Презентація на тему:
346780

Тема. Поняття соціально-педагогічної віктимології Кундік Тетяна

План Людина як об’єкт та суб’єкт соціалізації. Віктимогенність. Віктимізація. Віктимність. Фактори віктимізації. Сутність понять «інвалід» та «інвалідність». Причини та типологія інвалідності.

Кожна людина є об'єктом соціалізації. Про це свідчить те, що зміст процесу соціалізації визначається зацікавленістю суспільства в тому, щоб людина успішно оволоділа ролями чоловіка або жінки (статеворольова соціалізація), створила міцну сім'ю (родинна соціалізація), могла б і хотіла компетентно брати участь у соціальному і економічному житті (професійна соціалізація), була законослухняним громадянином (політична соціалізація) і т. ін.

При цьому варто мати на увазі, що вимоги до людини в тому або іншому аспекті соціалізації пред'являють не тільки суспільство в цілому, а й конкретні групи людей та організації. Особливості та функції тих або інших груп і організацій обумовлюють специфічний і неідентичний характер цих вимог. Сам же зміст вимог залежить від соціального статусу людини, до якої вони пред'являються.

Таким чином, соціалізація, як наголошується в Міжнародному словнику педагогічних термінів - це процес засвоєння ролей та очікуваної поведінки у відносинах з сім'єю та суспільством і розвитку задовільних зв'язків з іншими людьми.

Людина стає повноцінним членом суспільства, будучи не тільки об'єктом, а й суб'єктом соціалізації, який засвоює соціальні норми і культурні цінності, виявляючи активність, саморозвиваючись і самореалізуючись у суспільстві.

Суб'єктом соціалізації людина завжди стає об’єктивно, бо на протязі всього її життя перед нею постають завдання, для вирішення яких вона більш або менш усвідомлено, а часом і неусвідомлено, ставить перед собою відповідні цілі, тобто проявляє свої суб'єктивність (позицію) і суб'єктивність (індивідуальну своєрідність).

В певній мірі умовно, на думку А.В.Мудрика, можуть бути виділені три групи задач, які розв'язуються людиною на кожному віковому етапі чи етапі соціалізації : природно-культурні, соціально-культурніі соціально-психологічні.

- природно-культурні завдання полягають у досягненні на кожному віковому етапі певного рівня фізичного і сексуального розвитку та співвіднесення його з наявним культурним еталоном; - соціально-культурні завдання включають пізнавальний, морально-стичний, ціннісно-смисловий розвиток особистості; - соціально-психологічні завдання полягають у становленні самосвідомості особистості, її самовизначенні на сучасному етапі та у перспективі, самореалізації та самоствердженні

Перераховані завдання – об'єктивне явище, проте для їх виконання необхідне усвідомлення, переломлення через індивідуальність, а отже вони виступають і суб'єктивно. Якщо ж завдання не вирішуються або не усвідомлюються, то вони можуть сприйматися як проблеми. Відтак, вирішення задач соціалізації є об'єктивною необхідністю для розвитку людини.

Віктимогенність. Віктимізація Віктимність Фактори віктимізації.

Соціально-педагогічна віктимологія - (від лат. Victime - жертва і гр. Logos-слово, поняття, вчення) - галузь знань, яка, будучи складовою частиною соціальної педагогіки, вивчає на міждисциплінарному рівні різноманітні категорії реальних та потенційних жертв несприятливих умов соціалізації, досліджує чинники, які створюють передумови для дефіциту можливостей повноцінного фізичного, духовного, емоційного, культурного, соціального розвитку і їх самореалізації

Соціально-педагогічна віктимологія розробляє методики, технології, стратегії і тактики соціально-педагогічної діяльності, спрямовані, з одного боку, на профілактику, мінімізацію, компенсацію і корекцію тих обставин, через які людина стає жертвою несприятливих умов соціалізації, а з іншого, - на формування доцільного рефлексу цілі на основі позитивних задатків людини-жертви та її внутрішньо потенційної спрямованості.

