Презентація на тему:
США_президенти_1945-2011рр.

державний діяч США, 33-й президент США в 1945-1953 роках, від Демократичної партії. Трумен зробив антирадянщину офіційним курсом США у взаєминах з соцтаборі. Підпис:   Нагороди: У 1948 році Трумен представив програму «Справедливий курс», яка передбачала контроль цін, кредитів, промислових продуктів, експорту, зарплат і квартирних плат. Проте Конгрес контролювався республіканцями, які були проти цього. Протягом свого терміну він протистояв Конгресу та накладав вето, якщо то здавалося йому неправильним.

У період президентства Трумена залишалися напруженими відносини з профспілками. У 1947 році був прийнятий відомий закон Тафта - Хартлі, який істотно обмежує право на страйк. У тому ж році Трумен робить перші спроби десегрегації, що викликає розкол в Демократичній партії і поява групи діксікратів. Була прийнята програма забезпечення безпеки країни, в сенаті впливом користувався Джозеф Маккарті, який вважав, що комуністи проникнули в уряд, що призвело до значного обмеження громадянських прав і свобод і цькуванні комуністів (маккартизм). Щойно ставши президентом, Трумен мусив завершити боротьбу з Гітлером, окупувати Європу і дати собі раду з номінально союзним, але все більш войовничим і впливовим Радянським Союзом. За кілька місяців від початку свого президентства йому довелося прийняти жахливе рішення і наказати скинути атомні бомби на імперську Японію. Деякі з перших військових рішень Трумена виявилися майже катастрофічними. Після того, як атомні бомби змусили Японію капітулювати, він був уперто переконаний, що озброєні ядерною зброєю військово-повітряні сили можуть гарантувати безпеку Америки невеликим коштом. Як результат, впродовж 1946-1949 рр. Трумен спробував ослабити Корпус морської піхоти. Він законсервував більшість кораблів військово-морського флоту і скоротив армію. Відкинувши 1948 року пораду свого розлюченого держдепартаменту, Трумен підтримав заснування єврейської держави Ізраїль. Берлінський повітряний міст, План Маршала, порятунок Греції і Туреччини, успішне витіснення комуністів на північ від 38-ї паралелі в Кореї – все це заклало параметри двопартійної американської зовнішньої політики на наступну половину століття. Для того, щоб виробити стратегію стримування комунізму, Трумен запросив до адміністрації консервативних радників, таких як Пол Нітце, водночас тісно співпрацюючи з сенатором-республіканцем Артуром.

американський державний і військовий діяч, генерал армії (1944р.), 34 -й президент США (20 січня 1953р. – 20 січня 1961р.). Після приходу до влади Ейзенхауер закінчив війну в Кореї. Нагороди: Соціально-економічний розвиток США у період правління республіканців можна охарактеризувати таким чином: повільні темпи розвитку виробництва і часті кризи (1953-1954, 1957-1958, 1960-1961 pp.), початок впровадження автоматизації в різних сферах виробничого процесу (впровадження автоматичних машин, конвеєрного методу обробки, автоматичних контрольних систем, електронно-обчислювальних систем), помітні зміни структури робочої сили (збільшення кількості робітників невиробничої сфери, скорочення фермерів в суспільстві відносно інших верств населення з 16,6% до 12%), інтенсивний розвиток військово-промислового комплексу. Все це відбулося на тлі ета-тизації соціально-економічних процесів.У 50-ті роки проходить трансформація республіканської та демократичної партій: соціально-економічний розвиток країни вбачається ними у розвитку державного регулювання економікою.Ці два чинники мали значний вплив на його внутрішньополітичний курс. З одного боку, він не розширював соціальні програми, започатковані демократами, з іншого - він не дозволив їх скоротити, як цього вимагала більшість республіканців. Ще формуючи концепцію свого президентства, Ейзенхауер говорив, що країна потребує спокою після великих потрясінь Другої світової війни.

