Презентація на тему:
Василь Симоненко "я"

Малюкіної Валерії Художній аналіз

Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти: — Дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти. Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути За те, що я поважаю себе. Не стала навколішки гордість моя. Ліниво тяглася отара хвилин... На світі безліч таких, як я, Та я, їй-Богу, один. У кожного «Я» є своє ім'я, На всіх не нагримаєш грізно, Ми — не безліч стандартних «я», А безліч всесвітів різних. Ми — це народу одвічне лоно, Ми — океанна вселюдська сім'я. І тільки тих поважають мільйони, Хто поважає мільйони «я».

Назва: «Я»

Автор:Василь Симоненко

Тема: Заклик до сприйняття людської гідності, неповторності кожної особистості.

Iдея: Довести читачевi, що кожна людина неповторна. Ідея людської гідності, гордості за того, "що ти - людина", доповнюється тут мотивом уселюдської спільноти яскраво вираженим протестом проти диктату сили, авторитарності".

Мотиви: справедливiсть, життєздатність, самоповажання. Через цi мотиви автор яскраво передав образи свого власного «я», народу, влади.

Епiтети: «Очицями, повними блекоти», «Він гримів одержимо і люто», «лице рябе».

Протиставлення: «Ми — це народу одвічне лоно, ми — океанна вселюдська сім'я.»

Вірш «Я...» В. Симоненка — лірична сповідь поета про своє «я» — горде, безкомпромісне, гідне звання людини. Бездушне чиновництво намагалося зробити з народу «сіру слухняну масу», бездумного «гвинтика» великої машини, що їде в якесь міфічне «світле майбутнє». Кращі представники нації протестували проти цього, боролися, бо кожна людина — неповторна, і «ми — не без ліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних». Тож треба навчи тися поважати себе, тому що «тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони «я». Людина — це цілий світ. «На світі безліч таких, як я, але я, їй-богу, один»