Презентація на тему:
Великі українці

Великі українці Підготувала: Бондаренко Л.А.

Великі українці Богдан Зіновій Хмельницький Тарас Григорович Шевченко Сергій Павлович Корольов Валерій Васильович Лобановський Вихід Катерина Білокур

Богдан Зіновій Хмельницький Хмельницький Богдан Зіновій (1595 - 1657) Очолив велику національно-визвольну революцію, створив та сформував Козацько-Гетьманську Державу — Військо Запорізьке.

Богдан Зіновій Хмельницький Гетьман Війська Запорозького з 1648 року. Місце народження – ймовірно: Черкаси, м. Жовкла, Суботів, Чигирин, Переяслав. Батько — Михайло Хмельницький, був на службі у коронного гетьмана.

В кінці грудня 1647 з невеличким загоном козаків подався на Запоріжжя, де його було обрано гетьманом. Це був початок нового козацького повстання, яке незабаром перетворилося на велику національно-визвольну революцію, очолену Хмельницьким. Богдан Зіновій Хмельницький

Помер 27 липня (6 серпня за новим стилем) 1657 в Чигирині і 25 серпня похований в Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував. Богдан Зіновій Хмельницький

Тарас Григорович Шевченко Шевченко Тарас Григорович (1814 - 1861) Тарас Шевченко належить до найвидатніших особистостей України, вважається основоположником сучасної української мови.

Був дворовим слугою поміщика П.Енгельгарда в маєтку Вiльшані. Вступив до Академії мистецтв. Був членом Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова. Тарас Григорович Шевченко

Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і 2 уривки з інших п'єс; 9 повістей, щоденник й автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), 4 ст. та понад 250 листів. З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів. Тарас Григорович Шевченко

Помер Шевченко 9 березня 1861 року. Поховано Тараса Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а через 2 місяці, згідно з заповітом, його останки перевезено на Україну і поховано на Чернечій горі біля Канева. Відтоді могила Шевченка стала священним місцем для українців у всьому світі. Тарас Григорович Шевченко

Сергій Павлович Корольов Корольов Сергій Павлович (1907 - 1966) Вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор перших штучних супутників Землі та космічних кораблів Місце народження – м. Житомир.

Народився в сім’ї вчителів. З трьох років жив у дідуся і бабусі у Ніжині, потім з матір'ю переїхав до Саратова. В1914 році переїжджає до Києва, в жовтні 1916- в Одесу, де навчається в першому класі Третьої гімназії, але навчання перериває революція, і після цього навчається вдома. В 1922 році вступає в Першу будпрофшколу в Одесі, в липні 1924 року закінчує будпрофшколу і восени вступає на механічний факультет КПІ. Влітку 1926 року переводиться на аеромеханічний факультет МВТУ ім. М.Баумана, як диплом захищає проект двомісного літака «СК-4». Сергій Павлович Корольов

В 1930 році захворів на тиф, став інвалідом, але вивчає працю «Реактивний аероплан» К.Ціолковського, повертається працювати Тсоавіахімі (Товариство сприяння обороні, авіаційному та хімічному будівництву) . Корольова призначають заступником начальника, керівником відділу крилатих ракет, з 1937 – начальником групи ракетних апаратів. 27 червня 1938 р. Корольова арештовано, присуджено на 10 років таборів з конфіскацією майна і відправлено на Колиму, 2 березня 1940 р. його етапують в Бутирську тюрму в Москву, і вирок скорочують до 8 років. Сергій Павлович Корольов

27 липня 1944 року ВР СРСР знімає з нього судимість, але не дозволяє переїхати. В вересні 1945 року здійснив поїздку до Німеччини для вивчення трофейної ракетної техніки. В 1946 році його призначено головним конструктором балістичних ракет . Сергій Павлович Корольов

Помер, не доживши до 60-ліття, похований в Кремлівській стіні в Москві. Сергій Павлович Корольов

Валерій Васильович Лобановський Лобановський Валерій Васильович (1939 - 2002) Відомий завдяки своїй роботі в київському «Динамо», збірній СССР і України. Валерій Лобановський - заслужений тренер СССР (1975). Герой України (посмертно). Радянський і український футбольний тренер. Місце народження – Київ.

Через рік після закінчення ігрової кар'єри Лобановський став тренером дніпропетровського «Дніпро». Незабаром перейшов у свій колишній клуб «Динамо» Київ, у якому, починаючи з 1974, пробув тренером 17 років. За цей час Лобановський зумів зломити російське домінування в радянському футболі. Валерій Васильович Лобановський

У січні 1997 повернувся у київське «Динамо» і допоміг клубу знову зайняти гідне місце серед еліти європейського футболу. 2002 у Лобановського на матчі в Запоріжжі стався інсульт, від чого він помер через п'ять днів. Після смерті йому було присуджене звання Героя України. Ім'ям Лобановського названий стадіон «Динамо» у Києві Валерій Васильович Лобановський

Катерина Білокур Катерина Білокур народилася в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер це Яготинський район Київської області), коли саме до кінця не з'ясовано. Офіційною датою її народження було, зрештою, визнано 25 листопада (7 грудня) 1900 року. Це було логічніше за все, адже - це день святої великомучениці Катерини. Приблизно у 6-7 років Катерина навчилася читати. Батько й дід спочатку допомагали їй у цьому, але були здивовані завзяттям і успіхами дівчинки. На сімейній раді було вирішено - у школу Катрю не віддавати, оскільки читати вона і так уміє, а економія одягу й взуття - величезна. Краще посадити її за прядку.

