Презентація на тему:
ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ

ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ

ТИПИ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ Ян Амос Коменський, вивчаючи особистісні якості дітей, дійшов висновку: учні діляться за їхніми здібностями на 6 груп. 1592-1670

ТИПИ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ ПЕРША ГРУПА ДРУГА ГРУПА ТРЕТЯ ГРУПА ГОСТРИЙ РОЗУМ, ТЯГНУТЬСЯ ДО ЗНАНЬ, ЗДІБНІОТРИМУВАТИ ЗНАННЯ ІЛОНА ХАНДЮК МАЮТЬ ГОСТРИЙ РОЗУМ, АЛЕ МЛЯВІ, ХОЧА І СЛУХНЯНІ ГОСТРИЙ РОЗУМ, ТЯГНУТЬСЯ ДО ЗНАНЬ, АЛЕ НЕВГАМОВНІ І ВПЕРТІ. З ТАКИХ ВИХОДЯТЬ ВЕЛИКІ ЛЮДИ А. ЕЙНШТЕЙН О.ПУШКІН ДАВАТИ “НАУКОВУ СТРАВУ” І НЕ ДОЗВОЛЯТИ ЇМ ДУЖЕ ПОСПІШАТИ “ПРИШПОРЮВАТИ” УЧНІВ ДРУГОГО ТИПУ ДОСТАТНЬО ВМІЛО ВИХОВУВАТИ

ТИПИ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ ЧЕТВЕРТА ГРУПА П’ЯТА ГРУПА ШОСТА ГРУПА СЛУХНЯНІ ТА ДОПИТЛИВІ, АЛЕ УПОВІЛЬНЕНІ; ПІЗНОПРИХОДЯТЬ ДО ЦІЛІ ТУПІ, БАЙДУЖІ Й МЛЯВІ ТУПІ З ПЕРЕКРУЧЕНОЮ ТА ЗЛОСТИВОЮ НАТУРОЮ НЕ ПЕРЕВАНТАЖУВАТИ, СТАВИТИСЯ ДОБРОЗИЧЛИВО, ПІДБАДЬОРЮВАТИ ДЛЯНАВЧАННЯ ДІТЕЙ 5-го ТИПУ ПОТРІБНЕ ВЕЛИКЕ ТЕРПІННЯ НЕОБХІДНО ПЕРЕМОГТИ УПЕРІСТЬЦИХ ДІТЕЙ І НЕ ВТРАЧАТИ НАДІЮ

ТИПИ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ ПРИЧИНИ НЕУСПІШНОСТІ ВНУТРІШНІ ЗОВНІШНІ Недостатність біологічного розвитку Недостатність психічного розвитку Недостатність вихованостіособистостіі Недостатністьо світиособистостіі Недостатність досвіду впливу школи Недостатність впливу позашкільного середовища Дефекти органівчуття Слабкий розвиток емоційної сфери Недолікив розвитку моральних якостей Прогалини в знаннях та спеціальних уміннях Недостатність процесу Навчання (нецікаві уроки, відсутність індивідуальногопідходу, перевантаження) Недостатність впливу сім’ї Соматичнаослабленість Слабкий розвиток волі Недоліки у ставленні особистості до вчителя, колективу,сім’ї Недоліки в трудовому вихованні Недостатністьвпливу ровесників Особливості вищої нервової системи Прогалини в навичках навчального труда Недостатність виховного впливу школи (вчителів, колективу учнів) Недостат- ністьвпливів культурно- виробничого оточення Психо-патологічнівідхилення Відсутність позитивних пізнавальних інтересів, мотивів, потреб

ТИПИ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ Костянтин Дмитрович Ушинський: “Навчання, яке ґрунтується тільки на інтересі, не дає можливості зміцнитися самовладанню й волі учня, бо не все у навчанні є цікавим і доведеться багато чого, що буде потрібним, брати силою волі”