Важливими для віктимології поняттями є віктимогенність, віктимізації, віктимність.

Віктимогенність - наявність в об'єктивних обставинах соціалізації властивостей, рис, умов, які становлять певну небезпеку для нормального перебігу процесу соціалізації як окремої особистості, так і цілих груп населення (наприклад, віктимогенне угрупування, віктимогенний мікро-соціум і т.д.).

Віктимізація - процес і результат перетворення окремої особистості чи групи людей у певний вид жертви несприятливих умов соціалізації.

Віктимність-схильність людини до відхилення від нормального перебігу процесу соціалізації, що, врешті-решт, робить її жертвою несприятливих умов соціалізації.

Серед умов (факторів), що сприяють віктимізації людини, можна виділити: а) соціальні фактори, пов'язані із зовнішніми впливами; б) феноменологічні умови, пов'язані з тими внутрішніми змінами в людині, які відбуваються під впливом несприятливих чинників виховання та соціалізації.

Також віктимність залежить від ряду ще таких факторів, як:  - Особистісні характеристики; - Правовий статус особи, специфіка його службових функцій, матеріальна забезпеченість і рівень захищеності; - Ступінь конфліктності ситуації, особливості місця і часу, в яких розвивається ситуація.

На думку А. В. Мудрика, на кожному віковому етапі соціалізації можна назвати найбільш типові небезпеки, зіткнення з якими для людини найбільш ймовірно:

I. Період внутрішньоутробного розвитку плода: нездоров'я батьків, їх пияцтво і (або) безладний спосіб життя, погане харчування матері; негативне емоційно-психологічний стан батьків; медичні помилки; екологічна середу. II. Дошкільний вік (0-6 років): хвороби і фізичні травми; емоційна тупість і (або) аморальність батьків, ігнорування батьками дитини і його занедбаність; злидні сім'ї; антигуманність працівників дитячих закладів; відкидання однолітками; антисоціальні сусіди і (або) їх діти.

III. Молодший шкільний вік (6-10 років): аморальність і (або) пияцтво батьків, вітчим або мачуха, злидні сім'ї; гіпо- або гіперопіка; погано розвинена мова; неготовність до навчання; негативне ставлення вчителя і (або) однолітків; негативний вплив однолітків і (або) старших хлопців (залучення до куріння, випивки, розкраданню); фізичні травми і дефекти, втрата батьків, згвалтування, розтління. IV. Підлітковий вік (11-14 років): пияцтво, алкоголізм, аморальність батьків; злидні сім'ї; гіпо- або гіперопіка; помилки педагогів і батьків; паління, токсикоманія; згвалтування, розтління; самотність; фізичні травми і дефекти; цькування з боку однолітків; залучення в антисоціальні і злочинні групи; випередження або відставання в психосексуальном розвитку; часті переїзди родини; розлучення батьків.

V. Рання юність (15-17 років): антисоціальна сім'я, злидні сім'ї; пияцтво, наркоманія, проституція; рання вагітність; залучення в злочинні і тоталітарні групи; згвалтування; фізичні травми і дефекти; нав'язливий марення дисморфофобии (приписування собі неіснуючого фізичного дефекту або нестачі); втрата життєвої перспективи, нерозуміння оточуючими, самотність; цькування з боку однолітків, романтичні невдачі, суїцидальні устремління; розбіжності або протиріччя між ідеалами, установками, стереотипами і реальним життям. VI. Юнацький вік (18-23 роки): пияцтво, наркоманія, проституція; злидні, безробіття; згвалтування, сексуальні невдачі, стреси; залучення в протиправну діяльність, у тоталітарні групи; самотність; розрив між рівнем домагань і соціальним статусом; служба в армії; неможливість продовжити освіту.

Сутність понять «інвалід» та «інвалідність

«Інвалід (від лат. — слабкий, немічний) - це «особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті».

Інвалідність – міра втрати здоров’я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність в межах, що вважаються для особи нормальною залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів.

Дитина-інвалід – особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту.

