Презентація на тему:
СВІТЛИЦЯ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА.

СВІТЛИЦЯ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА.

“ І рушник вишиваний на щастя, на долю дала…”

Мета заходу: ознайомити учнів із давнім символом слов’янських народів (і зокрема – українського) – вишитим рушником; розкрити його красу, поетичність, чистоту, прищеплювати учням цікавість до народних звичаїв, обрядів, пісень; виховувати в учнів почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, що несли до наших днів і зберегли глибину символу – вишитого рушника, що захоплює красою, історією, значенням.

Балада про рушник. Одного разу хлопчик запитав у матусі . - Матусенько, мила! У бабусиній скрині я знайшов ось цей рушничок. Смуток, печаль і журбу навіяв він у мою душу та серце. Чому всі рушники веселі, радісні, квітучі? А цей якийсь особливий - сумний і невеселий? - Добре, синку. Розповім я тобі сумну історію цього рушника, який вишитий червоними і чорними хрестиками. - Був час, як почав на землі люд вимирати. Від якої хвороби, того ніхто не знав. Не жалувала та хвороба ні молодих, ні старих. А жила собі в селі бідна вдова Марія. Забрала хвороба у неї чоловіка і п'ятеро діток. Лише найменша Іванка ще здорова. Пильнує матінка за донечкою, як за скарбом найдорожчим. Але не вберегла. Почала сохнути Іванка. Тане на очах. А ще просить матінку: - Врятуй, мамо, я не хочу помирати!

І так ті оченята блищать, що бідна жінка місця собі не знаходить. Одного вечора до хати прийшла якась бабка старенька. Як і коли прийшла Марія не чула. - Слава Богові, - привіталася. - Що, помирає остання? - А могла б жити! - Як? Бабуню сердечна, я Бога благаю, спаси, порятуй найменшу. Не лиши в самоті на старість! Стара взяла до серця той плач і мовила: - Повідаю тобі тайну тієї страшної хвороби. Але присягнись, що нікому не розкриєш цієї таємниці. - Присягаю, - мовила Марія. - Знай, послав чорну Смерть Господь Бог. Грішників багато розвелося, зла, заздрощів. На людях хреста нема. А чорти втішаються і всіх на кому не видно хреста убивають. Дам я тобі раду... Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Та ший чорні або червоні, щоб чорти здалеку виділи... Але не кажи нікому більше, бо смерть доньки побачиш на очах...

Вже за годину червона і чорна мережки оперезали дитячу сорочечку. Світять назавтра до сонця хрести і хрестики. І собі нашила. А донечка здоровшала щодень і просила маму: - А виший іще терен і калину... З тим вже Іванка здорова: і скаче, і сміється, і співає. А Марійчине серце стискається від болю, як бачить, що люд помирає. Змарніла Марія, аж світиться. Все пестить та цілує донечку, а думи в голові, як чорні хмари. ...А люди мруть... Не витримала. Від хати до хати бігала: - Шийте, шийте хрести... вишивайте... Будете жити! Рятуйтесь! А люди не вірили їй.

Марія взяла на руки Іванку і побігла до церкви. Забила в дзвін на сполох. За хвилю всі зібралися. - Не повірили! Думаєте, здуріла? Миттю зірвала з Іванки сорочечку вишиту. - Шийте, вишивайте сорочки дітям і собі, - та й впала мертвою біля доньки. З того часу відійшла хвороба за ліси і моря. А люди ходять у вишиванках. Матері навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніхто не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки. - Матусю! То це сорочка бабці моєї?! -Так, так, синку! Це найдорожча реліквія нашої сім'ї. Ми свято бережемо цей безцінний скарб. - Тепер, дитино, ти знаєш, звідки прийшла та краса до людей...

А над світом українська вишивка цвіте…

Візерунки – зашифровані символи.

Вся українська вишивка позначена знаками Води та Сонця. Сонце часто позначають восьмикутною розеткою або квіткою, а знак води нагадує скрученого вужа. Дві стихії, які створили земне життя, тому їх треба розуміти як вогку материнську та сонячну батьківську енергію. = Вода та Сонце =

= Материнський символ = Головним символом на рушникові – є символ Матері, в основі якого 8-кінцева зірка. Обромлює цей символ гірлянда з квітів, що є символом матері, її особливого місця в продовженні життя та роду.