ПРИЧИНИ НЕВДАЧ

ПРИЧИНИ НЕВДАЧ СОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНІ ВАЖКІ МАТЕРІАЛЬНІ УМОВИ (ВІДСУТНІСТЬ КОШТІВ НА ОДЯГ, ПІДРУЧНИКИ, СКЛАДНИЙ МОРАЛЬНО - ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ У СІМ’Ї)

ПРИЧИНИ НЕВДАЧ БІОПСИХОЛОГІЧНОГО - ХАРАКТЕРУ ШКІЛЬНІ УСПІХИ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ПРИРОДНИХ ЗАДАТКІВ УЧНІВ ТА ІНШИХ ПРИЧИН ПСИХОЛОГІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ, ВИНИКНЕННЯ ЯКИХ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ШКОЛИ

ПРИЧИНИ НЕВДАЧ НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ НЕРВОВО-ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ТА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ЗАНЕДБАНІСТЬ У ДІТЕЙ З ОСЛАБЛЕНОЮ НЕРВОВОЮ СИСТЕМОЮ ПОРУШЕННЯ СНУ, АПЕТИТУ, НЕПРИЄМНІ ВІДЧУТТЯ З БОКУ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ, ГОЛОВНІ БОЛІ, ПІДВИЩЕННЯ ПІТЛИВОСТІ, ДІТИ ГРИЗУТЬ НІГТІ; ПОВЕДІНКА ІМПУЛЬСИВНА, МАЛО МОТИВОВАНА; НАПРУЖЕНІ МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ, СВАРКИ, СКАНДАЛИ

ПРИЧИНИ НЕВДАЧ ПСИХОЛОГІЧНА НЕГОТОВНІСТЬ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ НЕОБХІДНИЙ І ДОСТАТНІЙ РІВЕНЬ АКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ МАЄ БУТИ ТАКИМ, ЩОБ ПРОГРАМА НАВЧАННЯ ПОТРАПЛЯЛА ДО “ЗОНИ НАЙБЛИЖЧОГО РОЗВИТКУ” ДИТИНИ. ЗОНА ВИЗНАЧАЄТЬСЯ МОЖЛИВІСТЮ ДИТИНИ ДОСЯГТИ СПІВРОБІТНИЦТВА З ДОРОСЛИМ

ПРИЧИНИ НЕВДАЧ ДИДАКТИЧНІ ПРИЧИНИ МОТИВАЦІЯ ДО НАВЧАННЯ; ЗМІСТ НАВЧАННЯ – ДАЛЕКИЙ ВІД КОЛА ІНТЕРЕСІВ ДИТИНИ, ШКОЛА НЕСПРОМОЖНА НАВЧИТИ ДІТЕЙЗАСТОСОВУВАТИ ШКІЛЬНІ ЗНАННЯ НА ПРАКТИЦІ; ПЕДАГОГИ СТАВЛЯТЬСЯ ДО НЕУСПІШНИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ДО БЕЗНАДІЙНО ВІДСТАЮЧИХ; УЧЕНЬ – ОБ’ЄКТ ЗАМІСТЬ САМОСТІЙНИЙ СУБ’ЄКТ; СПОСІБ НАБУТТЯ ЗНАНЬ: ІНФОРМАЦІЯ НАКОПИЧУЄТЬСЯ НЕ У ПРОЦЕСІ НАБУТТЯ ВЛАСНОГО ДОСВІДУ, А ВНАСЛІДОК ЗАСВОЄННЯ ВЕРБАЛЬНИХ ФОРМ; СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ, НАВ’ЯЗАНА ЗЗОВНІ, БЕЗ УЧАСТІ АКТИВНОЇ ПОЗИЦІЇ УЧНІВ, НЕ СПРИЯЄ ПОЗИТИВНИМ ЕМОЦІЯМ;

