Презентація на тему:
8989

Особливості здійснення соціальної роботи у Франції

Французький досвід щодо соціального захисту громадян з інвалідністю Населення Франції складає трохи більше 60 мільйонів, зокрема, у країні налічується 9,5 млн. інвалідів з тими чи іншими вадами здоров‘я, з них понад 1,8 млн. осіб мають статус інваліда. Частина з них працює на звичайних підприємствах, а біля 120 тис. - на підприємствах з особливими умовами праці.

У Франції будь-яка особа, яка має проблеми зі здоров‘ям, що призводять до нездатності у професійній діяльності, може скористатися правом на соціальний захист від держави. Такі заходи сприяють соціопрофесіональній інтеграції інвалідів у суспільство та засновані на принципах загального права на працю і рівність доступу до отримання роботи

У кожному адміністративному окрузі (у Франції їх 96) існує Технічна комісія напряму і професійної орієнтації (COTOREP). Ці окружні комісії підпорядковані Головному управлінню соціального забезпечення Міністерства охорони здоров‘я і соціального забезпечення. Будь-яка особа, яка хоче скористатись правом соціального захисту, повинна звернутися в окружну комісію за місцем проживання.

COTOREP визнає статус інваліда, оцінює непрацездатність відповідно до принципів, що діють, висловлює позицію щодо професійної придатності до роботи з урахуванням наявних обмежень

У Франції існують різні ступені здоров‘я, і поняття «інвалід» сприймається як «особа із злегка пониженою здатністю адаптації».

Для осіб-інвалідівмолодше 20 років, які навчаються в школі, існує спеціалізована комісія за освітою, яка дає висновки щодо можливості знаходження в нормальному учбовому середовищі, чи з додатковою учбовою підтримкою або без такої. Така комісія є в кожному окрузі, вона залежить від місцевих структур Міністерства освіти.

Французьке суспільство має у своєму розпорядженні значно більші, ніж в Україні, фінансові ресурси для надання різних видів допомоги інвалідам, хоча чисельність визнаних офіційно інвалідів (1,8 млн. осіб) значно менше, ніж в Україні. Прийнято, що одноденна зарплата всіх найманих працівників раз на рік перераховується на користь інвалідів. Це - 2 млрд.євро. Близько 13 млрд.євро йде на утримання медико-соціальних установ для інвалідів.

у Франції є центри зайнятості для інвалідів (Кап Амплуа), які забезпечують працевлаштування інвалідів на спеціалізовані робочімісця. В цілому у Франції 1400 спеціалізованих установ для інвалідів, де зайнято 120 тис. інвалідів. При цьому, МОП визнає відторгнення людей з інвалідністю, наявність дискримінації.

Рівень безробіття серед інвалідів - 19% - в 2,5 рази перевищує рівень серед решти населення. Людині можуть відмовити в прийомі на роботу, навіть якщо вона товста або просто заїкається. Тому, відповідно до Закону, у Франції створений Найвищий орган боротьби з дискримінацією – вища незалежна адміністративна структура в ранзі суду.

Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю у Франції У Франції, де соціальна педагогіка виступає складовою частиною соціальної роботи, соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю є одним із провідних напрямів соціальної роботи, який концентрує найбільшу кількість асигнувань та залучає найчисленнішу групу спеціалістів соціальної сфери.

Французька система захисту дітей і молоді складається з трьох великих секторів, у кожному з яких найактивнішим чином задіяні спеціалісти соціальної сфери: 1) медичний і соціальний захист дітей і молоді; 2) адміністративний захист дітей і молоді; 3) правовий захист дітей і молоді.

Молодь Франції як і в будь-якій іншій державі є найбільш уразливою її частиною. Постійно зростає кількість злочинів, учинених дітьми, все більше молодих людей потрапляють у залежність від наркотиків, алкоголю, стають жертвами насильства не лише на вулиці, а й у родині. Важливу роль у подоланні цих негативних явищ відводиться спеціалізованим вихователям.