Основу зовнішньої політики склала доктрина «масованого відплати», яка передбачала збільшення авіації з ядерною зброєю, щоб дати можливість завдати ударів по СРСР і КНР. Близький Схід Ейзенхауер обіцяв захистити від «комуністичної загрози». У 1954 році в Гватемалі була організована інтервенція найманців ЦРУ з метою повалення президента цієї країни Хакобо Арбенса, який, як вважав Ейзенхауер, мостив дорогу до встановлення комунізму і був прорадянськи налаштований. У 1956 році в Єгипті був націоналізований Суецький канал, що належав англійській компанії. Адміністрація, спираючись на зміцнілу економіку, запроваджувала соціальні програми за рахунок федерального бюджету: здійснювалися плани шосейного, житлового і шкільного будівництва, розширювалася система медичного страхування і соціального забезпечення. Роки правління Ейзенхауера ввійшли в історію США як повоєнне процвітання, помітно зростав рівень життя на селення (звичними стали телевізори, холодильники, кондиціонери).Після Суецької кризи у 1956 р. була проголошена "доктрина Ейзенхауера" — програма силового і економічного втручання США на Близькому Сході. 1959 р. були започатковані серйозні зміни в політиці США щодо СРСР.

35-й президент США з 20 січня 1961 по 22 листопада 1963. Кеннеді - перший президент США-католик, перший президент, який народився в XX столітті. Дворічна президентство Кеннеді, перерване його загадковим вбивством, ознаменоване Карибською кризою, серйозними кроками по рівнянню чорношкірих в правах, початком космічної програми США. Нагороди: Підпис: У економіці з'явився спад, що негативно відобразилось на суспільному настрої. Було очевидно, що Америка потребувала нового лідера, який би зміг правити країною у нових умовах. А політика "нових рубежів" включала в себе проведення реформ в усіх основних сферах життя, в тому числі у освіті та охороні здоров'я; вирішення таких гострих проблем, як безробіття, житлове питання, расова дискримінація. Припускалося значно розширити космічну програму Сполучених Штатів заради того, щоб побороти відстань від СРСР. Для цього Кеннеді втричі збільшив бюджет НАСА. Такий крок мав довгострокові наслідки: різко активізувались розробки у області високих технологій, підготувавших умови для початку ери комп'ютерів. Кеннеді також значно збільшив військові витрати США, що було пов'язане з тим, що у середині 20-го століття у країнах Африки та Азії широко розгорнулись національно-визвольні рухи. Для протидії впливу комуністів у цих регіонах команда Кеннеді розробила ряд економічних та військових заходів. У березні 1961 року був створений "Корпус миру" для роботи американських добровольців у країнах, що розвиваються. При цьому передбачалося ввести локальні та антипартизанські війни з використанням ядерних та звичайних озброєнь. Все це призвело до загострення міжнародної ситуації.

Демократ Кеннеді, на відмінну від республіканців, зібрав у Білому домі команду з молодих, освічених та амбіційних людей. Вони склали штат радників президента, а також зайняли декілька важливих посад. Віце-президентом, за підсумками з'їзду Демократичної партії, став Ліндон Джонсон, який не дуже комфортно почував себе у команді президента. Відносини між Джоном та Ліндоном складалися непрості. Новий уряд США відразу ж намагався реалізувати передвиборчі обіцянки президента. Кеннеді заявив: " Ми стоїмо на порозі нових рубежів!" Кеннеді виступав за поліпшення відносин між США і СРСР, але його правління було також відзначено великими зовнішньополітичними напряжностями: невдала висадка у затоці Свиней (квітень 1961 р.), Берлінська криза, Карибська криза (жовтень 1962 р.). При Кеннеді відбулося посилення втручання США у громадянську війну в Південному В'єтнамі; в 1961 році він відправив до Південного В'єтнаму перші регулярні підрозділи збройних сил США (до цього там несли службу тільки військові радники). У вересні 1961 року була створена організація під назвою Корпус миру, яка надавала допомогу населенню країн, що розвиваються в отриманні елементарних трудових навичок і знань. У 1961 році була створена організація Союз заради прогресу, покликаний сприяти економічному розвитку країн Латинської Америки.