ПРИЧИНИ НЕВДАЧ ДИДАКТИЧНІ ПРИЧИНИ СТАНДАРТИЗАЦІЯ, МАСОВІСТЬ НАВЧАННЯ ( У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ ЗДІБНІ УЧНІ НЕДОВАНТАЖЕНІ; ЧАС НА ЗАСВОЄННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПОТРІБЕН РІЗНИЙ); НЕГАТИВНА Я-КОНЦЕПЦІЯ: ТРУДНОЩІ НЕВСТИГАЮЧИХ Є НАСЛІДКОМ ЇХ УЯВЛЕНЬ ПРО СЕБЕ ЯК НЕ ЗДІБНИХ ДО СЕРЙОЗНОГО НАВЧАННЯ; ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ: ІСНУЮЧА СИСТЕМА ОЦІНОК СТВОРЮЄ ВСІ УМОВИ ДЛЯ РОЗЧАРУВАННЯ І ВТРАТИ МОТИВАЦІЇ.

ПРИЧИНИ НЕВДАЧ НЕАДАПТОВАНІСТЬ НАВЧАННЯ ДО ПСИХОЛОГІЧНИХ, ФІЗІОЛОГІЧНИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНІВ НЕЕФЕКТИВНЕ “ВИКОРИСТАННЯ” МОЗКУ: НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ РОЗВИВАЮТЬ ФУНКІЇ ЛІВОЇ ПІВКУЛІ (АНАЛІТИЧНОЇ), НЕХТУЮЧИ ПРАВОЮ ПІВКУЛЕЮ (ІНТУЇТИВНОЮ, ОБРАЗНОЮ, ЕМОЦІЙНОЮ). ЦЕ ВЕДЕ ДО ПРИГНІЧЕННЯ ОСНОВНИХ МЕХАНІЗМІВ СИНЕРГЕТИЧНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ОБОХ ПІВКУЛЬ;

ПРИЧИНИ НЕВДАЧ НЕАДАПТОВАНІСТЬ НАВЧАННЯ ДО ПСИХОЛОГІЧНИХ, ФІЗІОЛОГІЧНИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНІВ ЩОДЕННА БАГАТОПРЕДМЕТНІСТЬ ПОРУШУЄ НАЙПРОСТІШІ ЗАКОНИ ЛЮДСЬКОЇ ПАМ’ЯТІ: ЗНАННЯ НЕ ВСТИГАЮТЬ ПЕРЕХОДИТИ З ОПЕРАТИВНОЇ ПАМ’ЯТІ У ДОВГОТРИВАЛУ. МЕТОД ЗАГЛИБЛЕННЯ У ДИСЦИПЛІНУ, ЩО ПІДВИЩУЄ ПРОДУКТИВНІСТЬ НАВЧАННЯ; ФІЗИЧНА ГІПОДИНАМІЯ – МАЙЖЕ НЕРУХОМИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ УЧНІВ. В РЕЗУЛЬТАТІ: ПОРУШЕННЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН, ХВОРОБИ СЕРЦЯ, ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ, ЗБІЛЬШЕННЯ НЕРВОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, ПОГАНИЙ НАСТРІЙ, ПЕСИМИЗМ;

ПРИЧИНИ НЕВДАЧ НЕАДАПТОВАНІСТЬ НАВЧАННЯ ДО ПСИХОЛОГІЧНИХ, ФІЗІОЛОГІЧНИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНІВ ШКОЛА ПАМ’ЯТІ. В ШКОЛІ ДОМІНУЄ ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ ПРИНЦИП – ЧИМ БІЛЬШИМ ОБСЯГОМ ПРОГРАМНОГО МАТЕРІАЛУ ОВОЛОДІВ УЧЕНЬ, ТИМ КРАЩЕ. СИСТЕМА ОСВІТИ НАГОЛОШУЄ НА ВТОРИННІЙ ФУНКЦІЇ МОЗКУ – ПАМ’ЯТІ, А ОСНОВНІЙ ФУНКЦІЇ – МИСЛЕННЮ ПРИДІЛЯЄТЬСЯ ПОРІВНЯНО МАЛО УВАГИ;

ПРИЧИНИ НЕВДАЧ НЕАДАПТОВАНІСТЬ НАВЧАННЯ ДО ПСИХОЛОГІЧНИХ, ФІЗІОЛОГІЧНИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНІВ ПАСИВНА ПЕДАГОГІКА: УЧНІ ПЕРЕБУВАЮТЬ В СТАНІ МОНОТОННОСТІ ТА ЗАГАЛЬМОВАНОСТІ ЗАМІСТЬ АКТИВНОГО І ТВОРЧОГО ПІДНЕСЕННЯ.