Катерина Білокур Коли саме майбутня художниця почала малювати - сказати важко, але, очевидно, це відбулося в дитинстві, а вже в отроцтві. Малювала вуглем на шматочках полотнини. У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, як вважали родичі, заняттям і суворо заборонили малювати. Від тоді дівчинці доводилося творити потайки. Після чергової невдачі, Катря Білокур починає опановувати непросте ремесло художника сама. Малюнки вугіллям на шматочках полотнини залишилися в минулому. В минулому й картини, створені фарбами власного виготовлення на картоні й фанері. Аквареллю й олівцем вона завжди працювала мало і неохоче. Художницю найбільше приваблювали олійні фарби. Вони здаються їй сліпучими, навіть їх назви звучать казково: кіновар світло- і темно-червона, кобальт темно-синій, ультрамарин, кадмій червоний, краплак темно-рожевий... Це її улюблені фарби. Пензлі вона робить сама - вибирає з котячого хвоста волоски однакової довжини: 9, 12 або 36. Для кожної барви свій пензлик.

Катерина Білокур Наставники в оволодінні масляним живописом у Катрі Білокур усе-таки були. Можливо, їй допоміг учитель Іван Григорович Калита, теж художник-аматор, а, можливо, - іконописець із Cмотриків, єдиний художник, якого поважав її батько. У 1934 Катя Білокур створює свою "Берізку" - одну із трьох картин, які принесли їй світову славу. Через рік народжується "Квіти над тином" - інший прославлений шедевр. 1939 рік визначив подальшу долю художниці. Гостюючи у сестри Люби Тонконіг, Катя почула по радіо пісню "Чи я в лузі не калина була?" у виконанні прославленої Оксани Петрусенко. Вражена піснею й голосом Катерина, посилає листа співачці. Вкладений у конверт разом із листом малюнок на шматочку полотна - калина, вразив Оксану Петрусенко. Вона радиться із друзями - Касіяном, Тичиною, іде у Центр народної творчості, викладає суть справи. У Полтаву надходить розпорядження - з'їздити у Богданівку, знайти Катрю Білокур, поцікавитися її роботами.

Катерина Білокур І от у село приїжджає Володимир Хитько, що очолював тоді художньо-методичну раду обласного Будинку народної творчості. Вражений роботами, декілька картин він забирає із собою в Полтаву, показує колезі і другу, художнику Матвієві Донцову. Було вирішено негайно влаштувати виставку. І в 1940 році в Полтавському будинку народної творчості відкривається персональна виставка художниці-самоучки з Богданівки Катрі Білокур, яка складалася з 11 картин. Успіх величезний. Катерину Білокур преміюють поїздкою до Москви. Її супроводжує Володимир Хитько. Художниця відвідує Третьяковську галерею, Пушкінський музей, музей Леніна. Головне враження - "малі голландці", художники-передвижники і французькі імпресіоністи. Якийсь час після цієї поїздки вона не могла писати. Але заспокоївшись, вона знову й знову пише квіти, які не може не писати, тому що краще за них немає нічого у світі. У 1941 році Катря Білокур створює відомі "Польові квіти". Почалась війна. У 1944 році в Богданівку приїжджає директор Державного музею українського народного декоративного мистецтва Василь Нагай - запропонувати виставку і закупити картини. До речі, саме завдяки його старанням цей музей має найкращу колекцію робіт Катрі Білокур.

Катерина Білокур Повоєнна біографія богданівської письменниці дещо краща. У 1949 році була прийнятв до Спілки художників України, у 1951 - нагороджена орденом "Знак пошани", одержала звання Заслуженого діяча мистецтв України, а 1956 року - Народного художника України. Твори Катерини Білокур регулярно експонують на виставках - у Полтаві, Києві, Москві та інших містах. Три картини Білокур - "Цар-Колос", "Берізка" і "Колгоспне поле" - були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі 1954 року. Тут їх побачив Пабло Пікасо. Весь світ облетіли його слова: "Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!" Він порівнював Катерину з іншою великою художницею-самоучкою - Серафін Луїз із Сандлі.Думка переїхати до Києва так і залишилась мрією. Здоров'я Катерини Біолкур з кожним днем погіршується. 10 червня їй зробили операцію на ноги. Чи то невдалу, чи вже марну, але у той же день художниці не стало. Хата Білокурів у Богданівці - давно вже Музей-садиба Катерини Білокур. Тут і вона сама, із трояндами - скульптура роботи Івана Білокура, племінника художниці, сина її брата Григорія Васильовича. Перед цією скульптурою через чверть століття після того, як велика "одержима" упокоїлася навіки. .