Слід зазначити, що за кордоном і в нашій країні іде процес переходу до більш гуманної і гнучкої термінології. Так, наприклад, в англійській мові термін „інвалід” вийшов з використання і вважається дискримінуючим права людей з нетиповим зовнішнім виглядом і потребами, замість нього по відношенню до дітей використовують „діти з нездібностями”.

Уникають також вживання наступних визначень: сліпий, глухий, заїка,замінюючи їх такими словосполученнями як „людина з ослабленим слухом, зором, мовним розвитком”. ВООЗ не рекомендує також використовувати терміни „ідіотія”, „імбецильність”, розумова неповноцінність”. Німецькі дефектологи в позначенні дітей – інвалідів використовують словосполучення „діти з порушеннями”,„діти з навчальними труднощами”.

Причини та типологія інвалідності

Причини інвалідності

Зовнішні фактори (екзогенні) - Механічні (поранення, удар) - Фізичні (дія електроструму, тепла, холоду) - Хімічні (дія отруйних речовин) - Біологічні (хвороботворні мікроби та віруси) - Психічні (переляк, стрес, психотравматичні фактори) - Порушення харчування (голодування, нестача вітамінів, переїдання)

Внутрішні фактори (ендогенні) - Спонтанні зміни у генетичному матеріалі - Внутрішньоклітинні метаболіти - Хвороби, що передаються спадковим шляхом - Вроджені вади

Найбільш частими причинами інвалідності є: – порушення слуху і мови: глухі або такі, хто недочуває; ті, хто втратив слух, логопати; – з порушення зору (сліпі, слабкозорі); – порушення інтелектуального розвитку (розумово відсталі, люди із затримкою психічного розвитку); – порушення опорно-рухового апарату; – комплексні порушення психофізичного розвитку (сліпоглухонімі, сліпі розумово відсталі, глухі розумово відсталі, ДЦП з розумовою відсталістю та ін.); – хронічні соматичні захворювання; – люди з психоневрологічними захворюваннями.

Розрізняють наступні види інвалідності: Ø загальні захворювання; Ø трудове каліцтво; Ø професійне захворювання; Ø інвалідність з дитинства; Ø інвалідність з дитинства внаслідок поранення (контузії, каліцтва); Ø інвалідність, пов’язана з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни; інвалідність, пов’язана з аварією на Чорнобильської АЕС, наслідками радіаційних впливів і особистою участю в діяльності підрозділів особливого ризику.

Усі інваліди за різними підставами поділяються на кілька груп

За віком: – діти-інваліди; – інваліди-дорослі.

За виникненням інвалідності: – інваліди з дитинства; – інваліди війни; – інваліди праці; – інваліди загального захворювання.

За ступенем працездатності: – інваліди працездатні; – частково працездатні; – непрацездатні інваліди.

Інваліди I групи (непрацездатні), інваліди II групи (тимчасово непрацездатні чи працездатні в обмежених сферах), інваліди III групи (працездатні в певних безпечних, не шкідливих для здоров’я умовах праці).

За характером захворювання інваліди поділяються на: – мобільних; – маломобільних; – нерухомих.

За ступенем втрати працездатності розрізняють три групи інвалідності: І група призначається особам з повною, постійною чи тривалою втратою працездатності, які потребують постійного догляду, у тому числі і тим, хто може бути пристосований до певних видів праці в спеціально створених індивідуальних умовах; підгрупа А - особи з високим ступенем втрати здоров’я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, потребою допомоги або нагляду інших, бо вони фактично не здатні до самообслуговування. підгрупа Б -особи з високим ступенем втрати здоров’я, які лише частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

ІІ групанадається при повній чи тривалій втраті працездатності особам, які не потребують постійної допомоги, догляду чи нагляду, а також у тих випадках, коли всі види праці на тривалий період протипоказані у зв’язку з можливістю погіршення стану здоров’я або ускладнення перебігу хвороби; ІІІ група встановлюється при необхідності переведення осіб за станом здоров’я на менш кваліфіковану роботу у зв’язку з неможливістю продовжувати роботу за своєю попередньою професією.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