ПРОФІЛАКТИКА НЕУСПІШНОСТІ ЕТАПИ УРОКУ АКЦЕНТИ В НАВЧАННІ У процесі контролю за підготовленістю учнів Контролювати засвоєння питань, що зазвичай викликають ускладнення; аналізуватита систематизувати помилки, яких припускаються учні; виявляти типові помилки для класу; після закінчення вивчення теми узагальнити підсумки засвоєння основних понять, законів, правил, вмінь та навичок, виявити причини відставань. Під час викладеннянового матеріалу Перевіряти в ході уроку ступінь розуміння учнями основних елементів; вживатизаходи щодо підтримання інтересу до засвоєння знань. У ході самостійної роботи учнів на уроці Підбирати завдання за найбільшсуттєвими, складними розділами; включати вправи з усунення помилок; інструктурувати про порядок виконання роботи; стимулювати постановку питань до вчителя, якщо виникають ускладнення під час роботи; учити вмінням планувати роботу, виконувати її в належному темпі та здійснювати контроль.

Методи стимулювання з метою попередження невстигання За допомогою змісту Шляхом організації діяльності За допомогою виховноговпливунаспілкування, стосунки, уважність Характер подання матеріалу: емоційно-образний, логічний, проблемний, діловий, незвичний, критичний Цільова настанова на роботу Показ досягнень та недоліків у розвитку особистості, прояв довіри щодо сил таможливостей учнів. Підкреслення цікавих особливостей змісту: важливість, новизна, складність, простота, сучасні досягнення науки, протиріччя, парадокси. Висування вимог до учнів:до дисципліни, до роботи, Створення ситуацій різного характеру: інтелектуального, ігрового, емоційного. Прояв власного ставлення доучнія,класу, висловлення своєї точки зору. Завдання з цікавим змістом, питаннями Аналіз помилок Організація дружніх взаємовідношень у колективі: взаємоперевірка, обмін думками, взаємодопомога Показ значимості знань, умінь Контроль за діяльністю,взаємоконтроль, самоконтроль, оцінка. Міжпредметнізв’язки Чітке використання ТЗН,наочності, посібників, дидактичних матеріалів

ЗАХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ НЕУСПІШНОСТІ УЧНЯ 1. ВСЕБІЧНЕ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КОЖНОГО УРОКУ 2. ФОРМУВАННЯПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ ДО НАВЧАННЯ ТА ПОЗИТИВНИХ МОТИВІВ 3. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО УЧНІВ 4. СПЕЦІАЛЬНА СИСТЕМА ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ 5. ПОСИЛЕННЯ РОБОТИ З БАТЬКАМИ 6. ЗАЛУЧЕННЯ УЧНІВСЬКОГО АКТИВУ ДО БОРОТЬБИ ЗА ПІДВИЩЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УЧНЯ ЗА НАВЧАННЯ

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО СТВОРЕННЯ НА УРОКАХ СИТУАЦІЇ УСПІХУ Розум дитини – не посудина,яку треба заповнювати, а смолоскип, що треба запалити! Плутарх

Домінуючі принципи, які допомагають створити на уроці ситуацію успіху: 1.будь-якедосягнення може і повинне усвідомлюватись дітьми як позитивнийрезультат; 2.будь-якедосягнення має бути персоніфіковано, тобто пов’язано з певною особою. 3.перемога не може бути малою чи великою, вона буває поміченою та непоміченою; 4.будь-яка дитина може робити щось краще за інших; 5.переживння власного успіху розвиває емоційну сферу особистості, а співпереживання успіху іншого – моральну; 6.у кожному конкурсі є переможці, але не в кожному мають бути переможені; 7.педагогічні досягнення учителя – це особистісні досягнення учнів; 8.будь-яка процедура атестації повинна давати учню можливість набування досвіду реалізації своїх інтелектуальних, творчих і комунікативних здібностей; 9.будь-яке досягнення набуває педагогічного звучання лише за наявності його комплексного аналізу; 10. домінування особистісного підходу над індивідуальним.

