Презентація на тему:
Васко да гама

ВАСКО ДА ГАМА Ва ско да Га ма (порт.Vasco da Gama, в сучасній європейській вимові: Вашку да Ґама, МФА: ['vaʃku dɐ 'gɐmɐ], *1469 — †24 грудня 1524) — португальський дослідник і мореплавець, який відкрив морський шлях до Індії довкола Африки.

ДИТИНСТВО Васко да Гама ймовірно народився в 1460 або 1469 році, в місті Сінеші на південно-західному узбережжі Португалії, ймовірно в домі біля церкви Саласької Богородиці. Сінеш, один з портів в провінції Алентежу, на той час являв собою лише купку білих домівок, мешканці яких переважно займалися рибальством.

Батьком Васко да Гами, Ештевау да Гама, був лицарем та на час народження Васко служив при дворі герцога Візейського, дона Фернанду. Дон Фернанду назначив його мером міста Сінеш та надав можливість отримувати деякий відсоток збираємих там податків на мило. Ештевау да Гама був одруженій на доні Ізабел Содре, яка була донькою Жуана Содре. Вона мала англійське походження і була пов'язана з домом принца Дього, герцога Віейського, сина короля Едуарда I і одного з офіцерів Ордена Христа.

В 1492 році король Жуан II надіслав Васко да Гаму до порту Сетубал, на південь від Лісабону, а потім в Алгарве, південну провінцію Португалії, з ціллю захоплення французьких кораблів, які нападали на мирні португальські суда — з цією задачею Васко впорався швидко і ефективно.

ВІДКРИТТЯ Ще з часів принца Генріха (Енріке) Мореплавця (1394—1460), португальці ретельно готувалися до відкриття шляху до Індії, адже з Індії в Європу постачалися прянощі, шовкові тканини, ювелірні вироби і слонова кістка. Проте на суходільному шляху з Індії до Європи лежало кілька арабських країн, які збирали високе мито з купців; далі товар потрапляв у руки ґенуецьких та венеціанських купців, які теж добре наживалися на посередницькій торгівлі, унаслідок чого первісна ціна на товари розкоші впродовж торговельного шляху зростала кількасоткратно. Відкриття прямого морського шляху до Індії обіцяло величезні прибутки і саме тому принц Енріке впродовж 40 років готував і посилав на розвідку узбережжя Африки морські експедиції. Під час цих експедицій були відкриті Азорські острови і острів Мадейра, а венеціанець Альвізе да Кадамосто в 1455 році досягнув крайньої західної точки Африки — Зеленого мису.

Мануель Великий доручив довершити справу випробуваному в боях капітанові да Ґама, а вже в липні 1497 його експедиція в складі трьох кораблів («Сан-Ґабріель», «Сан-Рафаель» і «Берріу») з командою у 170 осіб, з арабським і банту товмачами вийшла з гирла річки Тежу (ісп.Тахо) неподалік Лісабона. Ескадра обігнула Мис Доброї Надії 22-го листопада і, рухаючись уздовж східного берега Африки, досягла Мозамбіку 1-го березня 1498, де й зустріла добрий прийом. Але пізніш мавританські купці, перебуваючи там же, пізнали в них своїх давніх ворогів: вони і намовили місцевого шейха перешкодити португальцям у подальшому їхньому плаванні. Ледве уникнувши потоплення на рифах, експедиція нарешті досягла Малінді (сучасна Кенія), де тамтешній султан виявився більш приязним,— і надав португальцям до послуг досвідченого арабського морехода, з допомогою якого ескадра у травні 1498 досягла Колкати на Малабарському узбережжі Південної Індії.

СЛАВА Васко да Гама підписав із місцевим королем, налаштованим доброзичливо та сподіваючись на взаємовигідну торгівлю, мирну угоду — та вирушив у зворотну путь. І хоча він повернувся до Португалії ледь із третиною команди у двох понищених кораблях, його зустріли з великим тріумфом. Король вислав до Індії другу велику ескадру під командою Педру Алваріса Кабрала, але цього разу португальці повелися із місцевими жителями занадто зухвало. Оскільки у Колкаті виникли серйозні заворушення серед місцевого населення, 1502 Васко да Гама із сильним військово-морським флотом знову послали до Індії наводити порядок. Він бомбардував місто і затвердив зверхність Португалії над усім західним узбережжям Індії. У 1519 р. він отримав звання графа ді Відіґейра, а через 5 років — титул віце-короля Індії. Посланий ще раз до Індії, проявив себе там добрим адміністратором, успішно боровся з арабськими конкурентами, але скоро захворів і помер у Кохіні.