Мартін Лютер Кінг (15 січня 1929р. – 4 квітня 1968р.) – найвідоміший афроамериканський баптистський проповідник, яскравий оратор, лідер ненасильницького опору расизму. Мартін став першим активним діячем чорного руху США і першим затятим борцем за громадянські права чорних в США, борючись з дискримінацією, расизмом та сегрегацією. Активно виступав також проти колоніальної агресії США, зокрема у В'єтнамі. За важливий внесок у демократизацію американського суспільства в 1964 році Мартіну була присуджена Нобелівська премія миру. Починаючи з 1963 року і аж до смерті Мартін Лютер Кінг переслідувався ФБР в рамках секретної програми COINTELPRO. 28 березня 1968 Кінг очолив шеститисячний марш протесту в діловій частині Мемфіса, метою якого була підтримка страйкуючих робітників. 3 квітня, виступаючи в Мемфісі, Кінг сказав: «Попереду у нас важкі дні. Але це не має значення. Тому що я побував на вершині гори ... Я дивився вперед і бачив Землю обітовану. Може бути, я не буду там з вами, але я хочу, щоб ви знали зараз - всі ми, весь народ побачить цю Землю ». 4 квітня, о 18 годині 01 хвилину Кінг був смертельно поранений снайпером Джеймсом Ерлом Реї, коли стояв на балконі в Мемфісі. Нобелівська премія миру

Нагороди: 37-й Президент Сполучених Штатів Америки (1969-1974), 36-ою віце-президент США ( 1953 - 1961). Єдиний президент Америки, який пішов у відставку до закінчення терміну. Підпис:   Вже в перші роки правління республіканців США були вражені економічною кризою. Особливістю цієї циклічної кризи перевиробництва (1969-1970 pp.) було, те що скорочення виробництва і збільшення безробіття супроводжувались підвищенням цін. Наприкінці 60-х років почались енергетичні труднощі, які вилились в 1973 р. в енергетичну кризу. Це відразу призвело до падіння виробництва, зростання безробіття, значного підвищення цін. Вони змусили республіканців відмовитись від політики неоконсерватизму, яку вони проголосили, і вдатися до активного використання методів державного регулювання економіки. У січні 1971 р. Р.Ніксон навіть заявив журналістам: "Я тепер кейнсі-анець". Для подолання економічних труднощів було розроблено програму заходів, які дістали назву "нова економічна політика". Наслідком проведення цієї політики стало ширше державне регулювання. Вперше в мирний час було введено контроль за цінами. Непомірно зросли державні витрати на соціальні програми. Але всі ці заходи виявились малоефективними. У 1973-1974 pp. США вразила і політична криза, яка виявила всі недоліки американської політичної системи і державного апарату.

При Ніксоні встановилися особливі відносини США з КНР (ознаменовані сенсаційним особистим візитом президента до Китаю) і почалася політика розрядки у відносинах з СРСР. У травні 1972 року Ніксон (першим з президентів після Франкліна Рузвельта в 1945 р.) з дружиною відвідував Радянський Союз, зокрема Київ. Під час цього візиту він підписав з Брежнєвим договір ОСВ-1. У результаті проведених у 1972-1974 роках неодноразових радянсько-американських зустрічей на вищому рівні були підписані угоди, засновані на принципі мирного співіснування государствГосударство - в теорії права спосіб організації суспільства, основний елемент політичної системи, організація публічної політичної влади, яка спирається на засоби і заходи примусу . Зовнішньополітична динаміка адміністрації Ніксона ослабла з початком другого терміну. У Конгресі росло опір політиці розрядки, і візит радянського генерального секретаря Брежнєва в США в червні 1973 року не приніс яких-небудь значних зрушень у контролі озброєння. Перш за все Уотергейтський криза все сильніше стримував зовнішньополітичну дієздатність президента Ніксон був першим президентом, що відвідав всі 50 штатів. У 70-ті роки масові рухи припинились. Причиною цього була не політика республіканців, а економічна криза, яка змінила пріоритетність проблем, які стояли перед населенням. Крім того, більша частина вимог масових рухів була задоволена: американські війська були виведені з В'єтнаму, ліквідовано загальну військову повинність, расизм поставлено поза законом, а в 1972 р. набрала чинності 26 поправка до Конституції США, яка дала право голосу молоді з 18 років.

