Презентація на тему:
Вертеп

Вертеп- відтворення сцени Різдва Христового засобами різних мистецтв (скульптура, театр та ін.) Словом «вертеп», проте, не прийнято називати зображення, що є предметом релігійного поклоніння (наприклад, ікону, яка зображує Різдво).

Вертеп розрізняє три види: Вертепна композиція Живий вертеп Вертепний театр

Вертепна композиція

Вертепна композиція - відтворення сцени Різдва з використанням об'ємних фігур або фігурок, виконаних з різного матеріалу. В католицьких країнах саме такий вертеп набув найбільшого поширення.

Незмінними персонажами вертепної композиції є Діва Марія, Немовля Ісус і (майже завжди) Святий Йосип. У православних храмах замість цих персонажів іноді використовується ікона Різдва, в той час як інші учасники сцени представлені об'ємними фігурками. Немовля Ісус зображується лежачим в яслах.

Живий вертеп

Вертепні вистави найбільш поширилися в другій половині 18 століття, особливо, в добу занепаду Києво-Могилянської академії, коли число вертепників поповнювалось її вихованцями, що йшли в народ популяризувати українські вистави в формі лялькового театру. Під час різдвяних свят бурсаки (студенти) ходили містом з колядками, щедрівками, вітальними промовами, кантами, вертепами. Саме завдяки їм постановка вертепної драми була загальновідомим і поширеним по всій Україні звичаєм.

Виконавців живого вертепу інколи іменували машкаратами. Ця назва походить від слова машкара, що означає маска, личина. Це український варіант маскараду.

Вертепний театр

Вертепний театр — мандрівний театр маріонеток, поширений головною мірою в Україні, в барокову добу (17-18 століття). Мав форму двоповерхового дерев'яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника. До сьогодні зберігся переважно на західноукраїнських землях у вигляді різдвяних вистав на релігійну тематику.

Вертеп. Ілюстрація зі збірника Галагана «Український вертеп», який вийшов у 1882 році Два поверхи вертепного будиночка, за християнською традицією, трактувалися як "небо" і "земля". Виготовлений будиночок із дерева або картону, відкритий з боку глядача, він міг бути різного розміру (до двох метрів заввишки і одного метра завширшки). В денці скрині і в полиці, що розділяла поверхи, робилися прорізи - доріжки для руху ляльок. Долівку обклеювали хутром або тканиною. Вертепні ляльки рухалися за допомогою прикріплених до них знизу дротів. Вертепник, який стояв позаду скрині,водив ляльку по прорізах у підлозі, спостерігаючи за дією у спеціальні віконечка. Лялькар говорив і співав за всіх героїв, змінюючи голос для надання певної характеристики персонажам.

сучасні ляльки для вертепу Незважаючи на видиму простоту, вирізьблені з дерева ляльки були справжнім витвором національного прикладного мистецтва. Різьбярі створювали образи, звертаючись до народних уявлень про героя (Запорожець), міфологічних персонажів (Смерть, Чорт), обрядових тварин. Крім того, частина вертепних ляльок мали певну механізацію: Смерть замахувалася косою,Козак танцював, присідаючи, у царя Ірода голова злітала з плечей. Кожна лялька мала свій ігровий простір і рухалася строго в його межах. Персонажів біблійної частини вистави одягали у канонічне вбрання, решту героїв - відповідно до соціального положення і національних ознак. Проте зовнішній вигляд ляльок змінювався під впливом часу і завжди залежав від матеріалів та фантазії власника. Персонаж вертепу «Племінник сатани». Ілюстрація зі збірника Галагана «Український вертеп», який вийшов у 1882 році

Загальне про вертеп

містерія Вертепи походять від містерії —західноєвропейської середньовічної релігійної драми, що в 17 столітті розповсюдилася на польські, а згодом — і українські землі. Микола Маркевич, який у 1860 році вперше надрукував текст вертепу, у передмові до нього писав: «Первісне походження вертепу можна віднести, до часів гетьмана Конашевича Сагайдачного, до 1600—1620 років, коли він почав відновляти Київське братство і Академію »

Польсько-український етнограф Еразм Ізопольський подає близькі до цього дати — 1591—1639 роки. Перша письмова згадка про вертеп датується 1666 роком; вона міститься в матеріалах львівського ставропігіального братства. 

Сюжети різдвяних вертепів більш-менш однакові: цар Ірод дізнається від волхвів, що народився Христос, претендент на його престол. Бажаючи позбутися суперника, він кличе воїна і наказує йому побити всіх вифлеємських дітей віком від 2 років і молодше. Воїн виконує наказ, але одна стара баба Рахиль не дає свою дитину на побиття, тому озлоблений Ірод наказує вбити її дитину. За цей злочин смерть відрубує Іродові голову, а чорти тягнуть його в пекло. Після смерті Ірода на сцені, з піснями та танцями, з'являються циган, лях, москаль, жид, селянин, дід, баба, панотець.

Число дійових осіб доходить іноді до сорока.

Вертепну виставу щедро наповнювали музичним супроводом. У першій частині дії звучали народні колядки і канти (вид церковної музики кінця XVI сторіччя). Цей урочистий багатоголосий спів без інструментального супроводу міг використовуватися й за межами храму. Друга частина була насичена народною музикою. Запорожець з’являвся під гопак, красуня Дарія Іваніна "випливала" на сцену в ритмі російського танцю, поляка супроводжував краков’як. Поруч із вертепником знаходився музикант чи гурт музикантів, які грали на скрипці, сопілці, бандурі, цимбалах, колісній лірі.

У першій половині 19 століття вертепи, як масове побутове явище, поступово зникають, залишившись переважно на західноукраїнських землях.