Презентація на тему:
Ми пам’ятаємо ваші імена…

Свято Ми пам’ятаємо ваші імена… Проект « Мій край – моя історія жива» Підготували: група « Актори» Акименко Дмитро Волкова Євгенія Волонтьоров Олег Домбровський Данило Душенко Дмитро Набока Ольга Нестерець Дарья

22 червня 1941 року Буяла зеленню земля – І ось здригнулася від болю, Враз тиша крикнула: “ Війна!” І все покрилось пеленою.

І час випробувань прийшов: Жінки солдатів проводжали, Сльозою в погляді дрижали Надія, віра і любов! Ми не чули гарматного грому, Ми не бачили жахів війни, Тільки з книг нам сьогодні відомо, Як вмирали Вітчизни сини.

З кінофільмів ми знаємо лише нині, Як палали в пожежах міста, Залишилися в селах руїни, Диму сморід і сліз гіркота. Задихалося літо від спеки, І сивіли від спраги лани, В сірім небі кружляли лелеки, А земля - в димовищі війни.

61 держава 50 мільйонів солдатів 55 мільйонів померлих Йосип Сталін Адольф Гітлер

Директива № 21 – « План Барбаросса»

Бабій яр

Фашисти замучили , знищили 10 мільйонів мирних жителів. Концтабори – смертники

Дорогий, добрий татусю! Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні. Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай, її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: "Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть." І офіцер вистрелив мамі в обличчя... Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров - мені відбили легені. ... Я - рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом зі свиньми. Живу я в сараї, де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв. Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... Тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати...Твоя доня». Березень, 12, Ліозно, 1943 рік.

До тебе, людино, звертаюсь: Залиш на хвилинку щоденні турботи. З собою побудь у глибокій скорботі. Згадай чоловіка, товариша, брата, Дружину, сестру чи посивілу матір. Перед трагічною хвилиною мовчання Словами говорити неможливо. Оця хвилина більше нам розкаже, Ніж тисячі, а чи мільйони слів. Солдатів подвиг, про який сьогодні Дізнались ми, не вимовить словами, А тільки серцем можна це сказати. Але воно, на жаль, не має мови, Лиш має біль. І тому прошу Солдатів пам'ять вшанувати мовчанням.

Герої Радянського Союзу Пилипенко Іван Маркович Гамаюн Василь Іларіонович

Нагороди Пилипенко Іван Маркович Гамаюн Василь Іларіонович Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 грудня 1942 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу. два ордени Леніна два ордени Червоного Прапора Герой Радянського Союзу І. М. Пилипенко навічно зарахований до списків військової частини. Його іменем названо вулицю у місті Дзержинську, школу, в якій навчався Герой. На будинку, де народився Іван Пилипенко, встановлено меморіальну дошку. 13 квітня 1944 року Василь Гамаюн нагороджений медаллю Героя Радянського Союзу (медаль № 3534). орден Леніна. три ордени Червоного Прапора. орден Богдана Хмельницького. ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня. орден Червоної Зірки

Минули дні і роки пролетіли, А дня того забуть ніхто не міг. Тут навіть сосни з горя посивіли, Тут навіть камінь плаче край доріг. Хіба ж забудеш, як палили хати? Гойдались мертві у страшній петлі, І на шляху валялися хлоп’ята, Багнетами прибиті до землі. Хіба ж забудеш, як сліпого діда В звірячій злобі витягли крізь дим. До танків прив’язали людоїди І розірвали надвоє живим. Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку, Тих, хто не повернувся і поліг в боях. І вклонімось всі ми низько до землі їм, Квітами устелим їх тернистий шлях.