Презентація на тему:
туреччина

ТУРЕЧЧИНА

АТАТЮРК МУСТАФА КЕМАЛЬ (1881-1938)

Народився в Греції. Ще з дитинства мав блискучі здібності до наук. Закінчив Стамбульську воєнну академію, а пізніше академію гене рального штабу. Перебував на військовій службі в Сирії (1905-1907 рр.) і Македонії (1907-І909 рр.). Брав участь у молодотурецькому русі, а пізніше відійшов від нього. Учасник італо-турецької війни (1911-1912 рр.) та Балканської вій ни (1912-1913 рр.). У роки Першої світової війни — один із таланови тих воєначальників. Прихильник створення незалежної, вільної, сильної, національної держави. Президент Турецької республіки з 1923 по 1938 р. У 1923 р. створив Народно-республіканську партію (НРП), яка здійснила низ ку радикальних перетворень в країні. Мустафа Кемаль за видатні заслуги перед нацією отримав прізвище Ататюрк — “батько турків”. В період правління М. Кемаля в країні відбулися величезні зміни. Туреччина пішла капіталістичним шляхом розвитку. Після його смерті у 1938 р. президент Республіки Ісмет Іненю при значив на керівні посади діячів, що були в опозиції до Ататюрка. Від тоді почався поступовий відхід від реформ М. Кемаля. Реформи Мустафи Кемаля (1923-1934 рр.)

ДО ЧОГО ПРИЗВЕЛИ РЕФОРМИ КЕМАЛЯ

1.   Реформи Ататюрка привели до значних політичних і соці альних перетворень. 2.    Туреччина зміцнила свої позиції в ісламському світі, швид кими темпами здійснювалися в ній прогресивні перетво рення. 3.    Одначе реформи не змінили країну на західний манер, практично мало торкнулися її внутрішньої суті, проводили ся всякі обмеження: •                був запроваджений жорсткий режим у сфері праці, зокр ема точна регламентація праці на державних підприємствах; •                були заборонені вільні профспілки, а замість них запро ваджені державні; •     була заборонена вільна діяльність опозиційних партій; •                переслідувалася діяльність комуністичної партії, а ви ступи селян і робітників придушувалися.

події

1919 р. В Туреччині розгорнувся рух за національне визволення з метою створення національної держави, який очолив гене рал Мустафа Кемаль. 10 січня 1920 р. Султанський уряд уклав з країнами Антанти Севрський мирний договір, за яким Туреччина втратила всі європейські володіння і володіння на Близькому Сході. 1920  р. Парламент (меджліс) проголосив Декларацію незалеж ності Туреччини, яка містила заклики до знищення всіх пе решкод для розвитку країни. Березень 1920 р. У відповідь війська Антанти окупували Стам бул і розігнали парламент. Квітень 1920 р. В Анкарі кемалісти (прихильники Мустафи Кемаля) обрали новий парламент (меджліс)—Великі націо нальні збори Туреччини (ВНЗТ), які проголосили себе єди ною законодавчою владою і сформували уряд. Почалося формування армії. Уряд М. Кемаля не визнав Севрський договір. Тоді грецькі війська одержавши підтримку Великої Британії, почали на ступ. Радянська Росія підтримала М. Кемаля, надала йому матері альну допомогу. 1921 р. Радянська Росія уклала з Туреччиною договір про друж бу і братерство.1921- 1922 рр. Внаслідок бойових дій грецькі війська були ви гнані з Туреччини. Війна за незалежність закінчилася пере могою турків, що сприяло анулюванню Севрського догово ру- Кінець 1922 р. Було скасовано владу султана. Султан Мохам- мед VI втік з країни.29   жовтня 1923 р. Туреччину було проголошено республікою. Мустафа Кемаль став першим президентом. 1923 р. Згідно з Лозаннським договором Туреччину визнали не залежною державою. Зберігалася територіальна цілісність країни як національної держави. 30   квітня 1924 р. Була прийнята конституція, яка закріпила па нування національної буржуазії і поміщиків.