36-й Президент США від Демократичної партії з 22 листопада 1963р. по 20 січня 1969р. Нагороди: Підпис: Закон про виборче право 1965 року подвоїв протягом одного року участь у виборах на Півдні афро-американців. Іншою законодавчою віхою з'явилося створення страхування на випадок хвороби для літні і бідних, а також заходи щодо розвитку шкіл, університетів, музеїв і інших освітніх установ. Було стимульовано житлове будівництво усередині міст, видані радикальні закони по захисту навколишнього середовища і створений захист прав споживачів. Новий імміграційний закон скасував положення, що дискримінує, 20-х років проти азіатських іммігрантів і сприяв зовнішньо американській імміграції. На тлі процвітаючої економіки Джонсон змогло навіть провести плановані ще Кеннеді зниження податків для приватників і фахівців. Середній доход американських родин зріс за 60-і роки реально на 85%. Однак вже в 1967 році були скорочені численні соціальні програми і знову підвищені податки, тому що війна у В'єтнаму поглинала величезні суми. Такі заходи, як продуктові картки для бідних, у перспективі виявилися тяжким тягарем для федерального бюджету..

Головною подією періоду президентства Джонсона стала війна у В'єтнамі. США підтримували уряд Південного В'єтнаму в його боротьбі з комуністичними партизанами НФВПВ, які, у свою чергу, користувалися підтримкою Північного В'єтнаму. У серпні 1964 року після двох інцидентів в Тонкінській затоці Джонсон наказав завдати у відповідь ударів з повітря по Північному В'єтнаму і добився прийняття Конгресом резолюції про підтримку будь-яких дій, які президент визнає необхідними для «відсічі нападу на збройні сили США і запобігання подальшій агресії» в Південно- Східної Азії. У 1964 році за підтримки США в Бразилії було повалено демократичний уряд Жоау Гуларта. У 1965 році в рамках проголошеної «Доктрини Джонсона» були направлені війська в Домініканську Республіку. Сам Джонсон виправдав інтервенцію, стверджуючи, що комуністичні елементи намагалися узяти під контроль рух бунтівників. Влітку 1965 р. Джонсон прийняв рішення про збільшення американського контингенту у В'єтнамі. Чисельність американських озброєних сил у В'єтнамі збільшилася з 20 тисяч при Кеннеді до майже 540 тисяч до кінця президентського терміну Джонсона. У червні 1967 року відбулася зустріч на вищому рівні президента Джонсона з радянським прем'єром О. Косигіним в Гласборо (штат Нью-Джерсі), що проклала дорогу до договору 1968 про нерозповсюдження ядерної зброї, затвердження якого президент добивався впродовж трьох років. Однією з перших ініціатив Джонсона було створення «Великого суспільства», в якому не буде бідності. Конгрес виділив на ці цілі близько мільярда доларів. У 1964 був прийнятий Акт про цивільні права, що знищив расову сегрегацію на Півдні США. Була заснована державна медична страховка (Medicare). На президентських виборах 1964 Джонсон із значною перевагою був вибраний Президентом США, незважаючи на те, що Південь, невдоволений відміною сегрегації, вперше за 100 років голосував за республіканця - відомого «яструба» Холодної війни Баррі Голдуотера. У 1966 р. Джонсон добився вживання заходів по створенню «вчительського корпусу», програми житлових субсидій в потребі, програми «зразкових міст», нових заходів боротьби із забрудненням води і повітря, програми будівництва покращуваних автомагістралей, збільшення виплат по соціальному страхуванню, нових заходів в області медичної та професійної реабілітації. Проте пізніше програма створення «Великого суспільства» була згорнута у зв'язку з початком війни у В'єтнамі. Під час другого терміну Джонсона знов почали загострюватися проблеми, пов'язані з правами чорношкірих американців. У серпні 1965 р. в негритянському районі Лос-Анджелеса сталися безлади, в результаті яких загинуло 35 осіб. Влітку 1967 року відбулися найбільші виступи афро-американського населення.

Нагороди: Підпис: 39-й Президент США з 1977 до 1981рр. Джиммі Картер також лауреат Нобелівської премії миру. Його також було обрано два рази губернатором штату Джорджія — цю посаду він обіймав з 1971 по 1975рр. У роки його президентства стався перелом у настроях американського суспільства. Воно переконалося в неможливість виходу з кризового стану за допомогою державного регулювання. Для демократа Картера це мало фатальні наслідки, оскільки саме демократи асоціювалися з «державою благоденства», і ці зміни в настроях грали на руку республіканцям. Розпочаті зміни у світовій політиці дали привід критикувати адміністрацію за слабкість. Президентство Картера довелося на «зліт цін на нафту». На цьому тлі безробіття та інфляція були високі як ніколи, до 1979 року США опинилися на межі економічної катастрофи.