Структуру особистісного підходу становлять: - опора на позитивні якості та віра в оптимістичну перспективу їх розвитку; - реалізація потреб дитини відчути себе неповторною людиною, надання їй можливості відчути себе єдиним і неповторним центром уваги та піклування вчителя; - визнання за дитиною права на ті форми поважного, культурного ставлення, яке існує поміж дорослими людьми (разом із тим право на визнання помилок дорослими, вибачення перед ним тощо); - визнання за учнем не тільки статусу учня, а й усіх громадянських прав, створення умов для їх реалізації; - реалізація принципу співробітництва з педагогами, зважаючи на вік і можливості учнів.  

Рівень досягнення кожного учня складаються з чотирьох компонентів:

- Академічної успішності відповідно до стандарту та профілю або спеціалізації освітнього закладу; - фонду умінь, який забезпечує дитині орієнтацію у реальній життєвій сфері; - творчої пізнавальної активності дитини впродовж усього курсу навчання у навчальному закладі, яка вивчається у вигляді певної градації рівнів і зафіксована в формі будь-якого документа: сертифікату , книжки власних творчих досягнень тощо; - власних соціальних досягнень в освітньому закладі та поза ним, які теж набувають форми оперативної фіксації.

Формування пізнавальних інтересів учнів на уроці

ПІЗНАВАЛЬНИЙ ІНТЕРЕС ФОРМУЄТЬСЯ ЗА ТРЬОМА КАНАЛАМИ: - засобами відбору інформації; - засобами включення школярів у пізнавальну діяльність; - засобами забезпечення емоційно-вольового стану на кожному етапі уроку.

ГОЛОВНЕ У ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ – ПОЧУТТЯ ВЛАСНОГО ЗРОСТАННЯ В УМОВАХ СИТУАЦІЇ УСПІХУ

Психолого-педагогічні підходи,які сприяють створенню на уроці ситуації успіху: Проектний – вміння стверджувати можливості школярів, створювати ситуації успіху, згортати інформацію, але так, щоб вона була доступною для більш слабких учнів та достатньою для сильних. Конструктивний – вміння бути гнучким на уроці, композиційно перебудовувати його, враховуючи ситуацію,яка створюється. Комунікативний – вміння бути доброзичливим та вимогливим, вміння ставити учнів у положення відповідальних, викликати зустрічний рух до себе. Організаторський – вміння мобілізувати увагу та інтерес школярів. Гностичний – вміння передбачати труднощі у навчанні школярів та націлювати їх на подовання цих труднощів.

Головне на уроці - зворотній зв'язок , тобто бачення того, як розуміють та сприймають вчителя учні

НАЙСИЛЬНІШИМ ФАКТОРОМ ВПЛИВУ НА ІНДИВІДУАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ УЧНІВ Є КОЛЕКТИВНИЙ НАСТРІЙ ТА КОЛЕКТИВНІ ВІДНОСИНИ. УСПІХ У КОЛЕКТИВНІЙ РОБОТІ НАРОДЖУЄ РАДІСТЬ ПІЗНАННЯ, ГОТОВНІСТЬ ДО НОВИХ, БІЛЬШ СКЛАДНИХ СПРАВ!

Організаційні вміння пізнавальної діяльності – вміння, які забезпечують найбільшу інтенсивність пізнання; до них належать уміння намітити ціль своєї освітньої роботи, уміння проконтролювати результати та згідно з даними контролю намітити хід подальшої самоосвітньої діяльності!