Політична криза в Туреччині

Прага, 17 липня 2002 – У Туреччині триває політична криза. Після того, як минулого тижня уряд залишили сім міністрів, а з парламенту вийшли 40 членів демократичної лівої партії, очолюваної прем’єр-міністром Еджевітом, у вівторок ще 6 депутатів парламенту оголосили про свій відхід із парламенту. Оголошено також про дострокові парламентські вибори в Туреччині, які відбудуться 3 листопада. Нагадаймо, політичну кризу спричинила відмова хворого 77-річного прем’єр-міністра Еджевіта піти у відставку. Вихід з уряду і з парламенту однопартійців Еджевіта фактично розвалив турецьке керівництво і, як підкреслюють оглядачі, загальмував економічні й політичні реформи, демократизацію країни і її вступ до Європейського союзу. Особливе занепокоєння політична криза викликала і серед країн союзу НАТО, до якого належить Туреччина. У вівторок лідери трипартійної правлячої коаліції виступили із заявою про те, що нові загальні вибори в Туреччині відбудуться 3 листопада. Турецькі політичні діячі сподіваються, що нові вибори допоможуть оновити керівництво, припинити хаос, а також політично й економічно наблизити мусульманську Туреччину до Заходу. Проте численні оглядачі висловлюють протилежні думки: нинішній політичний хаос загальмує економічні реформи, погіршить соціальне становище населення і може навіть посилити сепаратистський рух серед курдів у зв’язку з нерозв’язаною етнічною кризою і може посилити впливи ісламських радикалів у цій країні, особливо за нинішніх умов, коли Сполучені Штати і їхні союзники готуються до воєнного удару по Іраку. Якраз у цей не надто сприятливий час до Туреччини прибув заступник міністра оборони США Вольфовіц, щоб обговорити з турецькими керівниками можливості використання турецьких військово-повітряних баз для операції проти Іраку. До речі, досі американські літаки, згідно з домовленостями у рамках НАТО, здійснюють патрульні польоти над північним Іраком із території Туреччини. На думку оглядачів, удар по Іраку не матиме ні серед турецьких мусульман, ні навіть серед прозахідно настроєних політичних діячів жодної підтримки. Прем'єр-міністр Еджевіт вже заявив, що воєнна акція проти Іраку лише поглибить хаос у турецькій економіці.

Ще в 1913-1914 гг.ж Туреччина відчувала великі труднощі, так як світовій війні передували потрясіння Тріполітанська і балканської воєн. Але в порівнянні з 1913-1914 рр.. Економіка  Туреччини до кінця світової війни виявила подальший занепад. Разом з тим в Туреччині за роки війни відбувався важливий процес переміщення центрів господарського життя зі Стамбула в Анатолію.Одночасно на чала посилюватиметься роль внутрішньої (анатолійської буржуазії), яка раніше зовсім не займалася зовнішньою торгівлею а в промисловості мала дуже слабкі позиції. Режим капітуляцій і спільне прагнення капіталістичних держав консервувати феодальні або напівфеодальні відносини в Туреччині перешкоджали розвитку турецької промисловості. За час світової війни становище змінилося. Торгова буржуазія Анатолії, посилилися у зв'язку з вивезенням сільськогосподарських продуктів у Німеччину й Австрію. По-друге в Анатолії стали створюватися дрібні підприємства, які було необхідно створити за умовами воєнного часу. Посиленню анатолійської Буржуазії сприяло і те, що режим капітуляцій фактично перестав застосуються під час війни. Зважаючи на це анатолійська буржуазія стала усвідомлювати свою силу і висувати свої вимоги. Під час світової війни анатолійська буржуазія боролася, хоча і дуже слабко, проти засилля німців. Її діяльність не привела до позитивних для Туреччини результатами. Після закінчення війни ця буржуазія не могла примириться з перспективою втрати придбаних позицій. Вона не бажала повертатися до попереднього стану , який позбавляє її та прибутку, і самостійності. Спроба держав Антанти припинити державне існування Туреччини штовхнула анатолійську буржуазію на шлях національної революції.