У 1978 на саміті в Кемп-Девіді під головуванням Картера президент Єгипту Анвар Садат і прем'єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін домовилися про мир, взаємне визнання та передачу Єгипту Синайського півострова; це завершило серію з чотирьох єгипетсько-ізраїльських воєн. Картер продовжив переговори про обмеження стратегічних озброєнь з СРСР і в 1979 році підписав з Л. І. Брежнєвим договір ОСВ-2. Радянсько-американські відносини різко погіршилися, договір ОСО-2 не був ратифікований Конгресом, США бойкотували Літні Олімпійські ігри 1980 р. в Москві. Під час правління Картера відбулася Ісламська революція в Ірані; аятолла Хомейні оголосив США «Великим сатаною», і в 1979 були узяті в заручники співробітники американського посольства в Тегерані. 23 січня 1980 Картер виступив зі щорічним посланням «Про становище країни», в якому оголосив нову зовнішньополітичну доктрину. Регіон Перської затоки був оголошений зоною інтересів США, заради захисту яких Сполучені Штати готові піти на застосування збройної сили. Відповідно до «доктриною Картера», спроби будь-якої держави встановити свій контроль над регіоном Перської затоки були заздалегідь оголошені американським керівництвом посяганням на важливі інтереси США. У зв'язку з Уотергейтському скандалом престижу республіканців було завдано серйозний збиток. Перемогу здобув демократ Джеймс Картер. Під час його правління стався перелом у настроях американського суспільства. Воно переконалося в неможливість виходу з кризи шляхом державного врегулювання. У цілому, адміністрація Картера здійснила ряд заходів для розрядки міжнародної напруженості.

40-й президент США (1981-1985 і 1985-1989 роки ), від Республіканської партії. Тридцять третього губернатор Каліфорнії (1967-1975рр.). Нагороди: Підпис: Суть «економіки, орієнтованої на пропозицію» зводилася до зниження податків як найефективнішого засобу відродження ділової активності та економічного підйому в країні. При цьому це стосувалося і бідних, і багатих. Було запроваджено податкові пільги на інвестиції у високі технології, що дозволило Америці суттєво посилити свій технологічний відрив від решти країн світу, включно з найближчими «переслідувачами» — Японією та Західною Європою. За роки правління Рейгана Америка перетворилася з найбільшого в світі нетто-експортера на найбільшого нетто-імпортера капіталу. Рейган астрономічно збільшив державний борг США, ігноруючи похмурі застереження, що він перекладає сьогоденні проблеми на плечі наступних генерацій. Лише в перший рік свого правління Рейган скоротив витрати державного бюджету на 35 мільярдів доларів і взяв під контроль інфляцію, рівень якої за рік зменшився вдвічі — з 12,4 до 6 відсотків. Водночас Рейган різко урізав усі соціальні програми бюджету. «Це злочин, коли людина, здатна прогодувати себе сама, живе за рахунок податків своїх співгромадян», говорив президент. Унаслідок цього чисті доходи 10 відсотків найбагатших американців за перші три роки правління Рейгана зросли більше як на 20 відсотків і настільки ж скоротилися реальні доходи 10 відсотків найбідніших. В’їдливі журналісти негайно охрестили президента «Робін Гудом навпаки, який відібрав гроші в бідних і віддав їх багатим». Проте більшості американців, вихованих у традиціях індивідуалізму та розрахунку на власні сили, цей курс сподобався. «Під час кризи уряд не рішення, уряд - це і є проблема»

У ході кампанії суперники обговорювали внутрішню обстановку в країні і захоплення американських заручників у Ірані. Рейган підкреслював свої фундаментальні принципи: зниження податків для стимулювання економіки, скорочення впливу уряду на життя простих громадян, права штатів і сильна національна оборона. Після отримання мандата республіканської партії на президентські вибори Рейган вибрав одного з своїх головних опонентів - Джорджа Буша-старшого в якості свого кандидата у віце-президенти. Поява на жовтневому телевізійні дебати сприяло зростанню його кампанії. У результаті Рейган здобув перемогу на виборах, перемігши в 44 штатах, зібравши 489 голосів вибірників. Картер переміг у 6 штатах, зібравши 49 голосів вибірників. За загальною кількістю голосів результат Рейгана склала 50,7% проти 41% набраних Картером. Вперше з 1952 республіканці змогли зайняти 34 додаткових місця в Сенаті, але демократи все одно залишилися в більшості. У ході свого президентського правління, званого революцією Рейгана, президент проводив політику, що відображає його особисту віру в свободу особистості. Він вніс великі зміни в економічну, внутрішню і зовнішню політику США, підняв моральний дух американців, люди стали менше покладатися на уряд.Рейган вів щоденники, в яких коментував щоденні події і свої погляди на них. У 2007 його щоденники були опубліковані в книзі «Щоденники Рейгана», що стала бестселером.