= Ромби = Найрозповсюдженим орнаментом української вишивки є та був геометричний орнамент, головний елемент якого складали «ромби з загуголинками». Вони, якщо вірити давньому повір’ю, втілювали богиню землі, служили добрим символом-оберегом, який приносить щастя та сприяє родючості.

Саме наявність останнього значення пояснює широке використання цього оберегового орнаменту в обрядовому одязі перш за все жінки. Вишивка з такими знаками у жіночому одязі розміщувалась на головних уборах та плечах, у чоловічому – на рукавах та на подолі сорочки-вишиванки.

= Виноград = Символіка винограду розкриває радість та красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік сіє, а жінка ростить та піклується про родове дерево. Мотив винограду можна побачити на жіночих та чоловічих- сорочках Київщини, Полтави. А у Чернігові виноград в’ється на сімейних рушниках.

= Калина = Калина – дерево українського роду. Колись у давні часи її пов’язували з народженням Всесвіту, вогненої троїці: Сонця, Луни та Зірок. Тому і отримала калина таке ім’я від старославянської назви Сонце-коло. А оскільки ягоди калини червоного коляру, то стали вони символізувати кров та безсмертя роду. Саме тому на всіх весільних рушниках, дівочих та чоловічих сорочках знаходимо китиці калини.

= Л і л і ї= За легендами квітка лілії- це символ дівочої чарівності, чистоти. Якщо добре пригледітися до контуру геометричного узору, то вимальовується силует пари птахів –знак любові. Окрім квітки, невід’ємною частиною орнаменту був листок та бутон, які складають нерозривну композицію трійництва. У лілію закладено народження, розвиток та нескінченне життя. Інколи над лілією вишивають краплі роси. Лілія жіночий символ – сама дійсність енергії.

= М а к = З давніх часів в Україні освячували мак та їм обсіювали людей та худобу , оскільки вірили, що мак має магічну силу , яка може захистити від будь-якого лиха. Тендіта квітка несе в собі пам’ять роду. Дівчата, в сім’ях яких були загинувші, вишивали з любов’ю та сумом візерунок мака на сорочках , а на голову одягали вінок з семи маків, обіцяючи цим ритуалом зберегти та продовжити свій рід.

= Д у б = Дуб – священе дерево, яке втілювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Отож, парубки та чоловіки мали при собі чарівний оберег, уособлюючий силу свого роду.

“Жіночий одяг”

“Чоловічий одяг”

З'єднайте дві половинки прислів’їв. 1. Хата без рушника, цим рушником! 2. Рушник на кілочку, і рушничок на кілочку. 3. Та ми ж з тобою на білому рушничку стояли, вірного друга мати. 4. Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати хата у віночку. 5. Нехай стелиться тобі доля золотії перстенечки міняли. 6. Цілує сонце рушники, що сім'я без дітей. 7. Тримай хаточку, як у віночку, - буде чим гостей вітати. 8. На рушник стати - що ненька вміла вишивати.

Відповіді. 1. Хата без рушника, що сім'я без дітей. 2. Рушник на кілочку, хата у віночку. 3. Та ми ж з тобою на білому рушничку стояли, золотії перстенечки міняли. 4. Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати - буде чим гостей вітати. 5. Нехай стелиться тобі доля цим рушником! 6. Цілує сонце рушники, що ненька вміла вишивати. 7. Тримай хаточку, як у віночку, і рушничок на кілочку. 8. На рушник стати - вірного друга мати.

Дивлюся мовчки на рушник, що моя мама вишивала, І чую гуси зняли крик, зозуля закувала. Знов чорнобривці зацвіли, запахла рута, м'ята, Десь птахи, бджоли загули, всміхнулась люба мати. І біль із серця раптом зник, так тепло-тепло стало, Цілую мовчки той рушник, що мати вишивала... (Степан Пушик)