Успіхи дійсно вражають. Туреччина  * Є членом G-20, і як відомо, в цьому закритому клубі обраних випадкових не буває;  * Її економіка займає 6-е місце в Європі, є, і це незвааючи на глобальну кризу, — однієї з найбільш швидкозростаючих у світі (зростання 10.3% у 2-му кварталі 2010 р., що йде на рівні темпів розвитку Китаю і трохи відстає лише від Сінгапуру;  * 15-е місце в світі за економічною потужністю і вже виношує амбітні плани в недалекому майбутньому увійти … в першу десятку разом з США, Китаєм, Японією, Росією, Великобританією, Німеччиною … Ми поставили перед собою цю мету і рухаємося в цьому напрямку ", — заявив турецький віце-прем'єр пан Бабаджан. Туреччина, поряд з Китаєм, у першій половині поточного року показала найвищі темпи економіки серед країн" Великої двадцятки ", тому зазначена мета реальна для Туреччини, сказав р. Бабаджан. Сьогодні Стамбул вас зустріне швидкісними хай-веямі, суперсучасними будинками зі скла і бетону, розкішними торговими центрами і представництвами практично всіх провідних світових компаній.  Географічне положення країни дає можливість грати роль коридору газових і нафтових поставок до Європи з Росії, Каспійського регіону, з Середнього та Близького Сходу. До того ж Туреччина претендує на роль єдиної ісламської демократії і мало не "світоча всього Близького Сходу".

Факти про Туреччину

1. Туреччина – це справжнісінька кузня різноманітних культур: на її території розвивалася грецька, римська, візантійська і тюркська культури.  2. 97% Туреччини знаходиться в Азії на півострові Мала Азія (або Анатолія), а 3% на території Європи (Фракія в давнину, зараз – європейська частина Стамбула). 3. Середземноморське узбережжя Туреччини знаходиться на одній широті з містами Сеул, Токіо і Сан-Франциско. 4. Туреччина була Батьківщиною таких знаменитих особистостей як царі Крез і Мідас, філософ Фалес, історик Геродот, Святий Микола, апостол Павло та багатьох інших. 5. Туреччина – країна, де вперше в світі жінка стала суддею Верховного Суду. 6. У 640 р. до н. е.. монети з електрона (сплаву золота і срібла) використовувалися стародавніми лідійцями у м. Сарди. 7. Гора Арарат, до якої, відповідно до Старого Заповіту, пристав Ноєв Ковчег, розташована на сході сучасної Туреччини. 8. Олександр Македонський розрубав Гордіїв вузол неподалік від нинішньої Анкари. Тепер саме так і називається подвійний вузол в турецьких килимах. 9. Турки-селюджукі першими в історії створили систему державного страхування, котра вкривала збитки своїх торговців. 10. Султан Баязид II прислав оттоманський флот, щоб забрати іспанських євреїв у часи розгулу Інквізиції. Вони успішно перебралися в Османську імперію в 1492, а їхні нащадки проживають в Туреччині і донині. 11. Тюльпани були завезені до Голландії з Анатолії послом Карла V при дворі Сулеймана Пишного в 1554 р. Туреччина досі постачає ці квіти до Європи. 12. Підробки в Туреччині не переслідуються за законом, якщо вони мають хоча б чотири відмінності від оригіналу. 13. Найпопулярніші сувеніри з Туреччини – це феска і амулет «Nazar Boncugu» від пристріту, який виглядає як кругле око блакитного кольору

Висновки

1.    Після Першої світової війни Туреччина змогла відстояти свою незалежність. 2.     Революція 1919-1922 рр. в Туреччині за своїм характе ром була національно-буржуазною. 3.     Було прийнято першу республіканську конституцію, яка проголосила демократичні права і свободи. 4.     Почалося реформування всього суспільно-політичного життя країни, її модернізація.