41-й Президент США (1989-1993), Віце-Президент за Рональда Рейгана (1981-1989), сенатор, дипломат, директор ЦРУ, батько 43-го президента США Джорджа Буша (молодшого). Нагороди: Підпис:   На початку свого терміну Буш зіткнувся з проблемою з дефіцитом бюджету, які залишилися після Рейгана. Дефіцит у розмірі 220 мільярдів доларів в 1990 році виріс в три рази з 1980 року. Буш присвятив себе стримування дефіциту, вважаючи, що без цього Америка не може бути світовим лідером. Він став переконувати Конгрес, контрольований демократами, діяти відповідно до бюджету і скоротити державні витрати. Однак демократи вважали, що єдиний шлях - це збільшити податки. Буш зіткнувся з проблемами в спробах знайти консенсус.

Внутрішньополітичний курс Дж. Буша мав назву "рейганоміка без Рейгана". Проте, власної чітко сформульованої програми він не мав, стараючись у всьому наслідувати попередника. Саме брак свіжої думки був основною підставою для критики Президента. Проте, не дивлячись на те, що в цей період конгрес контролювали демократи, Бушу вдалося досягти згоди між двома партіями з ключових питань внутрішньої та зовнішньої політики, чим він забезпечив ефективне виконання своєї програми. Чільне місце в президентських заходах належало боротьбі з наркоманією та організованою злочинністю, вирішенню екологічних проблем, вдосконаленню системи охорони здоров"я. Діяльність значно ускладнювалася економічною кризою 1989-1992 рр., зумовленою деякими негативними проявами рейганоміки. Основною проблемою залишався дефіцит державного бюджет та зростання зовнішнього боргу. Для її вирішення Дж. Буш здійснював замороження державних видатків. Хоча падіння виробництва було найменшим у повоєнний період, саме несприятлива економічна кон"юнктура стала основною причиною поразки Президента на виборах 1992 р. від демократа Білла Клінтона. У зовнішній політиці Президент також намагався наслідувати попередника (назва курсу - "стримування і залякування"). Його реакція як Президента на дипломатичні ініціативи радянського лідера М. Горбачова була спочатку розцінена неадекватною. Проте згодом ситуація змінилася. Відбулися зустрічі лідерів двох наддержав: 1989 р. на Мальті, коли було оголошено про завершення холодної війни та 1990 р. у Вашингтоні. Згодом, у липні 1991 р. вони підпасали Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. У грудні 1989 р. Буш ініціював інтервенцію в Панаму під приводом боротьби з наркоманією для скинення свого колишнього союзника генерала Нор’єги (операція "Вірна справа"), що сприяло зростанню його популярності в США. Успіх у війні у Перській затоці проти Іраку ще більш підняв його популярність. Причиною війни була гостра міжнародна криза в цьому регіоні у 1989-1991 рр., пов"язана з анексією Іраком Кувейту. У 1990 р. було створено "Щит пустелі" - контингент з військ США та їхніх союзників з метою захисту Саудівської Аравії від можливої іракської агресії, а 17 січня - 28 лютого 1991 р. - здійснено операцію "Буря в пустелі", визволено Кувейт, а на тоталітарний режим С. Хуссейна накладено санкції На Близькому Сході. Буш продовжував підтримувати Ізраїль та добиватися його примирення з ОВП. Важливе значення у період Буша посідали американсько-китайські відносини. Після розпаду СРСР США підтримали нові незалежні держави та встановили з ними дипломатичні відносини. Щодо програми ПРО, то Буш продовжив розвиток СОІ Рейгана. Щодо відносин з Україною в період Буша, то вони були неоднозначними. З о дного боку, його адміністрація доклала значних зусиль до міжнародного визнання України: 25 грудня 1991 р. визнала незалежність, а 23 січня 1992 р. встановила дипломатичні відносини, а з іншого - уся подальша політика щодо України зводилася до скординованого з Росією її ядерного роззброєння. В якості Президента США 1 серпня1991 у Києві виголосив промову, в якій однозначно висловлювався за збереження СРСР і підтримку М. Горбачова.

