в грудні 1296 року, з травня по вересені Данте входив до Ради Ста. Іноді його посилали з дипломатичною місією.

Не зважаючи на те, що Данте входив до партії ґвельфів, він завжди намагався перешкодити своєму найлютішому ворогові Папі Боніфацію VIII. З прибуттям кардинала Маттео д’Акваспарта, посланого, принаймні, номінально, як миротворця (насправді папа хотів через нього зменшити владу білих ґвельфів). Після поразки Ґібеллінів, Ґвельфи поділилися на дві фракції: Білі Ґвельфи – партія Данте, і Чорні Ґвельфів. Спочатку роскол стався через сварку родин, проте скоро з’явилися й ідеологічні розбіжності стосовни ролі Папи Римського у флорентійських справах: Чорні підтримували Папу, а Білі хотіли більше свободи від Риму.

У 1300 році Данте став членом ради шести пріорів, але папська партія виселила його з Флоренції, конфіскувавши усі маєтності. З того часу Данте вів мандрівне життя: так спочаткувін потрапив до Верони, згодом — до Лукки і Падуї. Мав дружні стосунки з імператором Генрихом VII, з яким зустрівся у 1313 році, коли той приїздив до Риму. Данте сподівався на його підтримку, але смерть імператора перекреслила ці сподівання на повернення до Флоренції. З 1320 року і до кінця життя він знайшов притулок у Равенні.

Свою літературну діяльність розпочав досить рано і написав багато творів, але світову славу принесла йому написана на тосканському діалекті Divina Commedia («Божественна комедія»), яку розпочав писати в 1290 році, переробив у 1313 році, а закінчив 1321 року. В трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описує свою мандрівку до Бога. Супутником Данте виступає римський поет Вергілій, пізніше Данте супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір є справжньою енциклопедією середньовіччя. Багато дослідників уважають "Божественну комедію" одним з найвизначніших творів не лише італійської, а й світової літератури.

Божественна Комедія (іт. la Divina Commedia) - поема Данте Аліґ'єрі, його основна робота, вважається шедевром світової літератури, написана на тосканському діалекті. У трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описує свою мандрівку до Бога, слідуючи спочатку за Вергілієм до місця, з якого його супроводжує Беатріче, яка уособлює милість Божу. Твір, який є обширним каталогом знань середньовіччя, стоїть на вершині італійської поезії. Подорож поета трьома світами, описана в “Комедії” — це символічний шлях людства в його прагненні до істини.

Зустріч Данте з Беатріче Твір має три частини — “Пекло”, “Чистилище”, “Рай”, по тридцять три пісні, хоча “Пекло” містить у собі ще одну додаткову пісню, загальна кількість яких, в результаті, сто. Беатріче з’являється в творі в 30 пісні “Чистилища” (кратна 3 і 10), або в 64 пісні від початку (6+4=10). До неї — 63 пісні, а після неї — 36. Комедія має декілька шарів: це і особиста драма поета, і алегоричний опис історії Флоренції, і опис світу: в першій частині Данте розповідає про неорганічну природу, в “Чистилищі” — про живу природу, а свої метафізичні погляди викладає в “Раї”.

Тести Чиєю творчістю захоплювався Данте? Як звала матір Данте? Який політичний альянс виступав на боці папства? Як звали кохану жінку Данте? Назвіть найвідоміший твір Данте? Вергілія Донна Белла Абатська Ґвельфи Беатріче Божественна Комедія