Зміст діяльності спеціалізованих вихователів включає різні види виховних впливів на дітей та підлітків із девіантною поведінкою, дорослих, які зазнали впливу негативного соціального середовища, осіб із фізичними та психічними вадами. Діяльність спеціалізованого вихователя характеризується різноманітними методами й формами роботи залежно від контингенту клієнтів і середовища.

У Франції діють численні організації соціальної підтримки та захисту дітей і молоді. Французький Союз порятунку дитинства (UFSE) – одна з перших асоціацій, які виділили проблему «дитина у складній ситуації».

У країні функціонує телефонна служба прийому повідомлень про дітей, які зазнають жорстокого ставлення (SNATEM). Звіт Обсерваторії за децентралізованими Соціальними Акціями (ODAS) показав, що насильство стосовно дітей має різні форми: фізичне насильство, сексуальне зловживання, психологічне насильство і зневажливе ставлення в тому числі й з боку близьких людей. Не дивно, що в такій ситуації соціальний працівник іноді стає єдиною підтримкою для молодої людини, яка опинилася у складній ситуації.

Асоціальна поведінка підлітків – це соціальний протест і помста за місце в суспільстві, що їм відводиться, вірніше протест проти його відсутності в ньому. З метою вирішення існуючих проблем діють соціальні превентивні заклади, які ведуть пошук найбільш ефективних соціально-педагогічних методів включення молоді в соціальне життя та надають допомогу школярам у виконанні домашніх завдань, допомагають у пошуку роботи, сприяють інтеграції іммігрантів, біженців, здійснюють вуличну та соціокультурну анімацію.

Метою анімації є гуманітаризація вільного часу, заохочення до якоїсь діяльності. Аніматор завжди виступає як активний член групи, а не пасивний спостерігач, його діяльність повинна спонукати до позитивного наслідування, що особливо важливо при роботі з дітьми та підлітками.

Соціокультурна анімація спрямована на формування загальної культури людини, пробудження в особистості віри в свої можливості, розвиток творчих здібностей, активізацію процесу спілкування, самопізнання, самореалізації та самовдосконалення.

Таким чином анімація стає невід’ємною частиною виховання. Діяльність аніматора в певній мірі схожа на діяльність вихователя та тренера, однак анімація не копіює ці традиційні форми роботи. Аніматор не лише передає знання та вміння, а насамперед встановлює між членами групи атмосферу співробітництва, взаєморозуміння і взаємоповаги, активізує зв’язки між окремим індивідом і суспільством, групою та соціумом.

У Франції характерною ознакою процесу реалізації молодіжної політики та соціально-педагогічної роботи з молоддю є залучення самих молодих людей до роботи з ровесниками. Задоволення потреб молоді в інформації є невід’ємною частиною молодіжної політики в розвинутих країнах. Для цього створюються молодіжні інформаційні центри.

У Франції інформація в центрах надається по дев’яти основних напрямах: освіта; професійна орієнтація й підготовка; зайнятість; безперервна освіта, підвищення кваліфікації; соціальні питання і практичні проблеми повсякденного життя; вільний час; канікули; зарубіжні контакти; спорт. Ключовою фігурою персоналу, задіяного в роботі центру, є інформатор, який безпосередньо вступає в контакт із молодими людьми.

Інформатор повинен знати проблеми, з якими стикається молодь, володіти емпатійною культурою та творчими здібностями. Саме тому інформатори повинні бути з молодіжного середовища, бути близькими йому, знайомими з його проблемами. У випадку, коли поставлена проблема вимагає більш глибоких знань, інформатори звертаються до спеціалістів, які володіють більш високим рівнем підготовки: радників, консультантів, працівників із документацією тощо.

Характерним для роботи в центрі є те, що прийом відвідувачів ведуть ті ж працівники, які збирають і класифікують інформацію. Постійний контакт із споживачами інформації допомагає інформаторам вести пошук відомостей про найбільш актуальні для молоді в даний момент питання.