Саддам Хусейн Абд аль-Маджид ат-Тікріті (28 квітня 1937р. - 30 грудня 2006р.,) - іракський державний і політичний діяч, президент Іраку (1979-2003рр.), прем'єр-міністр Іраку (1979-1991 і 1994-2003рр.), генеральний секретар іракського відділення партії Баас, голова Ради революційного командування, маршал (1979р.). Завдяки величезним доходами від експорту нафти здійснив масштабні реформи, зробивши рівень життя в Іраку одним з найвищих на Близькому Сході. У 1980 році він розв'язав руйнівну війну з Іраном, яка тривала до 1988 року. У ході війни Саддам Хусейн здійснив операцію «Анфаль» проти курдів, у ході якої його армія застосувала хімічну зброю. Скинутий у квітні 2003 року в результаті вторгнення військ багатонаціональної коаліції на чолі з США і Великобританією і згодом страчений за вироком Верховного суду Іраку через повішення. Нагороди:

42-й Президент США з 1993р. до 2001р. Він також був губернатором штату Арканзас протягом 12 років. Білл Клінтон — третій наймолодший президент США після Рузвельта та Джона Кеннеді. Підпис: Президентство Клінтона припало на той час, коли в світі відбувалися суттєві зміни, спричинені розвалом СРСР і кінцем Холодної війни. Міжнародні обставини позначилися на внутрішньополітичному курсі Клінтона, який отримав назву «світове лідерство» («велика стратегія») і зводився до глобального політичного, економічного та військового впливу США. Президент намагався підтримувати конструктивні відносини з пострадянськими країнами, спрямовані на поширення демократії та ринкової економіки. Саме він висунув тезу перетворення НАТО на політичну організацію та розширення її на Схід, хоча за це зазнав критики як серед американської, так і світової, громадськості. Його адміністрація вживала заходів для урегулювання війни в Югославії та на Близькому Сході

У внутрішній політиці під час його правління у США почався один з найдовших періодів економічного зросту та стабільності. Внутрішньополітичний курс Клінтона мав назву «відродження Америки» і зводився до зростання державного регулювання економіки, надання федеральним органам влади більших повноважень для реалізації економічної політики. Його президентство ознаменувало собою завершення «неоконсервативної хвилі», пов’язаної з періодом попередніх президентів Р.Рейгана та Дж. Буша-старшого, коли відбувався процес зведення до мінімуму державного регулювання економіки. Здійснювалося стимулювання інвестицій у будівництво шосейних доріг, комунальний благоустрій, енергозбереження, підтримку молоді і т. д., надавалися податкові пільги підприємствам, що створювали нові робочі місця. У зв’язку з новою міжнародною обстановкою, Клінтон скоротив військові витрати. Здійснювалося підвищення податків, хоча в період передвиборчої кампанії Клінтон обіцяв їх зменшити. Відбулися деякі зміни у побуті Білого дому, зокрема Клінтон скоротив кількість його працівників, а також ліквідував безплатне харчування для них. Проводилася боротьба з наркоманією та злочинністю. Вагоме місце у внутрішній політиці Клінтона посідали соціальні видатки, проте реалізація соціальних реформ Клінтона була значно ускладнена республіканською більшістю конгресу, адже на виборах 1996 року перемогли республіканці. Щодо відносин з Україною у період Клінтона, то вони були неоднозначними. Так, почавши з підтримки України та проголошення стратегічного партнерства, його адміністрація поступово істотно змінила свій курс і почала відверто використовувати Україну як розмінну карту у грі з РФ. 1993 р. Президент підписав Договір про подальше скорочення стратегічних наступальних озброєнь, до якого приєдналися Україна й Казахстан. 3-7 березня 1994 року під час візиту Президента України Л. Кравчука до США Клінтон підписав «Спільну заяву про розвиток дружби й співробітництва між двома країнами», а 11-12 травня 1995 року вже Клінтон за запрошенням Л. Кучми відвідав Україну, підписав Спільну заяву та деякі інші документи. Політичне значення цього візиту для обох країн полягало в тому, що це був перший державний візит Президента США до України. 20-22 лютого 1996 року Клінтон приймав Кучму з робочим візитом, а в червні 2000 р. Президента США знову можна було побачити у Києві. Остання підтримала курс Дж. Буша-старшого на скординоване з Росією ядерне роззброєння України, що було реалізовано 14 січня 1994 року, коли в Москві Президенти США, РФ та України підписали заяву «Про ліквідацію ядерної зброї на території України». 8 лютого 1994 року з ініціативи Клінтона представники України підписали документи, що стосувалися участі у програмі НАТО «Партнерство заради миру». Саме США відіграли провідну роль в істотному обмеження зовнішнього фінансування України, перед тим призвичаївши її до регулярності цих процесів.

американський політик-республіканець, 43-й президент США у 2001-2009 роках, губернатор штату Техас з 1995р. по 2000 рік. Нагороди: Підпис: Буш проштовхнув програму заниження податків на 1,3 трильйони доларів, програму перерозподілу фондів системи освіти відому як «Ніяка дитина не залишиться позаду» і приклав старання щодо приватизації систем медичної допомоги і соціального забезпечування. Буш також прикладав зусилля проштовхуючи такі популярні серед республіканців міри як «Акт заборони абортів частково народжених», «Засновані на вірі ініціативи добробуту», «Компроміс пальмової неділі» і запропонував «Федеральну шлюбну поправку», яка визначає шлюб як відносини між одним чоловіком і однією жінкою і запобігає визнанню одностатевих шлюбів в Сполучених Штатах.

Після терористичних нападів 11 вересня 2001 Буш оголосив глобальну війну проти тероризму і наказав вторгнення до Афганістану з метою скинення руху Талібан, знищення Аль-Каїди та захоплення Осами бін Ладена. Така відповідь на терористичні напади 9/11 привела до значного росту його популярності. З приводу контролю іракської зброї масового знищення Буш наказав вторгнення до Іраку, хоча інспекції, які велися у той час, ще не закінчилися і зброя масового знищення, яку США намагалися захопити, ніколи не була знайдена. Слід за скиданням уряду Саддама Хусейна в Іраку, Буш започаткував програму встановлення демократії на Близькому сході, особливо в Афганістані та Іраку. Називаючи себе «військовий президент», Буш виграв переобрання в 2004 після інтенсивної і гарячої виборчої кампанії. Починаючи з переобрання, Буш одержує все більш і більш гарячу критику, навіть від колишніх союзників, як за його управління операцією в Іраку і за зловживання у відношенні до ув'язнених у в'язниці Абу-Граїб та таборі Гуантанамо, так і щодо таких внутрішньополітичних питань як заборона дослідження стеблових клітин, дуже повільна допомога постраждалим від урагану «Катріна» нагляд за громадянами з боку Агентства національної безпеки, дефіцит бюджету, номінація Гаррет Мієрс і цілий ряду скандалів, наприклад звинувачення у корупції Джека Абрамова і можлива фальсифікація даних щодо наявності зброї масового знищення у Іраку. Згідно опитам, його популярність значно знизилася (на 2006).

діючий (з 20 січня 2009 року) 44-й президент Сполучених Штатів Америки. Лауреат нобелівської премії миру 2009 року. До обрання президентом був сенатором США від штату Іллінойс. Підпис: Нагороди: 17 лютого 2009 року Обама підписав закон про виділення 787 млрд. доларів США, призначених з метою пом'якшення наслідків рецесії, викликаної іпотечною кризою, також результатом кредитної кризи. За словами Обами завдяки цьому плану в США буде створено або збережено 3½ мільйона робочих місць протягом наступних двох років.

У квітні 2009 року пом'якшені санкції проти Куби. У грудні 2009 року оголошено про рішення збільшити на 30 тисяч контингент американських військ в Афганістані. У квітні 2010 року підписано договір з Росією про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. 29 січня конгрес США підтримав план стимулювання американської економіки, запропонований президентом США. План передбачає вливання в сумі $ 819 млрд . 10 лютого Сенат США схвалив план надзвичайних антикризових заходів Обами ціною в 838 мільярди доларів. При реалізації плану за 2 роки має бути створено до 4 млн нових робочих місць. План також містить положення про прямі інвестиції в галузі охорони здоров'я, енергетики, освіти .